Ми вже писали про солдата Василя Морозовського, воїна Якушинецького батальйону МНВ, якого на смерть травмувало дерево. З приводу цієї трагедії редакція отримала листа від військовослужбовців частини, де служив Василь
Ймовірні причини загибелі солдата, викладені у ньому, свідчать про міру злочину, а не про нещасний випадок.
Командир коментує лист як наклеп. Слідчий військової прокуратури Вінницького гарнізону Середенко стверджує, що тільки по закінченні слідства можна буде говорити про бездіяльність або перевищення влади посадовими особами.
Нагадаємо, основна версія щодо загибелі солдата: залучення його до заготівлі віників за межами військової частини, де поруч відбувалась рубка лісу цивільними людьми. В кінці березня була порушена кримінальна справа по факту загибелі Василя Морозовського. Слідство намагається встановити, чому померлий опинився на небезпечній ділянці лісу. І якщо виконував там роботи, то хто саме віддав на це наказ.
Провести власне розслідування нас спонукало твердження у листі, що нібито солдат Морозовський загинув не під час виконання службового обовязку. Що під час проходження строкової служби той, мовляв, проживав у лісника з ще одним солдатом, бо лісник мав чітку домовленість з командуванням: ти мені — солдатів, я тобі — ліс, і солдати виконували у нього роботу по господарству: годували худобу, обробляли город, допомагали в лісництві. Все це названо одним словом — «наймитування». Тривало воно до тих пір, поки не сталась біда, коли солдатів було залучено до робіт у лісі. Вони носили дрова — метрівки — і складали їх. Поруч цивільні люди різали дерева. В той трагічний день у матері не стало сина...
Чи справді солдати наймитували у лісника? Чи існувала домовленість між командиром та лісником?
Ось що розповів полковник Олег Шкапоїд:
- У 2002 році частина уклала договір з Вінницьким лісництвом, куди входить і Якушинецьке. За цим договором я мав право залучати солдатів до посадки молодого лісу та вязання господарських віників. У мене була ще усна угода з лісником: двоє військовослужбовців з частини я виділяю на виконання цих робіт. Конкретні прізвища я не називав. На це є командир роти, якому я у 2003 році наказував виділяти солдатів. Які роботи вони виконували у лісника — я сказати не можу, тому що не бачив. На це є відповідні начальники. Про умови праці була попередня домовленість.Ні в якому разі їх не мали залучати до рубки лісу та перенесення важких дров. Влітку минулого року я перевіряв, як вони виконують роботи і де. Тоді ці два солдати садили молодий ліс. За виконану роботу лісник розраховувався сіном, дровами на опалення котельні та кухні.
Припущення, що Василь зі своїм напарником жив у лісника, полковник повністю заперечив. За його словами, солдати ночували в частині. Зранку їх інструктували по заходах безпеки, на що у черговому журналі є їхні підписи.
Між тим слідчий військової прокуратури Михайло Середенко зазначив, що між військовою частиною та організацією, до складу якої входить згадане лісництво, договорів на виконання будь-яких господарських робіт укладено не було. А причинний звязок між військовою частиною, лісництвом та загибеллю солдата встановлює слідство.
Тут ще варто згадати один моральний аспект відтворених подій. У листі військовослужбовці згадали матір загиблого солдата Наталю Миколаївну, яка ніби погодилась підписати у шоковому стані відповідні заяви, за якими претензій до військової частини вона не має. Цим, за їх словами, позбавила себе страховки за сина, який вважався годувальником в сімї, враховуючи те, що немає батька. Згорьованій сільській жінці ніхто не пояснив її права.
Як сказав слідчий військової прокуратури, відповідна заява на хід досудового слідства по факту загибелі не впливає, оскільки це справа не приватного обвинувачення. За його твердженням, смерть солдата настала при виконанні службового обовязку, і в даному випадку виплата страховки згідно із законодавством обовязкова. Остаточний вирок у цій справі винесе суд.
Як відомо, це вже другий нещасний випадок у цій частині. Рік тому помер ще один солдат від запалення легенів.