Права людини в Україні: щорічний звіт Міжнародної Амністії за 2003 рік

Катування і жорстоке поводження

Надходили численні скарги на катування і жорстоке поводження з боку співробітників міліції і тюремної охорони. У квітні Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова у своїй щорічній доповіді українському Парламенту повідомила, що за два попередніх роки близько 12 тис. осіб заявили про те, що піддавалися катуванням чи жорстокому поводженню, найчастіше під час допитів із метою одержання зізнання. Співробітники міліції били затриманих, підвішували їх у незручних позах за руки, сковані кайданами, перекривали доступ повітря за допомогою поліетиленових пакетів чи протигазів, катували електрошком. У результаті багато хто з допитуваних одержав серйозні травми; кілька людей померли. Затримані часто були позбавлені права вибирати адвоката чи лікаря за своїм розсудом, а також сповістити родичів про свою затримку.

– У вересні Комітет ООН з прав людини прийняв Ухвалу, що суд над засудженим до смертної кари Азером Гариверди-огли Алієв не відповідав стандартам справедливого суду. Протягом перших п’яти місяців ув’язнення до нього не допускали адвоката. Він був заарештований у місті Макіївці за підозрою в убивстві в серпні 1996 року, а в квітні 1997 року йому був винесений смертний вирок. Азер Гариверди-огли Алієв стверджує, що він і його вагітна дружина піддавалися жорстокому поводженню і катуванням з боку співробітників міліції упродовж чотирьох днів допитів незабаром після арешту.

– За повідомленнями, у середині жовтня прокурор Донецької області порушив справу за фактами катувань у виправній установі № 120. Як стверджують, тюремні охоронці катували 25-літнього ув’язненого, в результаті чого він одержав серйозні травми обох ніг, що зрештою призвело до їхньої ампутації. За наявними свідченнями, інцидент відбувся після того, як ув’язнений відмовився підкорятися наказам охоронців.

– За наявними повідомленнями, у листопаду 20-літній Сергій Бердюгін помер у лікарні міста Одеса, після того як піддався жорстокому поводженню під час попереднього слідств.

Європейський суд з прав людини

У квітні Європейський суд з прав людини прийняв рішення на користь шістьох осіб, які утримувалися у камері смертників декількох в’язниць України у 90-х роках і подали до Європейського суду скарги на жорстокі, нелюдські та принижуючі людську гідність умови утримання під вартою. У справі Борислава Полторацького суд зробив висновок, що умови його утримання викликали в ув’язненого «значні душевні страждання, які принижують його людську гідність» (параграф 146). Суд постановив, що він, нарівні з іншими ув’язненими в камері смертників у Івано-Франківській в’язниці, «24 години на добу знаходився під замком у камері з вкрай обмеженою площею; вікна камери були зачинені, в результаті чого в приміщення не потрапляло природне світло; була відсутня можливість бувати на повітрі й практично не було можливості чим-небудь займатися чи спілкуватися з іншими людьми» (параграф 145).

Насильство щодо жінок

Насильство в родині як і раніше залишалося дуже розповсюдженим в Україні, хоча дані офіційної статистики по цьому питанню відсутні. Наприкінці 2002 року Україна повідомила Комітету ООН з прав людини про ряд заходів, вжитих для припинення насильства в родині. У їхньому числі набуття чинності Закону про запобігання насильства в родині, яким визначено перелік державних органів і установ, відповідальних за проведення профілактичних заходів, також введення в дію нових процедур щодо розслідування насильства в родині, створення мережі спеціалізованих установ для жертв насильства в родині, таких, як кризові центри, притулки і центри соціальної реабілітації тощо. Незважаючи на всі ці позитивні заходи, жінки, які намагаються скористатися правовим захистом, зіштовхуються зі значними перепонами та труднощами.

Свобода вираження

Продовжували висловлюватися численні побоювання щодо свободи ЗМІ. У лютому Рада Європи опублікувала доповідь експертів про свободу вираження та свободу інформації в Україні за результатами візиту в листопаду 2002 року. В заключній частині доповіді зазначено: «Ми змушені повторити висновок, зроблений у нашій доповіді за 2000 рік, про те, що Україна дає багато приводів для занепокоєння в плані свободи слова та інформації» (параграф 34). У доповіді зверталася увага на цілий ряд проблем, що включає: велику кількість позовів про захист честі і гідності проти ЗМІ і великі розміри компенсацій за заподіяну шкоду; суперечлива політика ліцензування діяльності радіостанцій і телеканалів; спроби влади впливати на інформаційне наповнення ЗМІ і правопорушення стосовно журналістів.

– Хоча в справі про «зникнення» у вересні 2000 року незалежного журналіста Георгія Гонгадзе начебто були заарештовані деякі діючі та колишні чиновників Міністерства внутрішніх справ, розслідування фактично зайшло в глухий кут наприкінці жовтня, коли Генеральний прокурор Святослав Піскун, під контролем якого знаходилося розслідування, був зміщений із займаної посади президентом Кучмою. У деяких колах висловлюється думка, що його відсторонення пов’язане зі зробленими арештами.

Українська Асоціація «Міжнародна Амністія»
(044) 469-70-27, e-mail: [email protected]