MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Наталя Охотнікова: Історія боротьби за право на отримання медичної допомоги в селищі Бірки

13.09.2013   
Олена Карась
До чого може призвести медична реформа в масштабах України. Про історію закриття лікарні в Бірках Харківської області, яка згадувалася і в річному звіті Омбудсмана, і в пояснювальній записці до законопроекту №2201 "Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я", ухваленому в травні 2013 року в першому читанні.

Наталя Охотнікова, юрист Харківської Правозахисної Групи, розповідає про історію закриття лікарні в Бірках Харківської області, яка згадувалася і в річному звіті Омбудсмана, і в пояснювальній записці до законопроекту №2201 "Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я", ухваленому в травні 2013 року в першому читанні.

- Пані Наталю, розкажіть, будь ласка, про історію боротьби за лікарню в Бірках.


- У Зміївському районі Харківської області існує кілька населених пунктів, що розташовані дуже близько один до одного, і наприкінці 2011 року, в зв’язку з реформою бюджетного законодавства, оскільки фінансування було передано до Зміївської районної ради, і управління всіма матеріальними Головному лікарю Зміївської центральної лікарні, було видано наказ про скорочення кількості лікарень у Зміївському районі, зокрема це стосувалося і лікарні у селищі Бірки.

Проблемним це закриття лікарні виявилось тому, що неподалік від неї знаходиться декілька населених пунктів, у яких проживає близько 5000 осіб.

Спочатку був закритий цілодобовий стаціонар, люди були вимушені лікуватись лише вдень.

Потім, навесні 2011 року, мешканці селища Бірки та селища Первомайське прийшли до будівлі лікарні і дізналися, що стаціонар закривається.

Там існує фельдшерсько-акушерський пункт, в якому вони можуть отримати мінімальні процедури,-- перев’язки, уколи, крапельниці, але про цілодобове стеження за пацієнтами та надання їм медичної допомоги вже не йдеться.

Зараз мешканці селища змушені їздити до міста Зміїв, або до Харкова, який знаходиться від Бірок ще далі, і пацієнти змушені витрачати дуже багато часу на дорогу.

Транспортна інфраструктура цього району побудована так, що існує тільки один автобус, який може вранці забрати мешканців Бірок до Змійову та доправити їх додому вдень. Якщо пацієнту потрібна медична допомога протягом цілого дня, або вранці та увечері, такий пацієнт має ризик не повернутися додому, оскільки транспортна інфраструктура не прилаштована до таких потреб.

Мешканці цих сіл почали закликати владу до діалогу. Були підготовлені кілька відкритих листів до районної влади, до обласної влади, вони зустрічались з представниками обласної державної адміністрації, але ситуації це не покращило.

Тоді вони були змушені звернутися до Харківської Правозахисної Групи. Звернулися до нас чотири особи, які мають особливі потреби, це інваліди та ветерани війни, і їм складно провадити лікування або у Зміївській лікарні, або у Харкові. І від 2011 року в нас крім діалогу з владою щодо надання медичної допомоги на базі саме цієї лікарні, триває ще й судовий діалог.

Нами був складений позов до адміністративного суду від імені чотирьох мешканців Бірок. Вимога цього позову - скасування наказу головного лікаря Зміївської центральної лікарні щодо так званої оптимізації, а наразі, фактичного закриття Бірківської лікарні, спочатку цілодобового стаціонару, а тепер і фактичного унеможливлення отримання мешканцями Бірок кваліфікованої медичної допомоги.

З 2011 року ми займаємось представництвом інтересів цих мешканців у суді, ми пройшли всі судові інстанції: ми отримали постанову Харківського обласного адміністративного суду, ми подали апеляцію, пройшли апеляційний суд, у липні 2013 року пройшло засідання у суді касаційної інстанції. Касаційний суд звернув увагу на недостатність дослідження доказів і повернув справу для повторного розгляду у суді першої інстанції.

І у вересні 2013 року все розпочалось ніби заново. Тобто, ми знову доводимо свою правову позицію у суді першої інстанції.

- Які аргументи протилежної сторони, тобто держави?

- Щодо причин закриття лікарні, вони посилаються на бюджетне законодавство, на підставі ст. 88, 89 Бюджетного кодексу фінансування лікарні було передане органу місцевого самоврядування, який, з точки зору фінансової, вважає неможливим утримувати на своєму балансі цю лікарню, оскільки сама будівля лікарні не пристосована для потреб надання медичної допомоги, а кількість місць в ній є завеликою з огляду на кількість мешканців Бірок та навколишніх сіл.

Другим аргументом було твердження про те, що цю лікарню не використовували на повну потужність, натомість фактично лікарня надавала соціальні послуги особам, які не мають постійного місця проживання. Тобто, на думку влади, приміщення лікарні використовувалось не за прямим призначенням.

У відповідь на листи мешканців влада обіцяла, що організує регулярні виїзди лікарів-спеціалістів лікарні Мещанінова, аби мешканці могли отримати кваліфіковану медичну допомогу. Та за словами мешканців, інтереси яких ми представляємо, на жаль, відбувся лише один подібний виїзд за оці майже два роки.

Відтак, про отримання повноцінної медичної допомоги від лікарів різного профілю годі й говорити.

У мешканців залишився лише черговий терапевт, який може надати первинну допомогу, є медичні сестри, які можуть провести елементарні медичні маніпуляції, однак, наприклад, допомогу гастроентерологічного, або кардіологічного характеру мешканці отримати не можуть. Отже, вони змушені їхати до того ж міста Зміїв, або до Харкова, що для багатьох мешканців є проблемою.

- Ви говорили про чотирьох активістів, а інші мешканці селища їх підтримують?

- Є відкриті листи, під якими є підписи й інших мешканців. Однак, інфраструктура цих сіл і селищ є такою, що люди похилого віку не в змозі активно обстоювати свої інтереси, тому вони довіряють цю справу тим, хто реально має можливість щось зробити. Найактивнішу участь у захисті інтересів односельців бере один з наших позивачів Олександр Васильович Дерій. Він виріс у Бірках, мешкає там зі своєю мамою, якій 86 років, яка ледь ходить і не може отримати кваліфікованої медичної допомоги. Його добре знають односельці і він взяв на себе обов’язок представляти спільні інтереси.

Ще однією акцією, ще одним кроком мешканців, аби дійти компромісу, аби ця територіальна одиниця мала свою лікарню, було те, що через Харківську правозахисну групу мешканці звернулись до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, і восени 2012-го року відбулась робоча поїздка представників Уповноваженого, які запросили і мешканців, і представників влади до діалогу з метою пошуку практичного вирішення цієї проблеми. Про це можна прочитати у річній доповіді Уповноваженого за 2012-й рік.

- І влада прийшла?

- Так, але формат зустрічі виявився недостатнім, аби вирішити проблему по суті. Окрім того, представники Уповноваженого здійснював моніторинг ситуації, а моніторинг не передбачає втручання. Тому вони лише зафіксували стан справ і спробували виступити у ролі медіаторів.

До їх візиту був проведений тендер, і в будівлі Бірківської лікарні було відкрито приватну лікарню. Наразі, попри звернення до суду, ми не маємо у своєму розпорядженні жодних документів про те,чи забезпечуватимуть нам "соціальні ліжка" для осіб, що не можуть сплатити за лікування.

Варто відзначити, що в нашому судовому процесі був епізод, коли владна сторона робила кроки до укладання мирової угоди. Коли провадився тендер, ми зустрічались з головним лікарем Зміївської лікарні у його кабінеті за участі сторін процесу та їхніх представників. Ми зробили перерву у судовому засіданні, аби дійти компромісу, який дозволив би захистити права та інтереси мешканців. Ми намагалися закріпити певну кількість “соціальних” ліжко-місць у новій лікарні для надання допомоги соціально незахищеним мешканцям та мешканцям з особливими потребами. На жаль, ці переговори не закінчились нічим конкретним. І ми були змушені повернутися до судового вирішення спору.

Наразі в Бірках існує приватна лікарня. І за словами мешканців селища, вона надає медичні послуги. Однак, всі вони надаються за гроші. В той час, як Конституція України передбачає надання медичних послуг на безкоштовній основі, а також забороняє звуження обсягу прав. Тому, ми розглядаємо новостворену приватну лікарню не як заміну ліквідованій, а лише як альтернативу. І аж ніяк не як відповідь на ті питання, які ми ставимо у судовому процесі.

Інтерв’ю взяла Олена Карась

 Поділитися