Районна газета “Край”. Городенка, Івано-Франківська область — проблеми роздержавлення преси
Лілія СТАСЮК, журналіст:
Днями голова Національної спілки журналістів України Ігор Лубченко в інтерв’ю газеті „Дзеркало тижня” зазначив: „Моя журналістська, людська совість зобов’язує сказати колегам відверто: роздержавленню ЗМІ альтернативи немає! Дивитимемося правді у вічі: багато міських, міськрайонних та районних видань сьогодні є по суті інформаційними бюлетенями, які обслуговують владу, не аналізують справжнього стану справ у районі. Сліпе служіння владі підриває авторитет газети. Практично всі так звані обговорення зводяться на газетних шпальтах до горезвісного «одобрямса». Проте не можна звинувачувати у цьому тільки журналістів. Місцева влада — і прикладів цього чимало — нехтуючи законами України, звільняє невгодних редакторів, а то й повністю замінює склад редакцій, укомплектовуючи їх вчителями, спеціалістами сільського господарства — тільки не журналістами. Не бракує й цензури — коли полоси спершу несуть у райдержадміністрації, а вже потім — до друкарні”...
Не знаю, чи така ж ситуація у Городенці, де я побувала, але зі слів редактора газети „Край”, засновниками якої, крім колективу видання, є районні рада та державна адміністрація, про жодне цензурування, конфлікти чи інші утиски щодо журналістів “Краю” взагалі не йдеться. Тут все спокійно, як і в багатьох інших „районках” області. Але на відміну від багатьох з них, які є бідними родичами своїх владних засновників (з маленькою платнею, тісним приміщенням, застарілою технікою), у „Краї”, крім чудової вивіски, прекрасне приміщення, а значить — умови для праці. Як у справжнього газди, і акуратно прибрана територія. Так само акуратні і підстрижені стосунки колективу видання з місцевою владою. Жодного критичного матеріалу щодо її діяльності у газеті так і не могли пригадати.
Городенківський „Край” виходить раз на тиждень на 8 сторінках у двох кольорах тиражем 4 000 примірників (62-тисячне населення). Одна сторінка щотижня відведена під рекламу, за яку протягом місяця „набігає” до 2000 грн. Над створенням газети працюють 5 творчих працівників.
— Із владою ми у ділових нормальних стосунках, — зазначає редактор Володимир Приймак. — Завжди знаходимо моменти тісної співпраці і з правоохоронними органами також. Ми — поміркована газета.
Заборгованості у журналістів видання немає. Вже протягом двох років тут виплачується не тільки зарплата, але й аванс. Загалом платня творчих працівників досягає 500 грн. Це тішить журналістів, адже ще два роки тому вони мали 8-місячну заборгованість.
„Краївці” не уявляють себе без фінансової допомоги влади, тому на мої запитання: „Ваше відношення до роздержавлення газети? Чи готовий ваш колектив піти у вільне плавання?”, редактор відповів:
— Звичайно, фінансова допомога від держави та її органів влади мусить бути. Я — не прихильник роздержавлення преси. Думаю, що вільного плавання, як такого не буде. Немає таких підстав, щоб пустити себе у вільне плавання.
Нещодавно „Край” був обласканий не тільки своєю, городенківською, але й обласною владою, яка в особі начальника організаційного відділу ОДА Євгена Мельничука вручила колективу газети сучасний видавничий центр. Нова комп’ютерна техніка стала подарунком для „Краю”, адже стара бажала бути кращою.
— Ну, звичайно, надіємося на нашу державу, — сказав на закінчення розмови Володимир Приймак. — А щодо допомоги, то хотілося б, щоб держава допомогла нам у здійсненні нашої мрії — збільшенні сторінок газети.
Отаке воно — розуміння свободи слова по-городенківськи...
(vikna.if.ua , 2003-11-14)