MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Не чіпай мафію. Сам за грати сядеш

10.12.2003   
Леонід Гольберг, м.Дрогобич
На думку автора, чесний „ мєнт “ надалі спокутує не надалі спокутує не свої гріхи. Допоки відданість справі й сумління вважатимуться злочином?

Життя іноді творить сюжети, яким позаздрив би будь-хто зі сценаристів тих кіно-хітів, якими переповнений наш телеекран. Що там „Бандитський Петербург“ чи майже лубочні „Мєнти“, що там якийсь марш якогось важняка Турецького в порівнянні з епопеєю колишнього (на жаль) майора міліції з Дрогобича Ростислава Афанасьєва. Цей наївний чоловік свого часу вирішив по-справжньому боротися з місцевою оргзлочинністю. І... опинився за ? ратами. Доля Ростислава Михайловича багато в чому нагадує долю іншого „мєнта“, тільки книжково-кінематографічного. Маю на увазі головного героя „Антикілера“ Данила Корецького й фільму з такою ж назвою. Щоправда, на відміну від персонажа цього бойовика, Афанасьєв не став на шлях помсти, а вирішив законним шляхом домагатися перегляду своєї явно сфабрикованої справи.

А витоки цього не вигаданого детективу сягають далекого 1992 року. Тоді, в ході міліцейської спецоперації, Ростислав Афанасьєв затримав групу молодиків на викраденому авто. До речі, досі невідомо, кому той транспорт належить. Під час затримання був застрілений громадянин Алтухов (учасник однієї зі злочинних груп Борислава). Як довела прокуратура, зброю Ростислав Афанасьєв застосував правомірно й у порушенні кримінальної справи було відмовлено.

Однак через п’ять років і цей випадок пригадали, коли звинувачували майора Афанасьєва у... хабарництві. Річ у тім, що тривалий час Афанасьєв займався проблемою незаконного обігу зброї, запобігання бракон’єрству тощо. На початку грудня 1995 року ним були затримані дрогобичани Гавдяк і Жовнірів із незареєстрованими рушницями. Останній – учасник колективної крадіжки 1992 року. А вже 12 грудня Т. Жовнірів робить заяву, що Афанасьєв за повернення нібито конфіскованих рушниць вимагає 200 доларів. Наступного дня майор служби безпеки Фомін, як стверджує Гавдяк, змушує обох „потерпілих“ зібрати дві сотні „зелених“, аби пізніше, як хабар, вручити Афанасьєву на робочому місці. Явна спецслужбівська провокація. І 14 грудня Жовнірів змусив Ростислава Афанасьєва вийти з робочого кабінету на вулицю й на очах перехожих намагався запхати валюту в кишеню міліціонеру. Той спробував затримати „благодійника“ й запровадити в чергову частину. Але перед самим входом у міськвідділ на Афанасьєва напали, затримали і відтак заарештували. Цей майже голівудський епізод знімали на плівку працівники відділу внутрішньої безпеки. Однак пізніше до справи відеокасету не долучили, позаяк на ній – красномовне свідчення того, що незручного майора підставили за класичними правилами майстрів вітчизняної провокації. Дата „наїзду“ на майора Афанасьєва не була випадковою. Саме 14 грудня 1995 року комісія з боротьби з оргзлочинністю Верховної Ради („комісія Григорія Омельченка“) розглядала матеріали про зловживання владою працівниками прокуратури й про „нелегальні стволи“, зібрані Ростиславом Афанасьєвим. Він, до речі, теж збирався до Києва, аби обнародувати сумнівні оборудки декого з дрогобицьких правоохоронців і торішнього керівництва Товариства мисливців і рибалок...

І машина завертілася. Пригадали Афанасьєву і загибель Алтухова, й те, як „заважав“ він своїм колегам у Трускавці, коли працював там, своєю безкомпромісною боротьбою з тамтешнім криміналітетом. Як перешкоджав „дружбі“ „товаришів по зброї“ з курортними злочинними авторитетами.

До речі, дивним чином під час обшуку в кабінеті майора не було знайдено жодних паперів, не виявлено диктофона, який багато хто до обшуку бачив на його столі. При порушенні справи було допущено чимало процесуальних помилок, які свідчать про упередженість і фальсифікацію. Оперативна справа була заведена лише на основі пояснень потерпілих, що заборонено чинним законодавством. Не встановило слідство, за які саме рушниці Ростислав Афанасьєв нібито вимагав 200 доларів. І те, що рушниць тих просто не існує в природі, суд до уваги не взяв. А от основним „доказом“ вини колишнього майора стала диктофона плівка, на якій, як довела експертиза, не те, що голосу Афанасьєва немає, а взагалі відсутній запис. Та кого хвилюють подібні „дрібниці“? Зачепив Афанасьєв сильних світу цього, от і отримав п‘ять років, які провів у сумнозвісному (нині, дякувати Богу, закритому) СІЗО Львівського управління СБУ та СІЗО УМВСУ. До речі, чимало цікавого міг би розповісти про вбивство Юрія Мозоли, свідком якого був. Та це теж не цікавить прокуратуру: „стрілочників“ покарано, навіщо шукати справжніх винуватців.

Весь час після звільнення Ростислав Афанасьєв домагається перегляду справи. Бо ж молодий, повний енергії, сили, здоров‘я чоловік залишився, по суті, без роботи. Без пенсії, фактично – поза суспільством. Однак ні звернення до Генпрокуратури та Верховного суду, ні до парламентського омбудсмана ситуацію не змінили. З тих відповідей, який лише цього року надійшло невгамовному дрогобичанину з десяток, можна цілий роман у листах друкувати. В оборону незаконно (а зі справи це видно неозброєним оком) засудженого міліціонера стали також осередки політичних партій, громадські організації. Зокрема у Верховний Суд, Генпрокуратуру та до омбудсмана Ніни Карпачової звертався президент Асоціації громадських організацій „Нові Горизонти“ Олександр Магльона. і як дізнався з відповідей з усіх трьох інстанцій, „не вправі він порушувати цього питання“. От і виявляється, що права людини в нас – не для всіх, Феміда в Україні, як бачимо, не лише з пов‘язкою на очах, а ще й з міцно зав‘язаними руками. Добродій Жовнірів і далі на волі, його покровителі (імена їх відомі) й далі діють, як і діяли, а колишній майор Афанасьєв виведений з гри і правди ніяк не дочекається. Хоча вже за ті майже три вільних своїх роки чимало дізнався про „звитяги“ своїх кривдників. Однак хто коли чіпав у Вкраїні владних мужів чи їхніх сатрапів? Надію вселяє хіба що остання, від 18 квітня, епістула, яку отримали „Нові Горизонти“ та прокурор Львівської області Богдан Ринажевський. Заступник Генпрокурора В. Кудрявцев „просить перевірити законність і обгрунтованість судових рішень у зазначеній справі“. А про результати розгляду добродій Ринажевський мусить повідомити „Нові Горизонти“ та Голову Комітету ВР з питань боротьби з оргзлочинністю В. Стретовича. Невже в кінці тунелю з‘явилося світло? Хотілося б вірити.

Чесний „мєнт“ надалі спокутує не свої гріхи. Допоки відданість справі й сумління вважатимуться злочином?

 Поділитися