9 - 24 жовтня 2002 року

1. Роль правоохоронних органів в акціях опозиції

Криворізька делегація у складі блоку Юлії Тимошенко не змогла приїхати автобусами на всеукраїнську акцію "Повстань, Україно!". Водіїв автотранспортних засобів усіх форм власності примусили підписатися про невиїзд 15-16 вересня за межі Кривого Рогу. З поінформованих джерел стало відомо, що всі прізвища пасажирів поїзда "Кривий Ріг-Київ", які виїхали до столиці 15 вересня, дирекція з обслуговування пасажирів мала передати в міліцію.

("Шлях перемоги", ч.39, 25 вересня 2002 р.)

***

После 16 сентября в Луганске приходят ко всем, кто засветился на митинге в центре города (там собралось, по разным оценкам, 2-3 тысячи человек, по официальной сводке — 350), и, в первую очередь, к тем, кто имел гражданскую потребность сказать в микрофон не столько даже политическое, сколько свое нравственное "нет". Пришли они и к 87-летнему ветерану войны, почетному гражданину Луганска, председателю городского совета ветеранов, полковнику в отставке Василию Смирнову. Группу возглавлял капитан милиции в форме, в сопровождении еще одного милиционера, двух работников исполнительной службы, тоже в форме, и двух понятых. Пришли они около десяти вечера, когда старые люди отдыхали. Василий Васильевич ради торжественности случая вышел к ним в кителе с орденами и медалями.

Суд в Луганске митинг запретил. Судья О. Матвейшина приняла такое решение "в интересах национальной безопасности". 30 сентября ветерану, как и другим "нарушителям", предстоит явиться в суд. Тут я хотел бы особо выделить исполнительную службу. Годами не могут добиться исполнения судебных решений. У шахтеров есть задолженность по зарплате еще с 1996 года. В подобных случаях исполнительная служба бездействует. А вот по случаю митинга служба отмобилизовала свои кадры сразу же: они явились на митинг десятками и стояли в сторонке в черной форме, изготовившись вручить исполнительные листы тут же. Но, видимо, вовремя спохватились и пошли потом по квартирам.

("Свобода", №35, 1-7 жовтня 2002 р.)

***

Коли зранку 16 вересня прихильники опозиції виїхали з Полтави до Києва, щоб взяти участь в акції "Повстань, Україно!", їх мікроавтобус зупинили озброєні омонівці: мовляв, надійшла оперативна інформація, що в машині вибухівка, і після шмону завернули авто. Лише завдяки "партизанській" кмітливості полтавці таки дістались до столиці. Міліціонери ходять по сусідах активістів опозиційних партій, не криючись, збирають про них інформацію. Ті, хто здав у проявку фотоплівки, відзняті на акції в Києві, отримують їх стерильно чистими. А от що трапилось в ніч на 24 вересня з членом партії "Батьківщина" Анатолієм Лазебою. За три дні до від’їзду, купуючи квиток на поїзд, він помітив дивну поведінку касирок після пред’явлення ним посвідчення: вони кудись відлучалися і тільки згодом видали квиток. Перед самим відправленням потяга "Полтава-Київ" увечері 23 числа перед Анатолієм Даниловичем як із під землі виросли два полковника — Родіч з обласного УМВС і начальник Полтавської міської міліції Пліш, котрі дуже наполегливо "рекомендували" йому не їхати до столиці. Вночі на станції Гребінка до купе, де спав Лазеба, увірвалися чоловік вісім міліціонери у формі, люди в цивільному і омонівці з автоматами. Під приводом, що він підозрюється у перевезенні вибухівки, підхопили його сумку і виперли з вагона. У лінійному відділку міліції чоловіка обшукали, нічого не знайшли, протокол не складали. Далі троє в цивільному заштовхали його в "Жигулі" з номерами однієї із західних областей України і рушили у невідомому напрямку. Їхали майже до ранку. А. Лазеба з уривків розмов по телефону зрозумів, що ці хлопці з Кременчука і доповідають своєму керівництву про його поведінку, а ті дають вказівки, що з ним далі робити. Йшлося й про те, що треба б було поміняти номери. Один у цивільному назвався лікарем-психіатром, який везе бранця у "психушку". Потім сказав, що в умовному місці його передадуть "генералу". Коли почало світати, Анатолій Данилович побачив покажчик "Селещина" (це у Машівському районі Полтавської області, майже за 250 кілометрів від Гребінки). Анатолію вдалося вискочити з машини і вскочити в рейсовий автобус, що прямував до Полтави.

У всіх на пам’яті, як торік харківського хлопця-унсовця, що повертався з Києва, знайшли мертвим на трасі біля Люботина. Жертвою міг стати і А.Лазеба.

("Свобода", №35, 1-7 жовтня 2002 р.)

***

В ініційованому опозицією так званому народному трибуналу над Президентом України Леонідом Кучмою у Києві взяли участь і представники івано-франківських опозиційних структур, які добиралися до столиці України поїздами та власним транспортом. Місцеві "бютівці" для участі в протестній акції вирушили власним транспортом. За час перебування в дорозі їх 10 разів зупиняли працівники ДАІ, прискіпливо вивчали супровідні документи, перевіряли технічну справність автомобіля, а також настійливо не рекомендували брати участь в "антиконституційній", як вони висловлювались, акції.

("Галичина", №156, 15 жовтня 2002 р.)

2. Акції опозиції в різних аспектах

21 октября на улицы Львова должны выйти тысячи предпринимателей, выступающих за снятие с должности начальника областной налоговой Сергея Медведчука. В акции, организованной блоком "Наша Украина", примут участие до 40 народных депутатов — членов блока. По их мнению, Сергей Медведчук сосредоточил в своих руках недопустимые полномочия — должностные, партийные, коммерческие и де-факто является руководителем области. Демонстрацию будут сопровождать трейлеры предприятия "Орлан-Транс", чье имущество 10 октября было арестовано налоговой. По словам создателя предприятия, народного депутата Евгения Червоненко, Сергей Медведчук, инициировавший этот арест, прямым текстом заявил ему, что вопросы прекращения давления на одно из крупнейших львовских предприятий нужно решать в Киеве, "в кабинете у брата". Сам Червоненко связывает давление на свое предприятие с попыткой "загнать" его, члена фракции "Наша Украина", в парламентское большинство.

("Зеркало недели", №40, 19-25 жовтня 2002 р.)

***

По словам ректора Киевской академии водного транспорта Василия Михайлова, экс-преподаватель Дмитрий Антоненко, баллотировавшийся в Подольский райсовет от блока "Наша Украина" и уволенный 5 месяцев назад, преподавал из рук вон плохо. Он вообще перестал приходить на занятия, хотя в документах указывал, что они проведены. Во время избирательной кампании он прямо на лекциях призывал студентов голосовать за себя и вести агитацию, о чем свидетельствуют десятки заявлений от студентов и их родителей. А ведь предвыборная агитация в стенах учебных заведений запрещена законом. "Данный случай не имеет ничего общего с политическими мотивами. Антоненко потерял работу, ибо не соответствовал занимаемой должности", — сказал ректор.

Бывший проректор, профессор Игорь Новокрещенов, рекомендовавший Антоненко на работу в академию, по словам ректора, уволен, потому что не выполнял условий контракта.

("Киевские ведомости", 15 жовтня 2002 р.)

3. Резонансні справи

Поводом для задержания ночью с 11 на 12 октября стало поведение Григоришина, который, согласно протоколу, "злісно лаявся" на окружающих. Так как, по счастливому совпадению, среди находившихся в тот момент на улице людей большинство оказалось сотрудниками управления по борьбе с организованной преступностью (и немного представителей ФК "Динамо" Киев), то они это дело пресекли. Дебошир был извлечен из служебной машины народного депутата Владимира Сивковича, слегка утрамбован и доставлен в милицию, где и были обнаружены пакетики с "дурью" и промасленный пистолет без кобуры в заднем кармане брюк. Адвокаты Григоришина во время судебного разбирательства, последовавшего после трехдневного задержания, были уверены, что выиграют суд. "Владельцу", по всей видимости, было не просто засунуть в карман пистолет, не оставив на нем ни одного собственного отпечатка. Наркотики человеку с пороком сердца, говорят, также противопоказаны. И на четырех пакетиках белого порошка, впоследствии признанного кокаином, отпечатков бизнесмена нет. Судья Марчук посчитала все доводы, прозвучавшие в зале Шевченковского суда Киева, неубедительными и вынесла решение об аресте Григоришина. В настоящее время Константин Григоришин пребывает в следственном изоляторе Печерского РОВД, а его делом с недавнего времени занялся известный российский адвокат Падва. Слушания по делу должны были состояться по месту задержания и следствия, а именно — в Печерском суде. Однако дело в спешном порядке было передано в городской уголовный розыск и таким образом оказалось в суде Шевченковском, известном своим щепетильным отношением к соблюдению законности.

Защитники Константина Григоришина встревожены тем, что по факту задержания им были выданы все его личные вещи, в том числе электронная записная книжка, которая, по словам адвокатов, отродясь не принадлежала Григоришину. По странному стечению обстоятельств, на ней также не оказалось никаких отпечатков предполагаемого хозяина. Окружение бизнесмена весьма обеспокоено тем, что предложение получить на руки (и тем самым признать собственной) электронную книжку было сделано неспроста. Чьи телефоны в нее вбиты? Какой след таится за пистолетом, который, — в этом практически никто не сомневается, — Григоришину подбросили? Что за показания на Константина Григоришина выбиваются из людей, находящихся в местах лишения свободы? Ответы на эти вопросы, вполне возможно, общественность получит достаточно быстро.

Еще в начале этого года суммарные контролируемые активы, управляемые Григоришиным, составляли около 4 млрд. гривен. Через полгода от большинства видов деятельности у Григоришина остались одни воспоминания. Сразу после выборов его бизнесом занялись вплотную.

Произошедшее с Григоришиным оставило глубокий след в душах бизнесменов-депутатов. В отличие от прессы и суда, депутаты не нуждаются в доказательствах причастности к происшедшему с Григоришиным руководства СДПУ(о).

("Зеркало недели", №40, 19-25 жовтня 2002 р.)

Див. також: "Сегодня", №230, 14 жовтня 2002 р., "Сегодня", №233, 17 жовтня 2002 р., "Факты", №189, 15 жовтня 2002 р., "Свобода", №38, 22-28 жовтня 2002 р.

***

Министр внутренних дел Украины Юрий Смирнов заверил, что руководство МВД и он лично будут способствовать расследованию инцидента с народным депутатом Владимиром Сивковичем. Выступая в парламенте, Ю. Смирнов сообщил, что все материалы по этому инциденту и возбужденному уголовному делу в отношении бизнесмена Григоришина направлены в Генеральную прокуратуру. По словам Юрия Смирнова, Генпрокуратура возбудила уголовное дело по статье "превышение полномочий" в отношении сотрудников правоохранительных органов, участвовавших в инциденте. Министр сообщил, что поставил вопрос о том, чтобы уголовное дело по К. Григоришину было изъято у следователей МВД и передано в Генпрокуратуру "для всестороннего расследования".

Вместе с тем, Ю. Смирнов отметил, что работники милиции отрицали применение силы к народному депутату В. Сивковичу. По его словам, решение о задержании бизнесмена принимал непосредственно на месте руководитель оперативной группы, начальник отдела ГУБОП, а он сам не был в курсе подготовки операции по задержанию.

("Зеркало недели", №40, 19-25 жовтня 2002 р.)

***

20 октября российский бизнесмен К. Григоришин был освобожден из-под стражи. Сейчас он на подписке о невыезде. На прошлой неделе министр внутренних дел Юрий Смирнов назначил служебное расследование относительно действий бойцов "Сокола". А Леонид Кучма 19 октября подписал указ об освобождении Николая Джиги от должности заместителя госсекретаря МВД. Парламентарии полагали, что это он дал команду о проведении акции по задержанию Константина Григоришина.

("Сегодня", №237, 22 жавтня 2002 р.)

***

Как сообщили в ЦОС МВДУ, по указанию Юрия Смирнова началось внеплановое комплексное инспектирование Главного управления по борьбе с организованной преступностью и его местных подразделений. Специалисты центрального аппарата министерства намерены изучить эффективность противодействия УБОП бандитским группировкам, состояние дисциплины и законопослушания личного состава. По результатам проверки будут приняты необходимые организационные и кадровые решения.

("Сегодня", №239, 24 жовтня 2002 р.)

***

12 октября прокуратурой Киева задержан адвокат Андрей Федур. Защитника пригласили якобы для беседы по поводу его автомобиля, изъятого ранее сотрудниками налоговой милиции. Вместе с Федуром прибыл юрист адвокатской компании "Федур", однако его через некоторое время попросили удалиться. После этого Федуру сообщили, что он задержан по подозрению в совершении преступления по ст.358 УК Украины (подделка документов).

("Киевские ведомости", 15 жовтня 2002 р.)

Див. також: "Голос Украины", №189, 15 жовтня 2002 р.

***

Між іншим, на суботньому "народному трибуналі" 12 жовтня А. Федуру попередньо відводилася роль захисника Кучми. Захисники Федура — адвокат Віктор Агеєв та народний депутат України Григорій Омельченко — прагнули дізнатись, за які гріхи до нього застосована така жорстка міра запобіжного заходу, як взяття під арешт. Від слідчого міської прокуратури Омара Базуркаєва, у провадженні якого знаходиться дана справа, захисники не отримали жодного документа, підтверджуючого обгрунтування мотивів, що вплинули на міру запобіжного заходу.

("Україна молода", №190, 15 жовтня 2002 р.)

***

Див. також: "Сегодня", №230, 14 жовтня 2002 р., "Факты", №189, 15 жовтня 2002 р.

***

15 жовтня Андрій Федур був звільнений з-під варти на підписку про невиїзд. Слідчий прокуратури м. Києва Омар Базуркаєв, який розслідує справу про начебто підробку А. Федуром документів, обираючи адвокату міру запобіжного заходу, забув пред’явити йому звинувачення, як того вимагає закон. Як ми й передбачали, навряд чи в Києві знайшовся б суддя, який санкціонував арешт Федура, оскільки стаття Кримінального кодексу, за якою порушено справу, взагалі не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі. Тому слідчий був вимушений звільнити адвоката.

("Свобода", №38, 22-28 жовтня 2002 р.)

4. Армія

За два тижні до оголошеного терміну демобілізації в одній із військових частин Мелітополя обірвалося життя 20-річного солдата. Із неофіційних джерел оприлюднене припущення, ніби слідство веде прокуратура Мелітопольського району. Заступник прокурора Юрій Дедер спростував цю інформацію. У військовій прокуратурі Запорізького гарнізону поінформували, що трагедія сталася під час денного вартування об’єктів військової частини. Солдата знайшли у приміщенні для наряду з вогнепальним пораненням у голову. Смерть настала миттєво. Кримінальну справу за фактом гибелі військовослужбовця порушив командир військової частини. Представник військової прокуратури відмітив, що "заради об’єктивності слідство відпрацьовує кілька версій, однак наявні докази основною роблять версію необережного поводження зі зброєю".

("Україна молода", №187, 10 жовтня 2002 р.)

***

По сообщению прокурора-криминалиста военной прокуратуры Запорожского гарнизона Андрея Стрюкова, тело обнаружили на вышке, где солдат стоял в карауле.

("Киевские ведомости", 12 жовтня 2002 р.)

***

Пока точных причин гибели солдата никто назвать не может, известно лишь, что его тело нашли на вышке, где он в одиночку стоял в карауле. По предварительным данным, выстрел сделан из автомата, выданного юноше при заступлении в караул.

("Сегодня", №228, 11 жовтня 2002 р.)

Выстрел раздался 7 октября в 3 часа дня. Не нашла пока подтверждения и версия о доведении до самоубийства (факты неуставных отношений не выявлены, руководство части характеризует погибшего солдата как исполнительного и бесконфликтного). Погибший был призван в армию из Мелитопольского района.

("Факты", №187, 11 жовтня 2002 р.)

***

За оцінками психологів та соціологів, тільки 15% молодших та 24% старших офіцерів задоволені умовами служби. А серед солдатів строкової служби ця цифра падає до 2-6%. Відсутність мотивації до служби породжує серед військових невпевненість у правильному виборі професії. Звідси депресії, алкоголізм, випадки суїциду. Минулого року покінчили життя самогубством 43 військовослужбовці, за 8 місяців поточного — 23. Незважаючи на вкрай складний психологічний стан в армії, досі відсутня дієва соціально-психологічна служба. Відсутність планової бойової підготовки, завантаженість підрозділів господарськими роботами, в тому числі і на об’єктах "бариг у погонах", різко збільшили кількість випадків загибелі та травмування військових. Так, протягом 2002 року в ЗС України загинули 152 військовослужбовці, або понад дві роти. З них 56 офіцерів, 34 прапорщики, 12 понадстроковиків, 50 солдатів і сержантів строкової служби. За 8 місяців 2002 року в армії загинули 90 осіб: 29 офіцерів, 26 прапорщиків, 7 контрактників, 28 військовослужбовців строкової служби. Причому 71% загинули поза межами військових частин. Всю Україну сколихнув випадок, коли саме на День Незалежності у в/ч А1623, 212-му окремому ремонтно-відновлювальному батальйоні загинули солдати Р.Гавра та В. Каркулєвський. Їх придавило піском у кар’єрі. Пісок вони набирали буцімто для старшого прапорщика В. Капусти. Але не віриться, що прапорщик дозволив би собі возити пісок у свято, коли контроль за особовим складом значно посилюється. Скоріш за все, його зробили стрілочником. А практика використання солдат цієї частини на новобудовах процвітала завжди. Окрім загибелі особового складу, армія є винуватицею низки трагедій з цивільним населенням. Це падіння ракети у Броварах, знищення російського пасажирського літака, падіння літака на людей у Львові та багато інших інцидентів. Армія є винуватицею ще й екологічних катастроф. Усім відомі наслідки безвідповідального захоронення залишків ракетного палива у Миколаївській області. Закритість військового відомства, відсутність цивільного контролю над силовими структурами роблять армію недосяжною для суспільства. Що б не трапилося, спочатку починається тотальна брехня, в тому числі й від високопосадовців Міноборони, а потім лунають запізнілі вибачення. І знову все стихає — до нової катастрофи. Посадовці, які винні в скоєних злочинах, як правило, залишаються на своїх посадах. Дехто навіть потрапляє до Верховної Ради, як от О. Кузьмук. Незважаючи на безліч різноманітних наказів, директив міністра оборони щодо організації роботи з попередження злочинів, травматизму і загибелі особового складу, ці явища мають тенденцію до зростання. Армія перетворилася в об’єкт ринкових відносин. Безконтрольність високих посадовців дає можливість використовувати особовий склад в якості дармової робочої сили. Протистояти цьому можна лише створивши цивільне міністерство оборони і перевівши армію на комплектування за контрактом. Доки цього не буде, армія продовжуватиме вбивати й калічити молодь.

("Свобода", №38, 22-28 жовтня 2002 р.)

5. Міжетнічні взаємини

Напомним, в ночь с 8 на 9 сентября в кафе-баре "Реванш" (с. Петровка Ивановского р-на Одесской области) в драке был убит 17-летний сын военнослужащего Константин Мелентьев. Пятерых подозреваемых в преступлении местных цыган задержали за несколько дней благодаря помощи их родственников. Правоохранительные органы возбудили два уголовных дела — по факту убийства и по факту хулиганской выходки местных жителей — разгрому домов местных ромов. Но до завершения конфликта еще далеко. Оказывается, сельчане, устроившие погром цыганских домов, не угомонились. Они решили не пускать в родное село 18 цыганских семей, угрожают им расправой.

Председатель Одесского областного ромского конгресса Сергей Ермошкин:

"После убийства в Петровке состоялась четвертая чрезвычайная сессия сельсовета, на которой депутаты постановили. выселить из села всех ромов. Однако районные и областные власти запретили принимать подобные меры. Тогда на следующий день, 9 сентября была созвана пятая чрезвычайная сессия, где изменили предыдущую формулировку на "выселить все социально опасные элементы". Это решение и было зачитано жителям Петровки после 19.00. Спустя некоторое время начались погромы, в которых пострадали сельчане исключительно по национальному признаку. Однако против цыган ополчились далеко не все жители. Были и такие, кто прятал у себя тех, кто не успел уехать.

Единственное, чего мы просим, это чтобы понесших материальные убытки признали потерпевшими. Надеемся на разрешение конфликта на месте.

Убийство Константина, избиение его друзей и погромы цыганских домов — исключительно криминальное дело и никаким образом не является следствием межэтнической вражды. Погромы стали закономерным "решением" серьезного социального конфликта, который нагнетался уже многие годы. В Петровке сложилась ситуация, когда местная власть не в состоянии решить социальные и экономические проблемы. Это безработица, пьянство, отсутствие культурных развлечений".

По словам ромов, мстители планируют повторить погромы и поджоги на сороковой день гибели Кости.

("Правда Украины", №151, 15 жовтня 2002 р.)

6. Проблеми міграції

Нещодавно під егідою Міжнародного центру підтримки науковців ім. Вудро Вільсона інституту Кеннана проведено дослідження мігрантів у м. Києві. Вчені зосередилися лише на одному важливому аспекті — як почуваються і як ведеться у Києві громадянам азійських та африканських країн? Як вони живуть, де працюють, як ставиться до них наш народ, наша влада? Насамперед мова піде про громадян республіки В’єтнам, які приїхали до України ще за часів Радянського Союзу, відповідно до угоди між двома державами, працювати на підприємствах різних регіонів України. Багато з них потім повернулися на батьківщину. Та дехто з різних причин залишився в Україні.

На початок 1991 року в Україні перебували понад 7 тисяч в’єтнамських громадян. Остання група в’єтнамців, згідно з терміном їхнього працевлаштування, мала закінчити роботу в грудні 1995 року. Вже на кінець 1994 року в Україні перебували 1100 в’єтнамських громадян, строк роботи яких закінчився, але підприємства, на яких вони працювали, не змогли виконати своїх зобов’язань та забезпечити повернення цих людей додому. Зараз, мабуть, ніхто не може назвати точну кількість в’єтнамських робітників, які залишилися в Україні після закінчення роботи за Угодою 1981 року. За інформацією, одержаною під час дослідження, їх залишилося 1000-1500 осіб, у Києві — не більше ніж 2-3 сотні.

Враховуючи специфічні обставини появи в’єтнамських робітників в Україні та певні зобов’язання, які наша держава мала перед цими людьми, в Закон України "Про імміграцію" була внесена окрема норма врегулювання статусу перебування на території України саме цієї категорії іноземців (п.4 Прикінцевих положень Закону). На жаль, Закон України "Про імміграцію", який набрав чинності на початку серпня 2001 року, досі практично не діє. Кабінет міністрів України, порушуючи всі встановлені терміни, досі не затвердив положення про порядок реалізації цього Закону. Заяви від громадян, які підпадають під дію норм цього Закону, не приймаються, посвідки про постійне проживання в Україні не видаються, а термін подання заяв (протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом) вже скінчився. Сучасний стан справ є порушенням не тільки Законів "Про імміграцію" та "Про звернення громадян", Указу Президента України та інших документів, а й порушенням прав людини, насамперед, законних прав громадян України, бо, по-перше, невиконання будь-якого закону є доказом, що ми живемо не у правовій державі; по-друге, порушення прав будь-кого на нашій території призводить до порушення прав усіх громадян країни, на мігрантах тільки відпрацьовують методи, по-третє, порушується наше конституційне право на безпечне проживання.

("Юридичний вісник України", №42, 19-25 жовтня 2002 р.)

7. Демографічна ситуація

Почти на 242 тысячи человек сократилась численность населения Украины за 8 месяцев 2002 года. Как сообщили в Государственном комитете статистики, коэффициент рождаемости составляет 8,0 на 1000 человек, смертности — 15,5. Число умерших превышает число родившихся во всех регионах Украины. По данным Госкомстата, на 1 июля 2002 года в Украине проживало 48,15 млн. человек.

("Время", Харків, №116, 17 жлвтня 2002 р.)

8. Здоров’я нації

В Украине ежедневно регистрируется 82 новых случаев заболевания туберкулезом, а 30 человек в день умирают от этой страшной болезни.

("Бердянск деловой", №44, 26 вересня 2002 р.)

СВОБОДА ВИСЛОВЛЮВАНЬ

1. Право на інформацію

Журналістський страйком та оргкомітет зі створення незалежної профспілки працівників ЗМІ надіслали Президенту України Леоніду Кучмі і спікеру Верховної Ради Володимиру Литвину офіційну пропозицію — протягом найближчого тижня зустрітися і обговорити проблеми, про які йшлося у заяві установчих зборів "Політична цензура в Україні" та в "Маніфесті українських журналістів з приводу політичної цензури в Україні". Під останнім, до слова, вже стоять підписи майже трьох з половиною сотень журналістів та представників громадських організацій зі всієї України.

("Україна молода", №188, 11 жовтня 2002 р.)

2. "Темники"

Анализ мониторинга центральных и региональных средств массовой информации за прошлую неделю, проведенный Главным управлением информационной политики Администрации Президента (ГУИП АП), показал, что ни о какой политической цензуре в Украине речи быть не может, заявил в интервью агентству "Интерфакс-Украина" руководитель ГУИП АП Сергей Васильев. По его словам, мониторинг проводится ежедневно и охватывает более 1,5 тысяч СМИ страны. Один из основных параметров мониторинга — критические материалы о деятельности Президента, его Администрации, органов исполнительной власти. При этом изучаются материалы СМИ разного уровня — от районных до центральных, среди которых газеты, телекомпании, радиостанции, интернет-издания.

Анализ мониторинга СМИ с 12 по 18 октября показал, что негативные материалы о деятельности Президента и его Администрации разместили 16 центральных газет общим тиражом 1 млн. 768 тысяч, 35 региональных газет общим тиражом 828 тысяч, 6 региональных телекомпаний, 5 центральных и 9 региональных радиостанций, 6 интернет-изданий.

Негативные материалы о деятельности Кабинета Министров разместили 4 газеты общим тиражом 863 тысячи, 7 телекомпаний, 1 интернет-издание.

О деятельности МВД критически писали 13 газет общим тиражом 2 млн. 623 тысячи, 9 телекомпаний, 17 радиостанций, 11 интернет-изданий.

Негатив о деятельности Государственной налоговой администрации Украины разместили 10 газет общим тиражом 1 млн.670 тысяч, 3 радиостанции, 7 интернет-изданий.

Негативные материалы о деятельности Генеральной прокуратуры разместили 4 газеты общим тиражом 582 тысячи и 1 интернет-издание.

"О какой политической цензуре после этого может идти речь?", — подытожил С. Васильев.

("День", №193, 23 жовтня 2002 р.)

***

Передруки — повторюємо з доповненням:

Юрій Омельченко. "Вереснева революція" в імлі. Що може запропонувати "опозиція" простому обивателю// "Сегодня", 6 серпня 2002 р.:

1. "Вісті Красноградщини", №68, 21 серпня 2002 р.

2. "Вісті Дергачівщини", №69, 28 серпня 2002 р.

3. "Радянський патріот" (Великий Бурлук), №38, 31 серпня 2002 р.

4. "Трибуна трудящих", (тижневик Харківської районної ради), №38, 7 вересня 2002 р.

5. "Подільська зоря", Вінниця, №36, 29 серпня 2002 р.

3. Утиски і переслідування з політичних мотивів

Последний номер всеукраинского еженедельника "Шлях перемоги", известного своей националистической и оппозиционной направленностью, четкой позицией в защите украинских интересов, почему-то попал к читателю в комплекте с идеями. прогрессивного социализма: из 16 страниц газеты половина принадлежит партийному органу ПСПУ "Досвітнім вогням".

Главный редактор "ШП" Мария Базелюк:

"Сейчас мы проводим расследование этого дела. И конкретно кого-то обвинять из руководителей издательства "Киевская правда", где наша газета печатается на протяжении последних шести лет, мне бы не хотелось. Скорее всего, "казачок" засланный. Мы считаем, что "скрещение пород" — политическая диверсия против оппозиционной газеты, которой удается говорить правду своим читателям. Кстати, это уже не первый случай "наезда" на нас и на меня, в частности, как на главного редактора. Не могут не вызывать, по меньшей мере, удивления следующие моменты. Если появление "гибрида" объясняется техническими причинами, то почему вкрапления "ДВ" в нашу газету напоминают точечные удары? Именно там, где размещались наиболее актуальные материалы о политической ситуации в стране (уже названия нескольких из них говорят об их содержании — "Народ проти громадянина Кучми", "Перефарбована честь", "Армія олов’яних солдатиків і дезертирів"), появились русскоязычные отчеты об активной международной деятельности прогрессивных социалистов. Действительно, эта техническая ошибка весьма симптоматична: вместо материала о возможном следе "Кольчуги" на иракских просторах на этом месте напечатано выступление Натальи Витренко на Багдадской конференции "Ирак — ты наша боль, ты наша тревога".

Тираж "ШП" перепечатан заново, но до киосков не дошел.

("Голос Украины", №192, 18 жовтня 2002 р.)

4. Злочини проти журналістів

18 сентября в Бердянском местном суде состоялось предварительное слушание дела о нападении на главного редактора газеты "Бердянск деловой" Татьяну Горячеву. Уголовное дело было возбуждено Бердянским городским отделом УМВДУ в Запорожской области 28 января этого года. Следствие, которое длилось более 7 месяцев, проводили сотрудники следственного отдела Бердянского ГО УМВДУ Владимир Педан и Александр Орлов. Неоднократно судимому Владимиру Белову, имеющему наркозависимость, было предъявлено обвинение в совершении преступления по ст.122 УК Украины: умышленное нанесение телесных повреждений. В соответствии с этой статьей ему грозило несколько лет лишения свободы. В суд были переданы материалы, свидетельствующие о том, что В. Белов 23 февраля этого года, то есть, спустя почти месяц после совершения нападения на Татьяну Горячеву, явился с повинной в горотдел милиции. Он полностью признал свою вину и объяснил, что он плеснул раствором соляной кислоты из шприца в лицо незнакомой женщине. В ходе предварительного слушания дела в суде Белов полностью отказался от своих показаний. "Я не совершал нападение на эту женщину. Я вообще ни на кого не нападал в январе этого года. Меня "нагрузили". Мне назвали дату и время, чтобы я это сказал", — заявил В. Белов во время предварительного слушания дела. Суд под председательством судьи Нины Будниковой, выслушав все стороны, принял решение направить дело на дополнительное расследование, так как следствие не предоставило достаточных доказательств вины Белова. Дело находится на персональном контроле Президента Украины Леонида Кучмы, президента международной журналистской организации "Репортеры без границ" Робера Менара. За его ходом следят правозащитные и журналистские организации Украины.

("Бердянск деловой", №44, 26 вересня 2002 р.)

***

6 грудня 2001 року з метою пограбування був жорстоко побитий член НСЖУ, перший заступник головного редактора газети "Вінниччина" Терещук О.О. Він звернувся до правління Вінницької обласної організації НСЖУ і повідомив, що вже 9 місяців не покидає ліжка, пережив операції на селезінці, попереду операція на печінці. Йому призначено другу групу інвалідності. Злочинців спіймали, але вже вчетверте відкладається слухання кримінальної справи місцевим судом Ленінського району про розбійний напад на журналіста.

В подібному становищі перебуває нині перший заступник головного редактора газети "Подолія" Євгенія Станіславська. Після грабіжницького нападу на неї і жорстокого побиття вона втратила працездатність і стала інвалідом.

Про все це йдеться у відкритому листі голови правління Вінницької обласної організації НСЖУ прокурору Вінницької області Г.О. Клюге.

("Подільська зоря", Вінниця, №40, 26 вересня 2002 р.)

***

"Я не став би драматизувати ситуацію і вважаю це незначним фактом, що не заслуговує особливої уваги", — так відповів голова Чернівецької облдержадміністрації Теофіл Бауер на запитання про реакцію влади на побиття опозиційного редактора буковинської газети "Час" Петра Кобевка 13 вересня поточного року. За словами Бауера, журналіст "заявив міліції, що сам розбереться у всьому". Тільки чомусь сам Кобевко і гадки не мав, що збирається "розбиратися сам". І почувши про це від пана голови, просто на тій же прес-конференції заявив, що наполягає, аби за фактом його побиття було порушено кримінальну справу.

("Україна молода", №188, 11 жовтня 2002 р.)

5. Судові процеси

1 жовтня 2002 року Івано-Франківський міський суд прийняв рішення у справі за позовами міського голови Івано-Франківська Зіновія Шкутяка до ТЗВ ТРК "№-студія" та Івана Галюка. Вказаним рішенням суду визнано неправдивою інформацію, яка містилась у виступах Галюка І.В., оприлюднених ТРК "3-студія" 21 і 22 березня цього року щодо дій Зіновія Шкутяка. Неправдивою визнано і інформацію, поширену ТРК "3-студія" про порушення проти З. Шкутяка кримінальної справи за фактами вчинення злочинів,про які повідомив у своїй заяві І. Галюк. Суд вирішив стягнути з ТРК "3-студія" на користь З. Шкутяка 50 тисяч гривень моральної шкоди та зобов’язав її спростувати неправдиву інформацію.

("Галичина", №149-150, 3 жовтня 2002 р.)