“24.07.2003 року о 22 год. 05 хв. В приміщенні кабінету № 77 Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області було виявлено труп мого сина Тимофєєва Олега Ігоровича 22.02.1972 року народження...”
Уповноваженому Верховної Ради України з Прав Людини
Карпачовій Н.І.
Тимофеевої Лідії Петрівни
10009, м. Житомир, вул. Вітрука, 42/7, кв. 191
Шановна Ніно Іванівна
24 липня 2003 року в Житомирському міському відділі УМВС України в Житомирській області помер мій син Тимофеєв Олег Ігорович, 1972 року народження від раптової серцевої смерті. Вважаю, що мого сина вбили працівники міліції. Для такої впевненості у мене є всі підстави.
Так, мого сина забрали з квартири, за вищевказаної адреси, о 8 годині ранку двоє працівників міліції. Як пояснили працівники міліції мого сина викликали до міськвідділу в якості свідка по якійсь справі. Після цього мого сина Тимофеєва О.І. доставлено до Корольовського райсуду м. Житомира, де суддя Кочетов Л.Г. о 9 годині 45 хвилин виніс постанову про притягнення мого сина до адміністративної відповідальності за ст. ст. 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення на 5 діб (копія рішення додається). При цьому моєму сину інкримінувалось скоєння дрібного хуліганства та злісна непокора законним вимогам працівників міліції об 11 год. 00 хв. 23.07.2003 р. по вул. Ціолковського в м. Житомирі. Як видно з цього абсурдного рішення, що воно сфабриковане. Так, в рішення не вказано очне місце скоєння адмінправопорушення, в справі не має ніяких пояснень свідків, крім рапортів працівників кримінального розшуку.
Але, це ще не все. Відповідно до вимог діючого законодавства, мого сина повинні були після суду помістити до ізолятора тимчасового тримання, для відбування покарання. Краще він би знаходився в ізоляторі, залишився би живий. Однак, як видно з відповіді виконуючого обов’язки начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, мій син в поточному році до ізолятора тимчасового тримання Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області не поміщався.
Близько 20 години 30 хвилин 24.07.2003 р. лікарі швидкої допомоги констатували смерть мого сина внаслідок раптової серцевої смерті. Син помер в 77 кабінеті вказаного міськвідділу. При цьому на плечі мого сина було виявлено синець. Коли ми забирали його тіло з моргу то в області живота ми виявили ще один сінець. Крім того, не було повернуто сорочку, в яку був одягнутий мій син, коли його забирали працівники міліції. Виклик швидкої допомоги здійснив оперуповноважений Прокопчук, якій вів „бесіду” з моїм сином.
Про смерть сина ми дізналися лише ранком 25.07.2003 року.
06.08.2003 року я подала заяву про вбивство мого сина до Житомирської міської прокуратури. Однак, до цього часу ніякого рішення про наслідки розгляду заяви я не отримала. Лише 6.10.2003 року слідчим прокуратури Дмитренко у мене було відібрано пояснення!!! Через два місяці після подання заяви. Це грубе порушення процесуального кримінального кодексу. Адже, рішення про порушення, або відмову в порушенні кримінальної справи приймається протягом 3 діб. У виключних випадках протягом 10 діб.
Як видно з вищевикладеного, всі факти підтверджують – вбивство. Так, ніхто не може мені пояснити де знаходився мій син з 9 год. 45 хв. по момент смерті о 20 годині. Адже, він повинен був знаходитись в ІТТ? Згідно з практикою Європейського Суду з Прав Людини, владні органи несуть повну відповідальність за здоров’я людини, яка знаходиться під їх юрисдикцією. Крім того, не я повинна доводити вину міліції, а вона повинна доказувати, що діяла в рамках закону.
Чому мого сина викликали як свідка, а потім було засуджено до адмінарешту? Чому про його смерть нам повідомили лише на слідуючий день? Яке право мав оперуповноважений Прокопчук весті бесіду з моїм сином, якщо він був притягнутий до адмінвідповідальності, а не за кримінальний злочин? Ніхто мені не може показати документи (пояснення, протокол допиту), які підтверджували б що з ним хтось вів бесіду? Чому син помер в кабінеті 77 міськвідділу, а не в ІТТ? Чому після двохмісячної перевірки моєї заяви, мене опитали через два місяці? І таких чому в цій справі багато.
В мене не має впевненості в тому, що особи, які вбили мого сина, будуть знайдені та притягнуті до кримінальної відповідальності. Прошу взяти розслідування моєї заяви під свій особистий контроль, та знайти осіб винних у вбивстві мого сина.
Додаток:
1. Копія постанови від 24.07.2003 р. про притягнення мого сина до адмінвідповідальності.
2. Копія свідоцтва про смерть мого сина від 28.07.2003 р.
3. Копія відповіді з Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області від 01.09.2003 р.
З повагою та надією на допомогу Л.П. Тимофеєва
7 жовтня 2003 року
***
До Богунського районного суду
м. Житомира
СКАРЖНИК:
Тимофєєва Лідія Петрівна
10009, м. Житомир, вул. Вітрука, 42/7 кв. 191
ОРГАН ОСКАРЖЕННЯ:
Прокуратура Богунського району
м. Житомира
10000, м. Житомир, вул. Черняхівського, 2
СКАРГА
На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.10.2003 року по факту смерті Тимофєєва Олега Ігоровича 24.07.2003 року.
24.07.2003 року о 22 год. 05 хв. В приміщенні кабінету № 77 Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області було виявлено труп мого сина Тимофєєва Олега Ігоровича 22.02.1972 року народження.
05.08.2003 року я звернулась із заявою до прокуратури Богунського району м. Житомира про вбивство мого сина працівниками міліції. Після двохмісячної перевірки моєї заяви старшим слідчим прокуратури Богунського району м. Житомира В.В.Дмитренко 11.10.2003 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті мого сина.
З вказаною постановою я повністю незгодна, вважаю, що вона незаконна та прийнята передчасно, без дослідження всіх обставин справи.
Так, мого сина забрали до міліції 24.07.2003 року близько 8 години ранку. При цьому два працівника міліції пояснили, що забирають його для допиту в якості свідка по якійсь справі. Після цього, о 9 годині 45 хвилин, мого сина було засуджено суддею Корольовського району м. Житомира Кочетовим Л.Г. до 5 діб адмінарешту за скоєний буцімто напередодні 23.07.2003 року адмінпроступок за ст.ст. 173, 185 КУпАП України. Згідно з вказаним рішенням суду мого сина доставили до Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області для відбування покарання в ІТТ вказаного закладу.
Що з моїм сином робили цілий день, мені невідомо, але о 20 год. 30 хв. лікарі „Швидкої допомоги констатували смерть мого сина в кабінеті № 77. яким чином мій син замість ІТТ опинився в 77 кабінеті у того ж оперативного працівника, який ранком забирав його з квартири.
По правилам внутрішнього розпорядку, особи засуджені за адмінправопорушення повинні знаходитись в камері ІТТ, куди їх оформляють одразу ж після суду. Як видно з відповіді виконуючого обов’язки начальника Житомирського МВ від 01.09.2003 року мій син до ізолятора тимчасового тримання Житомирського МВ не поміщався (копія відповіді додається).
Як видно з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи лікарі „Швидкої допомоги не опитувались. Не вказано в постанові коли лікарі отримали виклик, що вони встановили по приїзду? В якій позі і в якій одежі був мій син під час їх приїзду? Чому в моргу, нам не видали сорочку сина, в якій його забирали до міліції? Чому про смерть сина ми дізналися лише на слідуючий день? Не витребувано та не долучено до матеріалів перевірки картку виклику „Швидкої допомоги”. Також слідчим не з’ясовано, за якими нормативними актами оперуповноважений оформляв мого сина до ІТТ, адже це функція лише працівника ІТТ. Який сенс був в особистому обшуку мого сина, якщо він знаходився в міліції з 10 години.
В матеріалах перевірки немає жодних документів, які б підтверджували проведення особистого обшуку мого сина. А наскільки мені відомо особистий обшук проводиться в присутності двох осіб, які були запрошені в якості понятих, про що складається протокол, в якому зазначається прізвища та адреси цих осіб, час та місце проведення обшуку. Однак, слідчий не з’ясував вказані обставини. Крім того, не долучено перевірки виписки з журналу про облік осіб, які доставлялись в міській відділ.
В постанові про відмову вказано, що при судово-медичному обстеженні трупа в області нижньої губи з боку слизової оболонки виявлене садно, яке могло утворитися до настання смерті і в причинному зв’язку зі смертю не знаходяться. Але, якщо оперуповноважений Прокопчук не здійснював на мого сина фізичного та морального тиску, то звідки у сина з’явилось садно. Слідчим це також не з’ясовано.
Як видно з вищевикладеного, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті мого сина та відносно працівників міліції по факту перевищення ними своїх службових повноважень є незаконною та передчасною.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 99-1 КПК України, -
ПРОШУ:
1. Прийняти Мою скаргу до розгляду та розглянути її по суті.
2. Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті мого сина Тимофєєва О.І. від 11.10.2003 року – скасувати, а матеріали перевірки передати для додаткової перевірки.
3. В ході досудової підготовки розгляду справи витребувати відмовний матеріал від 11.10.2003 року.
Додаток:
1. Копія скарги.
2. Копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.10.2003 року - на трьох арк.
3. Копія свідоцтва про смерть Тимофєєва О.І.
4. Копія відповіді з Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.
5. Копія постанови від 24.07.2003 року Корольовського районного суду м. Житомира про накладення адмінарешту на Тимофєєва О.І.
16.10.2003 р. Л.П.Тимофєєва
***
Генеральному прокурору України
Адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15
Скаржник: Тимофєєва Лідія Петрівна
Адреса: 10009, м. Житомир, вул. Вітрука, 42/7, кв. 191
СКАРГА
на неправомірні дії працівників прокуратури Житомирської області, міста Житомира та прокуратури Богунського району м. Житомира при розгляді моїх заяв
про вбивство мого сина Тимофєєва Олега Ігоровича працівниками
Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.
24.07.2003 року о 22 год. 05 хв. в приміщенні кабінету № 77 Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області було виявлено труп мого сина Тимофєєва Олега Ігоровича, 22.02.1972 року народження.
05.08.2003 року я звернулась із заявою до прокуратури Богунського району м. Житомира про вбивство мого сина працівниками міліції. Після двохмісячної перевірки моєї заяви, старшим слідчим прокуратури Богунського району м. Житомира Дмитренком В.В., було винесено постанову від 11.10.2003 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті мого сина О.І.Тимофєєва. І це тоді, як в діях службових осіб Житомирського міськвідділу міліції по відношенні до мого сина є склад злочину, передбачений ст.ст. 364, 365, 366, 371 КК України, але про це в вищезгаданій постанові слідчого прокуратури немає, навіть, згадки.
Про обставини вбивства мого сина працівниками міліції безпосередньо в службовому приміщенні міського відділу внутрішніх справ та про свою незгоду із прийнятим рішенням слідчого прокуратури Богунського району м. Житомира про відмову в порушенні кримінальної справи, я зверталась до органів прокуратури, але, отримавши відповіді, мені так і не зрозумілі слідуючи обставини, які я викладаю нижче.
По-перше. Де знаходився мій син 24.07.2003 року з 8 год. ранку до 9-45 год. цього ж дня, коли його було засуджено за „скоєння” адміністративного порушення за статтями 185, 173 КпАПП України?
По-друге. Ким конкретно із співробітників Житомирського МВ УМВС України складався відповідний адмінпротокол до суду і які документи (рапорти, пояснення свідків тощо) стали основою для встановлення самого факту адміністративного правопорушення „вчиненого” 23.07.2003 року Тимофєєвим О.І.
Втрете. 13.10.2003 року слідчий прокуратури Богунського району м. Житомира Дмитренко В.В. на мою скаргу від 05.08.2003 року, тобто через 2 місяці, повідомив мене, що „за фактом умисного вбивства Тимофєєва О.І. ...” в порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю події злочину.
27.10.2003 року, я отримала відповідь від прокурора Богунського району міста Житомира Кобернюка В.М., де вже вказано, що перевірка проводилась для „встановлення місця перебування Тимофєєва О.І. 24.07.03 року з 9-45 до 20-30 год. ...”.
Мені зовсім не зрозуміло із цих відписок – які саме факти перевірялось прокуратурою одного району? Чи обставини вбивства мого сина працівниками відділу карного розшуку (далі по тексту ВКР), а вчасності, Прокопчуком О.В., у кабінеті № 77 міськвідділу міліції міста Житомира, чи, де знаходився Олег (Тимофєєв) цілий день 24 липня 2003 року? Яка саме проводилась із сином „бесіда”, що закінчилась його смертю? Чому Олега після засудження судом о 9-45 год. ранку 24.07.2003 року до адміністративного покарання не було поміщено до ІТТ (ізолятор тимчасового тримання) МВ УМВС, а тримався в „клітці” при черговій частині до 20 год. 20 хв. цього ж дня без їжі, води, не виводили до туалету. Яке мав право оперуповноважений ВКР МВ УМВС Прокопчук О.В. „викликати” сина „для бесіди” в свій службовий кабінет № 77, а не проводив її з Олегом в кімнаті при черговій частині? Слід зауважити, що районною прокуратурою зовсім не дана оцінка діям чергового по МВ УМВС, який дозволив, без резолюції начальника міськвідділу, забирати сина „для бесіди” за межами чергової частини. До речі, прокурор Богунського району, навіть, не вияснив таки обставини:
· яким чином о/у Прокопчук О.В. з’ясував дані мого сина, його адресу і чому не затримав 23 липня 2003 року безпосередньо після „скоєння” адміністративного правопорушення, а з’явився о 8 години ранку 24.07.03 р., тобто на слідуючий день, додому до Олега, щоб його затримати;
· яким чином труп сина опинився в морзі та інше.
Вчетверте. Всі мої заяви і скарги були подані згідно практичної реалізації права громадянина України, наданого Конституцією України ( 254к/96-ВР ), до Генеральної Прокуратури України з надією реального втручання та усунення порушення законності. Але, в порушення статті 29 Закону України „Про звернення громадян”, всі мої звернення до прокуратури Житомирської області та до Генеральної прокуратури України були переправлені, знов-такі, до самої нижчої прокурорської ланки – прокуратури Богунського району м. Житомира. Перевірку за моїми зверненнями, знову ж, доручено слідчому цієї прокуратури В.В. Дмитренку, яким було незаконно відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом вбивства мого сина працівниками „правоохоронного органу”.
В п’яте. Із цієї страшної історії можливо зробити тільки висновки, що наша Генеральна прокуратура України, прокуратура Житомирської області зовсім не піклуються станом законності на місцях і не здійснюють належного контролю щодо роботи підлеглих. Все пустили на самоплив і умисно покривають своєю бездіяльністю злочинців у погонах. Не хочуть „виносити сміття із хати”, бо зжились із міліцейськім керівництвом і тому зовсім не виконують своїх функціональних обов’язків по усуненню порушень закону.
Всі вищенаведені обставини вимусили мене, згідно ст. 99-1 КПК України, звернутись із скаргою до Богунського районного суду м. Житомира на незаконну постанову слідчого райпрокуратури міста Житомира про відмову в порушенні кримінальної справи з метою її скасування.
Одночасно, я прошу Генеральну прокуратуру України провести належну та всебічну перевірку законності і об’єктивності дій працівників органів прокуратури Житомирської області, міста Житомира та Богунського району м. Житомира по перевірці моїх заяв стосовно вбивства мого сина Тимофєєва Олега Ігоровича в Житомирському міському відділі міліції.
До своєї скарги додаю відповіді слідчого Богунської райпрокуратури м. Житомира від 13.10.2003 року, прокурора цього ж району від 27.10.2003 року та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в яких маються суттєві протиріччя при викладені одних і тих же обставин, що свідчить про безвідповідальне ставлення посадових осіб прокуратури області, міста Житомира та Богунського району міста до виконання своїх службових обов’язків, а також інші документи по справі.
З повагою та надією на справедливість.
Додаток на ___ аркушах.
„___” ___ 2003 року Л.П. Тимофєєва