MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

1 - 18 вересня 2003 р

08.04.2004   

Радимо прочитати:

Мария Коротаева. Антигражданский кодекс// «Объектив-НО», г. Харьков, №35, 28 августа 2003 г.

***

Главный результат нового Уголовного кодекса - 30 тысяч. Именно на столько, всего лишь за 2 года - уменьшилось число заключенных и подследственных в Украине. У кого-то были пересмотрены и значительно уменьшены сроки лишения свободы, многие правонарушения теперь переквалифицированы из уголовных в административные, а за ряд нетяжких уголовных преступлений людей приговаривают к новым мерам наказания - штрафам, ограничению (а не лишению) свободы и др.

Увы, введение уголовной ответственности за пытки пока не привело к ожидаемым результатам. Да, приятно сознавать, что Комитет по предотвращению пыток при ООН высоко оценил появление в новом УК ст.127. Но, к сожалению, в реальных условиях эта норма еще ни разу не применялась. Ни один человек до сих пор не был привлечен к ответственности по статье «Пытки».

Михаил Бродский, лидер партии «Яблуко», автор статьи 127 УК, считает, что новый Уголовный кодекс сделал большое дело: под значительную часть правоотношений в Украине подведена цивилизованная, гуманная законодательная база. Другое дело, что потенциал кодекса сегодня большей частью не использован: не реформированы судебная, правоохранительная, пенитенциарная системы.

Как рассказывает Юрий Кармазин, под руководством которого в парламенте готовили новый УК, за год до его принятия (на протяжении 2001 года) налоговики возбудили около 12 тысяч уголовных дел против предпринимателей, из которых до суда дошло только 900, а к лишению свободы были приговорены... 36 человек. Уголовные дела в конце концов рассыпались, но ведь работа предпринимателей на время расследования была практически парализована. Сегодня ситуация изменилась. Михаил Бродский говорит, что в 2002 году в суды поступило в 10 раз больше постановлений об освобождении от уголовной ответственности, чем в 2001-м. Такая мера, как конфискация имущества, в новом Уголовном кодексе предусмотрена лишь за тяжкие преступления.

(«Комсомольская правда в Украине», №160, 2 сентября 2003 г.)

***

Киевские адвокаты Виктор Агеев и Андрей Федур обратились к народным депутатам Украины с открытым письмом по поводу проекта Уголовно-процессуального кодекса Украины, принятие которого намечено на 11 сентября 2003 г. Как заявляют адвокаты в своем обращении, если этот законопроект станет законом в Украине, то это может привести к катастрофическим последствиям. По мнению авторов обращения, «проект в целом построен на антидемократических принципах и характеризуется как исключительное мракобесие». Адвокаты призывают народных депутатов и юристов сделать все, чтобы не допустить принятия данного законопроекта, воспрепятствовать попыткам отмены в Украине основных прав человека, разрушению «последних остатков демократических завоеваний первых лет независимости Украины».

(«Объектив-НО», г. Харьков, №37, 11 сентября 2003 г.)

Резонансні справи

Член партії УНА-УНСО Руслан Зайченко, засуджений на 3 роки і 2 місяці позбавлення волі -за організацію масових заворушень 9 березня 2001 року, звільнений з-під варти за станом здоров’я за один рік до закінчення терміну ув’язнення.

(«Галичина», №115, 2 серпня 2003 р.)

***

Кілька років тому в Івано-Франківську компанія «відморозків» зарізала сім’ю глухонімих Гомонаїв, не пожаліли й крихітної дитини. Згодом душогубів засудили до смертної кари. Проте, цю вищу міру покарання в Україні відмінили. А тому тепер Борис Полторацький та Михайло Кузнєцов відбувають довічне ув’язнення. Тюрма суворого режиму для них виявилася великим бідуванням. Саме на атмосферу утримання в буцегарні, застосування тортур, недотримання прав на осібне життя, таємницю листування тощо Б. Полторацький, М. Кузнєцов (один несе покарання в Івано-Франківському СІЗО, інший - у в’язниці м. Вінниці) та ще четверо «смертників» з інших регіонів України апелювали до Європейського суду з прав людини з тяжбою проти України. Вбивці сім’ї Гомонаїв М. Кузнєцов та Б. Полторацький мають одержати по 3 тисячі євро. Правда, Європейська комісія не встановила фактів катувань Полторацького та Кузнєцова.

(«Вісник» & K°», м. Луцьк, №33, 14 серпня 2003 р.)

***

Народный депутат Украины, лидер партии «Батьківщина» и парламентской фракции БЮТ Юлия Тимошенко подала судебный иск против Генерального прокурора Святослава Пискуна о защите чести, достоинства и деловой репутации и о возмещении причиненного морального ущерба. Поводом для иска стало интервью С. Пискуна, опубликованное в газете «Деловая неделя» №30, в котором Генеральный прокурор, по утверждению Ю. Тимошенко, распространил недостоверные сведения о ней, чем нарушил нормы Конституции Украины и действующего законодательства. В своем иске Тимошенко требует признать недостоверными сведения, распространенные Пискуном, а также обязать Генерального прокурора опровергнуть их и публично извиниться, с соответствующим обнародованием в СМИ.

(«Объектив-НО», г. Харьков, №37, 11 сентября 2003 г.)

Правоохоронні органи

Станом на 1 липня, з початку року з органів внутрішніх справ України в дисциплінарному порядку було звільнено 455 працівників. Про це повідомив держсекретар МВС України Олександр Гапон.

(«Сільські вісті», №94, 14 серпня 2003 р.)

***

Координационный комитет по борьбе с коррупцией и организованной преступностью при Президенте Украины в ходе проверки соблюдения законодательства в Одесской области обнаружил многочисленные нарушения прав и свобод граждан со стороны правоохранительных органов, сообщили «Українські новини» со ссылкой на председателя Комитета Ольгу Колинько. По ее словам, больше всего жалоб от граждан было в адрес милиции и прокуратуры. О. Колинько привела несколько наиболее ярких примеров правонарушений со стороны сотрудников правоохранительных органов. Например, в ходе проверки были обнаружены более 100 случаев, когда мошенники завладевали квартирами граждан, а правоохранители при этом бездействовали.

(«Сегодня», №194, 30 августа 2003 г.)

***

З промови міністра внутрішніх справ Миколи Білоконя у Дніпропетровську 6 вересня ц.р.:

«Залишився рік до виборів керівника нашої держави. І хто, як не ми, мусимо брати участь у цих процесах безпосередньо. Я вас як міністр зобов’язую брати найактивнішу участь у всіх цих питаннях. Ще буде конкретна розмова у нас в Міністерстві внутрішніх справ. Не виключено, 24-25-го, після розширеного засідання уряду, буде проведена серйозна колегія Міністерства внутрішніх справ із запрошенням керівників районної ланки. Ми запросимо представників уряду, Адміністрації Президента, Генерального прокурора, голову Служби безпеки, інших силовиків для того, щоб відпрацювати схему дій на ці дні, на ці місяці, на цей рік. Ви всі добре знаєте, що опозиційні сили готують відповідні акції протесту («Кучму геть» і ще щось). Ми стоїмо з вами однозначно на конституційних засадах і будемо відповідним чином реагувати. Це я вам говорю як міністр внутрішніх справ. Ми за це відповідаємо. І ховатись під кущами десь там нікому не дозволяється. Я говорю дуже просто: якщо не з нами, то проти нас...».

(«Сільські вісті», №107, 12 вересня 2003 р.)

Катування та жорстоке поводження

«Звичайний фашизм». Таку назву мало журналістське розслідування Роксани Гедеон, опубліковане «Сільськими вістями» 30 травня цього року., в якому йшлося про звірства трьох чернівецьких правоохоронців - Бартюка, Сергія та Скворцова, - котрі звірячими методами вибивали із Олександра Кирилюка зізнання у крадіжці, до якої той не мав жодного відношення. У момент крадіжки, а сталася вона торік на Великдень, Кирилюк був у церкві, де його бачило багато людей. Однак, незважаючи на алібі, Кирилюка піддавали тортурам, а тодішнє керівництво чернівецької міліції, коли це стало відомо, намагаючись вийти сухим із води, стверджувало, що тілесні ушкодження у Олександра Кирилюка від того, що він «упав зі сходів».

21 липня Садгірський районний суд Чернівців виніс вирок у цій справі. Капітана Бартюка засуджено до 4 років позбавлення волі, а його спільників - до 3,5 років. Засуджених позбавлено звань та права протягом трьох років після відбуття покарання обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади. Їм інкриміновано перевищення службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки, та умисне нанесення тілесних ушкоджень. Суд, виносячи вирок, узяв до уваги, що у підсудних є на утриманні малолітні діти, і вони щиро розкаялись у скоєному - попросили вибачення у Олександра Кирилюка. Та, попри все, не полишає відчуття, що колишні правоохоронці все-таки відбулися легким переляком.

(«Сільські вісті», №95, 15 серпня 2003 р.)

Кримінально-виконавча система

В Харьковскую облгосадминистрацию в этом году поступило более 150 жалоб граждан по поводу работы правоохранительных органов.

По словам прокурора Харьковской области Владимира Кривобока, сегодня в области имеется 17 тысяч осужденных. В 11 колониях, которые функционируют в области, с начала года уже случилось 230 конфликтных ситуаций. За это же время в учреждениях исполнения наказаний умерли 59 осужденных. В прошлом году жертвами неудовлетворительного медицинского обслуживания, некачественного и недостаточного во всех отношений питания стали (по официальным данным) 31 человек.

Не вдаваясь в подробности тюремного меню, прокурор области деликатно заметил, что по калорийности предлагаемая пища никоим образом не соответствует нормальному уровню. В результате многие заключенные имеют заметный дефицит массы тела. Что же касается тюремной медицины, то вот уже многие годы бюджетным финансированием она обеспечивается не более чем на 10%. Денег на обследование осужденных на наличие ВИЧ-инфекции не выделяется с 1998 года. В колониях периодически отключают свет, тепло и воду. Зачастую постельные принадлежности просто не выдаются, а 100 заключенных не имеют даже матрацев.

Отдельно остановимся на Октябрьской ИТК №17. Кроме безусловного наличия всех вышеперечисленных признаков харьковских колоний, у нее есть и другая, убийственная особенность. Дело в том, что с 1983 года здесь практически вышел из строя комплекс очистки сточных вод. В результате сточные воды попадают в реку Северский Донец, которая является источником питьевого водоснабжения горожан.

Стоит отметить, что в таких условиях пребывают и те, кто только ожидает приговора. Во-первых, потому что суды традиционно перегружены и не в состоянии направить копию приговора в изолятор в течение многих месяцев, хотя, по закону, обязаны это сделать в течение трех дней. В этом году в рассмотрении находится 13405 уголовных дел - рассмотрено пока не более 40%. Во-вторых, зачастую подсудимых просто не на чем доставлять в залы судов - не хватает транспорта, бензина...

(«Событие», г. Харьков, №37, 11-17 сентября 2003 г.)

***

Из-за нарушения санитарных норм содержания арестованных в Симферополе закрыли спецприемник ГУ МВДУ в Автономной Республике Крым. Такой беспрецедентный случай стал возможным после вмешательства в дело Уполномоченного ВР по правам человека Нины Карпачевой, которая сейчас проводит комплексную проверку соблюдения прав граждан в Крыму. Проверяющие выявили, что в спецприемнике для людей, подвергнутых административному аресту, не кормят. В учреждении отсутствует естественное освещение, не работает система вытяжной вентиляции камер, нет постельного белья и пр. В таких условиях в прошлом году содержались 1380 арестованных. За 8 месяцев этого года через спецприемник успело «пройти» почти 1000 мелких нарушителей. После проверки фактов заместитель главного санитарного врача ГУ МВДУ принял решение о временном закрытии учреждения до устранения недостатков. Правоохранительные органы Крыма впервые так оперативно и принципиально отреагировали на грубые нарушения прав человека в местах лишения свободы, прокомментировала Нина Карпачева.

(«Сегодня», №210, 18 сентября 2003 г.)

Армія

Капітан Олексій Панов, кореспондент «Армії України»:

На гауптвахті Західного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України у загальних камерах, як кажуть, не мед. Згідно із встановленим розпорядком дня, тривалість сну тут не перевищує 7 годин на добу. Сплять заарештовані на голих нарах, знімаючи з себе тільки взуття. Покриватися дозволено утепленими польовими куртками, які видають на час сну. Підйом у заарештованих о 6-й годині, потім півгодини на вмивання, ранковий огляд. Є час на прибирання камер, здачу польових утеплених курток. Сніданок привозять з військової частини в термосах, а роздає його черговий фельдшер, який знає встановлені норми основного солдатського пайка. Далі йде те, що найбільше, мабуть, і впливає на перевиховання заарештованих у дисциплінарному порядку: посилені заняття зі стройової підготовки, різні господарські роботи у межах розташування гауптвахти. Ну, а час. Вільний від роботи та стройової, приділяється вивченню військових статутів. Грати у будь-які ігри, співати, лежати вдень, а тим більше спати тут не дозволено. Всім заарештованим дозволено за бажанням читати військові статути, газети, військову літературу. Для цього начальник гауптвахти дбає про регулярне надходження сюди таких видань, як «Народна армія», «Урядовий кур’єр», «Армія України», які він видає у встановлені розкладом дні години, а після прочитання збирає.

Як я зміг переконатися під час перебування на гауптвахті, ставлення до військовослужбовців, що зробили у своєму житті хибний крок, тут неупереджене, коректне. Все у межах статуту. Зараз таке ставлення називають гуманним і впроваджують навіть у тюрмах.

(«Армія України», м. Львів, №66, 5 червня 2003 р.)

***

За словами заступника командувача військами Західного оперативного командування з виховної роботи Людвіга Коберського, протягом першого півріччя 2003 року було досягнуто зменшення фактів нестатутних взаємин у військових колективах Західного ОК, на 30%; випадків загибелі військовослужбовців - у 2,8 рази. Але, за абсолютними цифрами кількості правопорушень, серед інших оперативних командувань Сухопутних військ Збройних сил України Західне ОК - на останньому місці.

Проблема збереження життя і здоров’я людей залишається гострою. На совісті командирів і начальників - шестеро втрачених людей. Протягом 2003 року у військах сталося 17 злочинів, пов’язаних з рукоприкладством.

Командувач військами Західного ОК Сергій Чернілевський змушений констатувати, що «найбільш соціально небезпечним явищем є нестатутні взаємини у військових частинах та підрозділах. При цьому нестатутні взаємини мають достатньо високу скритність. А тому наявна кількість порушених протягом року кримінальних справ - це лише верхівка проблеми, корені якої - в недоліках нашої роботи, прорахунках у подоланні передумов протиправної поведінки військовослужбовців».

(«Армія України», м. Львів, №91, 5 серпня 2003 р.)

***

Военная прокуратура Харьковского гарнизона возбудила уголовное дело в отношении прапорщика военной части, расположенной в Октябрьском районе Харькова. Военнослужащий обвиняется в превышении служебных полномочий и применении насилия к подчиненному, сообщает информационное агентство «SQ» со ссылкой на следователя военной прокуратуры Дмитрия Светличного.

Обвинительное заключение гласит: имея намерение поглумиться над своим подчиненным, предъявляя необоснованные претензии по поводу ненадлежащего исполнения обязанностей в наряде, прапорщик оскорбил его нецензурной бранью и нанес три удара ладонью правой руки по лицу, причинив тем самым физическую боль.

(«Комсомольская правда в Украине», №165, 9 сентября 2003 г.)

***

16 жовтня 2000 року хлопця в армію проводжали, а рівно через рік - у труну клали. Невеличке село Буяни Луцького району налічує трохи більше 300 дворів. За останні роки у цинкових трунах туди привезли трьох солдатиків...

Сашку Явтушенку принесли повістку в армію восени 2000 року. «Я сподівалася, що сина в армію не візьмуть, бо мав туберкульоз, - розповідає мама Любов Павлівна. - Але 16 жовтня, коли Сашка призвали, виявилося, що зроблений у лікарні знімок зник. А ще ж мав кісту на печінці... Дитину визнали придатною до служби і забрали».

А рівно через рік, 16 жовтня 2001 року, Олександра Явтушенка батьки ховали на сільському кладовищі.

Сашко служив у знаменитій «учебці» «Десна» (Чернігівська обл.) - у танкових військах. Спочатку йому присвоїли звання молодшого сержанта, призначили командиром танка, заступником командира вз-воду, а з часом і командиром взводу. 13 жовтня матері повідомили, що мають приїхати з частини від Саші, бо щось сталося. Мати пригадала лист, що недавно отримала: «Мамо, якщо скоро не відпустять у відпустку, я звідси - просто в Ліпіни. Тут дурдом самий справжній. Сьогодні вночі наш сержант на полігоні ледь не згорів у наметі. Вчасно вискочив». Сашко просив, щоб мама взяла в лікарні довідку, що хтось з рідних дуже хворий - тоді його відпустять майже на місяць. Люди у військовій формі, що чекали на подвір’ї, сказали, що 12 жовтня Сашко покінчив життя самогубством. Тіло привезли майже через чотири доби - 16 жовтня 2001 року.

«З «Десни» приїхало 6 начальників і 6 солдатів, що служили разом з Сашею. Тільки один солдат відійде - начальник за ним. Не дали навіть поговорити», - каже мати. Батько допитувався, чому син міг покласти на себе руки. Їм пояснили, що Сашко віддавав чи продавав камуфляжі, до яких мав доступ, «дембелям», його зловили, і, злякавшись, видно, покарання, він таке зробив. «Але я зрозумів, що його прибили і підвісили, - каже батько, - хоч експертиза і показала, що це - самогубство».

Справу закрили, не повідомивши батьків. Через деякий час приїхав з «Десни» молодий майор, привіз папку з фотографіями. Сашко роздягнений, тіло побите, все в синцях. Була мова, що у тій частині була розтрата. А протягом року загинуло 8 хлопців.

(«Вісник» & K°», м. Луцьк, №37, 11 вересня 2003 р.)

Соціально-економічні проблеми

Виробничий травматизм

С начала года в Украине на своем рабочем месте от производственных травм погибло более 638 человек, сообщает Государственный комитет по надзору за охраной труда. В прошлом году «плата» за уголь и металл составила 708 человек.

(«Сегодня», №178, 11 августа 2003 г.)

Права жінок

Международная правозащитная организация «Human Rights Watch» осудила украинское правительство за неспособность обеспечить женщинам Украины равные права с мужчинами на рабочем месте. Организация осуждает практику, когда работодатели в объявлениях о вакансиях специально указывают пол претендента, имеющего шанс получить работу. По мнению «Human Rights Watch», это свидетельствует о стремлении отстранить женщин от лучше оплачиваемого труда. В отчете сказано, что даже за одинаковую работу женщины получают в среднем на треть меньшую плату, чем мужчины. По данным организации, 76% зарегистрированных безработных в Киеве - женщины. Также «Human Rights Watch» утверждает, что половина украинских женщин на рабочем месте подвергается сексуальным домогательствам.

В Министерстве труда и социальной политики отвергают обвинения «Human Rights Watch». Государственный центр занятости Минтруда отмечает, что уровень безработицы среди женщин (по данным на март 2003 года) был ниже, чем у мужчин - соответственно 9,2 и 9,7%.

(«Труд-7» (Украина), №70, 10-12 сентября 2003 г.)


 

СВОБОДА ВИСЛОВЛЮВАНЬ 

Загальні проблеми

Евгений Захаров, сопредседатель Харьковской правозащитной группы:

«Внесение изменений в информационное законодательство, если будет иметь реальные последствия, должно откорректировать судебную практику. Это позволит журналистам стать более свободными в своих оценках действий политиков. Однако судьи еще недостаточно хорошо воспринимают положения, о которых идет речь, - они для них новы. Трудно ожидать, что служители Фемиды в случае судебных конфликтов со СМИ в своих решениях будут опираться на новые положения законов. Адвокаты должны изрядно попотеть, чтобы убедить судей действовать в соответствии с новыми правовыми реалиями. Недаром главный глашатай этих изменений Николай Томенко говорил, что принятых документов мало. Из чего я делаю вывод, что существенно поправки на свободе мнений не скажутся. Тем не менее адвокаты смогут использовать эти нормы в качестве аргументов в защиту работников СМИ. То есть, мы получили «оружие дальнего действия», которое, в конце концов, будет стрелять, - не в нынешнем политическом сезоне. Не думаю, что появившаяся более твердая основа в законе побудит журналистов к более свободному обсуждению политической жизни в стране. Для развития активности масс-медиа нужны дополнительные побудительные мотивы. Повлияет ли обновленная законодательная база на отношения между политическими силами? Эти бои носят хаотический характер. Так, на мой взгляд, будет и далее - в процессе подготовки к президентским выборам, в протаскивании в парламенте закона о конституционной реформе, которое в ближайшее время будет главным рубежом противостояния между большинством и оппозицией и, собственно, частью подготовки к выборам Президента. Роль прессы на этом рубеже не изменится, если не случится никаких катаклизмов. Лучше бы их не было».

(«2000» - «Свобода слова», №37, 12-18 сентября 2003 г.)

***

Большая часть «крепостных» (в последнее время в журналистских кругах так стали называть государственные и коммунальные СМИ) изданий выступает категорически против приватизации, предпочитая и дальше пользоваться бюджетными дотациями и дополнительными льготами по тарифам на подписку. Зачастую такие издания мало заботятся о реальном читательском спросе, уделяя больше внимания публикациям отчетов или маловразумительных справок, полученных от вышестоящих инстанций. Для того, чтобы привлечь подписчиков на эти газеты, нередко используют административный ресурс. Говорить о цивилизованной конкуренции в таких условиях не приходится. Достаточно учесть тот факт, что частные издания платят налоги в бюджет, из которого финансируются их же конкуренты. При этом трудовые коллективы многих авторитетных газет, которые находятся под опекой властных структур, сами не прочь лишиться этой «опеки» и начать работать на себя. В борьбе за читателя профессиональные государственные газеты, получив некоторую независимость и свободу слова, могут составить серьезную конкуренцию многим независимым изданиям.

(«Деловая Одесса», №19, 12 сентября 2003 г.)

Новини медіапростору

Станом на 1 липня поточного року в Україні зареєстровано 17371 періодичне видання, повідомив заступник голови Держкомітету з питань телебачення і радіомовлення Віктор Петренко. Засновниками 6598 видань є юридичні особи, 2900 - фізичні особи, 802 - органи місцевого самоврядування.

Як свідчить статистика, в інформаційному просторі нашої держави переважають видання комерційного спрямування та видання, засновниками яких є фізичні особи. Це накладає відбиток на всю палітру діяльності ЗМІ і, зокрема, на формування інформаційного процесу, «що породжує певні тенденції». Така ситуація вимагає від владних структур пошуку нових підходів у відносинах із ЗМІ незалежно від форм власності, вважає Віктор Петренко. При цьому статистичні дані свідчать про тенденцію збільшення кількості україномовних видань. Якщо у 2000 році їх було 1933, то станом на 1 липня поточного року - 2401 (російськомовних відповідно 784 і 809).

(«Слобідський край, м. Харків, №161, 29 серпня 2003 р.)

***

Противостояние между Верховной Радой и Национальной телерадиокомпанией по поводу трансляции сессий парламента продолжается. Национальный совет по телевидению и радиовещанию намерен применить жесткие санкции и оштрафовать Национальную телекомпанию (НТКУ) на 1,15 млн. гривен за невыполнение госзаказа о прямой трансляции заседаний Верховной Рады.

Как объяснил глава парламентского Комитета по вопросам свободы слова и информации Николай Томенко, учредители НТКУ - Верховная Рада и Кабинет Министров - на основании решения Нацсовета по телевидению и радиовещанию имеют право оштрафовать телеканал на сумму нереализованного госзаказа.

(«Факты», №163, 9 сентября 2003 г.)

***

В рейтинге «Индекс свободы прессы» международной правозащитной организации «Репортеры без границ» Украина заняла 112-е место из 139 стран.

Список составляли, выслушав журналистов, исследователей и экспертов, которые отвечали на 50 вопросов о различных нарушениях свободы прессы в их странах.

(«Сегодня», №205, 12 сентября 2003 г.)

Судові процеси за участю ЗМІ

Людмиле Хорошиловой, директору программ ГТРК «Крым», председателю Крымской республиканской организации НСЖУ, отказано в удовлетворении иска о защите чести и достоинства к Елене Рожен, шеф-редактору программы «12 минут новостей» той же ТРК. Суть конфликта в том, что на пресс-конференции и в нескольких телепрограммах ответчица говорила о непрофессионализме Хорошиловой и введенной ею цензуре. Моральный ущерб истица оценила в 80250 гривен. Суд Железнодорожного района Симферополя признал требования Хорошиловой «противоречащими нормам действующего законодательства». Согласно Конституции Украины и Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждый гражданин имеет право высказывать свои взгляды и убеждения.

(«2000» - «Свобода слова», №29, 18-24 июля 2003 г.)

***

Ведущий программы «Эпицентр» Вячеслав Пиховшек принес извинения депутатам В. Онопенко и М. Павловскому за распространение ложной информации о них. В ноябре 2002 года на телеканале «1+1» Пиховшек сообщил о взятках в размере 0,5 млн. гривен, которые якобы предлагались за поддержку кандидатуры В. Онопенко на пост председателя Верховного Суда Украины.

(«Вечерний Харьков», №97, 9 сентября 2003 г.)

Злочини проти журналістів

В Запорожье совершено нападение на члена НСЖУ, и.о. гендиректора запорожского еженедельника «Досье» Анатолия Наумова в подъезде дома, где проживает журналист. Попытки похитить что-либо не было. А. Наумов был доставлен в 5-ю городскую больницу, где ему наложили на лицо и голову 9 швов. Коллектив редакции «Досье» считает, что нападение на Наумова могло быть связано с его профессиональной деятельностью журналиста и и.о. гендиректора газеты. Запорожский областной еженедельник «Досье» основан в июне 1999 года. Одним из учредителей издания был умерший 22 февраля 2003 года мэр Запорожья Александр Поляк. В прошлом году было совершено нападение на квартиру шеф-редактора «Досье» В. Полюшко и кража из офиса редакции. По этим фактам были возбуждены уголовные дела.

(«Досье», г. Запорожье, №31, 24 июля 2003 г.)

***

3 сентября в 7 часов вечера в приемный покой 9-й городской больницы Запорожья «скорой помощью» был доставлен молодой человек, из живота которого торчала рукоятка ножа. Пострадавший оказался внештатным сотрудником муниципальной газеты «Запорізька Січ» Сергеем Гончаренко.

Сергей считает, что причина нападения кроется в его журналистской деятельности, в частности, в публикации статьи о переделе собственности в сфере торговли. По словам Гончаренко, ему неоднократно звонили, то предлагая деньги, то угрожая «отбить голову». К этой же версии склоняется и главный редактор газеты «Запорізька Січ» Александр Веревкин, утверждающий, что Гончаренко готовил материалы о допущенных противоправных деяниях, где речь идет «об очень больших деньгах, которые, возможно, уходят в тень».

Нападение на журналиста расследует специальная следственная бригада.

(«Факты», №162, 6 сентября 2003 г.)

Про напад на Сергія Гончаренка див. - «Запорізька Січ», №171, 6 вересня 2003 р.

***

На следующий день после первого ЧП неизвестный возле квартиры напал на сотрудника редакции газеты «Досье» Николая Лоя, занимавшегося реализацией газеты. Лой никогда не являлся и.о. генерального директора, как сообщили многие СМИ, а с 5 сентября не работал в редакции. По обоим случаям возбуждены уголовные дела по ст. 296 - «хулиганство» с применением холодного оружия в первом случае и группой лиц - во втором.

По поводу нападения в июле этого года на журналиста «Досье» Анатолия Наумова, у правоохранителей появилось его признание, что он просто упал и ушибся, но об этом уже никто не писал.

(«Досье», г. Запорожье, №38, 11 сентября 2003 г.)

Див. також - «Сільські вісті», №105, 9 вересня 2003 р.

***

До справи Василя Коряка

51-летний бывший мэр Лубен Полтавской области Василий Коряк, на жизнь которого неоднократно покушались неизвестные, 12 сентября ранил неизвестного мужчину, который забрался ночью во двор его домовладения. Хозяин сделал два предупредительные выстрела в воздух из своего карабина, на ношение которого имел разрешение и с которым в последнее время спал. Вор бросился на Коряка с отверткой. Тогда хозяин сделал выстрел по ногам, но пуля попала в пах, и от большой кровопотери злоумышленник скончался.

Погибшим оказался 29-летний житель города Д., страдавший психическим заболеванием. Лубенская межрайонная прокуратура возбудила уголовное дело. Василий Коряк находится пока на свободе.

(«Факты», №169, 17 сентября 2003 г.)

«Темники»

Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Микола Томенко отримав від журналістів нові «темники» від Адміністрації Президента. У надісланих до парламентського Комітету документах йдеться про порядок висвітлення основних подій громадсько-політичного життя країни. Зокрема, журналістам пропонується ігнорувати заяви з приводу конституційної реформи народних депутатів від «Нашої України» Бориса Беспалого, Петра Олійника та Олекси Гудими, зустріч віце-спікера Олександра Зінченка з делегацією спілки молодих держслужбовців Німеччини, статтю в американській газеті «The New York Times», в якій йдеться, що «Україною керує бандит Кучма». Також «темник» пропонує висвітлювати акт вандалізму щодо мукачівської синагоги у контексті того, що мером міста є Василь Петьовка, якого підтримує «Наша Україна».

(«Сільські вісті», №102, 2 вересня 2003 р.)

 Поділитися