Суд почав "за здравіє", а завершив "за упокій"
Оглянувши досить довгий перелік вимог цих статей, члени ініціативної групи засумнівалися, чи й насправді міська влада підозрює учасників зборів у їх суцільному порушенні. Довелося, керуючись ст. 3 Європейської Хартії місцевого самоврядування, ст. 17 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" та ст. 5 Конституції України, звернутися з проханням повторно розглянути пакет документів, оскільки перше рішення суперечить ст. 40 Конституції України й Законам України "Про звернення громадян" та "Про місцеве самоврядування".
Реакція міської влади була категоричною і навіть несподіваною. Секретар міської ради А. Штиленко повідомила: "Законом України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" не передбачено повторний розгляд міським головою документів щодо ініціативної групи всеукраїнського референдуму у разі їх невідповідності вимогам цього Закону".
Переконавшись, що суть виявлених владою "невідповідностей" прихована за сімома замками і дізнатись про них у робочому порядку ніяк не вдасться, та усвідомлюючи, що секретар міської ради, у відповідності з законодавством, не має права вирішувати за міського голову подібних питань, учасники ініціативної групи дійшли висновку, що їхні права щодо участі у підготовці і проведенні референдуму міською владою безпідставно порушені. Вони звернулись зі скаргою до Дзержинського місцевого суду на дії першого заступника міського голови В. Задорожного щодо неподання пакету документів до Центральної комісії з Всеукраїнського референдуму.
1 серпня 2001 року під головуванням судді Олени Огняник відбулося судове засідання, присвячене розгляду згаданої скарги. На початку слухання представник міського голови завідуючий юридичним відділом міськвиконкому Валерій Макарчук досить несподівано оголосив клопотання про відмову у розгляді справи у зв’язку з тим, що місячний термін подання скарги заявником пропущений. Відлік часу він, на відміну від заявників, запропонував вести не від моменту одержання другого листа, вочевидь протизаконного, а від першого листа, що потребував часу для з’ясування. Та найдивнішим здалося присутнім те, що суддя з приводу клопотання не прийняла ніякого рішення і розпочала слухання, що тривало 4 години.
У ході слухання з’ясовувались деталі можливих порушень, які, на думку В.Макарчука, мали б підтвердити рішення міського голови про невідповідність поданих документів вимогам Закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми". Він наполягав на тому, що виключення зі списків учасників зборів прізвищ півтора десятка громадян з помилковими даними, як це зробили ініціатори зборів, не є достатнім. Представник міського голови просив суд визнати у цьому зв’язку недійсною реєстрацію всіх інших, більше двохсот учасників зборів, хоч відповідних вимог Закону навести не зміг. Не маючи ніяких вагомих доказів, він наполягав також на тому, що реєстрація учасників продовжувалась і після початку зборів і, таким чином, організатори зборів нібито намагалися набрати необхідний кворум у 200 осіб. З усього обговорення витікало, що документальний бік справи не працює на користь міського голови.
Після одногодинної перерви суддя Огняник винесла рішення, яке здивувало навіть готових на все заявників: заявникам відмовити у скарзі у зв’язку з пропуском процесуального строку звернення до суду.
Логічно виникає питання: для чого був потрібний детальний розгляд справи, якщо в ході судового розгляду суд вбачав серйозні мотиви для винесення рішення з процедурних міркувань? Як зазначив один криворізький журналіст, найвірогіднішою відповіддю може бути сподівання судді на те, що під час засідання, можливо, будуть встановлені обставини, які дадуть підстави відмовити у скарзі по суті. Цього не сталося. У резерві залишився суперечливий "якорець" строку звернення.
Як повідомили заявники, вони мають намір звернутися до апеляційного суду.