Лист до редакції "ПЛ"
Шановні добродії!
Я, Шестакова Людмила Павлівна, вчитель біології ЗОШ №1 ім.О.І. Копиленка м. Краснограда Харківської області звертаюсь до вас з проханням розібратися в ситуації щодо порушення прав людини, яка виникла в нашому районі.
З листопада 1999 р. по травень 2000 року Красноградським райсудом були задоволені позови вчителів шкіл Красноградського району про стягнення надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення за 1997 — 1999 р.р. Всього було видано близько 500 виконавчих листів.
У належний термін державним виконавцем були відкриті виконавчі провадження та боржникам (відділу освіти Красноградської районної держадміністрації" міськраді і сільським радам) був наданий семиденний термін для добровільного виконання зазначених рішень. Але пройшов уже майже рік по деяким виконавчим листам, а державний виконавець далі опису майна боржників не пішов. До того ж за цей час під тиском чиновників райдержадміністрації, які погрожували закриттям шкіл, зміною в режимі їх роботи, реорганізацією закладів освіти, невиплатою поточної заробітної плати, керівники шкіл заставляли своїх педпрацівників забрати виконавчі листи.
У результаті цих акцій на даний час у виконавчій службі залишилось 378 виконавчих листів.
Захищаючи свої конституційні права, ми зверталися зі скаргою до прокурора Красноградського району, в обласний відділ Державної виконавчої служби, в Міністерство юстиції України, у правову інспекцію праці ЦК профспілки працівників освіти і науки України, до народного депутата Верховної Ради Діяка І.В. Конкретної дійової допомоги ні від однієї державної установи ми не одержали.
Основним аргументом відмови виплати коштів місцева державна адміністрація вважає те, що ці кошти не були закладені в районний бюджет в 1997-1999 р.р. Але згідно Закону "Про райдержадміністрацію" від 19.04.1999 р. ст.18. п.4 місцева державна адміністрація повинна здійснювати фінансування підприємств, установ та організацій освіти у повному обсязі щодо заробітної плати і всіх доплат згідно ст.57 Закону України "Про освіту". Ці кошти не були закладені і в 2000 році, коли відбувалися суди, не має наміру місцева державна адміністрація закладати їх і на 2001 рік.
23.10.2000 р. Красноградський відділ освіти звернувся до Красноградського райсуду з позовом про відстрочку виконання за позовом вчителів про стягнення надбавок за вислугу років та матеріальної допомоги на оздоровлення.
Суд відбувся з елементарним порушенням прав людини:
1. Згідно ст.З66 ЦПК України, ч.2 суд розглядає питання про відстрочку виконання рішень суду в судовому засіданні з викликом сторін. Але жоден вчитель з 378 чоловік не був запрошений на це судилище.
2. Приймаючи ухвалу, суд виходив тільки із інтересів районного відділу освіти і проігнорував інтереси педколективів шкіл району.
3. Суд не вказав, на який строк проводиться відстрочка виконання судових рішень.
4. Вчителі не були ознайомлені з ухвалою суду у десятиденний термін і не мали можливості оскаржити рішення цього суду.
17 листопада колективи шкіл направили скарги в обласну прокуратуру і обласний суд.
Шановні добродії!
Я звертаюсь до вас із проханням допомогти мені і моїм колегам установити законну справедливість. Бо гроші, які нам винна держава, не є розкішшю для нас, а нагальною необхідністю. Знайте, що вчительство України існує за межею бідності, одержуючи за свою тяжку кваліфіковану працю мізерну платню (від 23 до 25 доларів щомісячно).
Коментар ПЛ.Проблеми з невиплатою коштів, які згідно закону держава зобов’язана виплатити, загальні для усіх регіонів країни. Подібні проблеми мають місце і для інших службовців, джерело оплати праці яких – держбюджет. Й усюди людей вмовляють зачекати кращих часів, а тих, хто незгодний, вгамовують різними, в тому числі достатньо підлими, засобами. На нашу думку, всі, відносно кого не виконується судове рішення, мають звернутися до Європейського суду з прав людини з позовом проти держави Україна у зв’язку з порушенням Статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка захищає право на справедливий судовий розгляд. Європейський суд розглядає невиконання судового рішення як порушення п.1 Статті 6. Підстави для такої поради надає розгляд Європейським судом з прав людини справи Бондарчук проти України.
Валентина Іванівна Бондарчук, яка мешкає в с. Великі Дедеркали, подала скаргу в суд м. Шумська проти обласної клініки, де вона працювала, з вимогою виплатити заробітну платню сумою 2939 гривень за період, що перевищував шість місяців. Незважаючи на рішення суду, скарги заявниці до Міністерства фінансів, Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров’я, борг їй не виплатили. Тоді пані Бондарчук звернулась з позовом до Європейського суду (дата подання заяви – 22 жовтня 1998 р., дата реєстрації в Суді – 20 квітня 1999 року). 22 червня 1999 р. Суд запросив від відповідача письмові зауваження щодо прийнятності та обгрунтованості заяви, а вже 28 липня рішення суду м. Шумськ було виконано: заявниці виплатили борг, після чого вона відізвала скаргу з Європейського суду.
Такі дії державних органів легко пояснити тим, що невиконання судового рішення щодо невиплати заробітної платні було б розцінено Судом як порушення п.1 Статті 6, і державі все одно довелося б платити. Отже, на нашу думку, якщо можна вплинути на державні органи саме таким чином, то доцільно скористатися цим засобом захисту порушених прав.