MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Як милують по-новому

Аналіз нового Положення про порядок здійснення помилування та врахування у ньому пропозицій громадськості

01.05.2015   
Вадим Човган
У статті подається аналіз нового Положення про порядок здійснення помилування у порівнянні із попереднім аналогічним Положенням, яке було змінено у негативному з точки зору прав людини напрямку колишнім президентом В. Януковичем, а також у порівнянні із проектом Положення, яке пропонувалось громадськістю.

Уся представлена в цій статті інформація є індивідуальною позицією автора та не є офіційною думкою чи позицією Консультативної Місії Європейського Союзу в Україні, в якій працює автор.

У статті подається аналіз нового Положення про порядок здійснення помилування у порівнянні із попереднім аналогічним Положенням, яке було змінено у негативному з точки зору прав людини напрямку колишнім президентом В. Януковичем,  а також у порівнянні із проектом Положення, яке пропонувалось громадськістю. За точку відліку взято проект Положення, який був розроблений громадською організацією «Донецький Меморіал» у співпраці з правозахисниками та фахівцями у галузі кримінально-виконавчого права[1]. Олександр Павлович Букалов, керівник «Донецького Меморіалу», узагальнив пропозиції і спрямував  проект листом до тодішнього президента держави.  Проект було відхилено. Про це до Донецького Меморіалу надійшов лист І. Козлова – колишнього керівника управління з питань помилування Адміністрації Президента України, який стверджував, що чинне на той час Положення відповідає законодавству і «не створює будь-яких перешкод щодо реалізації прав засуджених на помилування»[2].

З початку лютого цього року Олександр Павлович працює в Адміністрації Президента України на посаді керівника Департаменту з питань помилування. І ось 21 квітня Президент України підписує Указ № 223/2015, яким затверджується нове Положення про помилування[3]. Природно було б очікувати кардинально новий документ, який враховує усі пропозиції двохрічної давнини і запроваджує суттєво видозмінену процедуру помилування, базовану на гуманізмі та милосерді. Але, на превеликий жаль, очікуване всебічне сприйняття пропозицій громадськості не відбулося.

Багато важливих пропозицій та зауважень громадськості, зокрема, Донецького Меморіалу залишились поза увагою. Крім того, у новому Положенні з’явились деякі додаткові негативні з точки зору гуманізації норми. Наш підрахунок показує, що неврахованими є 11 пропозицій Донецького Меморіалу, врахованими є тільки 7 пропозицій. Також додалось 4 негативних з точки зору прав людини зміни (не рахуючи ті, що витікають із КК України), і 2 позитивних зміни.

Пропонуємо аналіз у формі порівняльної таблиці із відповідними коментарями.

Попереднє Положення

Нове Положення

Коментарі

1. Це Положення визначає порядок здійснення Президентом України помилування відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції України

Дослівно повторено.

 

2. Помилування засуджених здійснюється у виді:
 

заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років;
 

повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;
 

заміни покарання або невідбутої його частини більш м’яким покаранням.

 

2. Помилування засуджених здійснюється у виді:

заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років;

повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань.

 

Виключено можливість Президента України замінювати покарання або його невідбуту частину більш м’яким.

Тепер залишається лише можливість повного або частково звільнення від покарання, а також заміна покарання стосовно довічників.

Нова норма, тим не менш, відповідає регресивним змінам до ст. 85 КК України у 2011 році.

3. Право клопотати про помилування має особа, яка:

засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;

засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;

      засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.

3. Право клопотати про помилування має особа, яка:

засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;

засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;

засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.

Дослівне дублювання.

 

Не враховано пропозицію Донецького Меморіалу, що «клопотати про помилування мають право також батьки засудженої особи, дружина (чоловік), діти, законний представник, Уповноважений з прав людини, громадські об‘єднання». Актуальність пропозиції була продемонстрована у минулому, наприклад, коли Уповноважений з прав людини вносив подання щодо помилування політично ув’язнених осіб, які через особисті переконання відмовлялись клопотати самі.

4. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом.

      У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання.

Дослівне дублювання.

 

 

5. Особа, яку раніше було неодноразово (два і більше разів) засуджено за вчинення умисних злочинів або до якої раніше було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, звільнення від відбуванню покарання з випробуванням, якщо вона до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, може бути помилувана лише у виняткових випадках.

5. Особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин.

Особи, засуджені за вчинення корупційних злочинів, можуть бути звільнені від відбування покарання в порядку помилування після фактичного відбуття ними строків, встановлених частиною третьою статті 81 Кримінального кодексу України.

Тепер засуджені, які мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів, можуть бути помилувані не тільки у виняткових випадках, а ще й за наявності «надзвичайних обставин».

Це є додатковим звуженням можливостей дострокового звільнення. Також категорія «надзвичайні обставини» є ще більш невизначеною та розмитою ніж «виняткові випадки». Це руйнує принцип правової визначеності і, на додаток, містить корупційні ризики.

Вимога «наявності надзвичайних обставин» та «виняткового випадку» для застосування помилування тепер стосується також і осіб, які відбули незначну частину покарання. Щоправда, визначення «незначної частини» покарання не надається, а тому воно повністю відноситиметься до дискреційних повноважень органу, який приймає рішення про помилування.  

Більше того тепер особи, які вчинили будь-які (!) (а не лише умисні як це було раніше) тяжкі та особливо тяжкі злочини можуть бути помилувані «у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин». У попередньому Положенні вимога «винятковості» (хоча і м’якша ніж тепер) стосувалась лише засуджених два і більше разів за умисні злочини. Тепер же вона стосується будь-яких тяжких та особливо тяжких злочинів. Тобто, наприклад, засуджені за необережні тяжкі злочини також потребуватимуть винятковості випадку та надзвичайності обставин задля застосування помилування.

Також вводиться додаткова умова для застосування помилування до засуджених за корупційні злочини – вони можуть бути звільнені тільки після фактичного відбуття ними строку, після відбуття якого до них можливе застосування умовно-дострокового звільнення.

Водночас, ця зміна відповідають ч. 3 ст. 87 КК України.

Разом з тим варто відмітити один гуманізаційний аспект нової норми у п. 5: умова виняткового випадку та надзвичайних обставин не вимагається щодо засуджених, до яких раніше застосовувались амністія, умовно-дострокове звільнення та заміна покарання більш м’яким.

 

6. Клопотання про помилування засуджених, які не стали на шлях виправлення або не відбули половини призначеного їм строку покарання, а також клопотання осіб, засуджених за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, можуть бути задоволені лише за наявності обставин, що потребують особливо гуманного ставлення.

 

Виключено.

Враховано зауваження Донецького Меморіалу.

7. Клопотання про помилування особою, засудженою судом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань. Адміністрація в установленому порядку реєструє клопотання і протягом п’ятнадцяти днів з дня подання направляє його до Адміністрації Президента України разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду, докладною характеристикою про поведінку особи і ставлення її до праці із викладеною письмово думкою адміністрації і, як правило, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх про доцільність помилування, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.

6. Клопотання про помилування особою, засудженою судом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань. Адміністрація в установленому порядку невідкладно реєструє клопотання і протягом п’ятнадцяти днів з дня подання направляє його до Адміністрації Президента України разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду, характеристикою про поведінку особи із викладеною письмово думкою адміністрації і, як правило, спостережної комісії або служби у справах дітей про доцільність помилування, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.

 

Засуджена особа до особистого клопотання про помилування може долучити інші документи, які, на її погляд, мають значення для застосування помилування.

Слід відмітити дуже важливу з практичної точки зору позитивну зміну: «Засуджена особа до особистого клопотання про помилування може долучити інші документи, які, на її погляд, мають значення для застосування помилування».

Іншими словами, засуджена особа, яка клопоче про застосування помилування, тепер зможе на свій розсуд долучити ті документи, які вважатиме важливими для вирішення своєї справи.

Врахування цієї пропозиції,  яка, між іншим, була висловлена Харківською правозахисною  групою під час обговорення нового проекту Положення, варто лише вітати.  

Не враховано пропозицію Донецького Меморіалу, що адміністрація установи виконання покарань направляє також довідку про стан здоров’я особи.

Разом з тим довідка про стан здоров’я зазвичай і так додається до клопотання, а також у разі необхідності може бути додана засудженою особою. Тому неврахування цієї пропозиції не тягне суттєвих наслідків.

8. Підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України (далі - Управління).

Управління для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, установ виконання покарань необхідні для розгляду клопотання про помилування документи, матеріали та інформацію.

7. Підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Департамент з питань помилування Адміністрації Президента України (далі - Департамент).

Департамент для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, установ виконання покарань необхідні для розгляду клопотання про помилування документи, матеріали та інформацію.

Дослівне дублювання. Змінюється лише назва органу, відповідального за підготовку до розгляду клопотань розгляду. Замість Управління з питань помилування Адміністрації Президента України з’являється Департамент з питань помилування Адміністрації Президента України.

9. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:

ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, поведінка і ставлення особи до праці до засудження та в установах й інших органах виконання покарань, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди та інші обставини;

думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів тощо про доцільність помилування.

8. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:

ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини;

 

 

 

 

 

думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об’єднань та інших суб’єктів про доцільність помилування.

Не враховано пропозицію Донецького Меморіалу, що під час розгляду клопотання про помилування не повинне враховуватися щире каяття. Ну думку ДМ така обставина «може бути відображена у характеристиці», а тому не повинна враховуватися.

Ну думку М.В. Романова, який у своїй статті на сайті Донецького Меморіалу[4] серйозно критикував попереднє Положення про помилування у тому вигляді як воно було змінене Януковичем: «ці «критерії»[5] суперечать доктрині кримінального та кримінально-виконавчого права, оскільки названі обставини повинні враховуватися судом при призначенні покарання і вони впливають, а нерідко і визначають той обсяг кари, який буде застосовано до підсудного. Тобто призначене кримінальне покарання – це й є оціночна «міра» каяття особи, його сприяння розкриттю злочину та ін. Саме у вироку суд враховує всі ці обставини и втілює їх в конкретній мірі покарання. Отже, врахування під час вирішення питання про помилування тих факторів, які вже були враховані і відносно яких є рішення суду, проголошене ім’ям держави здається недоцільним та таким, що дублює функції суду».

Не враховано пропозицію Донецького Меморіалу, що до уваги має братись не особа засудженого, а ступінь суспільної небезпеки особи. Ці терміни мають суттєву відмінність. Як вказує сам ДМ у пояснювальній записці до підготовленого ним проекту Положення: «Недоречною є вимога врахування «особи засудженого» при вирішенні питання про помилування, адже це поняття є вельми розмитим. За визначенням вітчизняних кримінологів «особа злочинця - це сукупність соціально значущих характеристик, ознак, зв’язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні кримінального закону, в поєднанні з іншими (неособистими) умовами й обставинами, що впливають на її злочинну поведінку». Тому категорія «особа» може включати в себе політичні погляди, відношення до правоохоронної системи і т.д., що не завжди може бути нейтральною характеристикою при вирішенні питання про помилування. Тому більш прийнятно та доречно у цьому контексті було б записати, що враховується «ступінь суспільної небезпечності особи»».

Додамо також, що такий підхід надає можливість особливого акцентування на одному важливому аспекті, який ігнорується вітчизняними інститутами дострокового звільнення (в т.ч. помилуванням). Йдеться про відсутність професійного кримінологічного підходу до оцінки ризиків вчинення нових злочинів особами, що звільняються. Вказівка на суспільну небезпечність особи могла б стати поштовхом до широкої дискусії щодо розроблення та запровадження професійної кримінологічної оцінки ризиків. Це, між іншим, набуватиме особливого значення коли йтиметься про клопотання довічників.

Позитивно варто оцінити зміни, які врахували пропозиції Донецького Меморіалу та виключили із переліку обставин, які повинні братись до уваги при вирішенні питання про помилування такі:

- ставлення особи до праці. Це є логічним приведенням Положення у відповідність із останніми змінами до КВК України, де нещодавно було додатково кларифіковано, що праця є саме правом, а не обов’язком засудженого.

- активне сприяння розкриттю злочину;

- думка трудових колективів.

Не враховано пропозицію Донецького Меморіалу, що слід було виключити із органів чиї думки враховуються під час розгляді клопотань про помилування позиції місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування. ДМ обґрунтовував цю позицію так: «Вимога у Положенні обов’язково враховувати позиції органу виконавчої влади, місцевого самоврядування є певною мірою невиправданим звуженням повноважень Президента при виборі рішення. Вилучення їх з обов’язкового переліку розширить межі для волевиявлення Президента при виборі рішення».

10. Клопотання про помилування і підготовлені Управлінням матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія).

 

Комісія утворюється Президентом України у складі голови, двох заступників голови і членів Комісії. Одним із заступників голови Комісії є за посадою Керівник Управління. Обов’язки секретаря Комісії виконує один із членів Комісії.

 

 

 

 

 

 

 

 

Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які скликаються і проводяться головою Комісії, а за його відсутності - одним із заступників голови Комісії.

 

Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більшість її складу.

 

Рішення Комісії приймаються шляхом голосування більшістю присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним.

8. Клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія).

 

Комісія утворюється Президентом України у складі голови, двох заступників голови і членів Комісії. Одним із заступників голови Комісії є за посадою Керівник Департаменту. Обов’язки секретаря Комісії виконує один із членів Комісії.

 

До складу Комісії призначаються висококваліфіковані юристи, громадські діячі, політики та представники творчої інтелігенції.

 

Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які скликаються і проводяться головою Комісії, а за його відсутності - одним із заступників голови Комісії.

 

Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутня більшість її складу.

 

Рішення Комісії ухвалюються шляхом голосування більшістю присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним.

Враховано пропозиції Донецького Меморіалу щодо демократизації складу Комісії у питаннях помилування.

Так, до складу Комісії призначаються «висококваліфіковані юристи, громадські діячі, політики та представники творчої інтелігенції».

Це положення дещо відрізняється від пропозицій ДМ, але воно не спричинило суттєвої відмінності по суті. Пропонувалось, щоб до складу Комісії призначались «представники сфери культури, релігії, громадських об‘єднань, працівники наукових установ, що спеціалізуються в галузі права, депутати Верховної Ради України, представники органів влади».

 

 

Не враховано пропозицію Донецького Меморіалу стосовного того, що засідання Комісії скликаються не рідше одного разу на два місяці.

 

Різко негативно слід оцінити несприйняття пропозиції Донецького Меморіалу щодо того, що узагальнена інформація про результати діяльності Комісії періодично (не менше одного разу на півроку) оприлюднюється. Як вказував ДМ у пояснювальній записці до цієї пропозиції: «надто важливим є регулярне періодичне інформування суспільства про діяльність комісії. Таку періодичність може оптимально обрати як півроку».

11. Клопотання про помилування, що не підлягають задоволенню за обставин, передбачених цим Положенням, Управління доповідає Комісії.

 

    

10. Про клопотання, які не підлягають задоволенню за обставин, передбачених цим Положенням, Департамент доповідає Комісії.

 

 

 

Дублювання по суті. Змінюється лише назва органу, відповідального за підготовку до розгляду клопотань про помилування.

Не враховано пропозицію Донецького Меморіалу сформулювати цю норму таким чином: «Про обставини, які можуть перешкоджати задоволенню клопотання, Управління доповідає Комісії». У пояснювальній записці ДМ до цієї пропозиції вказувалось: «Вирішувати, підлягає клопотання задоволенню чи ні, це не прерогатива комісії, оскільки комісія не вправі це вирішувати, Тому існуюча редакція цього пункту не зовсім коректна і вона не виправдано обмежує повноваження Президента, її краще замінити …».

12. Пропозиції Комісії за результатами попереднього розгляду клопотань про помилування оформляються протоколом, який підписують голова та секретар Комісії.

 

13. За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування і матеріалів, підготовлених Управлінням, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування.

 

Про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає Президентові України.

Без змін.

Не враховано пропозиції Донецького Меморіалу щодо п. 13 колишнього положення. А саме не враховано пропозицію виключення норми, що «Про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає Президентові України».

Обґрунтування цієї пропозиції було таким же як і щодо пункту вище та полягало у тому, що : «Комісія не може мати повноважень вирішувати, чи достатньо підстав для помилування, а отже вирішувати долю клопотання, тим самим звужуючи конституційні повноваження Президента».

14. Про помилування засудженого Президент України видає указ.

 

15. У разі відхилення Комісією клопотання про помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через п’ять років, а щодо інших засуджених - не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз’ясненням.

13. Про помилування засудженого Президент України видає указ.

 

14. У разі відхилення Комісією клопотання про помилування засудженої особи повторне клопотання щодо неї за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання.

 

 

 

 

Пункт 14 визначає строк після якого допустимо повторне клопотання про помилування. У новій нормі знімається обмеження для довічно позбавлених волі – раніше воно було 5 років, а тепер 1 рік. Це заслуговує на позитивну оцінку.

Однорічний строк з часу попереднього звернення із клопотанням для можливості повторного звернення стосується, як і раніше, усіх інших засуджених.

З іншого боку не враховано пропозицію Донецького Меморіалу щодо можливості засуджених до позбавлення волі на певний строк повторного звернення із клопотанням через півроку, а не рік. В обґрунтуванні до цієї пропозиції вказувалось, що: «Воля – надто велика цінність, і очікувати повторної спроби подати на помилування рік – це надто суворо, не виправдано та не доцільно. Має залишитись норма, яка раніше вже була – півроку». До речі, до змін Положення за президентства Януковича діяла норма, що «У разі відхилення  Комісією клопотання  про  помилування повторне  клопотання  щодо  особи,  засудженої  за особливо тяжкий злочин,  за відсутності нових обставин,  що заслуговують на увагу, Службою  може  бути  внесено  на розгляд Комісії не раніш як через рік, а щодо особи, засудженої за інші злочини, - не раніш як через шість місяців із часу відхилення попереднього клопотання». Тобто Положення, яке діяло до його зміни Януковичем, було більш сприятливим для прав засуджених на певний строк, ніж нещодавно прийняте Положення. У цьому аспекті нове Положення залишило норму такою, як вона була погіршена при Януковичі. До речі, строк у шість місяців діє навіть у Росії та Білорусі!

Із нового Положення була виключена позитивна норма, що повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз’ясненням. Це є скасуванням додаткової гарантії на отримання мотивованого рішення з метою його належного оскарження.

Крім того не враховано пропозицію Донецького Меморіалу, яка могла б стати суттєвою гарантією легітимності та права на належне оскарження у разі відмови у задоволенні клопотання. А саме, Про відхилення клопотання та його мотиви мало повідомлятися засудженій особі та особам, які клопотали про помилування, не пізніше місяця після прийняття відповідного рішення.

16. Укази Президента України про помилування засуджених для виконання надсилаються:

щодо осіб, які відбувають покарання в установах чи органах виконання покарань, - Державному департаменту України з питань виконання покарань;

      щодо осіб, які звільняються від додаткових покарань, - відповідним судам;

щодо осіб, засуджених до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, до службових обмежень для військовослужбовців чи до позбавлення військових звань, - Міністерству оборони України;

щодо інших осіб - відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

15. Укази Президента України про помилування засуджених для виконання надсилаються:

щодо осіб, які відбувають покарання в установах чи органах виконання покарань, - Державній пенітенціарній службі України;

щодо осіб, які звільняються від додаткових покарань, - відповідним судам;

 

щодо осіб, засуджених до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, до службових обмежень для військовослужбовців чи до позбавлення військових звань, - Міністерству оборони України;

щодо інших осіб - відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

щодо осіб (громадян іноземної держави), засуджених судами України до позбавлення волі, які передані для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, - Міністерству юстиції України.

Крім того, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються Міністерству внутрішніх справ України до відома та іншим державним органам, органам місцевого самоврядування для забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.

Нововведенням пункту є те, що Указ Президента про помилування щодо осіб (громадян іноземної держави), засуджених судами України до позбавлення волі, які передані для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, - надсилається Міністерству юстиції України.

Відтепер, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються також Міністерству внутрішніх справ України до відома та іншим державним органам, органам місцевого самоврядування для забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.

17. Органи, на які цим Положенням покладено виконання указів Президента України про помилування засуджених, про їх виконання повідомляють Адміністрацію Президента України.

Без змін.

 

18. Контроль за виконанням указів Президента України про помилування здійснює Комісія.

17. Контроль за виконанням указів Президента України про помилування здійснює Департамент.

Контроль за виконанням указів Президента України  тепер здійснюватиме не  Комісія при Президентові України у питаннях помилування, а Департамент з питань помилування Адміністрації Президента України.

Додаткові зауваження

Нове Положення також не врахувало такі зауваження автора цієї статті, які доводились до відома відповідальних за розробку проекту Положення осіб в процесі його обговорення:

  • встановлювати строки, що визначали б часові рамки для підготовки   матеріалів   до   розгляду   клопотання   про помилування   та   повідомлення  заявника  про  результати  такого розгляду (п.7), розгляду комісією з питань помилування (п.8), видання указу про помилування (п. 13). Це є додаткова процесуальна гарантія з тим, щоб особи, які клопочуть про помилування, могли оскаржити затягування процесу. Між іншим, досвід останнього року свідчить про те, що відсутність засідань Комісії з питань помилування і фактичне замороження розгляду питань щодо помилування на цілий рік стала можливою саме завдяки відсутності встановлених строків розгляду питань помилування. Це підкреслює важливість пропозиції;
  • не включати норму про входження політиків до складу Комісії у питаннях помилування. Ця норма спрямована на уникнення піару та популізму під час засідання Комісії. Оцінка народними депутатами кожного рішення щодо помилування як вигідного чи невигідного для своєї репутації– може призводити до «немилосердних» рішень щодо помилування;
  • зобов’язати Комісію висвітлювати інформацію щодо своєї діяльності,  а також оголошувати про свої засідання, час, місце, а також про їх відкритість з тим, щоб у громадськості була можливість їх відвідувати.

Особливо важливо підкреслити необхідність відкритості діяльності Комісії. Для прикладу на сайті офісу Президентського Офісу щодо помилування США (Office of the Pardon Attorney) розміщується інформація щодо[6]:

1. Імені особи, до якої застосовано помилування;

2. Статті за якими її було засуджено та дату засудження;

3. Строку покарання;

4. Дати застосування помилування та місце відбування покарання;

5. Виду помилування (повне чи часткове), а також його кількісну характеристику. Наприклад, вказується на який строк замінено попереднє покарання;

6. Кількості відмов у застосуванні помилувань.

На додаток, інформація щодо імен осіб, яким відмовлено у застосуванні помилування, видається за офіційним запитом будь-якій особі (у відповідності до Закону Про свободу інформації, та рішень федеральних судів: District of Columbia in Lardner v. Department of Justice, 638 F.Supp.2d 14 (D.D.C. 2009), підтверджено у Lardner v. United States Department of Justice, No. 09-5337, 2010 WL 4366062 (D.C. Cir. Oct. 28, 2010) (неопубліковане).

Відкритість функціонування інститут помилування в Україні є суттєвою гарантією його належного здійснення, а також створює можливості для контролю та впливу громадськості та наукової спільноти на політику з питань помилування.

  • зменшити «наперед визначений» вплив Департаменту з питань помилування та Комісії на рішення, яке буде прийматись президентом. Хоча їхні висновки і не є обов’язковими, але на практиці вони, напевно, будуть вирішальними під час прийняття рішення Президентом. Тому варто було б врахувати відповідні пропозиції Донецького Меморіалу з цього приводу (supra), а також додатково підкреслити у самому Положенні, що Президент може не враховувати позицію Комісії[7];
  • змінити формулювання вимоги про відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди як фактор, що враховується при розгляді клопотання. Пропонувалось доповнити її словами: «за  умови наявності можливості такого відшкодування або усунення». Доповнення націлене на уникнення ситуацій, коли засуджений не був забезпечений роботою під час відбування покарання і є малозабезпеченим, але від нього все одно вимагається відшкодувати  збиток чи усунути заподіяну жертві шкоду;
  • закріпити, що до складу Комісії не можуть входити особи, які працюють або раніше працювали в правоохоронних органах. Зрозуміло, що правоохоронець буде бачити у особі, щодо якої розглядається питання про помилування, в першу чергу, «свого колишнього клієнта». Тому навряд чи можна вести мову про їхню об’єктивність та милосердність.

З метою підвищення фаховості та ефективності Комісії, підвищення гарантій захисту суспільства від злочинності, пропонувалось також окремо закріпити, що до її складу входять також спеціалісти у галузі кримінології;

визначити, що у рішенні про відмову у задоволенні клопотання про помилування вказуються підстави та детальна мотивація відхилення із зазначенням порядку його оскарження. Річ у тім, що мотивація рішень органу державної влади є принципово важливою для їх легітимності[8].

[1] http://ukrprison.org.ua/expert/1369927883&w=%EF%EE%EC%E8%EB%F3%E2%E0%ED%ED%FF (останній перехід по посиланню 26.04.2015)

[2] http://ukrprison.org.ua/articles/1375073466&w=%EF%EE%EC%E8%EB%F3%E2%E0%ED%ED%FF (останній перехід по посиланню 26.04.2015)

[3] http://president.gov.ua/documents/19348.html (останній перехід по посиланню 26.04.2015)

[4] Романов М.В. Нове положення про здійснення помилування фактично позбавило засуджених «милості» http://ukrprison.org.ua/expert/1302429615&w=%EF%EE%EC%E8%EB%F3%E2%E0%ED%ED%FF (останній перехід по посиланню 26.04. 2015)

[5] Мова йде не тільки про щире каяття, а й про активне сприяння розкриттю злочину, поведінку і ставлення особи до праці до засудження – тобто додаткові обставини, що також враховувалися при розгляді клопотань про помилування.

[6] Див. наприклад: http://justice.gov/pardon/obama-commutations#3-31-15 а також: http://justice.gov/pardon  і загальна статистика за всі роки, починаючи з 1900 (тисяча дев’ятисотого) року : http://justice.gov/pardon/clemency-statistics а також із зручною класифікацією: http://justice.gov/pardon/clemencyrecipients

[7] Дослідник інституту помилування Д.А. Нікітін у своїй дисертації «Помилування: кримінологічний та кримінально-виконавчий аспект» взагалі обґрунтовує набагато радикальнішу пропозицію: «надання комісії функцій попереднього розгляду матеріалів з цілями підготовки попереднього висновку суперечить винятковості самого інституту помилування, ставлячи під сумнів роль Президента і його милість, тобто відбувається наділення чиновників функціями вирішувати, кого милувати, а кого ні. Оптимальним виходом із цієї проблеми буде зміна цих положень в стороно наділення комісії тільки функцією зору і підготовки документів».

[8] Tyler T.R. Why people obey the law. - New Jersey: Princeton University Press, 2006; De Mesmaecker V. Perceptions of criminal justice. - New York, Abingdon: Rotledge of criminal justice, 2014 ; особливо це стосується в’язничного контексту: Sparks J. R., Bottoms A. E. Legitimacy and Order in Prisons // The British Journal of Sociology, Vol. 46, No. 1 (Mar., 1995). - pp. 45-62 ; Jackson J., Tyler T. R., Bradford B., Taylor D., Shiner M. Legitimacy and procedural justice in prisons. Prison service journal. – 2010. – No. 191. - pp. 4-10.

 

 

 Поділитися