Перший заступник керівника Департаменту внутрішньої безпеки і розслідувань МВС України Валерій Назаров. Кому потрібні «страшилки» про міліціонерів?
«... Громадяни можуть бути певними: немає в міліцейських підрозділах ані потайних склепів з ланцюгами для тортур, ані жахливих катівень...
Зауважу, що жодна критична публікація не залишається без відповіді, а за кожним фактом нарікання на діяльність працівників міліції проводяться конкретні службові розслідування. Проаналізувавши їх, ми дійшли висновку, що лише незначний відсоток критичних публікацій містить у собі аргументовану, перевірену та достовірну інформацію про зловживання працівників міліції, решта не знаходить підтвердження або безсоромно перекручує факти. Прикладів багато.
Звернімося хоча б до статті «Хватай провинциала — лепи дело», опублікованій в інтернет-виданні «Україна кримінальна». В ній йдеться про неправомірні дії міліціонерів Соломянського РУ ГУМВС України в Києві під час затримання, опитування та обшуку мешканця м. Ірпінь. Насправді ж зловмисника було затримано для перевірки скарги, з якою звернулась до міліціонерів роти ППСМ продавець магазину. Вона запевняла, що хлопець розрахувався за товар фальшивою 10-гривневою купюрою. Під час обшуку у нього було знайдено пять 5-гривневих купюр з однаковим номером, а в кишені — чотири фальшивих банкноти номіналом 10 гривень. Зараз правопорушник знаходиться під вартою, ведеться слідство. Оскільки він стверджує, що під час перебування в районному управлінні міліції до нього застосовувались заходи психологічного та фізичного тиску, а працівники міліції це заперечують, матеріали службового розслідування направлено до прокуратури Соломянського району для прийняття остаточного рішення...
Щодо засобів масової інформації, сьогодні із загальної кількості критичних матеріалів на адресу міліції критику можна визнати справедливою щонайбільше у 20% випадків. Інші 80% — емоції, надумане, результат виробленого упродовж десятиліть стереотипу мислення...».
(«Іменем закону», №33, 15-21 серпня 2003 р.)