На хвилях української служби радіо «Свобода» обговорюються права журналістів і громадян на одержання інформації
05.12.2003
Надія Шерстюк: З 1 січня наступного року в Україні має набрати чинності новий Цивільний кодекс. За думку юриста Тетяни Монтян, у новому кодексі є суперечності в статтях, від яких можуть суттєво постраждати працівники засобів масової інформації. Вона переконана, що новий Цивільний кодекс – це своєрідний зашморг для журналістів. Наш київський кореспондент Віктор Міняйло попросив Тетяну Монтян конкретизувати її думку.
Тетяна Монтян: Люди, які його писали і приймали, здається, не узгоджували між собою статті. Я вже не кажу про пасаж, згідно якого, вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною. Вибачте, так що ж таке негативна інформація? По-перше, це – оціночна категорія, а дальше кожен, кому здасться, що про нього сказали щось погане, може на загальних підставах заявляти, що це - недостовірно. Будь ласка, стаття 277, пункт 3. Якщо відшукати - що ж, все-таки, позитивна інформація, то ми теж це знайдемо в нашому чудовому, новому Цивільному кодексі. Ст. 302, пункт теж 3: “Вважається, що інформація, яка подається посадовими особами і міститься в офіційних джерелах є достовірною”. Вибачте, в нас такі різні посадові особи. Вони кажуть один про одного такі різні речі взаємовиключаючі. Тобто, зрозуміло, що хотіли сказати автори Кодексу цими статтями. В першому випадку, що негативна інформація потребує доведення особою, яка її розповсюдила. У другому випадку, зрозуміло також, що вони мали на увазі: коли особа цитує офіційних осіб і правильно на них посилається і не допускає ніяких перекручень, то вона не повинна відповідати за зміст того, що казали один на одного ці посадові особи. От і все.
Віктор Міняйло: Пані Тетяно, але депутати от ухвалили, а Президент Леонід Кучма підписав закон, де визначається таке поняття як цензура. На Вашу думку, на скільки це полегшить працю журналістам?
Тетяна Монтян: Я думаю, що це все декларація – тільки декларація і нічого крім декларації. Тобто, це дуже позитивно, що вони це зробили, але на практиці, я маю великий сумнів, що це матиме якесь життя. Особливо, коли вступить в дію цей Цивільний кодекс. Ви розумієте, дуже багато протиріч. Наші суди мають можливість в одному випадку керуватися одними нормами, в іншому випадку – іншими. Все це буде на законних підставах. Тобто, на мій погляд, створюються навмисне багаточитання нашого законодавства, де є різні статті на різні теми, щоб можна було маніпулювати на загальних підставах і тим, і іншим.
Надія Шерстюк: Закон про цензуру, про який згадувалося в попередньому матеріалі, нещодавно відписав Президент Леонід Кучма. Цим документом внесено зміни до низки законодавчих актів України – Кодексу про адміністративні правопорушення, законів “Про інформацію”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”. Зміни стосуються як прав журналістів, так і прав громадян, зокрема, права на інформацію.
Тарас Марусик: Вперше в українському законодавстві з’явилося визначення цензури у доданій до закону “Про інформацію” статті (цитую): “Цензура як вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача попередньо узгоджувати інформацію... чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню чи розповсюдженню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, заборонена”.
Крім того, в закон закладена кримінальна відповідальність за умисне перешкоджання професійній діяльності журналіста, переслідуванню його за критику, здійснюване посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою.
До найважливіших належить і положення закону про те, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оцінних суджень.
Проти ще однієї законодавчої новації виступили керівники Всеукраїнської громадської організації "Асоціація працівників засобів масової інформації України", які напередодні підписання закону надіслали листа на адресу Леоніда Кучми з проханням накласти на нього вето. До речі, цей лист не був підписаний, хоча відомо, що керує цією Асоціацією чиновник найвищого, першого рангу, заступник голови Державного комітету радіо і телебачення Віктор Петренко.
Процитую уривок зі згаданого листа: “Варто звернути увагу і на те, що Закон України "Про інформацію" відтепер доповнено новою статтею 47-1, у частині третій якої передбачено, що особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою. Але ця норма не узгоджується з Конституцією України і кримінально-процесуальним законодавством, оскільки за розголошення таємної інформації та незаконне розголошення конфіденційної інформації про особу вже встановлено кримінальну відповідальність, а відповідно до частини другої статті 32 Конституції України поширення інформації про особу без її згоди не допускається”.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Томенко дотримується іншої думки.
Микола Томенко: Я не можу погодитися з тим, тому що конституційно є беззаперечні права людини, громадянина, є беззаперечні демократичні цінності, які завжди домінують в кожній країні над обмеженнями. Таємна чи конституційна інформація це є обмеження. До речі, це є велика проблема. Ми зараз будемо розсекречувати значну кількість обмеженої інформації, яка визначається постановами Кабінету Міністрів. В нас штатні розклади податкових адміністрацій, митних служб є таємницею як було таємницею штатні розклади Адміністрації Президента, яку я розсекретив. Це загальна норма європейського права. Коли йдеться про спільно значиму інформацію, то, якщо буде доведено, що це суспільно значима інформація і суспільство могло б розв’язати якийсь конфлікт, знаючи цю інформацію, тоді ця людина буде виправдана. Ситуації з містом або з регіоном де є фантастична корупція і чиновники, в тому числі, коли журналіст чи громадянин ризикує, говорячи якусь правдиву інформацію, мусить мати захист, коли ця інформація направлена на те, щоб люди дізналися правду.
Радіо "Свобода", 01.05.2003, http://radiosvoboda.org
Тетяна Монтян: Люди, які його писали і приймали, здається, не узгоджували між собою статті. Я вже не кажу про пасаж, згідно якого, вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною. Вибачте, так що ж таке негативна інформація? По-перше, це – оціночна категорія, а дальше кожен, кому здасться, що про нього сказали щось погане, може на загальних підставах заявляти, що це - недостовірно. Будь ласка, стаття 277, пункт 3. Якщо відшукати - що ж, все-таки, позитивна інформація, то ми теж це знайдемо в нашому чудовому, новому Цивільному кодексі. Ст. 302, пункт теж 3: “Вважається, що інформація, яка подається посадовими особами і міститься в офіційних джерелах є достовірною”. Вибачте, в нас такі різні посадові особи. Вони кажуть один про одного такі різні речі взаємовиключаючі. Тобто, зрозуміло, що хотіли сказати автори Кодексу цими статтями. В першому випадку, що негативна інформація потребує доведення особою, яка її розповсюдила. У другому випадку, зрозуміло також, що вони мали на увазі: коли особа цитує офіційних осіб і правильно на них посилається і не допускає ніяких перекручень, то вона не повинна відповідати за зміст того, що казали один на одного ці посадові особи. От і все.
Віктор Міняйло: Пані Тетяно, але депутати от ухвалили, а Президент Леонід Кучма підписав закон, де визначається таке поняття як цензура. На Вашу думку, на скільки це полегшить працю журналістам?
Тетяна Монтян: Я думаю, що це все декларація – тільки декларація і нічого крім декларації. Тобто, це дуже позитивно, що вони це зробили, але на практиці, я маю великий сумнів, що це матиме якесь життя. Особливо, коли вступить в дію цей Цивільний кодекс. Ви розумієте, дуже багато протиріч. Наші суди мають можливість в одному випадку керуватися одними нормами, в іншому випадку – іншими. Все це буде на законних підставах. Тобто, на мій погляд, створюються навмисне багаточитання нашого законодавства, де є різні статті на різні теми, щоб можна було маніпулювати на загальних підставах і тим, і іншим.
Надія Шерстюк: Закон про цензуру, про який згадувалося в попередньому матеріалі, нещодавно відписав Президент Леонід Кучма. Цим документом внесено зміни до низки законодавчих актів України – Кодексу про адміністративні правопорушення, законів “Про інформацію”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”. Зміни стосуються як прав журналістів, так і прав громадян, зокрема, права на інформацію.
Тарас Марусик: Вперше в українському законодавстві з’явилося визначення цензури у доданій до закону “Про інформацію” статті (цитую): “Цензура як вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача попередньо узгоджувати інформацію... чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню чи розповсюдженню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, заборонена”.
Крім того, в закон закладена кримінальна відповідальність за умисне перешкоджання професійній діяльності журналіста, переслідуванню його за критику, здійснюване посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою.
До найважливіших належить і положення закону про те, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оцінних суджень.
Проти ще однієї законодавчої новації виступили керівники Всеукраїнської громадської організації "Асоціація працівників засобів масової інформації України", які напередодні підписання закону надіслали листа на адресу Леоніда Кучми з проханням накласти на нього вето. До речі, цей лист не був підписаний, хоча відомо, що керує цією Асоціацією чиновник найвищого, першого рангу, заступник голови Державного комітету радіо і телебачення Віктор Петренко.
Процитую уривок зі згаданого листа: “Варто звернути увагу і на те, що Закон України "Про інформацію" відтепер доповнено новою статтею 47-1, у частині третій якої передбачено, що особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою. Але ця норма не узгоджується з Конституцією України і кримінально-процесуальним законодавством, оскільки за розголошення таємної інформації та незаконне розголошення конфіденційної інформації про особу вже встановлено кримінальну відповідальність, а відповідно до частини другої статті 32 Конституції України поширення інформації про особу без її згоди не допускається”.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Томенко дотримується іншої думки.
Микола Томенко: Я не можу погодитися з тим, тому що конституційно є беззаперечні права людини, громадянина, є беззаперечні демократичні цінності, які завжди домінують в кожній країні над обмеженнями. Таємна чи конституційна інформація це є обмеження. До речі, це є велика проблема. Ми зараз будемо розсекречувати значну кількість обмеженої інформації, яка визначається постановами Кабінету Міністрів. В нас штатні розклади податкових адміністрацій, митних служб є таємницею як було таємницею штатні розклади Адміністрації Президента, яку я розсекретив. Це загальна норма європейського права. Коли йдеться про спільно значиму інформацію, то, якщо буде доведено, що це суспільно значима інформація і суспільство могло б розв’язати якийсь конфлікт, знаючи цю інформацію, тоді ця людина буде виправдана. Ситуації з містом або з регіоном де є фантастична корупція і чиновники, в тому числі, коли журналіст чи громадянин ризикує, говорячи якусь правдиву інформацію, мусить мати захист, коли ця інформація направлена на те, щоб люди дізналися правду.
Радіо "Свобода", 01.05.2003, http://radiosvoboda.org