Вчителі житомира повертають свої гроші через суд
В останній місяць 2000-го року в Богунському та Корольовському районних судах міста Житомира відчутно полюднішало. І основними відвідувачами судів стали вчителі житомирських шкіл. Вони звертаються з позовними заявами до міського відділу освіти, вимагаючи виплатити їм заборговані кошти на оздоровлення та за вислугу років. Суди приймають заяви до розгляду, а в чотирьох випадках винесли рішення на користь позивачів. Вони вже одержали заборговані кошти. Подібний прецедент вселив надію отримати відчутну прибавку до жебрацької зарплати в інших вчителів. Кількість поданих заяв у суди різко зросла. А в перспективі (до того ж, недалекій) можна чекати, що практично всі 7 тисяч освітян міста звернуться до судів.
ПРАВОВА ПІДСТАВА
Відносини в галузі освіти в нашій державі регулюються відповідно до законодавчої бази, основою якої є Закон України "Про освіту". Ст. 57 цього закону передбачає, окрім створення належних умов для роботи вчителів і забезпечення їх посадовими окладами на рівні не нижче середньої зарплати працівників промисловості, ще ряд положень, які на переконання законодавця, підвищать престижність вчительської професії і зупинять відтік кадрів з галузі. Конкретно — це щорічна грошова винагорода за хорошу роботу в розмірі окладу, доплата за вислугу років (10-20% від ставки щомісячно) і виплата допомоги на оздоровлення в розмірі місячного окладу.
Закон України "Про освіту" прийнятий у 1997 році. Отже, з того часу вчительський корпус держави очікував на більш-менш нормальну оплату своєї праці. Але.
ЧОМУ Ж ЧЕРЕЗ СУД?
Звичайно, за логікою речей, після прийняття подібних положень на законодавчому рівні, необхідні кошти для їх фінансового забезпечення мали бути заплановані в бюджеті держави. Або якщо таких можливостей немає, потрібно прийняти рішення (на рівні Верховної Ради) про призупинення дії статті 57 Закону. Відкласти до кращих часів.
Та це — за логікою. Як свідчить практика державотворення, в наших високого рівня державних рішеннях якраз логіка часто-густо відсутня. До того ж — повністю.
Через нестачу коштів необхідної суми в Державному бюджеті не виявилося. У повному обсязі. А в неповному — виявилося. Так, в бюджеті-2000 було закладено на реалізацію 57-ї статті аж 53 млн. грн. На всю Україну — тільки для преміювання. Житомирський бюджет для цієї мети одержав 217 тис. грн. І, незважаючи на фінансові труднощі міста, ця сума повністю використана за призначенням.
Але всіх передбачених законом виплат вчителі не одержали.
Хоча право у них на ці гроші є. Як і є право, гарантоване Конституцією України, захищати свої права і свободи в суді. Тож і звертаються освітяни до суду. На сьогодні — це 300 чоловік. І ще десять виграних справ, за якими найближчими днями вчителі 26-ї школи мають отримати 30,6 тис. грн.
ЗВІДКИ Ж БУДУТЬ ВИПЛАЧЕНІ КОШТИ?
А дійсно — звідки? Якщо вони не передбачені в бюджеті, отже, їх в наявності немає. В жодному банку Житомира вони не лежать і не чекають, поки хтось із вчителів виграє справу по 57-й статті в суді і прийде їх одержувати.
Відповідач по цих судових справах — міський відділ освіти. І кошти має виплачувати він. Завдяки старанням спеціальної державної служби по виконанню судових вироків та рішень рахунки МіськВО вже арештовані. Перед новорічними святами чи в перші дні нового року на ці рахунки надійдуть кошти на зарплату вчителям за грудень. Це десь буде 460 тис. грн. Підкреслю, щоб заплатити кожному зароблене. Більше не буде ні копійки. 30,6 тис.грн. автоматично будуть переведені на рахунок вищеназваної виконавчої служби для того, щоб виплатити по виграних позовах. Відповідно, зарплати буде видано вчителям на 30,6 тис. грн. менше. Якщо розбити на всіх вчителів Житомира, то вийде кожному менше приблизно на 4,5 грн. Дрібниці.
А якщо за місяць — другий позови виграє 150 чоловік? Загальна сума, яку необхідно буде виплатити, потягне 460 тисяч. Зарплати ж не буде нікому. Жодному із 7 тисяч працівників галузі. Не буде весь 2001 рік. Як бачимо, ситуація прямує до абсурду.
Відділи освіти, які потрапили в цю ситуацію, забили тривогу — якщо справа піде таким чином і далі, дуже скоро не буде чим виплачувати зарплату. Вони зверталися у різні інстанції. Ніяких додаткових грошових ін’єкцій ніхто у верхах держави не планує — немає джерел фінансових надходжень. В одних регіонах суди приймають заяви до розгляду і, як бачимо, виносять позитивні рішення. В інших — взагалі не приймають, як безпідставні.
Роз’яснення Верховного суду України по даному питанню — не конкретне і розпливчате: приймати рішення, виходячи з вимог статті 57 і наявності бюджетних коштів, які Законами про бюджети не передбачались.
Місцеві органи влади і раді б виплатити ці кошти, та не мають можливості. І не мають законних підстав відшукати шляхи, щоб розв’язати ці протиріччя: бюджетна система держави занадто централізована, місцеві бюджети бідні, можливості для маневру відсутні. Як видно, нових соціальних потрясінь не уникнути.
Як це все оцінюється у Житомирі?
Коментар голови обласного суду Алли Никончук:
— Доплати вчителям передбачені Законом. Ми не можемо коментувати закони, ми маємо керуватися ними в своїй роботі. Жодних підстав, щоб не приймати і не розглядати позови вчителів щодо виплат по 57 ст. Закону про освіту у судів немає.
Але інша справа, як ці рішення можуть виконуватись, оскільки це фінансується з місцевих бюджетів, а кошти у них не передбачені. Через те виникають величезні складнощі по виконанню цих судових рішень. Ті, що звернулися до суду і виграли справу, за виконавчими листами можуть одержати належні їм кошти, але за рахунок тих, які не звернулися до суду. Якщо ж звернуться всі — то, отримавши виплати, всі не отримають зарплат.
Тому владні органи, які здійснюють виплати, мають право звертатися до суду з проханням про відстрочку виконання цих рішень. І ми, як правило, враховуючи ситуацію з наявністю коштів, надаємо відстрочку виконання цих рішень. Можливо, ситуація покращиться, і тоді борги минулих років будуть повернуті.
Коментар завідуючої міським відділом освіти Людмили Геращенко:
— Завдання відділів освіти будь-якого рівня — забезпечити належні умови праці вчителів і їх соціальний захист. Адже їх праця надзвичайно важлива для суспільства і потребує адекватної уваги з боку Уряду і місцевої влади. Ми з задоволенням сприйняли останні закони, що стосуються освіти, тому що серед багатьох питань навчально-виховної діяльності в цих документах сконцентрована увага на пріоритетний статус освіти і її носія — вчителя. І основні кошти, які спрямовуються на освіту, повинні, в першу чергу, виділятися на оплату праці вчителям. Не можна миритися з тим, що середня зарплатня педагогічних працівників ледве перевищує межу малозабезпеченості.
Вчитель дає майбутнє державі і настав час заплатити вчителю належне, відшукати для цього необхідні кошти. І разом з тим хочу застерегти — Закони про бюджет 1997, 1998, 1999 років не передбачають кошти на виплати по 57 статті. Лише в бюджеті 2000 року закладено (частково) кошти на преміювання. Тож, ні в якому разі не можна допустити, щоб ці виплати здійснювалися за рахунок зарплатні. Це може призвести до скорочення штатів, класів, груп продовженого дня, ліквідації поділу класів на групи і т.д. — до кризи в системі освіти, а то й до її розвалу.
Коментар директора ЗОШ №25, депутата міської ради, голови постійної комісії міської ради з питань освіти, науки та культури Галини Пономарьової:
— Депутати міської ради — освітяни — не могли залишатися осторонь проблеми доплат вчителям згідно 57-ї ст., що склалася внаслідок неузгодженості законодавчої бази. Для розгляду цієї ситуації ми 22 грудня провели розширене засідання нашої комісії за участю всіх депутатів-освітян, секретаря міської ради С.Пивоварової, завідуючої МіськВО Л.Геращенко, завідуючого юридичним відділом міськвиконкому М.Кукси, голови міськкому профспілки працівників освіти Т.Чугаєвської. В результаті тривалої напруженої роботи комісія прийняла рішення: винести дане питання на розгляд сесії міської ради, розробити звернення від імені міської ради до керівних установ області і держави з пропозиціями визначитись по даній проблемі, яка хвилює педагогічні колективи міста і вносить сум’яття в роботу системи освіти.
Начальник обласного, управління освіти Микола Сюравчик оприлюднив на засіданні керівників політичних партій міста 25 грудня у міськвиконкомі, що в проекті державного бюджету на 2001 рік передбачено 50% коштів на виплати по 57-й статті, але тільки на доплати по стажу і на оздоровлення. Гроші на преміювання за успішну роботу не виділяються. Разом з тим держава не збирається визнавати борги по вищеназваній статті за минулі роки. Цікаво, як столичні чиновники збираються загнати випущеного джина назад до пляшки?
А вчителі Житомира тим часом оформляють необхідні документи для звернення в суди. Добре розуміючи, що найближчим часом не отримають гроші на руки, вони все ж сподіваються, що за рішеннями суду ці кошти стануть вважатися їхніми. І колись все-таки будуть виплачені.