Братки з Луганської мiлiцiї

У сiчнi цього року нарядом ППС був затриманий вiдомий у Луганську лiкар Н. Ось як описала подальшi подiї газета «Луганська правда». «Не назвавши себе, загрозливим тоном, щедро приправленим нецензурщиною, зажадали повiдомити, де проживає. Проте, схоже, адреса їх особливо не цiкавила, – не чекаючи вiдповiдi, схопили за руки, почали ритися в кишенях. Природна реакцiя Валентина Григоровича: «Що ви робите?» викликала у нападникiв сплеск злiсної лютi. Бризнувши в обличчя з газового балончика, повалили на землю i почали бити. Били ногами, якимсь металевим предметом. Били по спинi, грудям, шиї, рукам, ногам. Супроводжуючи екзекуцiю лайкою й погрозами «замочити». Витягши, нарештi, з кишень грошi, люди в темному заклацнули на ньому наручники. Жбурнувши його через заднi дверцята автомобiля на пiдлогу, немов мiшок, мiлiцiонери бiля двох годин колесили по мiсту, поки не приїхали в РВВС.

У вiддiленнi мiлiцiї вiдразу побачили, що цього разу хлопцi з ППС «переборщили», зняли наручники i викликали бригаду «швидкої допомоги». Працiв­ники невiдложки надали постраждалому першу медичну допомогу, рекомендували негайне рентгенологiчне й iнше обстеження, лiкування.

Пiсля цього мiлiцiонери запропонували постраж­далому «в обмiн на госпiталiзацiю» власноручно напи­сати заяву, у якiй той повинен оговорити себе – мовляв, визнаю, сам в усьому винуватий – зухвало порушував громадський порядок. Продовженню торгу перешкодили дiї бригади швидкої допомоги, яка не виїхала, як звичайно, а наполегливо чекала, щоб самiй доставити в лiкарню свого колегу.

Результати «професiйної» роботи спiвробiтникiв мiлiцiї: «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Закритий перелом хрящової частини 6 – 7 ребер лiворуч. Множиннi садна обох передплiч, лiвого колiнного суглоба. Закритий перелом дистального метафиза правої променевої кiсти... Закритий частковий розрив зовнiшнього бiчного зв’язування лiвого гомiлковостопного суглоба.... Закритий перелом II-ї плюсневої кiсти лiворуч...».

Проте, це ще не вся iсторiя. У ту ж нiч, страждаючи не тiльки вiд болю, але й вiд глибокої образи, лiкар звернувся зi скаргою в Луганський мiський вiддiл мiлiцiї. Розказане ним про бандитськi дiї мiлiцiонерiв для майора, що тут чергував, треба розумiти, не було чимось надзвичайним i таким, що вимагає негайних дiй. Лiкарю запропонували почекати, приставивши до нього (можливо, щоб не пiшов) охорону. Чекати довелося так довго, поки скаржник не «дозрiв», i пiд диктування працiвника МВВС не написав заяву, що претензiй до працiвникiв мiлiцiї не має i травми одержав по дорозi додому. Заодно в нього вилучили й довiдку з травмпункту.

Лише пiсля повторного звернення, вже особисто до начальника УМВС по Луганськiй областi С.В.Крижановского, двоє мiлiцiонерiв, що побили лiкаря, були вiдстороненi вiд роботи, i матерiали по цьому фактовi переданi в прокуратуру.

Що, на жаль, за нашим досвiдом, нiчого не значить. До того ж iншi мiлiцiонери, що працюють i в райвiддiлi, i в мiськвiддiлi, якi в ту сiчневу нiч примушували потерпiлого давати свiдомо неправдивi зведення – продовжують працювати на своїх мiсцях. Але ж вони, по великому рахунку – спiвучасники того, що вiдбулося. Та й сама мiлiцiя, при наявностi в її складi таких працiвникiв, нiяк не може претендувати на iм’я правоохоронного органу. Скорiше, це схоже на добре органiзоване злочинне угруповання. Озброєне i дуже небезпечне – для кожного з наших спiввiтчизникiв.