Ідеологія для харківської влади – це головне. А здоров’я громадян – річ зовсім неважлива
Але, ми живемо у зовсім нереальному світі, і цивілізовані приклади існуюча влада не може наслідувати.
Так до Харкова наприкінці вересня приїхав почесний громадянин міста Харків професор Олександр Шалімов с благодійною акцією “З серцем до серця”. Ще під час святкування ювілею Харкова, у серпні цього року харківська влада запросила його взяти участь у відзначенні 350-річчя. Але вже у вересні він став дуже небажаною персоною, особливо в Харківській області. І все тому, що з’ясувалося, що він є довіреною особою кандидата в Президенти Віктора Ющенка. Харківська влада вирішила не пускати професора Шалімова до хворих. В районних лікарнях Чугуєва, Ізюму, Куп’янська головні лікарі місцевих лікарень відмовилися надати приміщення для безкоштовного обстеження хворих спеціалістами-лікарями, які приїхали разом з професором Шалімовим в рамках благодійної акції. Один з заступників головного лікаря пояснив, що “вони, перш за все, чиновники і повинні виконувати наказ, що отримали з Управління охорони здоров’я”. Що ж, принаймні чесно. Ну, а те, що ці головні лікарі забули не тільки клятву Гіппократа, а загальновідомі християнські цінності – це вже і для них, і для нас звично. Бо кому ж як не головним лікарям у звичайних районних лікарнях відомий дійсний стан здоров’я мешканців селищ і маленьких містечок, дуже обмежені можливості на кваліфіковане обстеження і професійну допомогу. Ну, не може старенька, навіть на умовно “підвищену урядом Януковича” пенсію заплатити 50 гривень за обстеження, наприклад, на УЗІ. І хто дозволив цій владі чинити перепони отримати знедоленим людям кваліфіковану безкоштовну допомогу лікарів? Але ж сама влада не спроможна забезпечити населенню пристойну медичну допомогу, і смертність в Україні постійно зростає.
Академік Шалимов і його колеги — фахівці з кардіології і гастроэнтерологии — об’їздили вже сім областей і в жодній не зустрічали такого “привітного” прийому, як у Харківській. За винятком хіба що Миколаївської області. Але там проблеми виникли тільки в одній районній лікарні з п’яти.
За час поїздок по країні київські лікарі безкоштовно обстежили близько десяти тисяч чоловік. За словами Олександра Шалимова, у кожного двадцятого виявлені злоякісні пухлини на ранніх стадіях, такі люди одержали напрямок на лікування. Ще одна тенденція, виявлена київськими лікарями в регіонах: кожному десятому, що прийшов до них на прийом, до цього був поставлений невірний діагноз. “У 8-10% неправильний діагноз, — говорить Олександр Шалимов. — Хворі одержують неправильне лікування, а в результаті чи одержують інвалідність суцільну, чи гинуть”.
Держава не робить нічого, щоб якось поліпшити стан медичного обслуговування населення, держава зробила все, щоб загубити ідею реформування медицини і введення страхової медицини. А тепер владні представники цієї держави перешкоджають проведенню благодійної акції... З політичних міркувань? Та ні, скоріше від звичайного почуття “верноподданности” вищій владі, чи може звичайного страху не зберегтися при зміні влади. Соромно за тих, кого ми вибирали, кому ми довірили керувати нашою країною А харків’янам соромно за нашу обласну виконавчу владу, за наших лікарів і їх неспроможність відмовитися виконувати безглузді розпорядження. У нашому місці благодійна допомога лікарів має багато славетних сторінок. До більшовістського перевороту кожен лікар вважав за честь для себе брати участь в благодійних акціях. А благодійна праця таких лікарів як Гіршман або Сінельников була відома всій Росії.
Ми просимо вибачення у шановного професора Шалімова і його співробітників.
В інших областях України ця акція пройшла успішно, можливо, комусь це врятувало життя. Але вартість людського життя така мізерна, навіть мізерніша, ніж була у Радянському Союзі.. Радянський Союз хоча б робив вигляд, що держава опікується проблемами охорони здоров’я. В сучасній Україні влада навіть не робить вигляду, що її цікавить здоров’я громадян.
І якщо харківська влада закидає професору Шалімову, що аморально використовувати благодійну акцію в політичних цілях, то двічі аморально, просто гріховно, зривати такі акції.
В багатьох розвинених країнах влада шляхом податкових пільг навіть заохочує спеціалістів високого рівня до благодійних акцій в своїх країнах або країнах третього світу, і ніхто не шукає мотивів дій благодійників. Прагматичний підхід, що йде на користь людям, і нічого не коштує владі.
Наша влада винна в тому, що пересічний громадянин України живе на рівні країн третього світу, а за рівнем медичної допомоги, навіть відстає від деяких з цих країн.
Брутальна неповага до благодійності – це продовження брутальної зневаги нашої влади до особистості.