Політреформа — зашморг на шиї «помаранчевої революції»?
4 грудня 2004 року в українському парламенті відбулась подія, що може мати дуже негативні наслідки для розвитку політичної ситуації в Україні на найближчу перспективу. Різкі висловлювання Олександра Мороза щодо «Нашої України» і особисто Юлії Тимошенко стали підставою розуміння того, що альянс Ющенко — Мороз якщо не розпався, то дав серйозну тріщину.
Виходячи із коментарів Мартинюка, Мороза та й самого Литвина складається враження, що причина конфлікту у «непослідовній» позиції Ющенка і НУ, адже нібито саме вони розірвали домовленості.
Давайте проведемо деякий аналіз ситуації в Україні та спробуємо віднайти ті першочергові кроки, які мають бути здійснені для розв’язання нинішньої кризи:
1. В Україні наявна жорстка політична криза, причини якої лежать у владі Кучми-Януковича, яка доклала максимум зусиль аби перетворити вибори Президента у глум над суспільством. Юридично масові фальшування виборів стверджені на сьогодні двома документами: Постановою Верховної Ради України від 27.11.04 та Рішенням Верховного Суду України від 03.12.04.
2. Крім того, Постановою Верховної Ради України від 27.11.04 висловлено недовіру Центральній виборчій комісії і рекомендовано Президенту України внести до 01.12.04 пропозиції по новому складу ЦВК.
3. Постановою Верховної Ради України від 01.12.04 висловлено недовіру Кабінету Міністрів України, яка має наслідком відставку уряду. Причому за Конституцією, постанова Верховної Ради України є актом прямої дії і не потребує ствердження Президентом.
Виходячи з цих актів ми маємо ситуацію, коли в Україні де-юре не має чинного уряду та легітимної ЦВК (оскільки їй висловлено недовіру органом, який призначає членів ЦВК!).
Що є де-факто? Уряд продовжує формально діяти, адже прем’єр не визнає рішення парламенту і Президент вдає, що резолюції недовіри немає і не видає указу про покладення виконання обов’язків на нинішній уряд до формування нового і не робить жодних кроків для внесення пропозицій щодо нового Прем’єра.
Центральна виборча комісія, незважаючи на рішення суду та парламенту, також продовжує свою діяльність, а Президент ніби й не збирається вносити нові кандидатури до її складу. В наявності є злочинне ігнорування Президентом рішень парламенту.
Устами Кушнарьова озвучена ідея усунути від участі у повторному голосуванні Ющенка та Януковича. (якщо це станеться, то 26 грудня у бюлетені буде Мороз та Симоненко!!).
Які висновки напрошуються щодо першочергових кроків при такій ситуації?
1) визнати, що вибори 26 грудня мають відбутись обов’язково і вони мають бути максимально чесними.
2) Чесними вибори можуть бути лише за умови, коли їх проводитиме новий склад ЦВК, нові ТВК та ДВК за новими вимогами закону.
3) Отже, необхідні термінові зміни до закону про вибори Президента.
4) Проте найкращий закон не спрацює, якщо на місцях залишаться ті люди, що грубо ігнорували приписи закону та допускали фальсифікації. Потрібна заміна керівників облдержадміністрацій та райдержадміністрацій.
5) Заміна керівників місцевих державних адміністрацій неможлива без заміни уряду.
6) Так само зупинення розвитку економічної кризи неможливе без заміни уряду.
Здається це аксіоматично: спочатку заміна уряду — далі все решта! Проте в парламенті відбуваються дивні речі. Формується так званий «пакет», який начебто одним махом, одним голосуванням вирішує усі названі проблеми: ухвалення законопроекту № 4180 про внесення змін до Конституції, ухвалення нового закону про особливості проведення повторного голосування на виборах Президента України 26 грудня 2004 року. «Наша Україна», БЮТ, частина аграріїв та Центру відмовились підтримати цей пакет, що й стало причиною різкої заяви Мороза і створило видимість непослідовної позиції НУ. Але це не так! Навпаки, якби НУ погодилась на таку пропозицію, то вона фактично відмовлялась від тих невеликих перемог, які вдалось здобути, а саме — відставки уряду та юридичного усунення Януковича від прем’єрства, аби перед новим голосуванням хоча б частково зрівняти можливості Ющенка та Януковича.
Для тих, хто дивився репортаж з Верховної Ради України, залишилось не зрозумілим, що згаданий «пакет» Мороза не вирішував проблеми відставки нинішнього уряду. Навпаки, за цим проектом нинішній уряд має виконувати свої повноваження навіть після інавгурації нового Президента. Мало того, з моменту обрання нового Президента з обмеженими повноваженнями, повноваження нинішнього уряду, а особливо Прем’єра неймовірно зростають.
Ось тут і виникає запитання, а хто кого зрадив? Адже, якщо хтось пам’ятає, то публічно озвучені домовленості між Ющенко та Морозом щодо політичної реформи не були такими категоричними. Мова йшла про впровадження цієї політреформи уже для нового парламенту, обраного 2006 року.
Тепер же, розуміючи зацікавленість Ющенка та його команди у встановлені більш жорсткого демократичного контролю над виборчими процедурами, влада вирішила надавити на Ющенка політреформою Мороза:
Ми тобі — удосконалений закон про вибори, а ти нам — політреформу, а простіше старий порядок із старим урядом! Таку позицію влади та її вічних підспівувачів можна зрозуміти, вони вклали купу ресурсів, аби провести свого кандидата на престол. Не вийшло.
Об’єктивно Президентом стане Ющенко. Якщо так, то спробуємо останню зброю — руками самого Ющенка його ж знешкодити. Розуміючи домовленості Ющенка з Морозом про підтримку політреформи, нинішні владні політики зіграли на «батьківських» (щодо політреформи) почуттях Мороза і вселили у нього переконання, що реформу слід вводити уже сьогодні. Здається, що задля свого дітища Мороз забув про пріоритети: спочатку усунути злочинну владу, яка завжди нехтувала Конституцією та законами України, а вже потім створювати нові правила гри для нової влади, яка має прийти на зміну нинішньої. Він та його оточення або не бачить, або на хочуть бачити простого: злочинній владі жодна конституція та жоден закон не писаний. І ігнорування Кучмою та Януковичем постанови ВРУ про недовіру уряду яскраве тому підтвердження.
Що ж стосується НУ, то з цього пакета так і напрошується звичайне «кідалово» Ми підтримуємо пакет в цілому, а Кучма підписує лише його частину — зміни до Конституції. Адже підписуються документи окремо, а не в «пакеті»!
Що ж тоді робити далі?
Йти на вибори в умовах дії безкарної влади нинішнього режиму, із старим складом комісій, відкріпними посвідченнями, голосуванням вдома, зламаними серверами та бандитами на дільницях? і це при тому, що у разі перемоги у цій ситуації В. Януковича, через наш «об’єктивний» Конституційний Суд можна буде визнати процедуру внесення змін до Конституції через «пакет» незаконною. Не завелика ціна за «політреформу», Олександре Олександровичу?
Шкода, що Олександр Мороз не хоче бачити цих простих істин. По-перше, слід остерігатись не майбутнього Ющенка, а нинішнього режиму. По-друге, хоча б інколи згадувати мільйони наших громадян, які вже два тижні мерзнуть на майданах не за політреформу, а за правду — проти нинішнього режиму.
Проте видається, що ситуація все одно не безнадійна. Україна сьогодні інша, ніж до 21 листопада. Я переконаний, що 26 грудня Ющенко буде обраний Президентом і без Мороза. Де тоді залишиться місце для соціалістів та його лідера?
Люди знають просту формулу: призначення нового складу уряду — новий склад ЦВК – уточнений закон про вибори — заміна голів облрайдержадміністрацій – чесна виборча кампанія — чесні вибори — новий Президент – наведення порядку в державі — реальна політична реформа усієї системи влади у Києві та регіонах — вибори парламенту 2006 року. Все це заради кращої долі усіх, і саме тут правда, і саме задля такої правди люди не йдуть з майданів.
Хто кого зрадив 4 грудня у Верховній Раді розсудить — історія. Головне завдання сьогодні — не зрадити народ, який повірив саме Ющенку і саме у ньому бачить гарантію у формуванні чесної влади. Тимчасова розбіжність з Морозом ніщо у порівнянні з втратою віри людей у перемогу. Саме для внесення сум’яття на вулицю, саме для нівелювання перемог народу над цинічним режимом і проштовхується ця політреформа, яка по своїй суті не вирішує проблем українського суспільства. Не моральна, злочинна влада ще простіше буде використовувати модель влади «від Мороза» у своїх цілях, а не в інтересах народу. Адже питання не стільки в законі, а у його дотриманні.
4 грудня 2004