Проект Кримінально-процесуального кодексу України суперечить стандартам Ради Європи
У місті Київ 12 травня в конференц-залі Регіонального центру Академії правових наук України відбулися громадські слухання «Права людини та основні свободи в проекті Кримінально-процесуального кодексу України», організовані Радою українських правозахисних організацій (РУПОР) та Харківською правозахисною групою за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» (МФВ).
В слуханні прийняли участь члени робочої групи по розробці кодексу, представники 25 громадських правозахисних організацій, науковці, представники ЗМІ.
Проект Кримінально-процесуального кодексу України був винесений на друге читання у парламенті ще у вересні 2003 року. Проте голосування тоді не відбулося. Цієї весни проект кодексу вже декілька раз ставили до порядку денного парламенту, проте голосування так і не відбулося. Зараз проект Кримінально-процесуального кодексу України заплановано розглянути у другий половині травня 2004 року, проте скоріше за все розгляд знову буде перенесено.
У більшості своїх виступів учасники слухань вказали на значну кількість недоліків, що створюють умови для систематичного, безконтрольного та свавільного порушення прав і основних свобод пересічної людини.
Адвокат, експерт Харківської правозахисної групи Аркадій Бущенко зазначив, що репресивна ідеологія кримінального процесу вбудована у Проект кримінально-процесуального Кодексу «на молекулярному рівні». Він зазначив, що фактично проект Кодексу не виконує жодного з положень, передбачених статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Нагадаємо, що у минулорічній Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1346 (2003) щодо виконання Україною своїх обов’язків та зобов’язань вказано, що «Асамблея висловлює своє глибоке занепокоєння щодо повільного прогресу у впровадженні принципів та стандартів Ради Європи органами влади України, що підтверджується тим фактом, що остання версія проекту Кримінально-процесуального кодексу в ряді своїх положень є несумісною зі стандартами Ради Європи, гарантованими Європейською Конвенцією з прав людини та судової практикою Європейського Суду з прав людини». Слід зазначити, що з моменту прийняття цієї резолюції проект Кодексу практично не змінився й надалі залишається репресивним і таким, що фактично легалізує вже складену адміністративну практику систематичного та системного порушення прав людини та основних свобод.
Серед найбільш кричущих недоліків Проекту кодексу відзначалося:
1. обмежені можливості змагального дослідження доказів, конституційний принцип змагальності взагалі відсутній на стадії досудового слідства, що становить невід’ємну частину справедливого процесу в світлі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод;
2. збереження за правоохоронними органами значних повноважень обмежувати права особи без достатніх гарантій від свавілля;
3. розширене існування інституту «підозрюваного», яке значно обмежене у демократичних країнах – це дозволяє довготривале обмеження прав і свобод безневинної особи: у демократичних державах у статусі підозрюваної людина може перебувати 24, 48 або 72 години. Людина не повинна перебувати в статусі підозрюваної більше трьох діб. А в цьому проекті: щойно порушили кримінальну справу проти конкретної особи, з цього моменту вона є підозрюваною, з цього моменту можуть застосовувати до неї всі запобіжні заходи, і в цьому статусі вона може перебувати досить довго;
4. можливість обмеження доступу підозрюваного, обвинуваченого та їхнього захисника до усіх матеріалів справи, без чого не можливо здійснювати ефективний захист особи;
5. можливість багаторазового повернення кримінальної справи судом на додаткове розслідування замість винесення виправдовувального вироку, що фактично ставить суд у завідомо обвинувальний стан, коли він впевнений у винності особи, але, на його думку, слід знайти цьому ще певні об’єктивні докази;
6. спотворення інституту «застави», використання якої стає фактично не можливим;
7. відсутність регламентування судової процедури розгляду питання про арешт затриманого та періодичного перегляду цього питання, що призводить до існування в країні майже найбільшої кількості людей в Європі, вина яких не доведена і які в середньому по 3-5 років позбавлені волі, а запобіжний захід у вигляді позбавлення волі залишається швидше правилом, ніж винятком;
8. можливість здійснення обшуку, виїмки документів та вчинення інших процесуальних дій щодо будь-якої особи до порушення кримінальної справи;
9. процедура допуску захисника до справи, оскільки, фактично, сторона обвинувачення вирішує питання про його допуск, що є безумовним порушенням принципу рівності сторін і змагальності і є інструментом допуску «потрібних» захисників;
10. заборона без відповідного дозволу слідчого розголошувати будь-які дані кримінальної справи, що створює умови для таємного переслідування осіб і що суперечить європейській практиці, де таємними визнаються виключно дані оперативно-розшукової діяльності та особа підозрюваного;
11. наявність не властивих повноважень для слідчих щодо закріплення доказів у кримінальній справі, що суперечить практиці демократичних країн і створює широкі можливості для зловживання: функції по закріпленню доказів (допиту свідків, проведення очних ставок, процедури впізнання тощо) повинні бути надані виключно суду, за винятком переслідування злочинців «по сліду»;
12. збереження за прокуратурою функції загального нагляду за законністю та розслідуванню, що суперечить Конституції України та європейській практиці;
13. відсутність впровадження безперервного судового процесу, що розтягує вирішення справи на довгий період і сприяє погіршенню якості правосуддя.
Тому проект Кримінально-процесуального кодексу потребує значного концептуального доопрацювання з метою узгодити його положення зі стандартами захисту прав особи, які гарантуються міжнародними договорами, учасницею яких є Україна і ні в якому разі не може бути прийнятий у такому вигляді.
Конкретні зауваження та аналітичні матеріали, що були представлені на слуханнях, розміщені на сайті www.rupor.org
Секретаріат Ради українських правозахисних організацій