У Словянську жорстоко розправилися з журналістом Ігорем Александровим
21.12.2001 джерело: Наш інформ.
3 липня близько восьми годин ранку біля входу у приміщення телекомпанії ТОР жорстоко побили журналіста Ігоря Александрова. 7 липня, не приходячи до тями, журналіст помер. В останні роки імя Ігоря Александрова було повязано з довгим судовим процесом. В 1998 році народний депутат Олександр Лещинський (зараз член фракції "Регіони України") подав до суду позов, в якому позивач стверджував, що журналіст Ігор Александров образив його в одному із телесюжетів. Влітку цього ж року, за рішенням суду, Ігорю Александрову було заборонено протягом пяти років займатися журналістикою. Александров декілька разів намагався оскаржити цей вердикт суду, але тільки у 2000 році порушення цієї карної справи було визнано незаконним. Справу припинено, тому що позивач відмовився від своїх вимог — "у звязку з тим, що справа втратила актуальність".
На тлі останніх подій в Україні, повязаних із свободою слова, повторного внесення Президента України до списку "ворогів преси та свободи слова", те, що гарант Конституції знову взяв справу "під особистий контроль", тільки наводить на думку про безвідповідальність та безпорадність влади.
І, на нашу думку, до цього ще додається і відкритий цинізм влади, коли перша особа держави дозволяє собі заявити, що його у цій справі, перш за все, хвилює те, що події у Словянську "раскручиваются в мире . в то время как в мире люди гибнут десятками, и никто этого не замечает". Що мав на увазі гарант Конституції — можливо, зачистки мирного населення в Косово або Чечні? Навряд щоб. Яка ж кількість загиблих журналістів змусить нашого Президента визнати, що саме під час його перебування при владі, брутально порушується не тільки право на свободу слова, а й право на життя?
На тлі останніх подій в Україні, повязаних із свободою слова, повторного внесення Президента України до списку "ворогів преси та свободи слова", те, що гарант Конституції знову взяв справу "під особистий контроль", тільки наводить на думку про безвідповідальність та безпорадність влади.
І, на нашу думку, до цього ще додається і відкритий цинізм влади, коли перша особа держави дозволяє собі заявити, що його у цій справі, перш за все, хвилює те, що події у Словянську "раскручиваются в мире . в то время как в мире люди гибнут десятками, и никто этого не замечает". Що мав на увазі гарант Конституції — можливо, зачистки мирного населення в Косово або Чечні? Навряд щоб. Яка ж кількість загиблих журналістів змусить нашого Президента визнати, що саме під час його перебування при владі, брутально порушується не тільки право на свободу слова, а й право на життя?