Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 7 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 26.01.2015 – 31.01.2015

Надійшло 86 законопроектів та проектів постанов. З них 14 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект Постанови 1854 від 27.01.2015 (Гопко Г. М.) про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Суть проекту викладена в його назві. Постанова була прийнята та підписана (28.01.2015).

Проект 0004 від 29.01.2015 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Урядом Литовської Республіки, Урядом Республіки Польща та Кабінетом Міністрів України стосовно створення спільної військової частини.

Угоду між Кабінетом Міністрів України, Урядом Литовської Республіки та Урядом Республіки Польща стосовно створення спільної військової частини було підписано в м. Варшава 19 вересня 2014 р. Створювана спільна литовсько-польсько-українська військова частина бригадного рівня призначена для участі в міжнародних операціях, що проводитимуться на підставі мандата Ради Безпеки ООН.

Закон прийнято (04.02.2015) і направлено на підпис Президенту України.

Проект Постанови 1884 від 29.01.2015 (Ляшко О. В.) про доручення Уряду щодо реструктуризації державного боргу України.

Як зазначено в пояснювальній записці, з урахуванням ускладнення військово-політичного та соціально-економічного становища України наявність величезного (68,3% від ВВП) боргового навантаження є суттєвим додатковим дестабілізуючим фактором, що впливає на погіршення фінансової стійкості держави та практично унеможливлює економічне зростання. Саме тому ситуація потребує негайного вирішення, зокрема шляхом реструктуризації державних боргових зобов’язань.

У проекті пропонується доручити Уряду впродовж тижня провести консультації з ключовими кредиторами України щодо реструктуризації державного боргу та щодо можливості часткового списання державного боргу, надати Верховній Раді України пропозиції щодо спрямування коштів, вивільнюваних у процесі реструктуризації державного боргу і, нарешті, поінформувати Верховну Раду України про вплив потенційної реструктуризації державного боргу на макропоказники економіки, показники Державного бюджету України та забезпечення платоспроможності держави у середньо- та довгостроковій перспективі. Такі строки видаються абсолютно нереальними, що підриває довіру до проекту загалом.

Проект Заяви 1887 від 29.01.2015 (Тимошенко Ю. В.) до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та військових злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.

Шляхетна ідея заяви є цілком зрозумілою, тим паче, що вже 04.02.2015 проект постанови за скороченою процедурою було «прийнято за основу і в цілому». Проте застосовані в тексті заяви формулювання видаються доволі сумнівними, оскільки створюють хибне враження, що можна визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду в обмеженому обсязі з наперед визначеними суб’єктами злочину і кваліфікацією злочинних дій.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 1771-1 від 26.01.2015 (Ничипоренко В. М.) про внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (щодо мобілізації народних депутатів України).

Пропонується скасувати відстрочку від  призову на військову службу під час мобілізації для народних депутатів України та депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, але з умовою, що у місцях виконання бойових завдань вони будуть перебувати лише у міжсесійний період та в дні, коли немає пленарних засідань. При цьому «Рішення щодо функціональних обов’язків депутата, в місцях виконання бойових завдань, приймається за погодженням депутата з особами, в компетенції яких знаходиться відання даного питання».

Як видається, прийняття такої пропозиція призведе до того, що особи, на яких поширюватиметься така норма, не зможуть нормально ні служити, ні виконувати свої депутатські обов’язки. Як справедливо зауважує у своєму висновку щодо цього проекту ГНЕУ, народний депутат не може одночасно і проходити військову службу як особливий вид державної служби (підпорядковуючись при цьому своїм командирам та начальникам і виконуючи їх накази так, як цього вимагають приписи військових статутів), і належним чином виконувати повноваження народного депутата України. У разі бажання народного депутата України проходити військову службу під час мобілізації  на особливий період такий депутат має скласти свої повноваження за власною заявою з огляду на неможливість їх виконання одночасно з військовою службою.

Проект 1835 від 26.01.2015 (Помазанов А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації конституційних прав внутрішньо переміщених осіб.

Основними цілями проекту закону проголошується забезпечення конституційних прав громадян на житло, надання пільг та кредитів на придбання житла та земельних ділянок; сприяння реалізації внутрішньо переміщеними особами права на працю, зокрема, створення більш сприятливих умов для надання таким особам статусу безробітного з метою пришвидшення процесу їх працевлаштування; розширення положень законодавства щодо забезпечення повної реалізації прав осіб, що покинули місця постійного проживання, на освіту та інші.

Пропонуються доволі різнопланові зміни в ряд законів України, які, можливо, не завжди чітко «виписані» у контексті вимог юридичної стилістики, але загалом заслуговують на увагу.

Проект 1840 від 26.01.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання організацій терористичними.

У пояснювальній записці слушно зазначається, що відсутність порядку визнання організації терористичною не дає можливості реалізувати положення статті 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», яка передбачає наявність рішення суду щодо визнання організації терористичною, та статті 258-3 Кримінального кодексу України щодо притягнення до відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організації. Тому пропонується внести зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та Законів України «Про боротьбу з тероризмом», «Про Службу безпеки України» і «Про Раду національної безпеки і оборони України». Пропонується встановити, що справи про визнання організацій терористичними підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції та що постанови суду про визнання організації терористичною підлягають негайному виконанню. У проекті є пропозиції щодо порядку розгляду таких справ. Передбачено, що відповідний позов має подавати прокуратура, але за ініціативою Служби безпеки України. Окрім того, пропонується, щоб у тому разі, якщо терористична діяльність організації призвела до виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України, така організація могла бути визнана терористичною рішенням Ради національної безпеки і оборони України. Остання пропозиція, на нашу думку, суперечить принципу поділу державної влади і не узгоджується з правовою природою Ради національної безпеки і оборони України як насамперед дорадчого органу. До того, як слушно зазначено у висновку ГНЕУ щодо цього проекту, «Рада національної безпеки і оборони України є політичним органом, а не органом, який здійснює правосуддя. З огляду на це  Рада національної безпеки і оборони України не застосовує у своїй діяльності правових процедур, результатом яких могло б бути юридично значуще встановлення певних фактів і здійснення їх юридичної кваліфікації».

Проект 1841 від 26.01.2015 (Тетерук А. А.) про внесення змін до Закону України «Про очищення влади» щодо додаткових заходів із забезпечення обороноздатності держави.

Суть запропонованих змін полягає в наданні Президентові України права в індивідуальному порядку за поданням Міністра внутрішніх справ України, Міністра оборони України, Голови Служби безпеки України та керівників інших військових формувань звільнити від люстраційних заходів і обмежень, зокрема і повернути на службу, осіб вищого офіцерського складу, «якщо це обумовлено необхідністю забезпечення обороноздатності держави».

Враховуючи відомі недоліки Закону України «Про очищення влади», проект видається практично доцільним, хоча, звісно, слід вдосконалювати загальні засади очищення влади, а не закріплювати можливість встановлення «у ручному режимі» персональної «індульгенції» для окремих осіб.

Проект прийнято як закон 27.01.2015 і він вже реально був застосований щодо кількох військових високопосадовців.

Проект Постанови 1842 від 26.01.2015 (Геращенко А. Ю.) про Звернення Верховної Ради України до Генерального прокурора України щодо притягнення до відповідальності депутатів Автономної Республіки Крим і Севастопольської міської ради.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про прокуратуру» організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. А частина друга статті 16 цього закону передбачає, що здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України. У такому контексті будь-які звернення Верховної Ради України до органів прокуратури не мають жодного правового значення і видаються некоректними.

Проект Постанови 1847 від 27.01.2015 (Бойко Ю. А.) про Заяву Верховної Ради України «Про забезпечення миру та стабільності на Сході України».

Проект відображав непопулярні нині погляди на поточний момент парламентської опозиції і був відхилений 04.02.2015

Проект Постанови 1853 від 27.01.2015 (Фріз І. В.) про тимчасове призупинення акредитації журналістів та технічних працівників деяких засобів масової інформації Російської Федерації при органах державної влади України.

Пропонується тимчасово, до прийняття рішення про завершення антитерористичної операції, призупинити акредитацію журналістів та представників (продюсерів, операторів, технічних працівників) деяких засобів масової інформації Російської Федерації при органах державної влади України.

Перелік відповідних ЗМІ пропонується визначити Службі безпеки України. Саме призупинення акредитації має відбутися впродовж двох днів з дня прийняття постанови.

На жаль, ні у тексті постанови, ні у пояснювальній записці до неї не можна знайти чіткої відповіді на питання, яка норма закону дає право Верховній Раді України вирішувати подібні питання своєю постановою, хоча сама потреба у захисті інформаційної безпеки України не викликає жодних сумнівів.

Проект 1855 від 27.01.2015 (Пашинський С. В.) про військово-цивільні адміністрації.

Згідно з проектом: «Військово-цивільні адміністрації – тимчасові державні органи, які діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі проведення антитерористичної операції».

Метою проекту є створення умов для забезпечення життєдіяльності відповідних територіальних громад, вирішення питань місцевого значення шляхом установлення особливого порядку здійснення окремих повноважень органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів, обласних, районних рад) у районі проведення антитерористичної операції у разі, коли відповідні органи місцевого самоврядування такі повноваження не здійснюють або самоусунулися від їх виконання.

Фактично в районі проведення антитерористичної операції створюється режим прямого президентського правління, який реалізується через підпорядковану главі держави Службу безпеки України, її Антитерористичний центр. Таке рішення виходить, на нашу думку, виключно з політичної доцільності. Як слушно зауважує ГНЕУ у своєму висновку, запропоновані новели порушують засадничі положення конституційного ладу щодо верховенства права, найвищої юридичної сили Конституції України, вимог відповідності законів та інших нормативно-правових актів приписам Основного Закону України (ст. 8).

Утім, після короткого обговорення проект було прийнято як закон (за основу і в цілому) 03.02.2015.

Проект 1882 від 29.01.2015 (Паламарчук М. П.) про Військову міліцію.

Проект було оперативно зареєстровано після того, як 27.01.2015 попередній проект цих же народних депутатів 1805 від 21.07.2015 про військову поліцію (див. Бюлетень №6) не було внесено до порядку денного. У новому проекті слово «поліція» скрізь замінено на слово «міліція» у відповідних відмінках. Окрім того, було вилучено положення (п. 7 ст. 7), яке передбачало функцію військової поліції проводити службові розслідування, хоча деякі пов’язані з цим положенням норми (щодо завдань військової поліції, відповідних елементів структури) у новому проекті залишилися. Якихось інших відмінностей від попереднього проекту нам знайти не вдалося.

Проект 1660-д від 30.01.2015 (Луценко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції.

Це доопрацьована редакція проекту 1660-1, підготовлена на підставі узагальнення пропозицій, які містилися в проектах 1406 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення їх окремих положень з питань запобігання і протидії корупції та легалізації (відмиванню) доходів, 1660 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України, 1660-1 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства України з питань запобігання корупції.

Проект доволі великий за обсягом (34 сторінки машинопису), містить численні різнопланові пропозиції, які неможливо всі адекватно оцінити в рамках короткого експрес-аналізу. Утім, в ньому є кілька пропозицій, спрямованих на закріплення певних винятків щодо звичних процесуальних норм для органів, які здійснюють антикорупційні розслідування. Такі пропозиції вже викликали негативну реакцію правозахисної спільноти.

Ідеологічні питання

Проект 1883 від 29.01.2015 (Ляшко О. В.) про позбавлення В. Януковича звання Президента України.

Зміст проекту повністю передано його назвою. Оскільки обставини припинення повноважень Президента України В. Ф. Януковича не були пов’язані із процедурою імпічменту, цей проект не відповідає чинній Конституції України. Практичної потреби, на нашу думку, в такому проекті теж не було. Він має винятково ідеологічний характер. Очевидно, що слід було спочатку уточнити відповідні конституційні положення.

Проте проект було прийнято як закон 04.02.2015

Органи влади

Проект 1692-1 від 27.01.2015 (Чумак В. В.) про поліцію і поліцейську діяльність.

Проект є альтернативним до проекту 1692 від 12.01.2015 (Луценко Ю. В.) про Національну поліцію (див. Бюлетень 5). Якщо основний проект займає 73 сторінки, то альтернативний – 66. Звісно, проекти такого обсягу не можуть бути адекватно проаналізовані у рамках короткого експрес-аналізу. Загалом, як видається, має бути створена робоча група для узгодження обох проектів, кожен з яких містить певні ідеї, що заслуговують на увагу.

Проект 1848 від 27.01.2015 (Пашинський С. В.) про внесення змін до Закону України «Про Національну гвардію України» (щодо удосконалення організації та порядку діяльності Національної гвардії).

Як зазначається в пояснювальній записці, проектом пропонується внести зміни до структури Національної гвардії України, уточнити штатну чисельність військовослужбовців, удосконалити норми щодо застосування вогнепальної зброї, призначення та звільнення з посад вищого командування, залучення резервістів до виконання функцій військового формування, а також визначити порядок регулювання реалізації функції з охорони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів.

Найбільше занепокоєння викликає той факт, що в гонитві за «узаконенням» існуючої екстраординарної ситуації в зв’язку з бойовими діями на Сході України, законодавство поповнюється спірними та сумнівними як для мирного часу положеннями. Так, цей проект по суті ще більше зближує Національну гвардію та ВС України, перетворюючи її на «армію від МВС». Подібна ситуація мала місце в СРСР, але навряд чи її слід визнати нормальною для демократичної держави.

Тим не менш, проект був прийнятий як закон 03.02.2015.

Проект 1858 від 27.01.2015 (Дзюблик П. В.) про внесення змін у додаток до Закону України «Про прокуратуру» (щодо упорядкування структури місцевих прокуратур Житомирської області).

Проектом пропонується внести зміни у додаток до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року з метою створення Малинської місцевої прокуратури Житомирської області, оскільки при прийнятті зазначеного закону не було враховано, «м. Малин Житомирської області, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18 листопада 2003 року № 1244-IV, віднесено до міст обласного значення». Проект не викликає заперечень, але він водночас є черговим яскравим підтвердженням недбалості нашого нинішнього законотворення.

Проект 1734-1 від 30.01.2015 (Сотник О. С.) про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» (щодо окремих питань діяльності всеукраїнської конференції працівників прокуратури).

Пропонується включити до числа статей Закону України «Про прокуратуру», які набирають чинність з моменту його прийняття, також і статтю 67 щодо проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури.

Слід зазначити, що проект значно спрощено порівняно з базовим проектом 1734, який містив також ряд процедурних положень щодо проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури, а також інші зміни до закону.

Проект 1895 від 30.01.2015 (Лещенко С. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо накладення стягнення на народного депутата за порушення вимог щодо особистого голосування).

Чергова спроба вирішити давно наболіле питання. Пропонується надати право головуючому накладати «стягнення» на народного депутата за порушення вимог щодо особистого голосування, що матиме наслідком позбавлення його права на певний час брати участь в засіданнях, обіймати керівні посади в парламентських комітетах, їздити у відрядження. Також передбачаються і санкції фінансового характеру. Пропозиції заслуговують на увагу, але їх юридична коректність викликає певні сумніви, особливо щодо конституційності самого поняття «стягнення на народного депутата».

Права громадян та їх об’єднань

Проект 1845 від 26.01.2015 (Остапчук В. М.) про внесення змін до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо уникнення подвійної сплати страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Йдеться про випадки укладання внутрішнього та міжнародного договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності у одного і того ж страховика. Пропонується в цьому разі зменшити розмір страхового платежу за внутрішнім договором страхування на 50 відсотків.

Проект 1846 від 26.01.2015 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» (щодо фінансування організації громадських робіт для безробітних).

Пропонується виключити з числа джерел фінансування громадських робіт, до яких залучаються зареєстровані безробітні, місцеві бюджети, покладаючи повністю фінансування таких заходів на Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Судячи з пояснювальної записки, головною причиною для внесення таких змін є «відсутність коштів для зазначених потреб у місцевих бюджетах». В такому випадку проект цілковито недосконалий. Якщо існуюча норма про «пропорційне рівними частинами» фінансування таких робіт з коштів місцевого бюджету та Фонду дійсно є занадто вузькою, то її слід було б розширити, а не звужувати ще більше. Слід було б запропонувати, що такі роботи можуть фінансуватися з різних джерел, але якщо виконуються за дорученням уряду чи центральних органів управління, то і мають фінансуватися суто з бюджету Фонду.

Проект 1851 від 27.01.2015 (Корнацький А. О.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вилучення норм, які містять корупційну складову та унеможливлюють діяльність сільськогосподарських товаровиробників.

Пропонується виключити з Податкового кодексу ряд положень, які пов’язують справляння податків за спрощеною системою із сільськогосподарських виробників з обов’язковою умовою, щоб права власності/користування земельними ділянками були оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства. Пропозиції, можливо, й слушні, але вони стосуються тих норм, які були прийняті лише 28 грудня 2014 р., що не може вкотре не спричинити сумні висновки щодо стабільності і послідовності нашого законотворення

Проект 1862 від 27.01.2015 (Гриневич Л. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо підвищення рівня народжуваності та престижу батьківства).

Проект 1863 від 27.01.2015 (Журжій А. В.) про внесення змін до розділу VIІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці).

Пропонується зменшити навантаження на фонд оплати праці шляхом  запровадження коефіцієнту 0,4 до розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у 2015 році, та коефіцієнт 0,6 до розміру єдиного внеску у 2016 році. Проект «позасистемний», він не враховує інші норми законодавства щодо порядку встановлення розмірів єдиного внеску (див. відповідний висновок ГНЕУ)

Проект 1866 від 27.01.2015 (Лапін І. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права фізичних та юридичних осіб на професійний захист та представництво їх інтересів у судах та інших державних органах.

Суть проекту відображається в забезпеченні саме «професійного захисту», тобто він спрямований на закріплення «адвокатської монополії» і обмежує можливість дістати правову допомогу від інших осіб, обізнаних в праві. Питання загалом дискусійне, але автори цього огляду є принциповими противниками «адвокатської монополії», допускаючи її лише в кримінальному процесі.

Проекти 1872 від 28.01.2015 про внесення змін до окремих законів України (щодо поновлення безкоштовного проїзду пенсіонерам, учасникам війни, інвалідам та іншим категоріям громадян) та 1880 і 1885 від 29.01.2015 про внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (щодо надбавки до пенсії та права на комунальні пільги) та про внесення змін до окремих законів України (щодо пільг на проїзд та фінансової підтримки молоді на селі), подані народним депутатом України С. Г. Міщенком.

Усі проекти спрямовані на відновлення пільг та виплат, скасованих чи обмежених Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII.

Проект 1877 від 29.01.2015 (Продан О. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відміни посилення фіскального та адміністративного тиску на доходи фізичних осіб.

У відповідності до своєї назви, проект спрямований на скасування тих санкцій, а також ряду загальнообов’язкових платежів, які введені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 р. Не зупиняючись на сутності змін та тому, який варіант реформування сфери оподаткування та оплати праці кращий, слід відзначити, що одного місяця з моменту прийняття проекту загалом замало, щоб практика застосування нововведеного закону зумовила потребу його зміни. Отже, йдеться про те, що певні обставини не було враховано ще на стадії прийняття проекту.

Проект 1879 від 29.01.2015 (Голубов Д. І.) про внесення змін до Закону України «Про політичні партії в Україні» (щодо уточнення окремих положень та приведення у відповідність із Кодексом адміністративного судочинства України)

Основна ідея проекту полягає в тому, щоб рішення про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії приймав не Верховний Суд України, а окружний адміністративний суд, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. На думку ініціаторів проекту, саме так вже відбувається на практиці відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Проект 1893 від 30.01.2015 (Мосійчук І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зупинення діяльності та заборони об’єднань громадян.

Пропонується надати право Верховній Раді України у певних випадках зупиняти діяльність та забороняти політичні партії та інші громадські об’єднання. Оскільки зазначені питання є передусім юридичними, а парламент – є органом політичним, пропозиція видається неприйнятною.

Проект 1892 від 30.01.2015 (Бабак А. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування деяких неприбуткових організацій.

Метою проекту є повернення об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку, асоціаціям власників жилих будинків та житлово-будівельним кооперативам статусу неприбуткових організацій.

Кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство, судівництво

Проект 1838 від 26.01.2015 (Єфремова І. О.) про внесення змін до статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (щодо порядку визначення розміру застави).

Скасовується граничний максимальний розмір застави та одночасно вноситься принципова норма, що змінює саму суть існуючого інституту застави: замість вказівки на те, що розмір застави «не може бути завідомо непомірним для обвинуваченого», пропонується визначати цей розмір, виходячи з нанесених збитків, тобто застава «не може бути меншою за розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням».

Проект 1871 від 28.01.2015 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо неможливості звільнення під заставу за корупційні злочини).

Метою законопроекту є скасування можливості застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави для осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні корупційних злочинів.

Слід зазначити, що хоча в пояснювальній записці та назві проекту мова йде про корупційні діяння, більш жорсткі запобіжні заходи поширюються і на «зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права» (ст.364-1).

Проект 1849 від 27.01.2015 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України (щодо військових злочинів).

Згідно з пояснювальною запискою, метою законопроекту є посилення відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) та визначення особливостей здійснення кримінального провадження в умовах воєнного, надзвичайного стану, особливого періоду або в районі проведення антитерористичної операції. Зокрема, пропонується встановити кримінальну відповідальність у вигляді тюремного ув’язнення за перевищення військовою службовою особою дисциплінарної влади стосовно підлеглого, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства.

Слід зазначити, що ГНЕУ надало негативний висновок до законопроекту, відзначаючи, що його прийняття не лише не покращить, а ще більше усугубить складну ситуацію з відповідальністю службових осіб. Тим не менш, проект 03.02.2015 був прийнятий за основу із скороченням строку підготовки.

Проект 1856 від 27.01.2015 (Головко М. Й.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за доведення до банкрутства).

Метою законопроекту є посилення відповідальності за доведення до банкрутства та створення передумов для здійснення більш ефективного управління державною власністю. Зокрема передбачається введення посиленої відповідальності керівників державних підприємств або підприємств, де частка державної власності складає більше 50 %, за доведення підприємства до банкрутства.

Проект 1746-1 від 29.01.2015 (Гончаренко О. О.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо посилення дисциплінарної відповідальності.

Йдеться про дисциплінарну відповідальність суддів за незаконне застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Постановку питання, безумовно, слід визнати слушною, хоча самої дисциплінарної відповідальності, можливо, тут навіть і замало. Водночас треба порадитися з фахівцями, чи не викличе така норма зворотній ефект, а саме: чи не почнуть судді уникати виправдальних вироків, щоб не підставляти себе або своїх колег під застосування дисциплінарної відповідальності.

Проект 1881 від 29.01.2015 (Сироїд О. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму відновлення довіри до судової влади.

Пропонується врегулювати ряд практичних питань діяльності Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. Суттєвим видається те, що з дня набрання чинності цим законом призначення нових членів Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів в порядку, встановленому частиною п’ятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», має здійснювати Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з урахуванням осіб, які були раніше призначені до її складу Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики.

Проект 1886 від 29.01.2015 (Геращенко А. Ю.) про внесення зміни до Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за публічні заклики до ухилення від призову за мобілізацією).

Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 336-1 відповідного змісту. Передбачені санкції до двох (у кваліфікованих випадках – до чотирьох) років обмеження волі. Зміни мають позасистемний характер, і якою мірою вони узгоджуються з іншими статтями Кримінального кодексу судити важко.

Проект 1896 від 30.01.2015 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо відновлення в системі загальної юрисдикції військових судів).

Пропонується відновити військові суди гарнізонів, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських сил  України, а також Військову судову колегію у складі Верховного Суду України. Запропоноване відновлення військових судів, як і свого часу їх скасування, є питанням дискусійним, має своїх палких прихильників і опонентів. Тривалої перспективи діяльності такі суди, на нашу думку, не мають, але в сучасних українських реаліях їх відновлення може виявитися практично доцільним.

Відносини в сфері ЗМІ, кіно, телебачення і радіомовлення

Проект 1888 від 29.01.2015 (Данченко О. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів держави, споживачів телекомунікаційних послуг та удосконалення державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України.

Законопроект спрямований на дерегуляцію у сфері користування радіочастотним ресурсом України, скорочення кількості документів дозвільного характеру, зменшення та впорядкування регуляторного впливу держави на відносини у сфері користування радіочастотним ресурсом, захист інтересів держави та споживачів телекомунікаційних послуг у сфері запобігання користування кінцевим обладнанням, законність застосування якого на території України не підтверджена, удосконалення механізмів захисту майнових прав користувачів радіочастотного ресурсу, гармонізацію законодавства України у регульованій сфері із законодавством ЄС та приведення його у відповідність із вимогами Міжнародного союзу електрозв’язку.

Особливо слід відзначити вельми значний обсяг змін, які торкаються всіх питань регулювання: термінології, прав та обов’язків органів регулювання, порядку надання частот тощо. За такої кількості уточнень, можливо, доцільно було запропонувати новий комплексний закон чи нову редакцію існуючих законів.

Проект 1889 від 30.01.2015 (Сюмар В. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення.

Проект дослівно повторює проект 1824 від 23.01.2015, внесений тим самим народним депутатом і відхилений (не включений до порядку денного) парламентом 27.01.2015. З висновками щодо нього можна ознайомитися в Бюлетені № 6. Крім того, розгорнуті висновки щодо обох проектів підготовлені ГНЕУ і доступні на сайті ВР України. Зауважимо, що, оскільки це не перший випадок «проштовхування» відхиленого проекту, така практика загалом заслуговує на осуд.

Проект 1768-1 від 31.01.2015 (Каплін С. М.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо участі іноземних осіб в телерадіоорганізаціях).

Порівняно з базовим проектом 1768, запропоновані значно менші зміни, переважно пов’язані з особами держави-агресора, що не повною мірою відповідає назві та суті проекту. Втім, пропозиції цього альтернативного проекту не є настільки радикальними, як у проекті 1768 і не повинні спричинити ті негативні наслідки, про які йшлося в коментарях до зазначеного проекту в Бюлетені № 5. Однак пропоновані зміни теж викликають певні сумніви, проте з дещо інших міркувань, які докладно висвітлено у відповідному висновку ГНЕУ.

Культура, освіта, захист довкілля

Проект 1850 від 27.01.2015 (Томенко М. В.) про внесення змін до статті 282 Податкового кодексу України (щодо послаблення податкового навантаження на природоохоронні установи).

Метою законопроекту є збереження об’єктів природно-заповідного фонду шляхом звільнення від сплати земельного податку заповідників, у тому числі історико-культурних, національних природних парків, заказників (крім мисливських), парків державної та комунальної власності, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних і зоологічних парків, пам’яток природи, заповідних урочищ та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Тривалий час (до останніх змін) така норма існувала в Податковому кодексі України.

Альтернативним попередньому є проект 1850-1 від 27.01.2015 (Гриневич Л. М.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо відновлення норм, які передбачають звільнення від сплати земельного податку.

Даний проект пропонує внести більш широкі зміни, відновивши надання пільг на сплату земельного податку для заповідників, національних природних парків, закладів науки, освіти тощо.

В обох проектах йдеться про перегляд нещодавно прийнятих в швидкісному порядку нововведень.

Проект 1857 від 27.01.2015 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безоплатного забезпечення підручниками учнів загальноосвітніх навчальних закладів та педагогічних працівників.

Ідея проекту є цілком зрозумілою з його назви. Безоплатне забезпечення підручниками суттєво підвищує строк їх використання і загалом є економічно доцільним, не кажучи вже про позитивні соціальні наслідки. Проте кошти для створення (відновлення, поповнення) первинного фонду підручників, безумовно, потрібні, і твердження у пояснювальній записці, що «реалізація законопроекту не передбачає витрат з Державного бюджету України», не відповідають дійсності.

Проект 1876 від 29.01.2015 (Співаковський О. В.) про особливості вступу до вищих навчальних закладів в 2015 році.

Пропонується на рівні закону заблокувати норму, яка міститься у пункті 6 розділу VІ Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів у 2015 році, затверджених наказом МОН України 15.10.2014 № 1172, щодо того, що «вступник під час подання заяви про вступ до вищого навчального закладу подає сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання, виданий у 2015 році». Для цього пропонується встановити, що в 2015 році вступники мають право подавати сертифікати про зовнішнє незалежне оцінювання будь-якого року оцінювання.

Слід погодитися з думкою ГНЕУ, що порушене у проекті питання має вирішуватися через внесення відповідних змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо визначення термінів дійсності сертифікатів про ЗНО, а приписи разового характеру, які містить цей законопроект, у разі необхідності, слід викласти у Прикінцевих положеннях відповідного закону.

Проекти з інших питань

Проект 1859 від 27.01.2015 (Мельничук С. П.) про внесення змін до Кодексу цивільного захисту України (щодо удосконалення моніторингу та заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій).

Йдеться передусім про удосконалення моніторингу на об’єктах підвищеної небезпеки та об’єктах соціально-культурного та виробничого призначення з масовим перебуванням людей, що мають покрівлі великої площі; облаштування автоматизованих систем, спеціальних систем оповіщення та систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій. Проект не викликає принципових заперечень.

Проект 1864 від 27.01.2015 (Євлахов А. С.) про внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств та запобігання рейдерству.

Головна ідея проекту – забезпечити особі (особам, що діють спільно), яка (які) є власником 95 і більше відсотків акцій товариства, можливість викупити акції товариства у всіх інших акціонерів. На думку ініціатора проекту, це спростить діяльність акціонерних товариств, запобігатиме зловживанню міноритарними акціонерами  своїми правами.

Проект 1874 від 28.01.2015 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до статті 121 Земельного кодексу України (щодо набуття права власності на земельні ділянки).

Пропонується Статтю 121 «Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам» Земельного кодексу України доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Земельні ділянки, які надані до 1 січня 2002 року у постійне користування фермерським господарствам або громадянам – членам фермерського господарства із земель запасу державної власності для створення та ведення фермерського господарства, безоплатно передаються в наданому розмірі фермерському господарству на правах спільної власності його членів».

Враховуючи. що йдеться про ділянки, які вже понад 13 років перебувають у законному постійному користуванні фермерських господарств, така пропозиція загалом відповідає тенденціям розвитку вітчизняного земельного законодавства.

Проект 1890 від 30.01.2015 (Марченко О. О.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо додаткового джерела фінансування створення житлового фонду соціального призначення).

Проект видається невдалою спробою вирішення завдання розвитку житла соціального призначення, адже по суті в проекті прирівнюються житловий фонд соціального призначення та інженерно-транспортна та соціальна інфраструктура населеного пункту.

Проект 1898 від 30.01.2015 (Тимошенко Ю. В.)  про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад).

Пропонуються зміни до Земельного та Лісового кодексів, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», які, на думку ініціатора проекту, дадуть змогу залучити додаткові ресурси до бюджетів територіальних громад та запобігти необґрунтованим бюджетним видаткам.

Цілковито підтримуючи мету проекту, слід однак зазначити, що вона досягається переважно не принциповими змінами законодавства щодо розподілу повноважень і, особливо, податкових механізмів, а збільшенням фінансового навантаження на отримувачів послуг. Так, розміри ставок державного мита за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, збільшуються в 25–100 разів.

Проект 1899 від 30.01.2015 (Тимошенко Ю. В.)  про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад).

Вносяться значні різнопланові зміни до Податкового кодексу України щодо порядку збору податків, їх розміру тощо. Зокрема щодо об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, пропонується обчислювати пільги, виходячи не з сукупного обсягу житлової площі, а відносно кожного об’єкту самостійно. Таким чином, зменшується база оподаткування за рахунок осіб, які є власниками більш ніж одного об’єкта житлової нерухомості. Такі зміни підуть на краще не більшості громадян, а переважно найзаможнішим особам, які є власниками кількох об’єктів житлової нерухомості.