Волинським журналістам вкотре дали зрозуміти, як влада ставиться до преси як такої і як поважає право журналістів на інформацію, гарантоване законом
Групу працівників газет і місцевого телебачення охоронці в цивільному не пропустили в обласний муздрамтеатр, де проходили громадські збори на підтримку програми дій уряду, завершення політичної реформи та, зрозуміло, "палку" підтримку єдиного кандидата від більшості на президентських виборах Віктора Януковича. Свою відмову міцні хлопці мотивували тим, що запрошення на збори були іменні і з редакційними посвідченнями "пущать не велено". Під гарячу руку потрапили не лише "ненадійні" мас-медіа, а й ті, хто владі служить вірно й у "чорних" списках не значиться. Дисципліна на громадських зборах була сувора, бо до зали не пропустили навіть делегацій з кількох районів, що запізнилися на кілька хвилин.
Ще несподіванішим був наступний крок: газети отримали електронною поштою звернення учасників зборів для висвітлення у ЗМІ, навіть ті, чиїх журналістів до театру не пропустили. Зрозуміло, що такого цинізму пишуча братія стерпіти не змогла й пропозицію влади проігнорувала.
Вважати цей прикрий інцидент простою випадковістю не доводиться. Бо таким же чином повелися з пресою і під час так званого громадянського форуму на підтримку конституційної реформи. І як не згадати випадок, про який ішлося на одній із міжнародних журналістських конференцій кілька років тому, де нас навчали, як треба вчити чиновників і владу поважати пресу. За приклад ставили литовську журналістку, котра виграла судовий процес у міністра освіти після того, як той відмовився відповісти на запитання, залишені в його приймальні, попередньо зареєстровані в секретарки. Міністр на інтерв’ю спочатку дав згоду, потім передумав і пошкодував, бо змушений був їздити по судах і процес усе одно програв. Ось чому колишні прибалтійські республіки вже в Євросоюзі, а ми й досі відомо де...
("Україна молода", 8 травня 2004 р)