На Донбасі гуманітарна катастрофа

Коли розмовляєш з переселенцями з Донбасу,починаєш розуміти, яка гуманітарна катастрофа там відбувається. Економічна блокада окупованих територій, яку запровадила українська влада, призводить до того, що селища, особливо маленькі, де залишилися тільки пенсіонери, просто вимирають від голоду. Дивно, що ані в уряді, ані Президент не хочуть звертати на це уваги. Люди в цих селах не отримують пенсії, виїхати старенькі не можуть, магазини, аптеки – всі зачинені і не працюють. Навіть, якщо хтось з цих сіл може достатися до Донецьку або Луганську, їм просто нема за що купити продукти, бо ціни на ринку захмарні. Одна переселенка розповіла мені, що кілограм м’яса в Луганську коштує 170 гривень, кілограм помідорів 100 гривень. Навіть ті, хто працює і має якісь кошти, не може нормально прожити при таких цінах. Так що казати про пенсіонерів, які не отримують пенсій. І, безумовно, вони налаштовані проти української влади, яка запровадила цю блокаду. Я розмовляла з дівчиною – журналістом з Червоного Лиману. Вона налаштована проукраїнські, але вважає, що як би не склалися обставини з війною, навіть, якщо окуповані території будуть звільнені, населення цього регіону буде і подалі залишатися антиукраїнським. І зараз наша влада своєю бездіяльністю тільки потурає цим настроям. Взагалі Україна реально розділилася на два відокремлених один від одного світа. Один світ – це Донбас, як окуповані так і не окуповані райони і решта – регіони України, які живуть своїм повсякденним життям, хоча відбувається справжня гуманітарна катастрофа. Постає питання – що робити в цій ситуації? Як на мене, треба негайно припинити економічну блокаду цих регіонів. Як не складно постачати кошти на окуповані території, але це повинно хоча б намагатися робити, щоб люди знали, що українська влада від них не відвернулася. Невдоволення урядом і Президентом, до речі, поширюється й на інші мирні регіони. Зростання цін, малі зарплати і пенсії, безлад, який пов’язаний частково з війною, а частково із слабкістю існуючої влади, змушує відвертатися від влади навіть тих, хто стояв на Майдані, хто боровся за нову Україну, але ніяких ознак нової України не бачить. Реформи майже не здійснюються, вони не торкнулися ані медицини, ані освіти. Корупція пронизує все наше суспільство в усіх сферах, і не видно, щоб влада їй протидіяла не на словах, а на ділі. Олігархічно-чиновницька система продовжує діяти, і цьому ніхто не заважає. Старою залишилися і судова система. Це наявно видно, коли корумпованих чиновників, взятих «на гарячому», відпускають під заставу. Здається, що влада, як і в минулому, працює сама на себе. І це може стати для країни вже загальноукраїнською катастрофою. Щоб припинити цей безлад, необхідна воля к перетворенням. На жаль, влада ніяк цієї волі не демонструє.