Вибори в Марганці.

У нас у Марганці все було гаразд під час виборів — у всякому випадку грубих порушень не зафіксовано. У нас потужно йшов блок „Наша Україна“ а точніше ПРП, яку представляє в регіоні О. Жир. Маючи власну, єдину в місті, (контрольовану ПРП) телестудію, добре зорганізувавши виборчу кампанію ПРП конституційним шляхом перебрала владу в місті до своїх рук. Міський голова і близько 28 з 35 депутатів, обраних до міської ради, члени ПРП і їхні прихильники. Дещо інша картина з вертикаллю — до обласної ради обрано члена СДПУ(о), і керівника ВАТ МГЗК позапартійного, ідеологічно близького до „Трудової України“, і з представником регіону у Верховній Раді України, куди обрано з перевагою в 720 голосів Віктора Драчевського. Дуже щільний, я вважаю, на рівні фолу, був контроль за виборчим процесом зі сторони ПРП, з територіальної (міської) виборчої комісії вони „вили вірьовки“, спровокувавши останню на порушення закону. Так на одному з округів чільна фігура міського осередку ПРП програла з невеликою різницею голосів, представники партії (спостерігачі) наполягли на кількаразовому перерахунку голосів — погодились з результатом.

А 02. 04. 2002р. подають заяву про перерахунок голосів (в який раз?), а заодно перерахувати голоси і по іншому (сусідньому) окрузі, який голосував на цій же дільниці — „можливо в інший мішок попав бюлетень нашого кандидата“. 03. 04. 02 р. міська виборча комісія вик-ликає кандидатів, дільничну комісію, і після голосування заставляє останню перераховувати голоси по обох округах. Дільнична комісія і кандидати-переможці не згодні з цим рішенням, пишуть відповідні заяви, консультуються у юристів, які дають неоднозначну відповідь — одні пропонують змиритись з рішенням комісії, інші наполягають, що це повинен вирішити суд. Так як було сказано заступником міської виборчої комісії, що суд все одно заставить перераховувати, та ще і будете платити за судові витрати — згодились перераховувати. Перерахували — не обох округах статус кво. Питання — чи має повноваження міська виборча комісія заставляти дільничну комісію перераховувати голоси — раз, і друге — чи має хтось відповідати за моральну шкоду, та втрачений час кандидатів, які не ініціювали перерахунок бюлетенів а марно витратили час з 10 до 19 год.? Тут справа перерахунків не закінчилась. Інші кандидати, які мали невеликий розрив з переможцями також зажадали перерахунків — і почалось, загалом перерахували 6 округів, кругом результати співпали з протокольними даними. Якби ці справи вирішувались через суд, їх би було значно менше, або не було б зовсім.

Вчора по Дніпропетровському обласному радіо почув таку інформацію: В області із 17 обраних нардепів до ВР — 16 написали заяви до „За єдУ“, інше — про структуризацію місцевих парламентів. В Марганці більшість за ПРП, в Нікополі — СДПУ(о).

Тепер „в струю“. Інформація газети „Марганчанка“ за 06. 04. 2002р.

ВЫБОРЫ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА.

За попередніми підсумками по 35-му виборчому округу перемога дісталась Віктору Драчевському, начальнику кримінальної міліції м. Дніпропетровська. Проте є й інша інформація, яку надрукувала газета „Лица“ на цьому тижні. Пропонуємо її вашій увазі:

„Александр Жир — глава Временной следственной комиссии Верховной Рады 3-го созыва по делу Гонгадзе и другим резонансным делам — приложил немало усилий для доказательства преступной деятельности высших руководителей нынешней власти. Он баллотировался в ВР от блока „Наша Украина“ (также его кандидатуру поддержала СПУ)в округе №35 и победил с преимуществом в 131 голос. Не желая, чтобы А. Жир одержал победу, участок №70 округа №35 заблокировала милиция и, несмотря на противозаконность данного „мероприятия“, милиционеры самолично взялись пересчитывать количество голосов на участке. По сообщению пресс-службы „Нашей Украины“, когда милиции стало ясно, что Жир победил, были приняты противозаконные меры: на участке подменили протоколы и, включив в комиссию заангажированых властью новых членов комиссии, сфабриковали результаты голосования на округе. Однако, у представителей „Нашей Украины“ по этому округу есть протокол с результатами голосования, сообщает пресс-служба блока“.

І ще є запитання. 31. 03. 2002р. 20. 00. Вибори закінчились. Двері приміщення, де проводилось голосування, закриті на замок — нікого в приміщення не допускають. Комісія зі скринькою, що ходила по квартирах, за попереднім записом, не встигає на декілька хвилин повернутися на дільницю. Довго добивається у тих, що всередині, щоб відрили. Відкрили. Комісія зі скринькою в результаті запізнюється на 20 хвилин. Представники одного із кандидатів, до речі вони ж закрили двері, протестують проти того, щоб рахувати бюлетені, які були на виїзді „у скриньці“. Комісія погоджується з ними. Всі бюлетені погасили як недійсні. Складається протокол, здається в міську виборчу комісію. Кандидат протестуючих програє. В той же час, якби порахували бюлетені зі скриньки, — він би переміг. Ось дійсно „Що занадто, то не здраво“. Тепер вони, ті які програли, пишуть заяву до суду, щоб врахувати бюлетені зі скриньки. Суд відмовляє, мотивуючи, що це вже буде не таємне голосування. Ті, що програли, збираються оскаржувати дії суду у Верховному Суді. Питання: „Кто прав — кто виноват“

7 квітня 2002 р.