Обмеження права на мирні збори 1 травня
1 травня – традиційний день для масових зібрань в Україні. Цього дня щороку відбуваються мітинги і демонстрації, організовані профспілками, громадськими організаціями та політичними партіями. Але 2004 року право громадян на першотравневі зібрання було значно обмежене порівняно з попередніми роками.
30 квітня районні суди Києва, Львова, Мукачева та інших міст за поданням місцевих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування позбавили права або обмежили право на демонстрації та мітинги представників різних, лівих і правих, сил: Української Національної Асамблеї і Спілки Анархістів України, Комуністичної партії України і блоку «Наша Україна», Прогресивної Соціалістичної партії і Соціалістичної партії, товариству «Просвіта» і благодійному фонду «Жінки-русинки Закарпаття». Ці заборони стали безпрецедентними в історії новітньої України за своєю масовістю: така чисельність заборон характерна хіба що для ситуації надзвичайного стану і її можна порівняти хіба що з чисельністю заборон на початку 2001-го року (періоду акції «Україна без Кучми»).
Підставами для таких рішень судів стали:
1). Ймовірність зіткнень представників різних політичних сил під час масових заходів;
2). Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР».
Щодо першої підстави: рішенням судів обмежено права громадян – тобто покарано – не за реальні порушення, а за «ймовірність» (на думку позивачів і суду) порушень, за порушення, які громадяни не здійснили. Ось цитати: «Його (масового заходу) спрямування з великою ймовірністю вказує на вірогідність порушення громадського порядку в місці проведення заходу» (заява Київської міської державної адміністрації до Шевченківського районного суду від 28.04.04, підписана заступником голови КМДА Б. Стичинським), пікетування Мукачівської Ратуші двома організаціями – Українська соціал-демократична молодь та Фонд регіональних ініціатив – «викликає у суду боязнь у виникненні конфліктної ситуації між ними» (рішення Мукачівського міськрайонного суду 30.04.04, головуючий – О. Куропятник).
Те, що для судів підставою для заборон мітингів є «ймовірність» або «боязнь» зіткнень різних політичних сил під час масових акцій, стало причиною появи новітньої «політтехнології» для заборон акцій окремих політичних сил. «Технології», яка застосовувалась і раніше, але 1 травня 2004 року набула масового характеру. Ця «технологія» полягає в тому, що після повідомлення про проведення заходу однією з організацій, інша організація, яка має іншу політичну спрямованість, повідомляє відповідний місцевий орган влади про проведення власного заходу. У цьому, другому, повідомленні зазначається той же час і те ж місце проведення масового зібрання, що і в першій. Далі суд забороняє проведення обох мітингів, посилаючись на можливість сутичок між різними політичними силами.
Щодо другої підстави: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» має дозвільний характер і встановлює 10-денний термін для подачі повідомлень про проведення масових зібрань. Таким чином, згаданий Указ суперечить Конституції України, зокрема, її 39-ій статті, яка встановлює для організації масових зібрань повідомлюючий, а не дозвільний порядок і яка не містить обмежень щодо терміну подачі повідомлень.
Не дивлячись на хиткість підстав, суди в усіх випадках задовольнили заяви місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про обмеження права громадян на мирні зібрання. Цей факт, враховуючи і попередні прецеденти, можна вже вважати закономірністю для практики судів першої інстанції в Україні. Крім того, цей факт вказує на залежність цих судів від місцевих органів влади.
Час прийняття рішень – у переддень проведення масових зібрань – не залишає організаторам зібрань можливості оскаржити рішення районних судів у судах апеляційних.
Ще одним порушенням з боку місцевих органів державної виконавчої влади, зокрема, Київської міської державної адміністрації, є відмова у прийнятті повідомлень від організаторів масових заходів з огляду на закінчення робочого часу (у випадку з громадською організацією Українська народна самооборона заявку не було прийнято о 17-ій годині 30 квітня в той час, коли робочий день у КМДА закінчується о 18-ій).
Зауважимо, що закон про порядок проведення мирних зібрань досі не прийнятий. За відсутністю закону органи державної влади і місцевого самоврядування та суди мають керуватися Європейською конвенцією захисту прав людини та основних свобод, яка є складовою частиною внутрішнього законодавства. Проте цього не відбулося, а дії влади та рішення судів грубо порушують статтю 11 Конвенції, що створює передумови для звернення до Європейського суду з прав людини.
Більшість організаторів масових заходів 1 травня 2004 року не виконали рішень судів, посилаючись на їх неконституційність. Виконали ці рішення лише блок «Наша Україна» в Києві (ще до рішення суду, 28 квітня, врахувавши пропозицію КМДА, «Наша Україна» змінила характер і місця проведення своїх заходів) та вже згадані громадські організації в Мукачевому.
Не дивлячись на це, перешкод проведенню акцій з боку органів внутрішніх справ не зафіксовано. Не відбулося також жодних сутичок між представниками різних політичних сил, яких так остерігалися місцеві органи влади та судді. Зокрема, не було жодних зіткнень у «проблемних» регіонах, де такі сутички мали місце раніше: ні у Львові – між комуністами та націоналістами, ні в Донецьку – між представниками «Нашої України» та Партії регіонів.
Події навколо заходів 1 травня 2004 року – масові судові обмеження свободи мирних зібрань та переслідування організаторів цих зібрань – свідчать про серйозні порушення в Україні статті 11 Європейської конвенції з прав людини та статті 39 Конституції України.
Ініціаторами обмежень права на мирні зібрання в усіх відомих випадках були місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Регіони, де найбільше порушувались права на мирні зібрання – Київ, Львівська, Закарпатська та Харківська області.
Суди першої інстанції в усіх випадках задовольнили заяви місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про обмеження права громадян на мирні збори. Цей факт вказує на залежність цих судів від місцевих органів влади.
З’явилась практика неприйняття повідомлень про проведення масових заходів (м. Київ), яка може стати підставою для «законного» обмеження права на мирні зібрання у судовому або адміністративному порядку (в тому числі і силового розгону мітингів), а також для адміністративних переслідувань організаторів та учасників масових заходів.
Ми мусимо констатувати значне збільшення числа порушень права на мирні зібрання в Україні порівняно з іншими періодами, яке можна пов’язати з наближенням президентських виборів. Можна передбачити, що протягом травня – листопада 2004 року кількість масових заходів зросте. В той самий час можна передбачити продовження і, навіть, інтенсифікацію практики судових і адміністративних обмежень права на мирні зібрання протягом вказаного часу.
РІШЕННЯ
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
30 квітня 2004 р. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі головуючого: О. М. Куропятник
при секретарі: Є.І. Пуга
з участю представників Мукачівського міськвиконкому О. А. Лаванеш
Мукачівської міськорганізації УСДМ І. С. Коран
МГО «Фундація регіональних ініціатив» О. Г. Солонтай
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за заявою Мукачівського міськвиконкому про встановлення обмежень Мукачівській міськорганізації УСДМ, МГО «Фундація регіональних ініціатив» на проведення заявлених ними пікетів на період з 01.05.2004 р. по 04.05.04 р.,
в с т а н о в и в :
Мукачівський міськвиконком подав до суду заяву з клопотанням встановити обмеження вказаним організаціям в проведенні ними пікетів у період з 01.05.04 р. по 04.05.04 р. Посилаючись на те, що заяви подані незавчасно, знаходження даних організацій приведе до громадського безпорядку біля приміщення Мукачівської міськради та зірве намічені міськвиконкомом міроприємства на святкові дні. Просять заяву задоволити.
Вказані організації в судовому засіданні в особі їх представників не прийшли до порозуміння, що викликає у суду боязнь у виникненні конфліктної ситуації між ними під час пікетування. Організації подали заяви на пікетування в порушення ст.39 Конституції України та Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 р. V-9306-XI «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» – за 10 днів до проведення міроприємства, який діє на день подачі заяв до Мукачівської міськради про проведення пікетування.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення. Слід допустити негайне виконання рішення суду згідно ст. 218 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 15,30,52,203,218 ЦПК України, ст.39 Конституції України, суд
В И Р І Ш И В :
Встановити обмеження Мукачівській міськорганізації УСДМ, МГО «Фундація регіональних ініціатив» на проведення заявлених ними пікетів на період з 01.05.2004 р. по 04.05.04 р. Біля приміщення Мукачівської міської Ради.
Рішення підлягає до негайного виконання.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Закарпатської області на протязі місяця з дня його оголошення через цей суд.
Головуючий: /підпис/ О. М. Куропятник.
Печатка Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
(Стилістику, орфографію і пунктуацію документа збережено)
http://maidan.org.ua/static/mai/1084013252.html