Реальний рівень злочинності в Одесі прихований

Так вважає народний депутат України Віктор Шишкін. В інтерв’ю для радіо "Свобода" він повідомив таке:

Ігор Столяров: Ви, як і народні депутати Едуард Гурвіц, Юрій Кармазін, є своєрідною персоною "нон грата" для підвладної преси. У зв’язку з цим, переконаний, нашим читачам було б цікаво довідатися про Вашу роботу у парламенті.

Віктор Шишкін: Головне завдання будь якого народного депутата — законотворча діяльність. Ми працюємо максимально на 100 відсотків в цьому плані. Це пов’язано не лише з розробкою безпосередньо наших галузевих законопроектів — до яких я маю відношення — таких як Закон "Про судоустрій", Кримінально-процесуальний кодекс. Це величезний комплекс праці, пов’язаної з діяльністю прокуратури, міліції.

До речі, беру я участь так само у розробці інших питань. Наприклад, від наших виборців з Одеси надійшли пропозиції, які стосуються Закону "Про землю". І я їх вніс у якості законодавчої ініціативи до порівняльної таблиці. Чимало зроблено під час обговорення і житлового кодексу.

Інша діяльність депутатів пов’язана з контрольними функціями парламенту. Це контроль за діями органів влади, за діями інших державних інституцій.

Я вже неодноразово давав інтерв’ю з цього приводу для преси та телебачення. На жаль, це інтерв’ю не було оприлюднене, а саме там я говорив про те, що наші контрольні функції були значно обмежені певними рішеннями Конституційного Суду. Нам, приміром, на сто відсотків, заборонено втручатися у судову діяльність. Таким чином, ми тепер не можемо реагувати на скарги, пов’язані з діяльністю судів.

Наступне рішення Конституційного Суду стосувалося саме діяльності прокуратури. Там теж наші можливості значно обмежені. І це за умови, що прокуратура відноситься до виконавчої гілки влади. Виконавча гілка влади підконтрольна парламенту в інших країнах. Саме тому, незважаючи на рішення Конституційного суду, я іноді все таки надсилаю нашим прокурорським керівникам скарги від виборців Одеси зі своїми коментарями, нотатками.

Особливо мене обурило третє рішення Конституційного суду минулого року, після сумно відомого референдуму "за народною ініціативою", яким скасовано багато наших повноважень які стосуються реагування на дії місцевих органів влади. Я якраз вважаю, що на дії Сергія Гриневецького чи Руслана Боделана народний депутат України від міста Одеси, особливо який був обраний за мажоритарною системою, зобов’язаний реагувати. На даному етапі, мої зусилля, завдяки таким рішенням Конституційного суду, є дуже обмеженими.

Листи які я висилаю до Одеси на адресу місцевих органів влади частіше за все залишаються без відповіді. А якщо і відповідають, то це формальна відписка.

І. С.: Наближаються вибори до парламенту та мерії. Саме тому хочу дізнатися Вашу точку зору з приводу нинішнього стану життя в Одесі.

В. Ш.: Якщо без конкретики, а в загальних рисах намалювати стан справ – в Одесі квітуче життя зупинилося. Дійсно, я вважаю що при керуванні містом Едуардом Гурвіцем життя було більш жваве. Незважаючи на те, що в діях Гурвіца були елементи, пов’язані з порушенням законодавства, про що я неодноразово писав, але в цілому життя просувалося вперед.

Сьогодні в Одесі існує болото. Я знаю про чимало зловживань і порушень, пов’язані з землею та її розподілом, з пляжами в місті Одесі. До мене зверталося багато виборців. Але при сьогоднішній системі влади в державі — подолати зловживання не можливо.

Місцева влада частіше сьогодні, зустрівши проблеми, посилається на загальнодержавну кризу. Саме місцева влада мала б турбуватися про наявність в Одесі нових робочих місць.

Влада мала б і контролювати виконання законів України на території міста. Нічого з цього не робиться. У мене є дуже багато скарг на місцеві правоохоронні органи, установи охорони здоров’я тощо.

І. С.: Ще одне актуальне питання — СВОБОДА СЛОВА. Після Вашого виступу, та появи на екрані нардепа Юрія Кармазина, закрили популярну телепрограму "ОКО".

В. Ш.: Свобода слова в Одесі нині віддзеркалює свободу слова в Україні в цілому. Мабуть для влади в Одесі питання свободи слова найбільш болюче.

Я "розумію" сьогодні поведінку Президента держави та його клевретів на місцях — Гриневецького та Боделана — з приводу саме затикання рота тим народним депутатам, які належать до опозиції.

Давайте подивимося — чотири народні депутати України, обрані за мажоритарними округами в Одесі. Два є у відвертій активній опозиції до Леоніда Кучми. Я ніколи не приховував своїх поглядів та брав активну участь у розбудові наметового містечка учасників акції "Україна без Кучми", у його охороні, захисті. Я брав участь у всіх маніфестаціях та під час тих подій.

Таку ж позицію займає і мій колега — Юрій Кармазін.

Третій — Едуард Гурвіц — так само відноситься до антипрезидентської опозиції — хоча нині і не виявляє такої активності, як це робили я чи Кармазін.

Зрозуміло, що за цих умов Президент та його посіпаки на місцях роблять все необхідне для того, щоб наш голос чути не було.

А коли ми вперше намагалися дати характеристику подій, пов’язаних з "касетним скандалом", зі справою Георгія Гонгадзе, з діяльністю міністерств та відомств, проти яких парламент порушив питання про звільнення їхніх керівників — "останнє "ОКО"" було остаточно закрито. Фактично ми не маємо сьогодні можливості через державні та незалежні теле- і радіостанції довести до народу свою думку. Це дуже прикрий факт.

Влада робить все можливе для того, щоб не лише наша думка не була доведена, але не були б надруковані аналітичні коментарі журналістів, статті щодо подій, пов’язаних з діяльністю опозиційних сил. Поширення такої інформації в Одесі карається закриттям.

Я вважаю, що сьогодні стан, пов’язаний з засобами масової інформації, в тому числі в Одесі, є набагато гіршим, ніж це було 1988, 1989, 1990 роках, коли ще при владі монопольно була Компартія. Навіть тоді я мав можливість, через мас-медія, довести свою точку зору до виборців.

Нині народ тримають в тіні. Інформаційна темрява існує над Одесою.

І. С.: Яка Ваша точка зору з приводу криміногенної ситуації в Одесі?

В. Ш.:Криміногенну ситуацію, на жаль, сьогодні проаналізувати досить важко.

Я пригадую, як мусували це питання тоді, коли містом керував Едуард Гурвіц. Будь-яку рядову подію тоді роздували до невірогідних висот.

Сьогодні, я вважаю, що криміногенна ситуація набагато гірша, але стан її продовжують замовчувати. Економічні та політичні розборки, які відбуваються в Одесі, не набувають належного інформаційного резонансу. Ми не знаємо реального стану справ. Від нас приховують справжню картину, яка стосується Одеси.

І. С.: В Одесі незалежна преса, а так само видання в Інтернеті, останнім часом пишуть чимало про зв’язки Руслана Боделана з президентом холдингу СИНТЕЗ Олександром Жуковим. Чи знаєте Ви щось про цю справу?

В. Ш.: Так, мені про цю справу відомо саме завдяки Інтернету. Я читав про це на сайті "Агентства федеральних розслідувань". Все викладено, з моєї точки зору, дуже докладно. Детально викладена проблема та зв’язки певних осіб — Ангерта, Жукова, Боделана, Андрія Деркача та Президента Леоніда Кучми.

Як ставитися до цієї публікації?

Давайте розпочнемо з фактів. Не всі факти на сьогоднішній день достатньо відомі, Але, відомий факт про арешт Жукова, завдяки Інтерполу в Італії і про арешт його колег "по справі". Це вже не є слова журналіста. Це є реальний факт, який мав місце.

Тепер що стосується їхньої діяльності, пов’язаної зі зброєю.

Певні експерти в Італії чітко визначили канал торгівлі зброєю, яка надходила і через порт Одеса. Це так само доконаний факт.

Тепер — чи пов’язані між собою особи, перелічені в статті на сайті "Агентства федеральних розслідувань"? Я вважаю що підстав для недовіри оприлюдненої інформації немає. Я поясню свою позицію. Фактом є те, що завдяки Інтернету опозиційні журналісти ще жодного разу не помилялися.

За що було вбито Георгія Гонгадзе? Фактично — за подібні публікації у Інтернет-газеті "Українська правда". Все, що там було оприлюднене, у переважній більшості мало місце і потім ставало реальним фактом.

Сьогодні ті, хто займається особливо Інтернет-виданнями — мають електронні газети та розповсюджують електронну інформацію – вони перевіряють дані, які поширюють. Вони не друкують неперевірених фактів.

Час, коли журналісти хапалися за щось "гаря-ченьке" і при цьому не звертали увагу на достовірність – пройшли. Журналісти вже багато чим навчені і є сьогодні у більш кваліфікованому стані, обережно поширюючи інформацію і знаючи, що вони за неї потім будуть відповідати.

І. С.: І останнє. Керівник міської міліції Володимир Жураковський на брифінгу для журналістів заявив про те, що у правоохоронних органів не має сьогодні достатніх підстав для перевірки діяльності в Одесі установ, підпорядкованих Олександру Жукову.

В. Ш.:Я не знаю про такий виступ. Але, якщо це мало місце, то це зроблено якраз для того, щоб не займатися перевіркою.

Згадаємо кримінально-процесуальний кодекс – підстави для відкриття кримінальної справи і підстави для перевірок. Саме будь-яке повідомлення, де можна вбачати те, що відбувся злочин, підлягають обов’язковій перевірці. І те, що каже чиновник від міліції, говорить або про його безпосередню зацікавленість, щоб такої перевірки не було, або про його низьку професійну підготовку. Одне з двох.

Можу пригадати і ще один момент.

Той факт, що проти народного депутата України, керівника фракції "Відродження регіонів" Олександра Волкова відкриті певні кримінальні справи у Бельгії, викликає чимало запитань. Він казав що це неправда. Але чому Він не бажає їхати в жодну з країн Шенгенської угоди, де його одразу б заарештували?