Туберкульоз за гратами

Ще однією болючою для українського суспільства темою є місця позбавлення волі та проблеми, пов’язані з ними. Адже у виправних установах та слідчих ізоляторах України показники епідемії в десятки разів перевищують загальнонаціональні. Начальник управління медичного забезпечення й контролю за санітарно-епідемічним станом Державного департаменту України з питань виконання покарань Сергій Живаго наголошує, що основною проблемою в підзвітній йому системі є розміщення хворих на туберкульоз у слідчих ізоляторах.

«Зараз ця проблему винесено на рівень Президента. Бо досі не вирішено, що робити з тими хворими людьми, які не ув’язнені та в будь-який момент можуть бути звільнені судом. Адже тримати їх у слідчому ізоляторі немає можливості – їм потрібна спеціалізована медична допомога. Тому зараз у нас іде боротьба з МВС і Міністерством охорони здоров’я, бо, згідно зі статтею 17 Закону України «Про боротьбу із туберкульозом», саме вони мають створювати відповідні диспансери для цієї категорії людей. Але ці державні органи не можуть створити відповідні заклади і просто скидають таких людей на нас. Це, у свою чергу, є порушенням міжнародної конвенції з прав людини. Європейський суд уже почав розгляд двох справ проти України, які вона, скоріше за все, програє», – пояснює Сергій Борисович. Однак усе погано бути не може, й ті, хто за вироком суду дістали строк, розміщуються в спеціалізованих лікарнях, де їм надають належну допомогу. Але де вирішується одна проблема – з’являється інша. Цього разу з антиретровірусною терапією. Ще наприкінці грудня через МОЗ України місця позбавлення волі мали отримати сто наборів для лікування хворих на СНІД. Та й досі, за словами Сергія Живаго, їх ніхто не бачив.