До дискусії щодо можливої військової операції проти Іраку.
Днями по електронній пошті пробігла кампанія ланцюгового збору підписів проти початку війни з Іраком. Цікаво, що дехто з наших шанованих колег по громадському руху відмовився підтримати її, мотивуючи власне небажання небезпекою стати жертвою навали компютерних вірусів і т. званого "спаму". Такі ланцюгові кампанії, буцімто, провокуються хакерами з метою отримання великої кількості працюючих електронних адрес в якості майбутніх обєктів для своїх забав... Не буду сперечатися, можливо, так і є. І все ж – ані моєму життю, ані життю моїх дітей, на щастя, не становлять жодної загрози рекламний "спам" та інтернет-віруси. Чого не скажеш про "гума-
нітарні бомби" і "розумні крилаті ракети", що от-от почнуть падати на голови людей, які винні лише у тому, що народилися у країні з одіозним політичним режимом (подібних до нього, до речі, у світі – кілька десятків) і у регіоні, що так спокусливо для багатьох пахне... Великою Нафтою. А тому, незалежно від того, чи обернеться це вірусною атакою, чи ні, я хочу хоч чимось допомогти цим нещасним людям! І – не можу скрити свого розчарування тією... розважливістю. Ще більш розчарований цинізмом В. Буковського. Його репліки з останнього числа "ПЛ" маю на увазі... Погоджуюсь майже з усіма міркуваннями, що висловлені Є. Захаровим та І. Сухоруковою у тому ж числі. Лише – на реформування ООНу вже нема часу. Гадаю, що заява усіх скільки-небудь причетних до правозахисного руху людей повинна зявитися негайно. Було б добре, якби вдалося (ДУЖЕ ШВИДКО!!!) обговорити її у електронному форматі, адже цейтнот очевидний – завтра може бути пізно. Бачу сенс у тому, аби закцентуватися на 2 – 3-х головних конкретних положеннях. Приміром:
Війна становить загрозу правам людини в регіоні і світі, вона буде розвитком ганьби і безрезультатності афганської військової авантюри 2001 року.
Ніхто не вправі ризикувати життям мирних людей.
Військова сила не може бути універсальним засобом розвязання міждержавних проблем – є, і достатньо ефективні, інші.
Міжнародні угоди і повноваження ООН повинні шанувати усі держави, а демократії – у першу чергу.