MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

$600 за розбиту голову адмiнiстратора бару «2000» готовi заплатити три мiлiцiонери, що «по п’янi» рвались до бiльярду

08.04.2004   

Бар «2000», що в самому центрi Немирова, знають всi. Адже саме тут вiдпочивали вiдомi гостi — «Океан Ельзи», Вiктор Павлик, Iрина Сказiна. Тут пiд «живу» музику «червонорутiвця» В’ячеслава Нiтруци немирiвчани часто святкують весiлля, днi народження, ювiлеї, чи подорожнi зупиняються, аби розслабитись за чашечкою кави, келихом пива, партiєю бiльярду...

Саме через бiльярд, пиво та горiлку розгорiлась бiйка в «2000», про яку тепер говорить весь Немирiв. Бо не вперше за останнiй рiк в цьому подiльському мiстi у кримiнальнiй хронiцi «свiтяться» мiсцевi мiлiцiонери... Спершу як злодiї, тепер кулачнi «бiйцi». Можливо, тому немирiвчани все менше вiрять в людей у погонах та справедливiсть?

— Це сталось 16 числа, коли десь близько 11 години вечора п’ятеро пiдпилих молодикiв прийшли до бару догнатись пивом, — розповiв у лiкарнi побитий адмiнiстратор, 23-рiчний Вадим Зозуля. — До кiнця вечора залишились Руслан, Андрiй та Саша (прiзвища не називаємо до закiнчення слiдства — прим.авт) — всi рослi, здоровi, у цивiльному, працiвники нашого кримiнального розшуку. Пили-гуляли, нiкого не чiпали, доки не вирiшили, як завжди, зiграти партiю «американки». Чергу вони не займали, а з жетоном пiшли до кiмнати з бiльярдом та гральними автоматами i почали влазити в гру без черги. Чую крики звiдти, шум, сварку... Коли я як адмiнiстратор почав «розрулювати» конфлiкт, то почув про себе нецензурщиною таке: «Ми тебе, пацан, мовляв, посадимо, «закриємо», «харю» заткнемо! А на бар замок повiшаємо — капут всiм вам, бо ти що, не знаєш, на кого бочку котиш!» Спершу буцiмто розвели ми їх, але повторно повернувшись, один iз них, Саша, один раз менi врiзав, другий, сорочку порвав i втретє так, професiйно головою в голову як дав... Їх нiхто не чiпав, тiльки не давали мене ногами добивати, знали, що враз потрапиш в «обiз’янник» райвiддiлу.

— Що було далi, пам’ятаєш?

— В очах потемнiло, шумiло, нудило. Але мене, а не їх спершу, завезли на експертизу про стан сп’янiння, хоча я був абсолютно тверезий, тiльки весь у кровi. Лише пiсля цього потрапив до лiкарнi. Медики кажуть, що iз забоєм головного мозку мiнiмум лежатиму тут 3 тижнi. Лiкiв уже на 360 гривень мати накупила, весь час плаче, її начальник мілiцiї до себе викликав, персонально машину додому присилав.

— Думаєш, розберуться?

— Мати весь час плаче, боїться з мiлiцiєю зв’язуватись, її вмовляють забрати заяву, написати, що нiчого не сталось, мовляв, я сам вдарився. Вже 600 доларiв пропонували, бо скандалу не хочуть. До мене сюди заступник начальника приходив, торбу з харчами принiс, каже, хлопцi ще молодi, службу не поняли, подурачились, такого бiльше не буде. Але я за те, щоб такого «беспредєлу» в Немировi бiльше не було. Бо люди через таку мiлiцiю вже бояться ввечерi на вулицю вийти, в бар зайти... Кажуть, «мусора» зовсiм розпоясались, немає на них управи, королями живуть. Тому я звернувся за захистом до СБУ та замовним листом вiдправив заяву прокурору областi.

— Це не перший випадок, коли працiвники органiв так себе поводять. Два тижнi тому ця ж компанiя побила вiдвiдувача нашого бару Сашка Гаєвського, — пiдтвердив слова працiвника власник бару Володимир Стаженець. — Але тодi на виклик так нiхто i не приїхав. Я розумiю, що 16-го мiлiцiонери були не на роботi, вiдпочивали... Але чому їх називають не iнакше як «мусора», коли весь їхнiй стiл та пiдлога були в блювотi — на очах людей без мiри доганялись пивом. Та пилюка на дорозi вдесятеро чистiша, нiж душа таких негідників. А потiм пiсля побиття вдвоє нижчого за себе адмiнiстратора хапали мене «за грудки», провокували, кричали: «Ну, шо, крутий, удар нас — зразу на тюрму загримиш!» Та будь моя воля — цих трьох «в погонах» за секунду поклав би, бо я майстер спорту з боксу, чемпiон України.

Це ще щастя, що ми заборонили мiлiцiї заходити сюди в «2000» iз зброєю, а то б когось пристрелили. Вранцi ця трiйця вже не тикала, пробували вибачатись, 600 «баксiв» для Вадима пропонували. Керiвництво мiсцевої мiлiцiї шукає з нами зустрiчi, хочуть зам’яти iнцидент, бо новий начальник облмiлiцiї Литвин такого їм не подарує.

А ще в Немировi кажуть, що учасникiв весняних «мiлiцейських» пограбувань магазину мобiльникiв «Елефант», банку «Аваль» та Фонду страхування досi шукають. Один пiдозрюваний буцiмто втiк аж до Казахстану, iншого бачили... у Вiнницi, де його «кришують» впливовi родичi, третiй потрапив на «джипi» в ДТП, в якому є жертви i загиблий.

Про причини такої вседозволеностi по-немирiвськи люди на сусiдньому базарi рiзне кажуть. Але винна не мiсцева знаменита горiлка, а тi, хто п’є її без мiри. Та той, хто, маючи десяток тутешнiх магазинiв та кафе, записаних на родичiв, покриває «беспредєл» та особисто залагоджує конфлiкти.

(«33 канал» м. Вінниця 24.09.2003)

 Поділитися