MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Berliner Zeitung: Официальные данные о последствиях чернобыльской катастрофы сфальсифицированы .

18.12.2002   
Эксперты из России и Украины считают, что чернобыльский реактор не представляет опасности и строительство второго саркофага не нужно.

Шановне панство!

Додається цікавий матеріал, надісланий Вадимом Гончаруком ("ІнтерЕко", Вінниця).

Через п’ятнадцять років після Чорнобильської аварії немає одностайності в оцінках навіть того — скільки ядерного палива (і відповідно, накопичених продуктів розпаду) вилетіло з 4-го реактору і скільки залишилось? Оцінки діаметрально протилежні — "майже все залишилось" і "майже все вилетіло".

Тільки зараз друга точку зору прозвучала у весь голос. А я від людей обізнаних чув її давно — вони стверджували, що заміри в реакторі показують, що він є практично пустим. Я не є експертом, але з почутого і прочитаного складалася приблизно така картина.

Значна маса палива у твелах повилітала при другому вибуху реактора у ніч на 26 квітня 1986 р. Перший вибух був від того, що реактор внаслідок конструктивних вад та помилок персоналу на короткий час перейшов у надкритичний стан. Від ланцюгової реакції виділилось одномоментно дуже багато тепла. Хоча цієї кількості було надто замало для утворення "вогняного шару", як при вибуху атомної бомби, але його вистачило для руйнації багатьох твелів, миттєвого закипання води в трубах та їх розриву.

Реагування водяної пари з розжареним металом викликало утворення великої кількості водню, який разом з киснем утворив гримучу суміш. Вона і дала другий вибух. Він був настільки потужним, що розніс вщент усю верхню частину реактора, зруйнував стіни і дах 4-го блока. Вибух повикидав назовні багато начиння реактора — твели з ядерним пальним та накопиченими радіоактивними продуктами розпаду, шматки твелів, блоки графіту з внутрішньої укладки. Це було викинуто з реактору на десятки метрів довкола нього, зокрема на дах 3 та 4 блоків (потім цей дах шуфлями чистили солдати, яких політбюро ЦК КПСС та вся піраміда проміжних начальників прирекла на роль біороботів).

А потім реактор більше тижня горів, і засипання його з гелікоптерів мало що в тому змінило. У реакторі в буквальному сенсі слова відбувався доменний процес. Тільки у ролі коксу був графіт, а замість залізної руди — двоокис урану з твелів.

Металевий уран, який виплавлявся, частково стікав донизу, а частково випаровувався. Разом з летючими продуктами розпаду він усіма вітрами розносився по білому світі, зокрема у формі так званих "гарячих частинок". В результаті, ядерного палива (і продуктів розпаду) в реакторі залишилось мало. За таких обставин шкоду довкіллю причинено майже максимально можливу, а небезпека від залишків палива є меншою порівняно з офіційною версією.

Офіційна точка зору, яка домінувала ці 15 років, стверджувала навпаки — шкода довкіллю є, але більша частина ядерного пального та продуктів розпаду залишається в реакторі і складають значну небезпеку. Відповідно 15 років увага і фінансування концентрувались на об’єкті "Укриття" ("Саркофаг"). Науково-технічним спеціалістам, та чиновникам, які з цього годувались, невигідним було спростування такої картини.

Але нарешті альтернативна точку зору прорвалась на міжнародний рівень. Яка з них є більш істинною, наука встановити може. Але інтереси людей, наближених до цих справ, можуть цьому заважати — на саркофаг пішли мільйони.

Громадськість не може підміняти собою науковців, але громадська увага в цій ситуації може сприяти встановленню істини.

Поруч з питанням "Скільки ж палива залишилось в реакторі?" є актуальним і друге питання — якою ж насправді є шкода довкіллю та здоров’ю людей. Нещодавно в пресі промайнула низка публікацій на тему "кінець Чорнобильських міфів", викликаних доповіддю ООН про наслідки Чорнобиля. Але про це — іншим разом.

Зауважу лише — прикро, що в обох випадках йдуть посилання на дослідження російських або міжнародних експертів, а не українських. І справа тут не тільки в недостатньому фінансуванні української науки. За ці кошти, що мали українські науковці на Чорнобильську проблематику, давно вже можна було дати чіткі відповіді на кілька простих, але важливих питань.

Сергій Федоринчик, керівник інформцентру УЕА "Зелений світ"

Berliner Zeitung: Официальные данные о последствиях чернобыльской катастрофы сфальсифицированы

Специалисты из России и Украины ставят под сомнение целесообразность строительства второго саркофага для защиты разрушенного реактора Чернобыля. В документальном фильме об аварии реактора в 1986 году, показанном на днях немецким телеканалом ZDF, эксперты объясняли, что официальные правительственные данные о последствиях чернобыльской катастрофы сфальсифицированы, пишет Франк Нордхаузен из немецкой газеты Berliner Zeitung (Германия), февраль 04.

Кроме того, данным о разрушительных последствиях аварии для здоровья населения не придается должного значения — причем не только российской стороной, но и западными организациями и чиновниками.

Берлинское министерство окружающей среды высказало свою точку зрения, посчитав, что такие утверждения несерьезны. Там полагают, что новый саркофаг необходим, так как почти все ядерное топливо все еще находится в первом дефектном саркофаге.

  "РЕАКТОР НЕ ПРЕДСТАВЛЯЕТ НИКАКОЙ ОПАСНОСТИ"

В 1986 году последовал не только выброс в окружающую среду 3% радиоактивного топлива из реактора, но и произошел взрыв в самом реакторе

Фильм опирается, прежде всего, на результаты исследования Константина Чечерова, физика из известного московского атомного института имени Курчатова, который до 1996 года был членом российской комиссии по расследованию причин аварии на Чернобыльской АЭС, а сегодня продолжает работать в том же институте.

Чечеров заявил, что в 1986 году последовал не только выброс в окружающую среду 3% радиоактивного топлива из реактора, но и произошел взрыв в самом реакторе. При этом испарились около 95% из 200 тонн урана и плутония.

Чечеров с июня 1986 года около тысячи раз приезжал в Чернобыль, результаты его исследований изложены в более чем ста публикациях. "Реактор не представляет никакой опасности для Западной Европы, — говорит он. — Второй саркофаг не нужен".

Владимир Усатенко, консультант украинского парламента по вопросам Чернобыля, в фильме, показанном ZDF, назвал западную помощь в возведении второго саркофага "денежной машиной"; лишь малая толика средств использовалась по назначению.

Он сказал, что Европа только за период до 1995 года выделила на эти цели около 565 млн. долларов, но только 30% расходов подтверждено документально.

Российские же институты и западные организации с 1986 года утверждают, что 96% высокорадиоактивного ядерного топлива находится под саркофагом.

"Западные эксперты никогда не были внутри саркофага и провели собственные измерения", — говорит Валентин Купный, бывший начальник Чернобыльского объекта "Укрытие".

Данные, которые утверждены советским политбюро в мае 1986 года, все время переписываются, утверждает он. В федеральном министерстве окружающей среды исходят из корректности российских данных. "Высказывания, прозвучавшие в фильме, разочаровывают и кажутся странными".

Берлинский физик и президент Общества по защите от облучения (GFS) Себастьян Пфлугбайль считает, что западные эксперты побоялись признать, что ядро реактора, вероятно, не только расплавилось, но и полностью взорвалось: "Это имело бы последствия и для западной концепции безопасности".

Корреспондент.net

 Поділитися