MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Інші справи

08.04.2004   
12 февраля с 10 часов утра Генеральную прокуратуру Украины пикетировали несколько женщин с плакатами в руках. Черкасчанка Тамара Науменко приехала в Киев защитить своего 19-летнего сына, который, по ее словам, был искалечен в армии. Трагедия произошла в августе прошлого года.

„В тот день Сережа уже сдал наряд, а „деды“ потребовали, чтобы он принес им сигареты. Возле столовой его поджидали два парня. Жестоко избив моего сына, они ушли. На следующее утро, 22 августа, Сережу, еле живого, заставили мыть умывальники, а один из тех парней, что избивали его вечером, зашел и еще раз ударил сына в грудь. Носом пошла кровь. Сереже стало совсем плохо. Он просился в санчасть, говорил, что больно дышать, но ротный пригрозил, мол, будешь жаловаться, мы тебя в психушку отправим. В течение недели Сережу никто не лечил, только сделали флюорографию, но ее результаты скрыли. Фельдшер попросил врача написать, что Сергей здоров. Когда я приехала и забирала сына, мы заехали в часть к командиру. Он сделал вид, будто в первый раз слышит о произошедшем, кроме того, настаивал, чтобы я не афишировала эту историю“.

28 августа в Черкасской областной больнице С. Науменко поставили диагноз „правосторонний посттравматический напряженный пневмоторакс“. Через два дня рядового Науменко прооперировали. До 2 октября Сергея продолжали лечить в Черниговском военном госпитале, где поставили иной диагноз — „спонтанный пневмоторакс“. 5 сентября 2002 года военный прокурор Черкасского гарнизона возбудил уголовное дело против рядовых И. и Б. по статье 406 ч.2 („нарушение уставных правил взаимоотношений между военнослужащими при отсутствии отношений подчиненности“). Тамара Науменко написала в Генеральную прокуратуру жалобу о недоверии Военной прокуратуре. Мать пострадавшего солдата добивается, чтобы дело взяла в свое производство Генеральная прокуратура.

(„Сегодня“, №34, 13 лютого 2003 р.)

***

В ноябре 2002 года военными было завершено расследование, подтвердившее „факты морального и физического издевательства над рядовым Сергеем Науменко“. Министр обороны Украины Владимир Шкидченко встретился с матерью и лично извинился перед ней. Сергею была выделена путевка в санаторий в Крыму.

По словам Тамары Науменко, сын служил в воинской части недалеко от Черкасс. Командир части во время разговора с ней предложил дать согласие на то, чтобы полученные травмы оформили как бытовые.

Поставив после избиения диагноз „здоров“, Сергею подписали смертный приговор. В таком состоянии его продолжали гонять в наряды, отжиматься. „Даже во время операции мне не давали покоя. В больничном коридоре от меня не отставал майор, уговаривая, чтобы я все-таки согласилась оформить травму сына как бытовую. Затем Сергея положили в Киевский центральный военный госпиталь. После обследования его комиссовали без инвалидности. Сейчас сын находится дома, но ему необходимо делать еще одну операцию, потому что на легком образовалась большая гематома. Возможно, придется удалять часть легкого. Судебный процесс над солдатами, жестоко избившими моего сына, постоянно блокируется...“.

(„Факты“, №29, 14 лютого 2002 р.)

***

Володимир Слонецький, заступник військового прокурора Дніпропетровського гарнізону:

„... В ході прокурорської перевірки в/ч А-1355 з’ясовано, що 9 жовтня 2002 року старший сержант А. Пожилий близько 20.30 у кімнаті для куріння завдав рядовому С. Чуприні таких ударів, після яких наступного дня останнього було доставлено до військового госпіталю, де йому видалили відбиту селезінку. Рішенням військового суду від 24 грудня 2002 р. А.Пожилого позбавлено волі на 3 роки...

Під час наглядової перевірки в/ч А-0574 була отримана інформація про начальника одного з підрозділів. Упродовж листопада 2002 року старший прапорщик Б. систематично направляв військовослужбовців строкової служби, які проходили стаціонарне лікування в медпункті, для виконання робіт, не із службовим завданням в Український державний НДІ медико-санітарної експертизи Дніпропетровська. Одного разу, не заставши в НДІ солдат, він побив рядового Літуна. 2 грудня 2002 року стосовно старшого прапорщика Б. порушено кримінальну справу.

У ніч з 12 на 13 грудня 2002 року командир парашутно-десантної роти в/ч 1126, старший лейтенант С. побив молодшого сержанта Грищенка, який був у стані алкогольного сп’яніння — два удари по голові, удар в груди, близько 10 ударів ногою по спині. Проти старшого лейтенанта порушено кримінальну справу.

26 грудня 2002 року за матеріалами наглядової прокурорської перевірки в/ч А-4036 було порушено кримінальну справу стосовно прапорщика Я. Близько 21-ї години він у нетверезому стані прибув у підрозділ, вишикував рядових Десятирика, Скока, Коваленка, Нікончука і побив їх за спробу привернути до себе увагу його співмешканки. О 2-й годині ночі прапоршщик проліз через вікно у казарму і продовжував виховувати солдат кулаками. Рубана та Скока прапорщик Я. Бив кулаками, ногами, пліткою та граблями у підсобному господарстві.

(„Сільські новини“, м. Дніпропетровськ, №8, 20 лютого 2003 р.)
 Поділитися