Свобода слова по-полтавськи

Парадоксальна ситуація склалася на мас-медійному просторі Полтавщини. З одного боку, губернатор О.Удовиченко і його заступники регулярно зустрічаються на започаткованих Полтавським медіа-клубом прес-конференціях з незалежними журналістами і представниками опозиційних партій і громадських організацій. Губернатор не лише терпляче вислуховує опозиціонерів, а й обіцяє їм допомогти. Його попередник Є. Томін на гарматний постріл не підпускав їх до облдержадміністрації. З іншого боку, державні і комунальні ЗМІ області ще ніколи так цинічно не нав’язували людям ідеологію збанкрутілої влади. В газетах зникли власні публіцистичні матеріали, матеріали на економічну тематику. Їх замінили розлогі статті про успіхи уряду В. Януковича, роздуми Л.Кучми якби переселити опозицію на Місяць і т.д. Запроваджені видатним юристом, а тепер і журналістом України В. Медведчуком горезвісні темники стали міною уповільненої дії під українську журналістику. Про які публічні теле- чи радіодебати, про які прямі ефіри чи публікації незалежних журналістів в проурядових ЗМІ тепер може йти мова? Буде вказівка з Києва – тоді панове-опозиціонери і приходьте. А зараз не до вас. Он читачі закидають газету листами, чому темпи росту економіки у Прибалтиці вдвоє нижчі, а пенсії вдесятеро вищі? А в темниках про це ні слова. І губернатор, і редактори цих ЗМІ прекрасно розуміють: якщо пан Медведчук не відмінить свої темники і не послабить опіки над їхніми редакціями, через пару років від них залишаться ріжки та ніжки. В цій ситуації безглуздо рвати зв’язки з опозиційною пресою. Тому досвідчений політик і банкір зайняв єдино вірну позицію: я теж за свободу слова, але вказівки з Києва відміняти не можу

(Майдан 17.02.2004)