MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Міліціонер побив дівчину на дискотеці? З діагнозом «забій головного мозку» вона лежить у лікарні

09.04.2004   

Ірина ЯРОШИНСЬКА:

Вікторія має намір оголосити голодування, бо, на її думку, щоб виправдати правоохоронця, винною хочуть зробити її. Коли наш журналіст виїхала у відрядження, аби з’ясувати ситуацію, їй заборонили спілкуватись з дівчиною, навіть змусили покинути лікарняну палату під приводом — «зараз санепідстанція приїде». Чого і хто боявся?

Вікторії Мороз — 21 рік. 22 лютого о 2-й годині ночі «швидка» привезла її у травматологічне відділення Немирівської районної лікарні. Машина приїхала на виклик у село Ковалівку до місцевого дискобару.

Дівчина розповідає:

- Був танець, «полька». На танцполі танцювали Андрій з Надією, сестрою своєї нареченої. Танцювали і ми з дівчатами. От і зіштовхнулись. Я випадково вдарила Надію, а вона — мене. Ніякої бійки між нами не було. Але Андрій схопив мене за барки і почав трусити. Потім лівою рукою тримав, а правою вдарив в живіт, а потім в голову. Тут хлопці Женя і Степан побачили це, підбігли до нього і почали відтягувати. Я пішла до свого столика, але тільки сіла, як в мене запаморочилась голова, і я впала. Дівчата мене вивели на вулицю, приводили до тями, відливали водою. І викликали «швидку». В лікарні поставили діагноз — забій головного мозку та підозра на пошкодження внутрішніх органів. Ось у мене усі руки в синяках, і під оком запливло.

А зранку до мене в палату прийшла Надія зі своєю сестрою, нареченою Андрія, і почали погрожувати, мовляв, якщо ти подаси на Андрія заяву у міліцію, то ми зустрічну заяву подамо, що ти Надю била.

У дівчат є серйозна підтримка, бо, по-перше, Андрій — працівник міліції, а по-друге, їхній батько — підполковник, теж правоохоронець. Тому, як треба себе поводити, що робити — вони все знають. Невже він дозволить, щоб його майбутнього зятя звільнили з органів? Вони цілий день бігали, а потім Надія написала заяву на мене і швиденько лягла у лікарню ніби зі струсом мозку. Наголошую, що мене у лікарню привезла «швидка» о 2-й годині ночі, а Надя прийшла туди своїми ногами аж о 17-ій годині вечора!

«КАЖУТЬ, ЩО Я БИЛА З РЕВНОЩІВ...»

Мама потерпілої Вікторії, Тамара Степанівна:

- Про те, що доньку побили, медики повідомили у міліцію ще вночі, але до самого ранку заява лежала незареєстрована — вони не знали, чи давати їй хід, чекали начальника. Тільки коли о 8-й ранку прийшов начальник райвідділу, в нього запитали, мовляв, чи реєструвати заяву. Він ще накричав на підлеглих, мовляв, чому так довго тягнули, звичайно, реєструйте. А потім його заступник по роботі з персоналом почав збирати свідчення. І тут ми зіштовхнулись з тим, що усі свідки почали говорити неправду. Прийшла одна дівчинка-школярка разом зі своєю вчителькою давати показання, і розказує, що і як було, а показання не записують, коли вона запитала, чому, відповідають — це до справи не стосується. Або ще одна прийшла, а в кабінеті сидить Андрій. Скажіть, як ця дитина при ньому буде розповідати? Він же не дає дітям правди сказати. Чи інша дівчина зайшла у райвідділ, а у коридорі її перепиняє Андрій і каже — йдемо до мене в кабінет, поговоримо. То хіба це не тиск на свідків? Он Віка дала свідчення, хто там був зі свідків, а їм показали ці слова, от вони і почали обробляти свідків. Навіть ті хлопці, які відтягували Андрія від Віки, взагалі відмовились від своїх дій і слів і казали, що їх там не було. Скажіть, хто сьогодні проти міліції піде, коли такий «беспредел»?

Вікторія: — Вони стверджують, нібито це я з ревнощів почала бити Надію. Мовляв, я колись зустрічалась з Андрієм, а потім Надина сестра відбила його в мене, от я хочу його повернути. Он всі мої подружки вам підтвердять — так, Андрія я знаю давно, але ми з ним ніколи не зустрічались, кілька разів у одній компанії перетинались разом. Єдине, що було, то я йому подарувала квіти на день народження. І все.

Тоді скажіть мені, якщо це я робила з ревнощів, то навіщо мені Надію бити, вона ж нічого до цих стосунків не має? Ще вони кажуть, що, мовляв, ми п’яні були, то в бармена є записано, що ми на шістьох одну пляшку горілки взяли. А от в них велика компанія сиділа, хлопці-дівчата, не діти всі, от вони пили. А зараз говорять, що вони, мовляв, чіпси і сік тільки купували. Але ж це смішно! Запитайте у будь-кого, коли це вони з соком на дискотеці сиділи?

«ВОНА НАВМИСНЕ ВПАЛА ЗІ СТІЛЬЦЯ»

Розповісти свою точку зору на події тієї ночі я попросила Надію, яка також лежить у лікарні в неврологічному відділенні з діагнозом — струс мозку.

- Ми танцювали з Андрієм. Місця для танцю було багато. До нас підійшли Віка і ще одна дівчина, щоб танцювати біля нас. Вони нас навмисне штовхнули, і коли ми відійшли, щоб не вплутуватись, знову штовхнули. А потім Віка вдарила мене кулаком у спину і в голову.

- Андрій в цей час що робив?

- Він не бачив цього. І коли вона знову намагалася вдарити мене, Андрій попросив: «Віко, не треба», — і став між нами. Він її просто відвів. Він її не бив. А потім, мені здається, вона навмисно впала зі стільця і вдарилась об підлогу головою. А ще я бачила багато горілки на їхньому столі.

- Скільки?

- Не пам’ятаю, але не одна пляшка.

- Ви в своїй компанії пили?

- Ні, ми не вживали спиртного, ми замовили сік і чіпси.

- Чому Віка почала тебе бити?

- Їй дуже подобається Андрій, і я думаю, що вона приревнувала.

- Ти з ним зустрічаєшся?

- Ні, моя сестра.

- А чому ж вона тебе намагалася бити, а не сестру?

- Просто моя сестра старша, і вона могла б дати здачу.

ЧОМУ ДІВЧАТА У РІЗНИХ ВІДДІЛЕННЯХ?

Начальник Немирівського райвідділу міліції Микола Яценко спочатку, коли я перебувала у відрядженні, відмовився зі мною зустрітись та прокоментувати ситуацію. Однак, коли я повернулась у Вінницю, він зателефонував і повідомив ось що:

- По справі ми провели службове розслідування. Опитали 21 особу, яка була присутня на дискотеці у Ковалівці. З них 18 дали свідчення, що Андрій О. не бив Вікторію М. З тих, хто стверджує протилежне — це сама Вікторія та дві її подружки. Зараз справа знаходиться у районній прокуратурі, там проведуть додаткове розслідування, якщо буде потрібно. Вплив на свідків? Може, десь така практика і має місце, але у нас цього немає. Можете самі приїхати і опитати свідків.

Я була у Немирові. Зустрілась з учасниками інциденту, окрім самого Андрія. Залишила свої телефони. Однак, він так і не передзвонив.

Коли я була у лікарняній палаті Вікторії, зайшла медсестра і попросила вийти, бо чекають візиту «головного лікаря та санепідстанції». Я попросила в неї ще дві хвилини, щоб зробити знімок, однак медсестра почала благати: «Ви хочете, щоб мене звільнили?» Двері відділення закрили на замок. Прийшла через півгодини. Санепідстанції не було, але «ми нікого не пускаємо, бо в нас карантин. Грип, розумієте?»

Залишились ще питання без відповідей. Якщо Вікторія і Надія мають однаковий діагноз — струс мозку, то чому одна лежить в травматології, а друга — в неврології? Кажуть, що Надію поклали у лікарню без огляду лікарів, і сьогодні на чергових лікарів чиниться тиск, з погрозами звільнення, щоб вони підписали папери, нібито вони приймали Надію.

ВІКТОРІЯ — ЗАРУЧНИЦЯ?

Коли матеріал був готовий, зателефонувала матір Вікторії і зі сльозами повідомила, що в палату №12, де лежить її донька, нікого не пускають. Вона, матір, досі не може дізнатись у лікаря, що з її донькою, який результат рентгену та УЗД, в якому вона стані. В заручниках разом з Вікторією опинилась бабуся, яка лежить в палаті №12 — до неї приїхали з села син з онуком, а їх також не пустили. До усіх інших хворих відвідувачі ходять без обмежень. Може, бабуся потерпіла через те, що, коли мене попросили залишити палату, вона встала на мій захист, пройшлась по відділенню і запитала, чому у всіх палатах відвідувачі сидять, а «журналістку з Вінниці вигнали, вона ж на роботі!»

Прийшла до головного лікаря районної лікарні, однак він далі порога не пустив: «Я вас сюди не запрошував, залиште кабінет». А в цей час до нього в кабінет прийшли лікарі з травматологічного (де лежить Вікторія) та неврологічного (де лежить Надія) відділень. Крізь незакриті двері було чути, як головний лікар давав тверді настанови — з журналістами не спілкуватись, ніяких інтерв’ю не давати, у відділення не пускати. Я так і не змогла відмітити своє відрядження, не змогла дізнатись, з якими діагнозами перебувають на лікуванні обидві дівчини.

Хочеться нагадати пану головному лікарю, що він є державним службовцем, а я — журналіст, перебувала у підвідомчій йому лікарні не з особистих причин, а згідно із завданням редакції, і своїми діями він, посадовець, перешкоджав виконати завдання. Хочеться також нагадати, що ви, пане лікарю, отримуєте свою зарплату з держбюджету, куди я особисто та редакція газети, яка мене відрядила на завдання, щомісяця сплачуємо податки вам на зарплату. Ваша поведінка може вказувати лише на те, що ви — або отримали вказівку від когось з правоохоронців (не стверджую, що це пов’язано, але весь Немирів знає, що головний лікар і начальник райвідділу — куми та добрі приятелі), або ви навмисне хотіли приховати від мене правду. Також нагадую, що ваші дії суперечать закону України «Про інформацію», і я повідомила ваше вищестояще керівництво про це. Чекаю на оцінку ваших дій від облздороввідділу та прокуратури, куди я подала відповідну заяву.

(“33-й канал”, м. Вінниця, №10, 3 березня 2004 p.)

 Поділитися