Мета та наслідки судової реформи
Основана складова судової реформи — Закон про судоустрій та новий Кримінально-процесуальний Кодекс, які, згідно з Конституцією, необхідно прийняти до 28 червня цього року. Але яка мета реформи, на досягнення яких конкретно результатів вона спрямована? Чи відповідає вона потребам сьогодення, чи покращить наше життя?
Адже п’ять років тому, коли приймали Конституцію, ми жили практично в іншій країні. Вона мала незрівнянно більші фінансові можливості та загальну впевненість в близькому економічному піднесенні. Рівень злочинності не був надзвичайним і не являв собою першочергової національної проблеми, при прийнятті Конституції про неї навіть не згадували, і концепція судової реформи, втілена в Конституцію та проекти вказаних законів, відповідають суспільним очікуванням того часу.
Це — кардинальне розширення повноважень суду та адвокатури, без відповідного вдосконалення процесуального положення слідства. Передбачена передача з прокуратури до суду, який не є органом боротьби зі злочинністю і не відповідає за її стан, права на санкціонування арешту обвинуваченого та обшук житла, права на продовження термінів утримання під вартою. Передбачено також запровадження судового апеляційного провадження та спеціалізованих судів. Що означає збільшення на порядок кількості суддів, яке буде вимагати і збільшення штату прокурорів, та значне погіршення умов боротьби зі злочинністю внаслідок ускладнення процесу. Наприклад, зміна порядку арешту приведе до того, що в початковий, найважливіший період розслідування слідчий замість збирання доказів буде доводити необхідність цього заходу прокуророві, а потім, разом з ним, ще й судді. І чи є в цьому невідкладна потреба? Адже зараз у нас відсоток незаконних арештів менше, ніж на Заході. Крім того, передбачено максимальне розширення повноважень адвоката, зокрема шляхом надання йому права невідкладно знайомитись з матеріалами, якими обгрунтовується обвинувачення, та права збирати докази.
Таким чином, питання про економію, конкретну ефективність витрачання бюджетних коштів, та питання про вдосконалення процесуальних можливостей боротьби зі злочинністю концептуально не розглядались і відповідно в проектах вказаних законів не розроблені. Головним були тільки демократізація та європеїзація загалом, фактично без належного урахування наших умов.
А вони сьогодні вельми далекі від європейських і зовсім інші, ніж п’ять років тому. Випуск продукції скоротився в два з половиною рази, звичайними стали відключення енергопостачанні, на кожному розі жебраки. Для суддів та слідчих підрозділів є проблемою кошти на придбання конвертів, а питання про оплату захисникам обвинувачених, коли їх наявність за законом обов’язкова, вони вирішують шляхом надзвичайних заходів. Злочинність є реальною загрозою національній безпеці. За рівнем корупції ми на третьому місті в світі, а за прогнозами на зменшення кількості населення — на першому. То чи є вказана концепція судової реформи безпосередньо скерованою на поліпшення ситуації?
Сенс існування правоохоронних органів, судової системи — один. Як зазначив відомий американський юрист Вільям Ф. Томкінс, невинні не повинні постраждати, а винні — уникнути кари. Реформа скерована на прогрес тільки відносно першої частини формули. Але з засудженням невинних — не ідеалізуючи ситуацію, стан справ у нас не є критичним. Хто може навести негативні порівняльні цифри? А ось з засудженням винних — велика проблема.
Отже, цілком очевидно, що в існуючому вигляді судова реформа матиме переважно негативні наслідки. Її практичне втілення розтягнеться на довгі роки через явну неможливість достатнього фінансування, що ще більше зменшить ефективність судової системи. До речі, з фінансових міркувань в Росії вона не проведена. Реформа суттєво ускладнить боротьбу зі злочинністю, бо невиправдано звузить повноваження слідчого, погіршить умови його роботи.
Звідси необхідність скоригувати судову реформу з урахуванням реальних можливостей економіки та нагальної необхідності подолання корупції. Відкласти організаційні заходи, які при величезних, фактично непосильних затратах нічого в цьому плані не дадуть. Розширити процесуальні можливості не тільки адвоката, а й слідчого.
Запровадити справді ефективну, сучасну процесуальну базу для широкого практичного застосування часткового, або й повного звільнення обвинуваченого від відповідальності в обмін на інформацію про організаторів злочинів та співучасників, його кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення в разі згоди на допит в якості свідка, виключити архаїчні інститути понятих та дослідування кримінальних справ, запровадити невідворотну відповідальність свідків за неправдиві свідчення. Раціоналізувати, розбюрократити кримінальний процес. Адже наша типова кримінальна справа на порядок більше за обсягом ніж в США. Запровадити договірний процес, завдяки якому один американський суддя за рік виносить вироки по п’яти тисячам кримінальних справ, що в сто разів більше, ніж у нас.
Коментар "ПЛ": Друкуючи цю статтю, ми хотіли б показати погляд на проблему арешту з боку слідчих органів. Автор - полковник міліції, професіонал вищого гатунку, усе життя пропрацювавший в слідчих органах. Він вбачає в змінах, які відбуваються і плануються, загрозу ефективності роботи слідчого і правосуддя в цілому. Погоджуючись з тим, що робота слідчого буде ускладнена, ми не можемо все ж таки розділити оцінку автора. На наш погляд, перекіс у бік обвинувачення, нерівність обвинувачення і захисту, що залишилася з радянських часів, вже давно треба виправляти. Про свавілля органів МВС відносно адвокатів ПЛ неодноразово згадував. Крім того, не може один і той же державний орган — прокуратура — і давати санкції на арешт, і здійснювати нагляд за його законністю!
У чому пан Туменко абсолютно правий — судова реформа провалиться, якщо не буде належного фінансування. І ця загроза цілком вірогідна. Ми також солідарні з автором в тому, про що йдеться в останньому абзаці статті. Особливо важливим, на наш погляд, є скасування інституту дослідування кримінальних справ. Якщо вина підсудного не доведена, його необхідно звільняти. Дуже важливо те, що це думка саме слідчого.