MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 69 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 11.04.2016 – 15.04.2016

09.06.2016   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 108 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 41 проект процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, відставкою діючого та затвердженням нового уряду, оголошенням позачергових місцевих виборів, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових та митних пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 4301-1 від 11.04.2016 (Королевська Н. Ю.) про відшкодування збитків, завданих житлу населення внаслідок проведення антитерористичної операції.

Альтернативний проекту 4301 від 24.03.2016 (Недава О. А.) про відшкодування збитків за зруйноване (знищене) або пошкоджене приватне житло особам, приватне житло або приватні домогосподарства яких були пошкоджені (зруйновані) під час проведення антитерористичної операції (див. Бюлетень № 66) та фактично альтернативний близьким за змістом проектам 3434 від 09.11.2015 (Веселова Н. В.) про внесення змін до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» щодо компенсацій за пошкоджене житло в наслідок проведення АТО (див. Бюлетень № 48) та 4328 від 29.03.2016 (Білий О. П.) про відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом (див. Бюлетень № 67). Також проект є розвитком проекту Постанови 1813 від 22.01.2015 від тих же народних депутатів про деякі питання відновлення житла населення, пошкодженого (зруйнованого) внаслідок проведення антитерористичної операції.

Структурно проект подібний до проекту 4301 і так само спрямований на визначення розміру та порядку відшкодування збитків; порядку обстеження об’єктів, розташованих у населених пунктах на відповідних територіях Донецької та Луганської областей; категорії пошкодження об’єктів; порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування тощо. Втім, ряд положень проекту видаються цілковито неприпустимим. Зокрема не можна погодитися з формулюванням, що «Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду населенню та зобов'язується відшкодувати її за: повністю зруйноване внаслідок проведення антитерористичної операції житло; витрати на відновлення житла до стану, придатного для проживання; самостійно понесені населенням витрати на відновлення (ремонт) житла до дня набрання чинності цим Законом». Відповідно, і комісія щодо визначення розмірів збитків у проекті називається «Комісія з питань відшкодування збитків населенню, завданих внаслідок проведення антитерористичної операції». З цього випливає, що єдиним суб’єктом, який завдає шкоду майну під час проведення АТО на Сході України, є ЗС України, що звісно є і неправдивим і неприпустимим.

Проект передусім є політично-заангажованим, що виключає можливість його прийняття. Проте окремі його положення можуть бути враховані при підготовці відповідних актів щодо допомоги постраждалим під час протидії терористичним акціям на Сході України.

 

Проблема офшорів

 

З огляду на реалії сучасного парламентського життя вважаємо доцільним запровадити нову, сподіваємося тимчасову, рубрику в нашому огляді, оскільки проблематика офшорів стає однією з провідних у законопроектуванні. Проекти, які наводяться нижче, виходять з розуміння використання резидентами України офшорних юрисдикцій як своєрідного «абсолютного зла», загрози національній безпеці і явища майже кримінального характеру. Ідеологічний популістський чинник у них відчутно домінує над економічним. Утім, на нашу думку, ініціатори проектів не враховують, що масовий «ухід в офшори» до певної міри є логічним наслідком негараздів економічного життя і фіскальної політики держави. Тому проблема потребує не стільки розширення заборон і різноманітних каральних санкцій, скільки зваженого, вільного від популізму, професійного аналізу, пошуку шляхів «лікування» хворої вітчизняної економіки.

 

Проект 4380 від 12.04.2016 (Тимошенко Ю. В.) про податковий суверенітет України та офшорні компанії.

Проект проголошує своїми цілями: визначення змісту податкового суверенітету України як частини її загального політичного суверенітету у розумінні статей 1–2 Конституції України; практичне втілення норм статей 9, 67, пунктів першого та восьмого частини другої статті 92 Конституції України як передумови укладенню міжнародних договорів України з питань оподаткування та/або обміну податковою інформацією (її розкриття); гармонізація норм законодавства України та Європейського Союзу за принципом Acquis Communautaire, адаптація норм законодавства України до норм, регламентів і стандартів Організації Економічного Співробітництва і Розвитку та інших міжнародних організацій, зазначених у цьому Законі; запровадження заборон на вчинення окремих контрольованих правочинів за участю офшорних компаній або для обмеження економічної привабливості здійснення таких контрольованих правочинів шляхом запровадження офшорного мита; боротьба з корупційними правопорушеннями та легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи розповсюдженням зброї масового знищення, у тому числі скоєними політично значущими особами; створення стимулів для повернення коштів в Україну, раніше репатрійованих до офшорних податкових юрисдикцій (на користь офшорних компаній). Ідеологічну спрямованість проекту підкреслює наявність у ньому Статті 42. «Особливості вчинення деяких правочинів за участю політично значущих осіб». Для належної юридичної конкретизації поняття «офшори» пропонується запровадження в законодавство низки нових термінопонять: анонімна компанія, анононімна особа, анонімний рахунок, банк з офшорним статусом (офшорний банк) підпорядкований банк, банк – оболонка, компанія, яка перебуває під контролем офшорної компанії (підконтрольна компанія), компанія, пов’язана з офшорною компанією (пов’язана компанія), офшорна податкова юрисдикція, офшорна країна, офшорна зона, офшорна компанія, офшорне мито, політично значуща особа, траст з офшорним статусом (офшорний траст), холдинг з офшорним статусом (офшорний холдинг) та ін. Податковий суверенітет країни складається із сукупності її виключних прав на запровадження, зміну та скасування національних податків у межах власних податкових юрисдикцій, включаючи надання, зміну та скасування податкових пільг, прав на вирішення будь-яких податкових суперечок, прав на встановлення юридичної відповідальності за порушення норм податкового законодавства та інших прав на адміністрування податків, які випливають із змісту загального (політичного) суверенітету країни. Передбачається, що податковий суверенітет України поширюються на: загальну (суцільну) географічну територію України та території, які знаходяться під виключною юрисдикцією України згідно з нормами міжнародного права; будь-яку частину території України, яку тимчасово окуповано (анексовано); будь-яку територію, залежну від України (у разі виникнення). У межах глобальної (локальних, автономних) податкових юрисдикцій України не можуть запроваджуватися та/або справлятися (стягуватися) іноземні податки. Особи, які у межах будь-якої з податкових юрисдикцій України (у тому числі на тимчасово окупованих (анексованій) територіях України) нараховують (стягують) та/або сплачують (справляють) іноземні податки, а також  національні податки з порушенням норм Податкового або Бюджетного кодексів України, підпадають під юридичну відповідальність, зокрема (але не виключно) за перевищення влади або службових повноважень.

Загальний обсяг проекту – 136 арк., пояснювальної записки – 19 арк., порівняльної таблиця – 150 арк., що виключає належний докладний аналіз його положень у рамках цього огляду. Ми поки-що можемо лише констатувати значну кількість друкарських помилок у поданому тексті та перенасиченість його нормами-визначеннями. Водночас ГНЕУ  подало 15 сторінок конкретних зауважень до проекту і висловило сумніви щодо доцільності його прийняття загалом.

Проект 4381 від 12.04.2016 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про податковий суверенітет України та офшорні компанії».

Проект безпосередньо пов’язаний із попереднім проектом і має сприяти досягненню його цілей, зокрема зменшенню рівня ухилень від оподаткування з використанням офшорних компаній, у тому числі незаконних бюджетних відшкодувань податку на додану вартість, а також збільшенню надходжень зведеного бюджету України та спрощення адміністрування податків. Пропонується: гармонізувати терміни Податкового кодексу України з термінами, які використовуються як у Законі України «Про податковий суверенітет України та офшорні компанії», так і в міжнародному податковому праві або в цивільному (адміністративному, кримінальному) законодавстві України; доповнити перелік податків  державним (у тому числі офшорним) митом та  судовим збором; податково дискримінувати офшорні компанії  відносно неофшорних резидентів України, що вчинюють правочини у рамках спеціальних податкових режимів, визначених такими цим Кодексом; змінити правила усунення подвійного оподаткування; змінити критерії віднесення податкового резидента України до числа «великих» та ін.

Проект 4413 від 13.04.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження податку з операцій з офшорними юрисдикціями.

Пропонується перелік податків у Податковому кодексі України доповнити податком з операцій з офшорними юрисдикціями і внести до кодексу новий розділ про адміністрування цього податку. Платниками податку є суб’єкти господарювання, які здійснюють оплату товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи здійснюють розрахунки через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки (у тому числі, відкриті в банках України), незалежно від того, чи здійснюється така оплата безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів. Ставка податку має становити 15 відсотків від суми платежу, яка сплачується на користь нерезидента, що має офшорний статус. Податок сплачуватиметься при перерахуванні коштів на користь нерезидентів, що мають офшорний статус.

Проект 4439 від 14.04.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення кримінальної відповідальності для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за підприємницьку діяльність, з використанням офшорних зон та визначення підслідності злочину).

Проект передбачає  доповнити Розділ XVIІ «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг»  Кримінального кодексу України новою статтею 366-2 у такій редакції: «Заснування, реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності у офшорних зонах, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, участь у його діяльності у будь-якій формі, отримання прибутку від його діяльності особисто або через третіх осіб, вчинене особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що передбачено Законом України «Про запобігання корупції», – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років із конфіскацією майна або без такої з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років. Ті ж дії, вчинені працівниками правоохоронних органів, прокуратури, суддями, особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», або пов’язані з ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, або пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із конфіскацією майна з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років». Згадку про цю нову статтю пропонується внести і до частини п’ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 4395 від 12.04.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (щодо встановлення кримінальної відповідальності за невиконання річного фінансового плану державного підприємства, порушення порядку його затвердження/погодження).

Пропонується статтю 17 зазначеного в назві Закону доповнити частиною другою такого змісту: «Порушення керівником державного підприємства, посадовою особою суб’єкта управління об’єктами державної власності вимог установленого чинним законодавством порядку затвердження/погодження річного фінансового плану державного підприємства, у результаті якого було не затверджено чи не погоджено річний фінансовий план державного підприємства, а також невиконання керівником державного підприємства затвердженого/погодженого в установленому чинним законодавством порядку річного фінансового плану державного підприємства у результаті невиконання, неналежного виконання таким керівником посадових обов’язків, передбачених трудовим договором (контрактом) з керівником державного підприємства та вимогами чинного законодавства, або в результаті зловживання таким керівником повноваженнями, передбаченими трудовим договором (контрактом) з керівником державного підприємства та вимогами чинного законодавства, тягнуть за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України».

Проект 4396 від 12.04.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення відповідальності за невиконання річного фінансового плану державного підприємства, порушення порядку його затвердження/погодження).

У розвиток попереднього проекту пропонується доповнити КК України новою статтею такого змісту: «Стаття 210-1. Невиконання річного фінансового плану державного підприємства, порушення порядку його затвердження/погодження

1. Порушення керівником державного підприємства, посадовою особою суб’єкта управління об’єктами державної власності вимог установленого чинним законодавством порядку затвердження/погодження річного фінансового плану державного підприємства, у результаті якого було не затверджено чи не погоджено річний фінансовий план державного підприємства, – караються позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Невиконання керівником державного підприємства затвердженого/погодженого в установленому чинним законодавством порядку річного фінансового плану державного підприємства у результаті невиконання, неналежного виконання таким керівником посадових обов’язків, передбачених трудовим договором (контрактом) з керівником державного підприємства та вимогами чинного законодавства, або в результаті зловживання таким керівником повноваженнями, передбаченими трудовим договором (контрактом) з керівником державного підприємства та вимогами чинного законодавства, – караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої».

Проект 4407 від 13.04.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо підвищення відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням).

У проекті пропонується не змінюючи диспозицію статті 210 КК України радикально збільшити санкції обох її частин (аж до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна).

Усі три наведені вище проекти, які об’єднані спільною метою і підходами до законотворення, є найгіршим прикладом «кримінального популізму», спробою через пропозицію встановлення явно неадекватних кримінальних санкцій (на рівні прикладів зловісної сталінщини) продемонструвати свою рішучість боротися з економічними негараздами.

Проект 4442 від 14.04.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо пенсійного забезпечення.

Популістська ініціатива законодавчого закріплення розміру пенсійного забезпечення, а саме: щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю (інвалідам І групи – 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність [далі усюди відсотки від цього мінімуму – авт.огл.], ІІ групи – 75 відсотків, ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50 відсотків), щомісячна компенсація у разі втрати годувальника (на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 відсотків) та пенсії інвалідам, яким установлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою (учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, евакуйованим із зони відчуження, відселеним із зон безумовного (обов’язкового) відселення, інвалідам з дитинства, які досягли повноліття: інвалідам І групи – 1000 відсотків, ІІ групи – 800 відсотків, ІІІ групи – 600; іншим інвалідам, щодо яких установлений причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам І групи – 400 відсотків, ІІ групи – 300 відсотків, ІІІ групи та дітям-інвалідам – 200 відсотків).

Як видається, захист прав ветеранів та інвалідів є шляхетною справою, але він має залежати від реальних можливостей економіки та Державного бюджету.

Проект Постанови 4446 від 14.04.2016 (Лабазюк С. П.) про доручення Кабінету Міністрів України провести індексацію грошових доходів населення у 2016 році.

В проекті пропонується відповідно до вимог статті 113 Конституції України та з метою підвищення рівня соціального захисту громадян, у зв’язку з підвищенням рівня цін на продукти харчування, тарифи на житлово-комунальні послуги для населення, рівнем інфляції та девальвацією національної валюти: доручити Кабінету Міністрів України забезпечити прийняття до 1 травня 2016 року рішення про затвердження порядку індексації грошових доходів населення на індекс підвищення споживчих цін у першому кварталі 2016 року.

Ще один цілковито популістський проект, який до того ж порушає принципи співвідношення та співробітництва законодавчої і виконавчої влади. Фактично у наведеній ситуації запроваджується пряме керівництво урядом з боку парламенту. Слід додати, що це вже 3 чи 4 така ініціатива за час роботи ВР України чинного скликання.

Проект 4448 від 14.04.2016 (Мосійчук І. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо проведення досудового розслідування детективами Національного антикорупційного бюро України стосовно Президента України.

Проект передбачає вилучення із абзацу першого пункту першого частини п’ятої статті 216 КПК України слів «повноваження якого припинено», що дасть змогу детективам НАБ України здійснювати досудове розслідування  щодо не лише колишнього, а й чинного Президента України. Проект нехтує конституційними гарантіями діяльності Президента України і, як видається, має суто популістський характер.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 4379 від 12.04.2016 (Кубів С. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України та Державного бюро розслідувань.

Проект відкликано 14.04.2016.

Проект 4388 від 12.04.2016 (Шкрум А. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей проходження державної служби в органах дипломатичної служби.

Черговий проект розроблений у зв’язку з прийняттям наприкінці 2015 р. нового Закону України «Про державну службу», який набирає чинності з 1 травня 2016 року. Загалом пропонується внести зміни до майже 40 статей Законів України «Про державну службу» та «Про дипломатичну службу». Більшість з них має технічний характер і покликані унормувати проходження державної служби в органах дипломатичної служби відповідно до положень нового Закону України «Про державну службу». Водночас деякі пропозиції спрямовуються на загальне покращення законодавства у цій сфері.

На жаль, проект не повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства, особливо у царині юридичної техніки та юридичної термінології. Як наслідок, проект отримав негативний висновок ГНЕУ.

Проект 4447 від 14.04.2016 (Валентиров С. В.) про внесення змін до Закону України «Про державну службу» (щодо відтермінування набрання чинності).

Пропонується відтермінувати на 1 рік набрання чинності (відбулося 1 травня 2016 року) Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року. Автори наступним чином пояснюють свою ініціативу: «Закон [мається на увазі новий Закон України «Про державну службу» – авт.огл.] не відповідає вимогам статей 1 і 8 Конституції України, за якими Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права, а також правовій позиції Конституційного Суду України, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що елементами верховенства права є принципи правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Подібний підхід щодо реалізації заходів у разі набрання чинності цим Законом з 1 травня 2016 року не враховує усталені європейські стандарти дотримання прав людини. У зв’язку з цим вбачається за доцільне відтермінування набрання чинності новим Законом України «Про державну службу» на 1 травня 2017 року».

Пропозиції та мета проекту виглядають неузгодженими, оскільки якщо закон не відповідає Конституції, його слід або скасовувати, або змінювати. Відтермінування набрання чинності за таких обставин не зарадить. Крім того, проект містить доволі суперечливе положення про те, що він «набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та вводиться в дію з 1 травня 2017 року». У дійсності ж, цей проект (у разі прийняття – закон) 1 травня 2017 р. втратив би будь-яке значення, оскільки від цього дня, за задумом авторів проекту мав набути чинності  Закон України «Про державну службу». Утім,  проект не був вчасно (до 1 травня 2016 р.) внесений до сесійної зали і на стані законодавства про державну службу ніяк не позначився.

Проект 4370-1 від 15.04.2016 (Герасимов А. В.) про внесення змін до Закону України «Про державну службу» щодо врегулювання окремих питань проходження державної служби.

Окрім відносно невеликих змін (як віднесення голів місцевих державних адміністрацій до категорії «Б», а не «А»), основна увага проекту спрямована на розширення компетенції Президента України у призначенні вищих державних службовців. Зокрема, пропонується визначити, що повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби передбачені пунктами 2–5 ч. 1 ст. 15 не поширюються на державних службовців, які призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України. Крім того, пропонується установити, що вищі ранги державних службовців (1, 2, 3 ранг категорії «А») присвоює виключно Президент України. Також розширюється компетенція Президента України щодо призначення голів місцевих державних адміністрацій та уточнюється порядок проведення конкурсу на заміщення відповідних посад. Також вказується, що не лише керівник апарату Адміністрації Президента України, а й керівники апаратів (секретаріатів) інших допоміжних органів, утворених Президентом України, призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України в порядку, установленому Президентом України.

Проект, на нашу думку, видається політично заангажованим і, у разі його прийняття, може внести певний дисбаланс у механізм держави. Доволі критично висловилося щодо проекту і ГНЕУ.

Проект 4392 від 12.04.2016 (Бойко О. П.) про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» (щодо уточнення окремих положень).

Пропонується уточнити ряд елементів процесу проведення місцевих виборів. Зокрема, виключити положення про подання копії свідоцтва про реєстрацію місцевої організації відповідної партії, яка висуває кандидатів до складу дільничної виборчої комісії; змінити з 35 до 37 днів до дня голосування строк для подання до Центральної виборчої комісії копії рішення вищого керівного органу партії про участь її місцевих організацій у відповідних виборах; з 34 до 36 днів до дня голосування переноситься вимога до ЦВК щодо строку оприлюднення переліку політичних партій, якими прийнято рішення про участь їх місцевих організацій у чергових та/або позачергових, перших виборах депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, на своєму офіційному веб-сайті.

Усі зміни видаються достатньо аргументованими з точки зору досвіду роботи виборчих комісій.

Проект 4402 від 12.04.2016 (Гуляєв В. О.) про внесення змін до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» (щодо визначення меж територій об'єднаних територіальних громад села, селища, міста).

Пропонується скасувати застереження про те, що держава здійснює фінансову підтримку добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст через надання об’єднаній територіальній громаді коштів у вигляді субвенцій лише за умови, «коли її [громади – авт.огл.] межі повністю відповідають межам, визначеним перспективним планом формування територій громад Автономної Республіки Крим, області».

Норма багато критикувалася як «кабальна» та така, що не лише не сприяє розвитку місцевого самоврядування, а ще більше підкорює його обласній та центральній владі. Відповідно пропозиції її скасування слід лише вітати.

Проект 4404 від 13.04.2016 (Скрипник О. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо електронного виборчого процесу.

Метою проекту проголошено зменшення фальсифікацій при проведені голосування і підрахунку голосів виборців, а також пришвидшення встановлення результатів виборів. Пропонується підвищити технічну озброєність виборчих комісій і запровадити систему електронного підрахунку голосів та оформлення підсумкової документації. Нова система має запрацювати на чергових місцевих виборах. Передбачається внести зміни до Законів України «Про Центральну виборчу комісію», «Про місцеві вибори», «Про електронний цифровий підпис», та до Кримінального кодексу України. До основних положень проекту належать такі: Центральна виборча комісія розробляє Положення про Єдину інформаційно-аналітичну систему «Вибори», яке встановлює процес роботи систем оптичного сканування, порядок формування електронних протоколів, процес передачі відповідної інформації на сервер виборчої комісії; електронні протоколи про підрахунок голосів, про підсумки голосування і про встановлення результатів виборів мають юридичну силу; всі члени виборчих комісій одержують електронні цифрові підписи; на кожний бюлетень наноситься штрихкод, спільний для всіх бюлетенів, що будуть використовуватися на відповідній виборчої дільниці; сканери забезпечуватимуть сканування виборчих бюлетенів, розпізнавання на них позначок, створення цифрових зображень виборчих бюлетенів, криптографічний захист цифрових зображень та контрольного електронного протоколу, надсилання цифрових зображень і контрольного електронного протоколу на сервер відповідної виборчої комісії; члени дільничної виборчої комісії переглядають цифрові зображення бюлетенів з використанням комп’ютера, але у разі обґрунтованих сумнівів щодо достовірності результатів сканування члени дільничної виборчої комісії можуть прийняти рішення про ручний перерахунок бюлетенів; після перегляду цифрових зображень бюлетенів електронний протокол формується автоматично (за ручного підрахунку інформацію в електронний протокол будуть вносити члени виборчої комісії); після складення електронного протоколу члени дільничної виборчої комісії накладають на нього свій електронний цифровий підпис; підписаний електронний протокол надсилається через мережу Інтернет на сервер відповідної виборчої комісії; після отримання всіх електронних протоколів про підрахунок голосів, відповідна територіальна виборча комісія складає електронний протокол про підсумки голосування; після отримання всіх електронних протоколів про підсумки голосування, відповідна територіальна виборча комісія складає електронний протокол про встановлення результатів виборів; за передання членом виборчої комісії засобу електронного цифрового підпису третім особам або підписання третіми особами електронного протоколу виборів за допомогою електронного цифрового підпису члена виборчої комісії встановлюється кримінальна відповідальність; Закон набирає чинності через один рік після його прийняття.

Ініціатори проекту сподіваються, що його прийняття підвищить прозорість підрахунку голосів на виборчих дільницях та зменшить час на складання і передачу відповідних протоколів, що у свою чергу зменшить інструменти для фальсифікації виборів. Пропозиція виглядає доволі привабливо, але запропоноване технічне переозброєння виборчих комісій вимагає чималих коштів (за підрахунками ініціаторів проекту, понад 3 млрд. грн.), що спричинює необхідність врахувати корупційні ризики і можливість лобіювання проекту особами, заінтересованими в одержанні відповідного державного замовлення.

Проект 4416 від 13.04.2016 (Співаковський О. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання корупції.

Основна пропозиція проекту полягає у внесенні до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» заборони депутатам місцевих рад поєднувати свою депутатську діяльність з роботою на посаді керівника (заступника керівника) підприємства, установи та організації, що належить до комунальної власності цієї територіальної громади, крім керівників (заступників керівників) дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів та медичних закладів.

Утім, як слушно зауважує ГНЕУ, «Основний Закон не передбачає будь-яких положень щодо заборони депутатові сільської, селищної, міської, районної чи обласної ради поєднувати свій мандат з іншими видами діяльності», а отже проект безпідставно обмежує виборчі та інші права громадян – мешканців територіальної громади.

Проект 4419 від 13.04.2016 (Пинзеник П. В.) про внесення зміни до статті 60 Регламенту Верховної Ради України.

У проекті пропонується доповнити зазначену статтю частиною 5 такого змісту: «Організаційно-інформаційне, консультативно-правове, методичне забезпечення діяльності депутатської фракції (депутатської групи) здійснює секретаріат депутатської фракції (депутатської групи). Призначення на посади державної служби в секретаріаті депутатської фракції (депутатської групи) є строковим на час діяльності відповідної депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді».

Пропозиція видається загалом такою, що заслуговує на увагу, але водночас вона, на нашу думку, потребує глибшого опрацювання штатно-фінансових аспектів і узгодження з новим законодавством про державну службу. Проект кілка разів виносився на розгляд народних депутатів, але до порядку денного так і не був включений.

Проект 4331-1 від 15.04.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (щодо коаліції депутатських фракцій).

Альтернативний проекту 4331 від 30.03.2016 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо забезпечення діяльності коаліції та приведення Регламенту Верховної Ради України у відповідність до Конституції України) (див. Бюлетень № 67).

Альтернативний проект є удвічі меншим за обсягом, ніж основний, і не містить порівняно з ним, на нашу думку, якихось новел принципового характеру.

Проект 4441 від 14.04.2016 (Писаренко В. В.) про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію України» щодо встановлення пільг за користування житлом та житлово-комунальні послуги.

Пропонується доповнити зазначений закон новою ст. 96-1 «Пільги за користування житлом та житлово-комунальні послуги» такого змісту: 1. Працівникам поліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та житлово-комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати. 2. За працівниками поліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. 3. За дітьми працівника поліції, який загинув або помер у зв'язку з виконанням службових обов’язків, до досягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на його утриманні, зберігається право на пільги по оплаті житла, житлово-комунальних послуг, палива за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати.

Проект 4451 від 15.04.2016 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» щодо удосконалення деяких його положень.

Як зазначається в пояснювальній записці, проект розроблено з метою вирішення комплексу правових, структурно-організаційних, процедурних, кадрових питань, пов’язаних із початком роботи Державного бюро розслідувань, удосконалення окремих організаційно-правових засад формування його складу, недопущення виникнення негативних ситуацій, пов’язаних із розслідуванням злочинів, підслідність яких віднесена до ДБР. У повній відповідності до наведеного запропонована значна кількість різнопланових змін від незначних термінологічних уточнень (наприклад, заміна «юридична особа» на «юридична особа публічного права» щодо структур ДБР), до дуже принципових і суттєвих. Серед найцікавіших пропозицій можна назвати уточнення вимог до ряду посадовців ДБР та запровадження Присягиа осіб рядового та начальницького складу ДБР. Доволі дискусійним видається  таке положення: «Особи, які здійснюють досудове розслідування у провадженнях, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, переходять до його складу без проведення відкритого конкурсу і закінчують у його складі розслідування по цих провадженнях. Подальше проходження зазначеними особами служби на посадах в Державному бюро розслідувань можливе виключно за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку визначеному цим Законом». Отже, принаймні на деякий час разом зі справами до ДБР можуть потрапити і ті особи, через не завжди правомірну поведінку яких і здійснюється, власне, реформа правоохоронних органів.

Запропоновані зміни є дуже різносторонніми і їх сукупна оцінка є досить уявною, водночас в пояснювальній записці обґрунтування необхідності прийняття акта займає лише півсторінки. Проте слід звернути увагу на потенційну небезпеку окремих положень, а також на дріб’язковий характер деяких правок.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 4378 від 11.04.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до статті 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (щодо підвищення надбавки на догляд інвалідам з дитинства).

Пропонується збільшити розміри надбавки на догляд за: інвалідами з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи (з 75 до 150 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність); інвалідами з  дитинства,  віднесеним до підгрупи Б I групи (з 50 до 75 %) та одинокими інвалідами з дитинства II і III груп, які потребують постійного стороннього догляду (з 15 до 50 %).

Проект 4389 від 12.04.2016 (Пташник В. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення особливих вимог до найменування юридичної особи та громадського об’єднання).

Метою законопроекту є унеможливлення використання в найменуваннях юридичних осіб та громадських об’єднань словосполучення «територіальна громада», які можуть ввести в оману, зокрема, через сприйняття громадянами таких юридичних осіб та громадських об’єднань як новоутворені об’єднані територіальні громади. Пропонується внесення змін до Цивільного кодексу України в частині удосконалення припису, який встановлює заборону щодо використання юридичними особами визначених видів найменувань, Закону України «Про громадські об’єднання» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» в частині  обмеження використання у назві громадського об’єднання словосполучення «територіальна громада».

Пропозиції загалом видаються слушними, але вони не охоплюють усіх проблем, пов’язаних із вимогами до найменувань (назв) юридичних осіб, зокрема залишають без змін чину норму про створення переліку «історичних державних назв», яку практично не можна виконати.

Проект 4401 від 12.04.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Цивільного кодексу України (щодо заборони поширення в мережі Інтернет інформації, якою порушуються особисті немайнові права).

Пропонується доповнити ст. 278 ЦК України новою частиною 3 такого змісту: «Якщо відомості, що порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної особи, виявилися після їх розповсюдження доступними в мережі Інтернет, фізична особа має право вимагати видалення відповідної інформації, а також спростування зазначених відомостей способом, що забезпечує доведення спростування до користувачів мережі Інтернет».

Як видається, пропозиція сформульована дещо невдало і вибивається із загального контексту ст. 278 ЦК України, де в інших частинах статті вживається загальна формула «особисті немайнові права» без конкретизації цих прав. Окрім того, слід пам’ятати, що подібні норми нерідко застосовуються для безпідставного обмеження свободи думки і висловлювань, а тому запровадження їх в законодавство потребує певної обережності.

Проект 4443 від 14.04.2016 (Лабазюк С. П.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо збору на відшкодування коштів на лікування за кордоном учасників АТО).

Проект поєднує важливу та позитивну мету: «створення правових передумов для забезпечення відшкодування компенсації медичного забезпечення (лікування, диспансеризацію, медичну реабілітацію та ін.) за кордоном учасників АТО що зазнали поранень, контузій чи іншого ушкодження здоров’я» з цілковито неадекватним методом її досягнення. Пропонується введення нового податку – «збір за переказ коштів в іноземній валюті за межі України, який перевищує 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян протягом звітного місяця, окрім оплати витрат на лікування в медичних закладах іншої держави, на транспортування хворих, пов'язаних зі смертю громадян за кордоном (транспортні витрати та витрати на поховання), перекази, що здійснюються на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів, перекази, що здійснюються громадянами в разі виїзду за кордон на постійне місце проживання, оплату витрат на навчання, а також перекази коштів, отриманих як оплата праці нерезидентами в Україні, пенсії, аліменти». Ініціюється особливий порядок оподаткування збору за переказ коштів за кордон, а саме: «1.1. Збір за переказ коштів в іноземній валюті за межі України, який перевищує 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян протягом звітного місяця, спрямовується до спеціального фонду Державного бюджету України на компенсацію медичного забезпечення (лікування, диспансеризацію, медичну реабілітацію та ін.) за кордоном  учасників АТО, що зазнали поранень, контузій чи іншого ушкодження здоров’я. 1.2. Механізм справляння збору та порядок використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України».

Проект в чинному вигляді пропонує обкласти додатковим податком усі операції з переказу коштів за кордон, окрім незначного виключення. Це завдасть істотної шкоди інтересам громадян, які купують товари за кордоном, або які самостійно, а не через туристичні фірми, здійснюють подорожі за кордон тощо. У важку ситуацію потраплять численні імпортери товарів та послуг.

Проект 4445 від 14.04.2016 (Лабазюк С. П.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо відшкодування коштів на лікування учасників АТО за кордоном.

Закріплює ті ж положення, що й попередній проект, але в Бюджетному кодексі.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 4393 від 12.04.2016 (Безбах Я. Я.) про внесення змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо доповнення переліку суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору).

Пропонується ч. 1 зазначеної статті доповнити пунктами 17, 18 та 19 і звільнити від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях такі категорії осіб: «17) ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», – у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно їх соціального захисту; 18) споживачі – у справах щодо спорів, пов’язаних з порушенням їхніх прав; 19) сторони – у справах про оскарження постанов про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, або прокуратури».

Черговий, чи не сотий вже за час роботи ВР України 8 скликання проект, де пропонується звільнити тих чи інших суб’єктів від сплати судового збору. Вбачається логічним перейти вже до протилежного і окреслити виключний перелік підстав, коли збір сплачується обов’язково.

Проект 4394 від 12.04.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» (щодо уточнення переліку процесуальних документів, за подання яких судовий збір не справляється).

Подібний до попереднього, але увага не на суб’єктах, а на діях – пропонується звільнити від сплати судового збору «заяви про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України».

Проект 4409 від 13.04.2016 (Купрієнко О. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо незаконного отримання пенсійних виплат третіми особами).

Пропонується ст. 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України доповнити частиною 6 такого змісту: «Отримання та привласнення пенсійних виплат, що належали померлій особі за життя та не входять до складу спадщини, – карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років».

Як зазначається в пояснювальній записці до проекту, його ціллю «є запобігання здійсненню пенсійних виплат особам, які незаконно отримують такі грошові кошти за померлими родичами або сторонніми особами». Втім слід зазначити, що викликає сумніви як формулювання запропонованої норми, яке може бути некоректно витлумачено щодо, зокрема, недорахованих та недовиплачених померлій особі сум пенсійних виплат, так і обрана стаття КК України, адже вона переважно зорієнтована на злочинні дії вчинені «шляхом зловживання службовим становищем».

Проект 4411 від 13.04.2016 (Береза Ю. М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо деяких питань необхідної оборони та крайньої необхідності).

Основні пропозиції проекту зводяться до доповнення статті 36 КК України двома новими частинами такого змісту: «6. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту себе або іншої особи від погрози вбивством, якщо є реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози в даній обстановці, або від погрози застосування небезпечного для життя чи здоров'я насильства, якщо є реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози в даній обстановці. 7. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для негайного припинення злочинних дій, які здійснюються із використанням зброї особою, що посягає», а статті 39 – новою частиною такого змісту: «4. В разі застосування особою в межах необхідної оборони зброї, бойових припасів, які така особа придбала, носила, зберігала без передбаченого законом дозволу, таке придбання, носіння, зберігання зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, здійснене виключно для можливого застосування цієї зброї, бойових припасів в межах необхідної оборони у зв’язку з наявністю реальних підстав побоюватись небезпечних для життя чи здоров’я злочинних діянь озброєної особи або групи осіб, не є перевищенням меж крайньої необхідності і не має наслідком кримінальну відповідальність».

Як видається, у цих пропозиціях є певне раціональне зерно, але закріплення можливості придбання, носіння, зберігання зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу під приводом наявності реальних підстав побоюватись небезпечних для життя чи здоров’я злочинних діянь є майже рівнозначним фактичному дозволу вільного обігу зброї та бойових припасів в обхід чинного законодавства.

Проект 4452 від 15.04.2016 (Бобов Г. Б.) про внесення змін до статті 254 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за безгосподарське використання земель.

Пропонується посилити санкцію за «Безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості,  виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту», а саме розмір штрафу (з «до двохсот п'ятдесяти» до «від трьох тисяч до п’яти тисяч» неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), обмеження волі (з «на строк до двох років» до «від двох до чотирьох років») і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (з «на строк до трьох років або без такого» до «на строк до десяти років»). Посилення санкцій видається доволі суттєвим навіть на тлі нинішньої економічної ситуації. Самі автори звертають увагу на те, що «Безгосподарське використання земель в Україні набуває національних масштабів, незважаючи на існуючу кримінальну відповідальність за цей злочин. Міжнародний досвід відносно охорони земель демонструє, що розроблення системи жорсткого  покарання за безгосподарське їх використання є одним із ефективних способів протидії скоєнню цього злочину».

Пропозиції, на нашу думку, загалом заслуговують на підтримку, особливо в частині суттєвого збільшення розмірів штрафів. Водночас такі санкції, як обмеження волі чи позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (навіть за умови збільшення строків їх відбування), видаються малоефективними.

 

Культура та освіта

 

Проект Постанови 4403 від 12.04.2016 (Козаченко Л. П.) про відзначення 120-річчя з дня заснування Національного університету біоресурсів і природокористування України (у травні 2018 року).

Черговий «ювілейний проект», в якому ігнорується чинний порядок відзначення пам’ятних дат і ювілеїв (для підприємств, установ і організацій  уперше в 50 років від дня заснування,  далі – через кожні 25 років).

Проект 4408 від 13.04.2016 (Юринець О. В.) про внесення змін до деяких законів України (щодо обсягу національного україномовного аудіовізуального продукту в мовленні телерадіоорганізацій).

Проект фактично розвиває положення проекту 3822 від 27.01.2016 (Медуниця О. В.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах) (див. Бюлетень № 58). Він так само передбачає вимогу забезпечити у радіо-, а також телеефірі 75 відсотків від квоти національного мовлення українською мовою. Різниця між проектами у введенні в проекті 4408 поняття «національний україномовний аудіовізуальний  продукт» та поширення запропонованої вимоги не лише на радіо, а й на телевізійне мовлення.

Маємо однак зазначити, що засоби не відповідають поставленій меті. Замість протидії російськомовному продукту, обмежується право як інших національних меншин, так і тих виконавців, які створюють свій «національний аудіовізуальний  продукт» мовами спілкування ЄС (передусім – англійською). Також лишаються цілковито актуальними і перестороги зазначені у огляді до проекту 3822.

Проект 4412 від 13.04.2016 (Тимчук Д. Б.) про внесення змін до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» (щодо непоширення дії Закону на друковані засоби масової інформації органів сектору безпеки і оборони).

Пропонується у ст. 1 зазначеного закону передбачити, що його дія не поширюється на друковані засоби масової інформації і редакції, засновниками (співзасновниками) яких є Міністерство оборони України, Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України. Ініціатори проекту вважають, що з огляду на специфіку завдань, змісту та способу поширення ці видання можуть існувати тільки на базі та у прямому підпорядкуванні відповідних державних органів. Наявність друкованих видань, засновниками яких виступають органи сектору безпеки і оборони, є звичайною практикою для демократичних країн (країни ЄС, США, Канада тощо) з високими стандартами захисту свободи слова, на які орієнтується Україна.

Аргументи на користь прийняття проекту є доволі слушними. Водночас слід звернути увагу і на певні заперечення з боку ГНЕУ, які значною мірою мають дискусійний характер.

Проект Постанови 4417 від 13.04.2016 (Кремінь Т. Д.) про внесення змін до Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2016 році».

Пропонується додати до відповідного переліку дат та ювілеїв «265 років з часу народження Михайла Ліванова (1751–1800), вченого, фундатора вітчизняної аграрної науки, засновника школи практичного землеробства». Не заперечуючи стосовно поважності особи ювіляра, дата (265 років) не відповідає жодним вимогам щодо державного вшанування достойників минулого.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 2162-д від 15.04.2016 (Богомолець О. В.) про лікарські засоби.

Метою проекту проголошено запровадження європейських принципів та стандартів у правовому регулюванні питання надання дозволів на введення лікарських засобів на ринок України та їх обігу на території України з метою забезпечення доступності усіх верств населення до безпечних, ефективних та якісних лікарських засобів. Утім, проект не має самосійного значення, оскільки, як зазначається в пояснювальній записці, його було  підготовлено «шляхом скорочення або об’єднання статей та введення відсилочних норм щодо врегулювання обігу лікарських засобів галузевими стандартами на основі проектів Закону України «Про лікарські засоби» (проекти 2162 від 17.02.2015 (Шипко А. Ф.) про лікарські засоби (див.: Бюлетень № 10) та 2162-1 від 02.03.2015 (Мусій О. С.) про лікарські засоби (див.: Бюлетень № 12).

Проект 4449 від 15.04.2016 (Богомолець О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги.

Як зазначається в пояснювальній записці, необхідність прийняття проекту зумовлена потребою створення реального механізму захисту прав недієздатних осіб та попередження свавілля при їх госпіталізації в психіатричний заклад, а також створення умов для розвитку абілітаційних і реабілітаційних програм. Проект покликаний виправити систему, яка призводить до програшу України в Європейському суді з прав людини, привести вітчизняне законодавство до міжнародних стандартів надання психіатричної допомоги. Пропонуються зміни до Закону України «Про психіатричну допомогу», Основ законодавства про охорону здоров'я, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України з метою забезпечення прав недієздатних осіб та осіб з обмеженими можливостями. Зокрема, передбачається видалити дискримінуючи норми, що дозволяють стерилізацію недієздатних осіб без їх згоди; забезпечити право недієздатних осіб і пацієнтів на доступ до правосуддя та захист від свавілля лікарів-психіатрів при застосуванні примусових заходів медичного характеру, а також. врегулювати пільгове пенсійне забезпечення працівників психіатричних закладів.

Проект заслуговує на ретельне вивчення і широке обговорення фахівцями та правозахисною спільнотою. Звертаємо увагу, що ГНЕУ вже висловило свою позицію щодо цього проекту і запропонувало повернути його суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Проект 4456 від 15.04.2016 (Богомолець О. В.) про організацію медичного обслуговування населення в Україні.

Специфічний за предметом регулювання і доволі великий за обсягом проект, докладний аналіз якого в рамках цього огляду не видається можливим. Утім, звертає на себе увагу  паралельне вживання понять «медична допомога» і «медичне обслуговування», що для багатьох фахівців є концептуально неприйнятним. ГНЕУ у своєму висновку зробило доволі багато різнопланових зауважень до проекту і запропонувало повернути його суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Проект 4458 від 15.04.2016 (Сисоєнко І. В.) про попередження інвалідності та систему реабілітації в Україні.

Згідно з пояснювальною запискою проект визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для проведення заходів з попередження інвалідності, а також функціонування системи реабілітації в Україні, усунення або компенсації наслідків, спричинених порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з обмеженням життєдіяльності фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності. Окрім загальних положень, в проекті передбачено визначення державної політики з попередження інвалідності та у сфері реабілітації (розділ ІІ), попередження інвалідності та система реабілітації (розділ ІІІ), визначення організації реабілітаційного процесу (розділ IV), визначення порядку проведення реабілітації (розділ V), інформаційне та фінансове забезпечення  заходів з попередження інвалідності та системи реабілітації (розділ VІ), міжнародне співробітництво (розділ VІІ), відповідальність посадових осіб за порушення цього закону (розділ VІІІ), IX. прикінцеві та перехідні положення (розділ IX).

Обсяг і специфічність змісту проекту, на жаль, не дають змоги належно проаналізувати його в рамках цього огляду.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 4356-1 від 12.04.2016 (Гуляєв В. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів.

Альтернативний однойменному проекту 4356 від 31.03.2016 (Дирів А. Б.) (див.: Бюлетень № 67).

Альтернативний проект помітно коротший за змістом від основного і передбачає на відміну від останнього не перерозподіл повноважень між центральними органами виконавчої влади, а покладення нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів передусім на органи місцевого самоврядування.

Проект 4405 від 13.04.2016 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до статті 41 Земельного кодексу України (щодо унормування питання передачі земельних ділянок для гаражних кооперативів).

Пропонується викласти в новій редакції зазначену в назві статтю. Серед основних змін потребує уваги заміна чинного права на безоплатне надання житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним (гаражним) кооперативам земельні ділянки у власність або в оренду на передавання у власність або постійне користування. Зазначається, що «Безоплатна передача у власність земельних ділянок гаражно-будівельним (гаражним) кооперативам передбачає передачу у власність юридичній особі земель загального користування (проходи, проїзди, земельні ділянки під спорудами загального користування тощо), громадянам – членам кооперативів – земельних ділянок для будівництва чи розміщення гаражів.» Крім того, пропонує визначити, що «У разі, якщо гаражно-будівельні (гаражні) кооперативи використовують надані їм у встановленому порядку земельні ділянки з отриманням прибутку (ведуть не заборонену законом господарську діяльність, що зазначено в статуті кооперативу), ці земельні ділянки за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування  передаються кооперативам як юридичним особам в орендне користування відповідно до затвердженої містобудівної документації».

Проект 4355-1 від 14.04.2016 (Дирів А. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель. Альтернативний однойменному проекту 4356 від 31.03.2016 (див. Бюлетень № 67).

В альтернативному проекті повторюється ряд положень основного проекту, які викликали критику ГНЕУ. Є до нього й ряд інших зауважень, які зумовили загальну пропозицію про повернення проекту на доопрацювання.

Проект 4437 від 14.04.2016 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань правового режиму території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Метою проекту проголошено врегулювання проблемних питань правового режиму території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як зазначено в пояснювальній записці до проекту, на порядку денному постали питання щодо завершення реалізації проектів із перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та реінтеграції постраждалої території, зокрема шляхом заснування Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, створення об’єктів з вироблення електроенергії з альтернативних джерел, розвитку інфраструктури проведення наукових досліджень тощо. Проте нині практична реалізація зазначених ініціатив унеможливлена через законодавчу неврегульованість особливостей землекористування, спеціального водокористування, здійснення містобудівної діяльності, охорони атмосферного повітря на території зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення. Тому проектом пропонується внести зміни до: Земельного кодексу України щодо повноважень Кабінету Міністрів України у сфері розпорядження землями державної власності у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; Водного кодексу України щодо видачі дозволів на спеціальне водокористування водних об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо особливостей регулювання деяких видів діяльності у межах зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення населення; Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо особливостей регулювання містобудівної діяльності на територіях зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення; Закону України «Про архітектурну діяльність» щодо особливостей регулювання архітектурної діяльності у цих же зонах; Закону України «Про природно-заповідний фонд України» щодо створення біосферних заповідників, особливостей природоохоронного режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які створюються на територіях зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення; Закону України «Про охорону атмосферного повітря» щодо порядку надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розташованими на територіях зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення; Закону України  «Про екологічну експертизу» щодо віднесення до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну  політику у   сфері охорони навколишнього природного середовища, державної екологічної експертизи об’єктів, які стосуються території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» щодо віднесення стосовно зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, повноважень у сфері поводження з радіоактивними відходами, які звично належать місцевим органам державної виконавчої влади і органам місцевого самоврядування, до компетенції центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Утім, ГНЕУ вважає ідею створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення, такою, що суперечить законодавчо визначеному поняттю біосферного заповідника. У контексті виведення цих земель з господарчого обігу негативно сприймаються і деякі інші пропозиції проекту. Критика, як і загальний висновок ГНЕУ про доцільність повернення проекту на доопрацювання, видаються цілком слушними.

Проект 4438 від 14.04.2016 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств). 18.05. 2016 поданий доопрацьований текст проекту на заміну, який тут і розглянуто.

Головна ініціатива зводиться до введення нової групи платників єдиного податку: «п’ята група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність у формі сімейного фермерського господарства, займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та/або її переробкою на власних але орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання, та які відповідають наступним критеріям: не використовують працю найманих осіб, крім праці безпосередньо членів сім’ї платника податку та/або осіб для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства та які перебувають з ними у трудових або цивільно-правових відносинах; обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 1500000 гривень». Щодо порядку реєстрації зазначається наступне: «Фізична особа – підприємець, визначений договором про створення сімейного фермерського господарства його головою, подає для проведення державної реєстрації нотаріально посвідчений договір про створення сімейного фермерського господарства.» Також пропонується встановити, що «Тимчасово, до 1 січня 2021 року, платники єдиного податку п’ятої групи – фізичні особи – підприємці, звільняються від сплати єдиного податку» та «Установити, що до 1 січня 2021 року заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності фізичних осіб – підприємців  платників єдиного податку п’ятої групи контролюючими органами не проводяться». Майже усі інші зміни (досить численні) є суто технічними, пов’язаними з введенням нової групи платників єдиного податку. Передбачається, що Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року. На Уряд України покладаються, зокрема, такі завдання: «1) затвердити типовий договір про створення сімейного фермерського господарства; 2) затвердити типовий трудовий договір найму фізичною особою підприємцем, визначеного договором про створення сімейного фермерського господарства його головою, інших громадян для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства».

Ініціатива є доволі цікавою та разом з іншими заходами, особливо щодо надання землі та створення умов для пільгового кредитування, дійсно може вплинути на зайнятість населення та перспективи сільськогосподарської галузі.

Проект 4453 від 15.04.2016 (Кобцев М. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування баз олімпійської, параолімпійської та дефлімпійської підготовки).

Пропонується встановити такий розмір орендної плати: «розмір орендної плати за землю, на якій розташовані бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки незалежно від форм власності, що входять до Переліку закладів фізичної культури і спорту, яким надається статус бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки».

Пропозиція заслуговує на увагу, але бажано було б не вносити постійні часткові зміни до податкового законодавства, а розробити єдиний виключний перелік організацій та установ, щодо яких не слід застосовувати податкові норми через специфіку їх діяльності.

Проект 4454 від 15.04.2016 (Мушак О. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії корупції на ринку зерна.

Пропонується внести зміни до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та КУпАП. До першого вноситься нова категорія «власновироблена продукція – це зерно та продукти його переробки, що вирощується, виробляється, переробляється безпосередньо сільськогосподарським товаровиробником», а також в окремій статті розкриваються особливості діяльності різних суб’єктів ринку зерна із часткою держави (з державною участю), залежно від розміру частки державної участі. Серед іншого пропонується визначити, що «Керівники суб'єктів ринку зерна, частка держави в статутному капіталі (фонді) яких становить понад 50 відсотків, несуть відповідальність згідно із законом за вжиття заходів щодо протидії корупції на ринку зерна в Україні, а саме своєчасність оприлюднення інформації (публічної звітності) про діяльність на ринку зерна України за формами, що додаються до цього Закону, та її повноту». Також вносяться зміни до ст. 172-9 «Невжиття заходів щодо протидії корупції» КУпАП, що доповнюється новими частинами 3 та 4, якими встановлюється відповідальність за «Невжиття передбачених законом заходів щодо протидії корупції на ринку зерна в Україні керівниками суб'єктів ринку зерна, частка держави в статутному капіталі (фонді) яких становить понад 50 відсотків, а саме своєчасність оприлюднення інформації (публічної звітності) про діяльність на ринку зерна України відповідно до закону» (накладення штрафу від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та за ті самі дії, «вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення» (накладення штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Проект видається дещо декларативним, а пропоновані санкції – доволі незначними порівняно з тими вигодами, які можуть приносити потенційні корупційні діяння на ринку зерна.

Проект 4455 від 15.04.2016 (Заболотний Г. М.) про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо права власності іноземних інвесторів на землю).

Проект внесено у зв’язку з тим, що Земельним кодексом України (ст. 82) передбачена можливість набуття права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення лише підприємствами з іноземними інвестиціями (іноземна інвестиція в статутному капіталі становить не менш як 10 %). Для підприємств із 100-відостковим іноземним капіталом така можливість цим кодексом не передбачена. Тому метою проекту є закріплення за усіма іноземними інвесторами права набуття у власність земельних ділянок несільськогосподарського призначення, закріплення порядку звернення іноземних юридичних осіб про зацікавленість у придбанні несільськогосподарських земельних ділянок державної власності. Окрім того, передбачено низку змін редакційно-термінологічного характеру.

Враховуючи болючість проблеми відчуження земель іноземним суб’єктам проект потребує глибокого вивчення і фахового обговорення.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 4310-2 від 12.04.2016 (Чижмарь Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (щодо демонополізації приєднання споживачів до електричних мереж).

Альтернативний урядовому проекту 4310 від 28.03.2016 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку приєднання до електричних мереж (див.: Бюлетень № 67) та проекту 4310-1 від 06.04.2016 (Войціцька В. М.) про внесення змін до деяких законів України (щодо вдосконалення приєднання до електричних мереж) (див.: Бюлетень № 68). Слід зауважити, що 14.04.2016 урядовий проект був відкликаний.

Порівняно з обома альтернативними проектами зміни вносяться виключно до Закону України «Про електроенергетику». Як по суті змін, так і за їх формою проект значно відрізняється від попередніх. Зокрема, пропонується розширити перелік спеціальних термінів, визначивши, що в межах закону значать слова «власник мереж», «елемент електричної мережі», «пропускна здатність електричних мереж», «споживана потужність», «вартість резерву потужності» тощо. Серед іншого, пропонується виключити чинну ст. 17-2 «Плата за приєднання електроустановок до електричних мереж», а основні зміни вносяться до ст. 18 «Проектування та будівництво об’єктів електроенергетики». Тож основні акценти зміщені від правових до технічних порядків приєднання. Самі автори зазначили, що «Законопроект розроблено з метою  упорядкування процедури підключення до електричних мереж, зменшення можливості вчинення корупційних дій з боку енергопостачальних компаній, демонополізації ринку будівництва електричних мереж, пожвавленню ринку будівництва, зниження вартості підключення та задоволення суспільно значущих інтересів громадян та бізнесу».

Проект дістав вельми докладний та критичний висновок ГНЕУ, в якому зазначається, що «Головне управління, в цілому підтримуючи пропозиції щодо необхідності спрощення порядку стандартного приєднання до електричних мереж, разом з тим вважає, що обраний спосіб вирішення порушеного питання навряд чи сприятиме досягненню задекларованої у Пояснювальній записці мети». Ми приєднуємося до цього висновку.

Проект 4310-3 від 12.04.2016 (Підлісецький Л. Т.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання порядку приєднання до електромереж.

Альтернативний попередньому.

Хоча проект структурно та по суті є опрацюванням урядового проекту (і деякі положення повторюються ледь не дослівно), в ньому теж зроблений акцент на технічних аспекти приєднання та будівництва. Втім слід звернути увагу на те, що зміни вносяться до ряду законів, зокрема до законів України «Про електроенергетику», «Про природні монополії», «Про антимонопольний комітет України», «Про регулювання містобудівної діяльності» та Земельного кодексу України.

Проект отримав негативний висновок ГНЕУ і вже 25.04.2016 був відкликаний.

Проект 4382 від 12.04.2016 (Бурбак М. Ю.) про внесення змін до Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом автомобілів легкових, що використовувалися.

Пропонується обмежити можливість ввозу автомобілів легкових, що використовувалися шляхом скасування звільнення від оподаткування ввізним митом транспортних засобів, «якщо вони мають походження з країни, визнаної державою – окупантом згідно із законом та/або визнаної державою  агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави – окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом». В пропонованих змінах також вказується повний перелік таких транспортних засобів за кодами згідно з УКТЗЕД.

Проект 4387 від 12.04.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законів України (щодо безкоштовного встановлення і заміни газових приладів та пристроїв соціально вразливим верствам населення).

Пропонується внести зміни до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний захист дітей війни», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» передбачивши право на безоплатне виконання робіт з встановлення та заміни газових приладів та пристроїв за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з газопостачання, учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них; інвалідам війни; учасникам війни; дітям війни; постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 категорій; ветеранам праці; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною.

Проект отримав негативні висновки ГНЕУ та профільного Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю, де головне зауваження зводилося до фрагментарності пропонованих пільг, в зв’язку з чим зазначається, що «з метою убезпечення декларативності та виникнення соціальної напруги серед населення, було б доцільно розглянути і інші варіанти підтримки соціально незахищених категорій громадян у зв’язку із підвищенням тарифів за користування газом, зокрема, як це передбачено Державною цільовою економічною програмою енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010–2016 роки».

Проект 4390 від 12.04.2016 (Пташник В. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо розширення видів містобудівної документації на місцевому рівні).

Проект передбачає внесення ряду доповнень до Закону з метою запровадження інститут «схем планування території на місцевому рівні», які визначаються як «містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання територій об’єднаних територіальних громад та інших територіальних громад, які складаються з більш ніж одного населеного пункту». Пропонується установити, що «Схема планування території територіальної громади визначає: 1) потреби у зміні меж населених пунктів, потреби в територіях, передбачених для містобудівних та інших потреб; 2) розмежування територій для забудови та іншого використання; 3) планувальну структуру території; 4) порядок вирішення інших питань, визначених державними будівельними нормами». Визначається порядок створення таких схем, їх затвердження та застосування.

Проект отримав негативний висновок ГНЕУ з більшістю зауважень якого слід погодитись.

Проект 4414 від 13.04.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо розблокування процесів надання фізичним особам у власність та користування земельних ділянок для містобудівних потреб).

Пропонується скасувати для фізичних осіб (для юридичних осіб залишити) заборону передачі (надання) земельних ділянок із земель державної  або комунальної власності у власність  чи користування для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування  або детального плану території. Крім того, зазначається, що названа заборона не застосовується у випадках, якщо рішення про надання дозволу на складення проектів землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність були прийняті до 1 січня 2015 року.

В пояснювальній записці до проекту автори переважно застосовують загальні формулювання про захист прав громадян, зокрема «учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення». Втім загальна норма не може ініціюватися виключно з метою захисту спеціального суб’єкта. Статистики ж чи інших вагомих аргументів на користь свого твердження про те, що ненадання земель фізичним особам зумовлено саме об’єктивними причинами, які виключають можливість створення планів зонування або детальних планів території населених пунктів не наводиться.

Проект 4415 від 13.04.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Пропонується норму перехідних положень про те, що «дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій» пролонгувати до 2020 року. В прикінцевих положеннях самого проекту зазначається таке: «Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та застосовується до всіх випадків, коли рішення про передачу (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб прийняті після 1 січня 2015 року на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій».

Аргументи ті самі, що й у попередньому проекті, і так само вони не вбачаються переконливими для достатньо радикальних законодавчих ініціатив.

Проект 4391 від 12.04.2016 (Рибак І. П.) про внесення змін до деяких законів України (щодо ввезення на митну територію України спеціальних транспортних засобів).

У Законі України «Про гуманітарну допомогу» пропонується віднести до гуманітарної допомоги транспортні засоби спеціального призначення для Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а у Законі України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів»  передбачити, що вимоги ст. 1 та 2 зазначеного закону не поширюються на транспортні засоби, які ввозяться на митну територію України як гуманітарна допомога згідно із Законом України «Про гуманітарну допомогу».

Втім, ініціатори проекту не надали належного пояснення, чому екологічні вимоги, передбачені для всіх транспортних засобів, не мають поширюватися на транспортні засоби, які є гуманітарною допомогою.

Проект 4440 від 14.04.2016 (Лабазюк С. П.) про внесення змін до Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (щодо підтримки малого та середнього підприємництва).

Пропонується додати до законодавства дві новели, а саме встановити, що «Щорічний загальний обсяг фінансової державної підтримки суб’єктам малого і середнього підприємництва надається на стимулювання та реалізацію інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки (агропромисловий комплекс, машинобудівний комплекс, транспортна інфраструктура, переробна промисловість) в якості цільових коштів  Державному бюджеті України і складає не менш 0,1% від загальної обсягу видатків його загального фонду. Розподіл здійснюється за конкурсних засадах між регіонами країни та їх районами і містами обласного підпорядкування з урахуванням їх особливостей та потреб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України» та дозволити надання державної підтримки суб’єктам малого і середнього підприємництва, які мають заборгованість перед бюджетом, Пенсійним фондом України, фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування у випадку, «якщо така заборгованість виникла в наслідок форс-мажорних обставин: природних стихійних лих, пожежі, екологічної катастрофи, протиправних дій окремих або групи фізичних осіб, представників органів державної влади та місцевого самоврядування за умови підтвердження зазначених обставин відповідними компетентними органами».

 

 Поділитися