MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Суттєво впливають на втілення державної національної політики засоби масової інформації. І тому, коли на сторінках деяких видань з’являються статті, просякнуті зневагою та глумом щодо представників ромської національності, виникає почуття ще сильнішого обурення та протесту

15.06.2004    джерело: (“Романі Яг”, м. Ужгород, №6, 5 травня 2004 р.)

З болем писав поет нашого народу Михайло Козимиренко такі рядки:

…Чим завинив мій народ, хочу знати,
Неначе прокляття, несе свій тягар...

Обурення й протест викликають у нас - представників Чернігівського національно-культурного товариства "Неве Рома", публікації Чернігівського всеукраїнського щотижневика "Гарт". Протягом минулого року в ньому був надрукований ряд статей, які носили упереджений, провокаційний характер стосовно ромського народу.

Так, у публікації під рубрикою "Горе-родичі Будулая" автор Стас Непідкупний "розповів" про "випадки циганського шахрайства" та "розкрив" "секрет циганських чар, яким піддаються люди".

Ось рядки пана Стаса: "Останнім часом циганки, розуміючи, який їхній імідж склався у людей, часто перефарбовуються у блондинок чи рудоволосих, роблять манікюр і вдягаються цілком по-європейському". Що за нісенітниця? Про який імідж він говорить? Про той, що сам хоче нав’язати всім читачам, що роми - "шахраї"?

Насамперед імідж ромів пов’язаний не з "шахрайством", як визначає Непідкупний, а з запальною музикою, піснями і танцями, традиційними ремеслами. І чому його лякає увага жінок-ромок до своєї зовнішності? Кожна жінка, незалежно від своєї етнічної приналежності, віку та освіти, має право виглядати привабливо, зберігаючи при цьому свою національну особливістю. Це може заперечити пан Стас?

У статті Валерія Литовченка "Поворожи мені, ворожко, на удачу..." ("Гарт" №4 від 24 січня 2003 року), де під рубрикою "Гіпноз", автор визначає ромок-ворожок як "кримінальних психологів і гіпнотизерів". Він наділяє наших жінок властивостями "гіпнозу з кримінальним ухилом" і ототожнює їх із "злодюгами". Обравши свою улюблену тему і тон звинувачення, він пише: "... цигани - шахраї, після того як "сценарій" відпрацьований, кодують свої жертви на забування всього, що з ними відбувалося. Інколи таке "зачарування" минає через дві-три хвилини, але буває, що воно спрацьовує на багато років, а інколи на все життя..."(!) і таке інше. При цьому він спирається тільки на свої знання з книги "Російський гіпноз" професора, доктора медичних і психологічних наук Д.В. Кандиби. Знання цієї книги робить йому честь, проте хочеться запитати: "Чи не здається, що і сам Д.В. Кандиба не наважився б ототожнювати ромське ворожіння як використання "кримінальної психології та гіпнозу"?

Звідки така ненависть до ромів? Пан Валерій не спромігся "спуститися" до нашого народу і познайомитися з ним ближче, бо тоді зрозумів би, що це "романтичне плем’я", як він пише, - цікавий і самобутній народ, його середовище специфічне і несе на собі помітні відбитки складної історичної долі.

На жаль, пан Валерій не знайомий з проблемами ромів. А тоді б він знав, що однією з основних проблем ромського народу в Україні є проблема освіти. Роми просто не в змозі використовувати знання книг з гіпнозу для впровадження в свою практику ворожіння, психології і гіпнозу з "кримінальним ухилом", як нам хоче нав’язати автор.

Знову цитую пана Валерія: "...Там на них уже чекала невисока, смаглява, дуже схожа на циганку жінка середніх років" і таке інше в тому ж дусі. Він розповідає про випадки "циганського шахрайства", але факти, наведені як докази, досить-таки сумнівні, розпливчасті...

Ми ні в якому разі не виправдовуємо злочинців. Вони гідні осуду і повинні нести відповідне покарання. Це наш біль і наш сором. Але дуже хочеться запитати пана автора: "А чи українці, росіяни та представники інших національностей не скоюють злочинів?" Більш того, ми постійно читаємо інформацію про дійсно страшні злочини, але там немає ні зазначення національної приналежності злочинців, ані таких гучних фраз, як у статті "Очи черные, очи жгучие" ("Гарт" №45 від 31 жовтня 2003 року) уже знайомого нам Стаса Непідкупного(!):

"Порада перша і найнадійніша: обминайте циган", "Ніколи не дивіться циганці у вічі", "І ні в якому разі не пускайте циган до оселі "попити води" чи "переповити немовля". При цьому читачам пропонується: "Виріж і збережи!"(!)

Хотілося б дізнатися, чи мають право автори цих публікацій ототожнювати наш народ з поняттям "злочинність"? Через свою повну некомпетентність у цьому питанні?

Ні, це не непорозуміння. Схоже, навпаки - заздалегідь спланована провокація, яка може спричинити національний конфлікт у державі.

Варто нагадати пану Стасу, пану Валерію, видавцям газети та іншим авторам подібних публікацій про Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та 3 статтю з цього Закону - "Неприпустимість зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації", в якій сказано: "Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для... розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі."

Насамкінець хочеться зауважити, ми будемо давати відсіч таким авторам, діяти в рамках законодавства і публікувати позитивні статті про наш народ, бо він, на щастя, має чим пишатися.

 Поділитися