КОМІТЕТ ООН ПРОТИ КАТУВАНЬ

CAT/C/XXVII/Concl.2 Original: English

Двадцять сьома сесія 21 листопада 2001

12 - 23 листопада 2001 НЕВІДРЕДАГОВАНА ВЕРСІЯ

РОЗГЛЯД ДОПОВІДЕЙ, ПОДАНИХ ДЕРЖАВАМИ-УЧАСНИЦЯМИ ЗГІДНО ЗІ СТАТТЕЮ 19 КОНВЕНЦІЇ

ВИСНОВКИ Й РЕКОМЕНДАЦІЇ КОМІТЕТУ ПРОТИ КАТУВАНЬ

УКРАЇНА

1. Комітет розглянув четверту періодичну доповідь України (CAT/C/55/Add.1) на своїх 488-му, 491-му і 499-му засіданнях (CAT/C/SR.488, 491 і 499) і сформулював такі висновки та рекомендації.

A. ВСТУП

2. Комітет вітає пунктуальне подання четвертої періодичної доповіді України. Він відзначає, що доповідь не було подано у повній відповідності до Посібника Комітету з підготовки державами періодичних доповідей. Комітет також звертає увагу на те, що доповідь, головним чином, посилається на юридичні положення, і в ній бракує детальної інформації щодо деяких статей Конвенції, так само як і інформації щодо виконання рекомендацій, винесених після вивчення третьої періодичної доповіді. Однак, Комітет хотів би високо оцінити місткі й інформативні усні відповіді, надані делегацією держави-учасниці під час розгляду доповіді.

B. ПОЗИТИВНІ АСПЕКТИ

3. Комітет з прихильністю відзначає:

(a) Триваючі зусилля держави-учасниці, спрямовані на перетворення свого законодавства, в тому числі прийняття нового Кримінального кодексу, що містить статтю, яка кваліфікує катування як специфічний злочин, формування нового Конституційного Суду, набуття чинності нового законодавства, що стосується захисту прав людину і прийняття нового Закону "Про імміграцію".

(b) Що, хоча Україна - не є учасницею ні Конвенції щодо статусу біженців 1951 року, ні її Протоколу, вона прийняла новий Закон "Про біженців" у червні 2001, що притримується, між іншим, визначення "біженця" цією Конвенцією. Комітет також вітає прийняття у січні 2001 року нового Закону "Про громадянство", що дозволяє колись висланим особам повернутися в Україну й набути громадянства України.

(c) Усунення з Закону "Про державну таємницю" відповідальності за поширення фактів щодо порушень прав людини.

(d)Скасування смертної кари.

(e) В доповідь включено інформацію, що, відповідно до Закону від 5 листопада 1998 року, Україна визнала компетенцію Комітету, як це передбачено статтями 21 і 22 Конвенції.

(f) Створення інституту Уповноваженого з прав людини (Омбудсмена), який несе відповідальність за захист прав людини в Україні, який може відвідувати і має повний доступ до всіх місць, де перебувають особи, позбавлені волі.

(g) Гарантії, надані Главою делегації, що звіти Європейського комітету з запобігання катуванням щодо трьох відвідувань, які відбувалися в 1998, 1999 і 2000 роках, відповідно, будуть опубліковані.

C. ПИТАННЯ, ЩО ВИКЛИКАЮТЬ СТУРБОВАНІСТЬ

4. Комітет виражає свою стурбованість наступним:

(a) Численними випадками, які вказують, що катування усе ще регулярно практикується в державі-учасниці, і що, за повідомленням Уповноваженого з прав людини, 30 % ув’язнених є жертвами катування.

(b) Примусовою депортацією чотирьох узбецьких громадян, членів узбецької опозиції, щодо яких існував високий ризик того, що вони зазнають катувань і чия справа була суб’єктом невідкладного звернення Спеціального Доповідача ООН з питань катування.

(c) Тим, що судді засідають у новосформованому "Координаційному комітеті боротьби зі злочинністю" разом із представниками Міністерства внутрішніх справ, що суперечить принципу поділу влади і може впливати на незалежність правосуддя.

(d) Численними вироками, що базуються на зізнаннях, і критерієм для просування по службі слідчих, який, як твердять, включає кількість розкритих злочинів, що може вести до застосування катувань і жорстокого поводження з затриманими чи підозрюваними, для того щоб змусити їх "зізнатися".

(e) Відмовою частини органів влади провести негайне, безстороннє і повне розслідування тверджень про такі дії, піддати суду і покарати відповідальних за це осіб.

(f) Інформацією, отриманою Комітетом про те, що родичі й адвокати інформуються про затримання тільки після того, як заарештовану особу передано з міліції до слідчого ізолятору (СІЗО), процес, що звичайно займає не менше ніж два тижні. Комітет також стурбований тим, що бракує чітких юридичних положень про точний час, коли затримана особа може реалізувати своє право на адвоката, право на медичний огляд і право повідомити членів родини щодо її затримки.

(g) Тривалістю досудового затримання, яке може відповідно до закону тривати до 18 місяців, але яке практично може бути продовжене до трьох років, адміністративним затриманням - до 15 діб і затриманням "осіб, яких запідозрене у занятті бродяжництвом" - на строк до 30 діб.

(h) Довгостроковими тюремними вироками за ненасильницьке поширення ідей і інформації.

(і) Повідомленнями про погрози і переслідування, включаючи жорстоке поводження щодо незалежних журналістів і інших осіб, які піднімали питання про зловживання з боку посадових осіб.

(j) Переповненням і браком доступу до основних гігієнічних засобів і адекватного медичного обслуговування, так само як високим рівнем туберкульозу в установах виконання покарань (УВП), ізоляторах тимчасового утримання (ІТУ) та СІЗО.

(k) Недоліком відповідного навчання поліцейського і тюремного персоналу щодо їхніх обов’язків у відповідності до закону і щодо прав затриманих.

(l) Тим, що незважаючи на певний досягнутий поступ, в Збройних силах усе ще широко практикуються випадки залякування і знущання (дідівщина) над новобранцями.

D. РЕКОМЕНДАЦІЇ

5. Комітет рекомендує державі-учасниці:

(a) Вжити ефективних заходів для запобігання актів катування і жорстокого поводження на своїй території, з огляду на постійні повідомлення про те, що катування усе ще регулярно практикуються.

(b) Внести Генеральному секретарю ООН своє повідомлення щодо визнання компетенції Комітету у відповідності до статей 21 і 22 Конвенції і вилучення свого застереження стосовно статті 20.

(c) Щоб принцип, який міститься у статті 3 - не висилати, не повертати чи не видавати особу, туди де їй може загрожувати застосування катувань -неухильно дотримувався компетентними органами влади держави-учасниці.

(d) Установити свою юрисдикцію на випадки катувань, навіть якщо правопорушник - не громадянин держави-учасниці, але перебуває на будь-якій території, що знаходиться під її юрисдикцією, і у цьому випадку не видавати його.

(e) Пояснити і врегулювати іноді суперечливі положення, що стосуються часу, коли затримана особа має право на адвоката, і гарантувати, що це право використовується з моменту затримання.

(f) Гарантувати, що існує юридична заборона на проведення допиту затриманого без присутності адвоката за його вибором.

(g) Вжити відповідних заходів для того, щоб гарантувати незалежність судової влади і адвокатури, так само як і об’єктивність прокуратури у виконанні їхніх обов’язків у відповідності до міжнародних стандартів.

(h) Гарантувати на практиці абсолютну повагу до принципу неприпустимості свідчень, отриманих через катування.

(і) Вжити ефективних заходів для встановлення цілком незалежного механізму оскарження для того, щоб гарантувати негайні, незалежні і повні розслідування щодо тверджень про катування, включаючи численні детальні твердження, отримані від різних неурядових організацій, як національних, так і міжнародних.

(j) Вжити ефективних заходів для покращення умов в УВП, ІТУ та СІЗО, включаючи простір, засоби й санітарні умови, і встановити систему їхнього інспектування незалежними спостерігачами, результати якого повинні бути опубліковані.

(k) Скоротити поточний 72-годинний термін досудового затримання, протягом якого затримані можуть утримуватися в камерах до того, як постати перед суддею.

(l) Прискорити процес навчання правоохоронного і медичного персоналу, стосовно їхніх обов’язків, щодо поваги прав і гідності осіб, позбавлених волі.

(m) Вжити ефективних заходів по запобіганню і покаранню торгівлі жінками і інших форм насильства проти жінок.

(n) Прийняти більш ефективну систему для припинення практики залякування і знущання (дідівщини) у Збройних силах через навчання й освіту, переслідування у судовому порядку і покарання правопорушників.

(o) Встановити процедуру для забезпечення відшкодування жертвам катування, включаючи справедливу й адекватну компенсацію.

(p) Продовжити програму проти туберкульозу в УВП, ІТУ та СІЗО.

(q) Широко поширити в країні висновки й рекомендації Комітету на усіх відповідних мовах.

Переклад Харківської правозахисної групи