MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Результати анкетування переселенців щодо проявів дискримінації на Харківщині

13.08.2015   
Юрій Чумак
Щоб дізнатися, якими наразі на Харківщині є прояви дискримінації внутрішніх переселенців, Чугуївська правозахисна група провела у першій декаді серпня 2015 року анкетування ВПО з цієї тематики. Наводимо його результати.

В умовах фактичної війни на Сході України та економічної кризи, стрімкої інфляції та падіння рівня життя, безробіття та росту інших соціальних проблем відбуваються активні процеси в суспільному середовищі. Значна частина наших громадян виявляють активну громадянську позицію, допомагають воякам АТО та вимушеним переселенцям, спільно вирішують питання розвитку місцевих громад, працюють на краще майбутнє України. Втім, немало й таких, хто зневірився у всьому або зайняв позицію «моя хата з краю», хто в усіх проблемах готовий звинувачувати будь-кого: уряд, «жидо-бандерівців», американців, росіян або ж навіть переселенців, які «понаїхали».

На цьому тлі зростають та множаться ксенофобні настрої, виявом яких нерідко стає дискримінація найбільш вразливих верств суспільства, в тому числі й вимушено переміщених осіб. Яким, крім гострих питань, що стоять на порядку денному всіх українців, доводиться додатково потерпати від утисків – юридично встановлених (як, скажімо, жорсткі обмеження у пересуванні з окупованих територій та «нерезидентство» кримчан) та фактичних – неприйняття на роботу, відмови у наданні в оренду житла тощо.

Маючи бажання дізнатися, якими наразі на Харківщині є прояви дискримінації внутрішніх переселенців, Чугуївська правозахисна група провела у першій декаді серпня 2015 року анкетування ВПО з цієї тематики.

Опитування проводилося за спеціально розробленою фахівцями ЧПГ анкетою. Всього було охоплено 100 осіб, що зараз мешкають у м. Чугуєві, Чугуївському, Печенізькому, Шевченківському та інших районах Харківської області, які зверталися до Центру підтримки і консультацій для вимушених переселенців «Станція Чугуїв».

Доводимо до уваги читачів результати анкетування:

1. Питання «Звідки Ви прибули до Харківської області?» дало наступний розподіл: Донецька обл. – 46%, Луганська обл. – 54%, Автономна Республіка Крим – 0%.

2. Скільки часу Ви перебуваєте в Харківській області?
До 1 місяця – 4%, 1-6 місяців – 23%, понад 6 місяців – 73%.
Отже, більшість з тих, хто вимушені були тимчасово покинути власні домівки, цю «тимчасовість» відчувають уже тривалий термін. В усних співбесідах вони пояснювали, що не можуть повернутися додому, оскільки: або їх будинок/квартира зруйновані, або вони мають проукраїнські погляди та від так званих «ДНР» і «ЛНР» на них не чекає нічого доброго.

3. Де Ви проживаєте?
В місці компактного проживання внутрішньо переміщених осіб – 21%, у родичів, знайомих – 17%, знімають кімнату, квартиру, будинок – 62%.
Як бачимо, незважаючи на поширену думку, що переселенці тікали від війни до рідних і близьких, виявилося, що більшість з них живуть у помешканнях, що винаймаються. Вочевидь, спочатку ВПО дійсно їхали до родичів і знайомих або їх вивозили до місць компактного проживання. Але довго жити в когось «у приймах» чи в гуртожитках доволі складно, тому багато хто з вимушених переселенців, поступово оговтавшись, ідуть в орендоване житло.

4. При переселенні до іншого населеного пункту, чи відчували Ви неприязне ставлення з боку місцевих мешканців?
На превеликий жаль, «так» на це питання було отримано від 24% переселенців.
Коментарі тут зайві. Обнадійливим виглядає те, що все ж таки 76% ВПО ніколи на своєму шляху не зустрічали місцевих недоброзичливців. Отже, чугуївці та харків’яни загалом залишаються переважно гостинними та відкритими для своїх гостей.

5. В який термін Ви отримали довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи після подання заяви до відповідного органу соціального захисту населення:
В день звернення – 46%, через декілька днів – 54%, не змогли отримати – 0%.
Остання цифра особливо радує, проте не слід забувати, що означену довідку, відповідно до законодавства, повинні видати в день подання заяви й без сплати будь-яких платежів та зборів. Про «платежі та збори» ЧПГ не запитувала, втім, очевидним є те, що відповідні служби часом не встигають своєчасно видавати документ, без якого переселенець практично не може отримати будь-яку соціальну допомогу.

6. Чи траплялися з Вами випадки безпідставної відмови чи навмисного затягування процесу оформлення документів з боку працівників територіальних підрозділів Державної міграційної служби України в Харківській області, з тих підстав, що Ви є внутрішньо переміщеною особою?
На це питання відповіли «так» 12% опитаних.
І назвали в якості ілюстрацій чиновницького бюрократизму з боку ДМС такі випадки: безпідставна відмова чи навмисне затягування реєстрації місця проживання або перебування – 8%, задовге оформлення паспорту громадянина України – 2% (один з них – дитині по досягненні 16-річного віку), інше – 2%.

7. Чи відмовляли Вам як внутрішньо переміщеній особі, у наданні допомоги в центрах зайнятості?
Характерно, що лише 3% переселенців зауважили про такі факти, зазначивши, що їм пропонували непідходящу роботу.
Звісно, в сучасних умовах обмеженого ринку праці підходящу роботу знайти важко будь-кому, і не тільки вимушеним переселенцям.

8. При спробі працевлаштування на роботу, чи відмовляли Вам у зв’язку з тим, що Ви є внутрішньо переміщеною особою?
Ця проблема виявилася достатньо гострою, адже позначку «так» поставили 20% респондентів.
Доводи потенційних роботодавців при цьому не були предметом дослідження, однак у спілкуванні з деякими підприємцями доводилося чути про те, що вони не хочуть «зв’язуватися» з переселенцями через тимчасовий характер їх проживання на Харківщині. Мовляв, приймуть нового працівника на роботу, а він через нетривалий час повернеться до Донбасу. Хочеться звернути увагу таких осіб на результати питання №2, щоб вони пересвідчилися, що більшість ВПО живуть тут вже понад півроку.

9. Чи помічали Ви з боку роботодавця та колег по роботі упереджене ставлення до Вас лише з тих підстав, що Ви є внутрішньо переміщеною особою?
«Так» відповіли 11% переселенців.
Отже, на робочому місці до них, як правило, ставляться доволі доброзичливо. Можна дійти висновку, що розмови про те, що жителі області занадто побоюються конкуренції щодо працевлаштування з боку ВПО, є доволі перебільшеними.

10. Чи було при прийнятті на роботу з боку роботодавця заниження заробітної плати у порівнянні з заявленою, після того, як останній дізнавався про те, що Ви є внутрішньо переміщеною особою?
Цифра у 6% виглядає некритичною.
Однак, якщо такі випадки дійсно мали місце, це є прямим проявом дискримінації з боку роботодавців.

11. При спробі оренди житла чи відмовляли Вам з тих підстав, що Ви є внутрішньо переміщеною особою?
Ось тут і виявилися значні проблеми, адже «так» відповіли 35% опитаних.
Звісно, здавати чи не здавати своє приміщення у найм – вирішувати особисто наймодавцю, і поставити це йому в обов’язок неможливо. Проте в цій площині, можливо, слід пошукати не тільки економічні мотиви.

12. Чи завищував власник вартість оренди житла через те, що Ви є внутрішньо переміщеною особою?
Зазначили «так» 26% переселенців.
На думку експертів ЧПГ, дані факти свідчать скоріше не про ксенофобні настрої декого з орендодавців, а про банальне прагнення до збагачення. «Ринкові відносини», «попит визначає пропозицію» – це все аксіоми. Утім, наживатися на чужому горі – це якось не по-людські.

13. Чи відмовляли Вам у банківських установах у наданні фінансових послуг (оформленні кредитів, відкритті рахунків тощо) у зв’язку з тим, що Ви є внутрішньо переміщеною особою?
10% опитаних написали, що мали проблеми з банківськими установами.
При цьому деякі навіть підкреслили, що «не з усіма». Отже, існують певні банки, в яких, ймовірно, писаними чи неписаними інструкціями передбачено уникати надавання послуг переселенцям, через побоювання стосовно того, що останні можуть не повернути отримані кошти та виїхати на території, неконтрольовані Україною. Логічно, але абсолютно незаконно (і це є проявом дискримінації). Оскільки, користуючись такою логікою, можна обмежити фінансове обслуговування будь-якої особи, адже вона може опинитися шахраєм, виїхати за кордон тощо…

14. Чи відмовляли Вам у наданні медичної допомоги у закладах охорони здоров’я Харківської області з тих підстав, що Ви є внутрішньо переміщеною особою?
Усього 4% відповіли «так».
Це, з одного боку, тішить. А з іншого, зважаючи, що ненадання своєчасної медичної допомоги може вартувати комусь і життя, є доволі тривожним сигналом.

15. Чи виникали у Вас перешкоди як у внутрішньо переміщеної особи, з приводу отримання пенсій та інших соціальних виплат?
Значна кількість респондентів – 33% – поставили позначку «так» у даному питанні.
І вказали, що їм: затягували оформлення виплат на переселенця – 2%, відмовляли в допомозі як малозабезпеченим (вимагали довідку з Луганська!) – 1%, довго не відновлювали виплату пенсії – 8%, затримували соціальні виплати – 4%, соцвиплати на дитину – 5%, створювали проблеми з оформленням виплат матері-одиначці – 4%, з оформленням пенсії за інвалідністю – 1%. 1 жінка зазначила, що вона не отримує «дитячі»… Решта не написали, яких перешкод зазнавали. Слід зауважити, що саме з соціальними проблемами та питаннями отримання пенсій найчастіше звертаються до державних органів вимушені переселенці. Тому й не дивно, що переобтяжені додатковою роботою структури Пенсійного фонду та служб соціального захисту населення нерідко не встигають своєчасно реагувати на численні звернення переселенців.

16. Чи відмовляли Вам у прийомі дитини до дитячого садка чи до школи з тих підстав, що Ви є внутрішньо переміщеними особами?
Лише 2% опитаних вказали «так».
Причину вони не зазначили, тому важко зрозуміти, чи це сталося через відсутність у переселенців якихось необхідних документів, чи з інших приводів.

17. Чи відмовляли Вам у переведенні (вступі) до вищого навчального закладу з тих підстав, що Ви є внутрішньо переміщеною особою?
0%.
«Нуль», який значиться в результатах анкетування, може як свідчити про добре організовану роботу в цьому напрямку, так і бути наслідком того, що переважна більшість респондентів, які зголосилися на анкетування – це люди середнього та похилого віку, які вже закінчили своє навчання. Однак одна дівчина написала в дужках, що вона не зверталася стосовно переведення до іншого вишу, хоча є студенткою 5 курсу, оскільки в неї «багато інших проблем».

18. Чи примушували Вас до проходження військової служби у зв’язку з мобілізацією, вказуючи на Ваш статус внутрішньо переміщеної особи?
На тлі сумнозвісного харківського «сафарі» на військовозобов’язаних, цифра у 4% тих, хто позначив «так» на це питання, виглядає незначною.
Щоправда, дехто з жінок пошепки зізнавалися, що їхні брати та чоловіки навмисно не влаштовуються офіційно на роботу, аби їх не забрали до армії.

19. Чи зазнавали Ви утисків з боку представників правоохоронних органів, з тих підстав, що Ви є внутрішньо переміщеною особою?
Несподіваним виявився «нуль» у цій графі.
При тому, що вітчизняна міліція ледь не щоденно потрапляє в повідомлення ЗМІ про порушення прав людини, вимушені переселенці під час анкетування не повідомили ні про один випадок утисків з боку правоохоронців! Чи викликане це тим, що міліціонери вважають, що «з переселенців нічого взяти», чи то так добре за цим напрямком поставлено виховну роботу з персоналом органів внутрішніх справ Харківської області – невідомо. Але даний «нуль» є дуже приємним.

20. Чи зверталися Ви зі скаргами на порушення Ваших прав?
«Так» відповіли 9% респондентів.
І назвали серед органів та установ, до яких зверталися, Чугуївський міськвиконком, соціальні служби та місцеві органи виконавчої влади. Решта переселенців позначили, що зі скаргами вони ні до кого не жалілися. При цьому 88-річна жінка зробила припис: «не захотіла, адже здоров’я немає».

21. На питання «Якщо Ви зверталися зі скаргами на порушення Ваших прав, якою була реакція відповідних служб?» відповіли:
Була надана необхідна допомога – 3%, не було жодної реакції – 6%. Нагадаємо, інші воліли не скаржитися, бо не мали скарг (або не мали на це здоров’я).

Дане анкетування здійснено Чугуївською правозахисною групою в ході реалізації проекту «Підвищення обізнаності вимушено переміщених осіб у сфері захисту громадян від дискримінації, налагодження діалогу між вимушено переміщеними особами, роботодавцями та місцевою владою» в рамках програми з посилення стану недискримінації та рівності серед місцевих громад, що адмініструється громадською організацією «Соціальна дія» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Планується, що за отриманими результатами з вимушеними переселенцями, роботодавцями та представниками органів влади і місцевого самоврядування будуть проведені навчання та круглий стіл із тематики запобігання дискримінації. А в жовтні поточного року – повторне анкетування ВПО для виявлення поступу у даному питанні.

 Поділитися