Про "листя", "гілки" і "коріння".
У ході виконання проекту "Корупція і наркоманія на Лубенщині" члени коаліції громадських об’єднань Лубенського району "Волонтер" відвідали чимало судових засідань, щоб на власні очі побачити, як місцева влада бореться з наркоманією. На жаль, побувати на судових засіданнях, де б розглядалися справи корупціонерів, не вдалося через повну "відсутність" корупції.
Волонтери переконалися, що майже всі підсудні наркомани - це завжди бідні, безробітні. Таких називають "листям".
Впало в око, що всі вони потрапляють на лаву підсудних за одним і тим же сценарієм. Двоє або троє в цивільному при мобілках зупиняють жертву на вулиці, або вдираються в автомобіль чи помешкання, заковують її в наручники, обшукують і обов’язково "знаходять" у кишенях чи поряд макову соломку, кольоровий розчинник чи заправлений шприц. Далі традиційно знаходяться два або й один свідок (ними можуть бути і міліціянти) і зґвалтований "листок", позбавлений конституційного права на адвокатський супровід у справі, відправляється на нари.
"Борці" з наркоманією ніскільки не переймаються тим, що свідки у судовому засіданні плутаються, несуть казна-що, а призначені міліцією адвокати скоромовкою читають заучений "отче наш". Головне, що перед суддею лежать справи з підписаними "листям" зізнаннями у скоєнні злочинів з магічними словами ". з моїх слів записано вірно.".
Право підсудного на громадський захист, його каяття, невизнання власної вини - це як алергія для слуг Феміди. Аби "папери" були в порядку, цього достатньо!
"Листок" зірвали і забули про його долю, бо кого цікавлять ті, хто "любить гріх". Де і в кого придбав зілля чи "ширку", у "листя" правоохоронці й судді не з’ясовують. Їх задовольняє "не знаю", "підкинули", "у невідомого". Адже дізнатися про реалізатора, ще не значить відламати "гілку". А такі на лаву підсудних не потрапляють. Бо ламати "гілки" та корчувати "коріння", схоже, не входить до завдань борців з наркоманією, інакше виникнуть проблеми з кар’єрою. Та й потрібно мати неабиякий фах, щоб це довести. Значно легше "настригти" "листя", воно відростає скоріше і вагоміше для просування службовими східцями. І для сімейного бюджету поповнення, бо одну й ту ж порцію наркоти можна продати кілька разів (до речі, хто-небудь цікавився, куди дівається вилучена правоохоронцями отрута)? Через своїх людей продають і тут же вище описаним методом вилучають у покупця, спроваджуючи його на лаву підсудних, і так далі. Хоча в офіційній бесіді вам розкажуть, що боротьба з наркоманією є обов’язком правоохоронних, державних органів і органів місцевого самоврядування перед платниками податків, бо це суспільна проблема. От і виголошуються вироки "іменем України."
Але ця боротьба з наркоманією дуже нагадує відому казку про дівчину, що одночасно йшла до пана з гостинцем і без гостинця, і їхала й ішла, була взута і боса.
Отак і боротьба з наркоманією: нібито й справні цифри затриманих і засуджених. Але у нашому суспільстві наркоман - вигнанець, який нікому не потрібний, особистість якого нікого не цікавить. А головне, що боремося з наслідками, а не з причинами цього соціального зла.