Правозахисні організації мають законне право отримувати від органів державної влади інформацію, яка необхідна для реалізації своїх цілей та задач

До Донецької громадської історико-просвітницької та правозахисної організації "Донецький Меморіал" звернувся громадянин Андрусенко Л.І. з заявою про порушення його громадянських прав.

Як він повідомляє, у листопаді 1997 р. профспілка в його інтересах подала позов до відповідача ДВАТ ш. "Південнодонбаська" № 3 про стягнення відшкодування шкоди у зв’язку з трудовим каліцтвом. Вугледарський міський суд протягом більше двох років займався даною цивільною справою. Лише 01.02.2000 р. цей суд виніс ухвалу, яку надіслав в Мар’їнську районну прокуратуру для проведення слідчої перевірки і вирішення питання про притягнення п. Андрусенка до кримінальної відповідальності.

Андрусенко та профспілка неодноразово зверталися в Мар’їнську прокуратуру з проханням надати йому результати слідчої перевірки і передати матеріали до суду, щоб він мав змогу захистити себе, як це передбачено ст. 55 Конституції України.

Вже більше року Мар’їнська прокуратура ігнорує звернення Андрусенка, через що вій фактично позбавлений можливості захистити себе від сфальсифікованого, на його думку, звинувачення. За цей час його двічі викликали до Вугледарського міського відділу УМВС. Йому пропонувалося написати заяву про амністію і на цьому обіцяли справу закрити, на що він не погодився. На чергове прохання п. Андрусенка ознайомити його з матеріалами справи старший дізнавач пояснив, що ніяких матеріалів немає, крім ухвали суду.

"Донецький Меморіал" направив листа до Генеральної прокуратури України, в якому виклав обставини та події, що були перелічені у скарзі п. Андрусенка. При цьому голова "Донецького Меморіалу" п. Букалов О. звертав увагу Генеральної Прокуратури на те, що зазначені дії прокуратури мають ознаки тяганини та порушення права громадянина на захист своїх прав, порушують Європейську Конвенцію з прав людини, яка також гарантує право громадянина на справедливий судовий процес. Голова "Донецького Меморіалу" вважає, що такі дії Мар’їнської прокуратури позбавляють п. Андрусенка цього права.

У своєму зверненні "Донецький Меморіал" просив Генеральну прокуратури провести належним чином перевірку фактів, про які повідомляє п. Андрусенко, та у визначений законодавством термін повідомити про її результати, а також забезпечити надання п. Андрусенку мотивованої відповіді щодо його вимог, надати йому результати слідчої перевірки та копій постанов про порушення кримінальної справи.

Як водиться, Генеральна прокуратура відправила звернення п. Букалова першому заступнику прокурора Донецької області, державному раднику юстиції Гальцову В.І. для організації перевірки скарги. Було це 27 квітня цього року.

І в цей же день п. Букалову була відправлена відповідь такого змісту:

"Роз’ясняю, що відповідно до ст. 16 ч. 5 Закону України "Про звернення громадян" скарга в інтересах громадянина подається по його уповноваженню, оформленому у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 16 ч. 6 Закону України "Про звернення громадян" до скарги додаються рішення або копії рішень, що приймалися по його зверненню раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 5 ч. 2 Закону України "Про звернення громадян" у зверненні повинні бути зазначені прізвище, ім’я та по батькові й адреса громадянина.

Вами не подані документи, що підтверджують, що Ви уповноважені на представництво інтересів пана Андрусенка Л.І. у цивільному і кримінальному судочинстві. До Вашого звернення не додані копії документів, що свідчать про те, що пан Андрусенко Л.І. неодноразово звертався до Мар’їнської міжрайонній прокуратури, яка, за Вашими даними, ігнорує ці звернення і ніякі рішення до теперішнього часу не приймала. Ви просите дати пану Андрусенку Л.І. мотивовану відповідь, не вказуючи адресу громадянина.

Ваше звернення не відповідає вимогам Закону України "Про звернення громадян", а тому розгляду не підлягає." Підписав цю відповідь начальник відділу управління нагляду прокуратури Донецької області, радник юстиції О.І.Дегтярьов.

Ситуація, про яку ми розповіли, на жаль, дуже часто трапляється з тими зверненнями, які надсилають правозахисні організації до органів нагляду. Тому редакція вирішила додати відповідний коментар.

Коментарий "ПЛ": Необходимо отметить, что ответ Донецкой областной прокуратуры "Донецкому Мемориалу" по поводу нарушения прав Андрусенко Л.И. отличается достаточно высокой юридической грамотностью. Однако, называя три основания отказа в рассмотрении заявления (отсутствие документов, дающих право или полномочия "Мемориалу" представлять интересы Андрусенко в гражданском и уголовном процессе, отсутствие среди представленных документов копий писем и ответов Мариинской межрайонной прокуратуры на обращения Андрусенко, которые, по его словам, имели место и отсутствие адреса гр-на Андрусенко в жалобе) Прокуратура не учла ряда моментов, а именно:

— "Мемориал" есть не адвокатская контора, а неправительственная правозащитная организация (что, кстати, прямо указано в ст. 16 ч. 6 Закона Украины "Об обращениях граждан" от 2 октября 1996 г.) и среди документов, уполномачивающих ее обращаться в государственные органы за защитой прав граждан вовсе не обязательно должна быть доверенность на представление интересов клиента в гражданском и уголовном судопроизводстве. Более того, в указанной статье среди субъектов, которые могут обращаться к государственным органам в интересах других лиц, названы трудовые коллективы, которые вообще трудно представить ведущими дело от имени граждан уголовные или гражданские процессы?

— отсутствие документов о результатах рассмотрения заявлений гр-на Андрусенко Мариинской межрайонной прокуратурой может объясняться отсутствием таковых у названного гражданина — если такие решения и принимались, то они вполне могли доводиться до сведения Андрусенко устно или вообще не приниматься, что хотя и противоречит ст. 19 Закона, однако, вполне соответствует сложившейся в украинских государственных органах практике. В любом случае, даже если таковые решения и существуют в письменном виде – их отсутствие в представленных материалах, как мы увидим позднее, вовсе не препятствует рассмотрению обращения по существу;

— аргумент Прокуратуры об отсутствие и в заявлении "Мемориала" адреса Андрусенко, вероятно, наиболее сильный — действительно, в заявлении Александра Букалова нет адреса лица, в интересах которого он обращается в Прокуратуру. Однако, ст. 5 ч. 2 Закона требует, чтобы в заявлении были указаны фамилия, имя, отчество и адрес не того лица, в пользу которого обращаются, а того, кто является непосредственным автором, т.е. того, кто обращается, независимо от того, выступает он от своего имени или в чью-либо пользу (ст. 16 ч. 5 Закона). Кроме того, "Мемориал" является правозащитной организацией, т.е. среди его уставных задач наличествует защита прав человека, а это означает, что эта организация обладает законным правом получать от "органов государственной власти и управления информацию, необходимую для реализации своих целей и задач" (ст. 20 Закона Украины "Об объединениях граждан" от 16 июня 1992 г.), т.е. "Мемориал" вполне мог быть и самостоятельным получателем информации о состоянии защиты прав человека в данном деле;

— наконец, последнее. Статья 8 Закона "Об обращениях граждан" четко определяет основания отказа в рассмотрении письменных заявлений граждан: отсутствие места проживания, не подписанное автором или то, из которого невозможно установить авторство. Ни одно из этих оснований в данном случае не имеет места – в письме Александра Букалова имеется почтовый адрес, оно подписано и авторство председателя "Донецкого Мемориала" очевидно. Следовательно, "Мемориал" имел вполне законное право получить мотивированный ответ (пускай даже отрицательный) по существу заявления.

Что же касается самого дела Андрусенко, то оно выглядит достаточно запутанным, особенно если верить дознавателю, что в деле нет каких-либо иных документов, кроме частного определения суда о назначении проверки на предмет наличия оснований к возбуждению уголовного дела против Андрусенко. Во-первых, такая проверка может длиться не более 10 дней с момента получения органом, уполномоченным возбуждать уголовные дела, сообщений о наличии в действиях соответствующих лиц признаков преступления. По истечении десятидневного срока орган или должностное лицо должны принять одно из решений: возбудить уголовное дело, отказать в возбуждении, направить сообщение по принадлежности (ст. 97 Уголовно-процессуального Кодекса Украины). Но в любом случае в деле должен был бы находиться еще хотя бы один документ.

Во-вторых, прокуратура должна ответить суду о принятых по частному определению мерах или представить мотивированный отказ в его реализации в месячный срок с момента его поступления (ст. 235 Гражданского Процессуального Кодекса Украины). Из заявления же видно, что уголовное дело не возбуждается уже 14 месяцев.

В-третьих, довольно странно выглядят вызовы Андрусенко на допросы. Сначала его вызвали в качестве свидетеля, но это возможно только по уже возбужденному делу, после вынесения постановления следователя о привлечении лица в качестве свидетеля. До возбуждения дела у Андрусенко могли быть лишь взяты пояснения, которые не являются доказательством в уголовном процессе. А вызов Андрусенко в качестве обвиняемого вообще выглядит как нонсенс: обвиняемый – этолицо, привлеченное в качестве обвиняемого, т.е. лицо, в отношении которого вынесено соответствующее постановление, указанное постановление ему оглашено в присутствии его защитника (если таковой имеется), разъяснены его права и т.д. Конечно, все это возможно лишь по возбужденному делу. До возбуждения дела Андрусенко мог фигурировать в деле только как подозреваемый — лицо, в отношении которого была применена одна из мер пресечения (арест, подписка о невыезде, залог и т.д.) до вынесения постановления о привлечении в качестве обвиняемого. В таком качестве лицо может находиться не более 10 суток, в течение которых следователь, ведущий дело, обязан решить (если необходимо) вопрос о возбуждении дела и вынести постановление о привлечении лица в качестве обвиняемого, если у него есть достаточные доказательства, позволяющие сделать предварительный вывод о совершении именно этим лицом расследуемого преступления (ст.ст. 43, 43-1, 148 ч.5 УПК Украины). Естественно, в любом случае в деле было бы куда больше документов, чем об этом говорит дознаватель.

Иван Лищина