MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Про кримінальне переслідування колишнього Голови НацбанкуМКС та українські правозахисники провели спільну конференцію в ГаазіЗа час російської окупації у Криму були зафіксовані 24 випадки переслідування дітейПолітичні частушки та сніговики-пікетники — дайджест російських протестівВ’язнів херсонських тюрем окупанти вивезли до російських колоній і катують — правозахисники Правозахисники: «курси денацифікації» – воєнний злочин проти цивільного населення на окупованих Росією територіяхЧеченців змушують «добровільно» їхати на війну в Україну – правозахисникиПравозахисники проти законопроєкту про покарання за «образу поліцейського»Правозахисники: Україна воює з одним із основних ‘провайдерів’ гомофобії у світі — росієюСвобода слова є фундаментальною цінністю, яку Україна відстоює у війні з РФ — українські правозахисники та правозахисні організаціїРФ: Правозахисники вимагають вивозу тіл загиблих військовослужбовців з УкраїниПравозахисники закликають не ухвалювати новий закон про СБУ: загроза демократіїВисновок щодо політичних мотивів кримінального переслідування та порушень прав людини у кримінальному провадженні Костянтина Жеваго ‘Про адвоката ніхто й не згадував’: правозахисник Володимир Яворський розповів про переслідування в Білорусі його та Тетяни Гацури-ЯворськоїБілорусь: Правозахисники заявили про нечувані знущання влади з жінокПравозахисники проведуть пресконференцію щодо проблеми тортур у Бердянській колонії №77Висновок щодо політичних мотивів кримінального переслідування та порушень прав людини у справі Сергія ПашинськогоПрезидент підписав Закон «Про розвідку» – правозахисники протиМоніторингова місія ООН про переслідування у Криму та на ДонбасіБілорусь: Під час вуличних протестів загинули принаймні п’ять людей, – правозахисники

Українські правозахисники не згодні з лідерами опозиції

18.08.2005   
Українська гельсінська спілка з прав людини заперечує твердження лідерів опозиції щодо політичного характеру кримінальних справ, порушених проти своїх однодумців, зокрема, Бориса Колесникова та Івана Різака.

Про це в інтерв’ю Бі-Бі-Сі сказав виконавчий секретар Української гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський, з яким розмовляла Світлана Дорош. Тим часом Віктор Янукович, Леонід Кравчук та інші політики заявляють про те, що мають багато фактів звільнення людей із роботи за політичними переконаннями.

Бі-Бі-Сі: Чому правозахисники не згодні із лідерами опозиції?

В.Яворський: Ми проводимо постійний моніторинг дотримання прав людини в усіх регіонах України і можемо казати із впевненістю, що нами не зафіксовано жодного випадку класичного політичного переслідування, як його розуміють міжнародна спільнота і правозахисники.

Примус за дії

Бі-Бі-Сі: А що таке класичне політичне переслідування?

В.Яворський: Це коли людина, політичний активіст виступає з політичними гаслами і за цю його діяльність його переслідують, він втрачає майно, потрапляє у в’язницю, чи, приміром, міліція відмовляється його захищати від злочинців чи ж якось по-іншому чиниться незаконний вплив на людину. Але тут дуже важливий аспект – що людина є безневинною. В прикладах, які наводить опозиція стосовно переслідування їхніх однопартійців, йдеться про ті чи інші порушення прав цих людей. Так, ми можемо вести мову про вибірковість переслідування чи покарання стосовно певних осіб, але немає політичного переслідування. Кримінальний чи адміністративний примус до політичних активістів застосовується за якісь певні дії цих людей.

Бі-Бі-Сі: Але я нагадаю слова одного із лідерів опозиційної СДПУ(о) Леоніда Кравчука, а також уповноваженої парламенту з прав людини Ніни Карпачової, які кажуть про масові звільнення людей з роботи через те, що вони під час виборів підтримували не Віктора Ющенка. Сам президент, до речі, заявляв, що 18 тисяч посадовців в органах державної влади були замінені. Чи не забагато це і чи не може це бути аргументом у звинуваченнях опозиції на адресу влади?

В.Яворський: Я думаю, що мова йде не лише про органи державної влади, держадміністрації. Було, наприклад, звільнено багато людей із системи МВС за наслідками переатестацій чи за наслідками розслідування вчинків працівників міліції. У районних і обласних держадміністраціях відбувалося звільнення з посад, які у всіх країнах вважаються політичними – це керівники адміністрацій, їхні заступники, керівники певних департаментів чи відділів. Але у цьому є певна логіка. Бо вертикаль влади має бути політично єдиною, бо інакше державний механізм не працюватиме ефективно, відбуватиметься певний саботаж на тому чи іншому рівні влади.

Хто належить до опозиції?

Бі-Бі-Сі: Відомо, що більшість кримінальних справ, порушених МВС чи прокуратурою, – це справи проти представників колишньої влади. І опозиція саме тому розцінює це як переслідування...

В.Яворський: Мені важко говорити про те, хто належить до опозиції, а хто ні. Ведуться справи і не щодо політиків, а бізнесменів, котрі скоїли злочини у минулому. І заплющувати на це очі означало б, що в Україні ніколи не буде подолана корупція і встановлена справедливість. Ми маємо приклади, коли були звільнені з роботи вже новопризначені керівники у районах, розслідуються справи про корупцію і хабарництво представників вже нової влади. Тому не можна твердити, що переслідують виключно опозиціонерів, що є якийсь список членів СДПУ(о) чи Партії регіонів і що стосовно цих людей шукають компромат. Такого ми не можемо сказати.

Бі-Бі-Сі: Чи є випадки, що ті, кого переслідують, зверталися до правозахисників, чи доводилося вам втручатися? Чи ж ці люди, як правило, скаржаться лише своїм політичним лідерам?

В.Яворський: От, власне, це один із аргументів, чому ми не можемо говорити про політичні репресії. Переважна більшість цих людей не оскаржують дії проти себе у судах, вони не звертаються до правозахисних організацій. Максимум – це публікації у пресі.

Статистика довіри

Бі-Бі-Сі: Згідно із соціологічними дослідженнями, які провів центр імені Разумкова, лише третина громадян вважає законними кримінальні справи проти Івана Різака та Бориса Колесникова. Інші або сумніваються, або припускають політичні мотиви переслідування цих політиків. Про що свідчить ця статистика і чи може йтися про те, що визначальним тут є недовіра людей до правоохоронних та прокурорських органів?

В.Яворський: Насправді, довіра до міліції помітно зросла. Про це свідчить хоча б суттєве зростання скарг громадян на адресу правоохоронних органів. Люди приходять до міліції зі справами, які п’ять, десять років не розслідувалися, бо не було довіри до міліції. Тепер багато таких справ зрушуються з місця, розслідуються.

А справи Колесникова і Різака – це проблема влади, яка не змогла довести їх до кінця. Якщо цього не станеться до кінця року – не буде результатів, підозрювані не будуть обвинувачені судом, – тоді, звичайно, довіра до правоохоронців впаде. З іншого боку, в Україні залишається кримінально-процесуальне законодавство фактично наполовину радянського типу. Немає громадського контролю, немає жодного ефективного механізму стримування діяльності правоохоронних органів, які діють у той самий спосіб, що і десятки років тому і часто зловживають службовим становищем.

Наприклад, ми можемо стверджувати, що катування у міліції продовжуються. Якщо у перші місяці нової влади їх не було, то зараз ми одержуємо кожні кілька днів повідомлення про катування чи незаконні методи допиту підозрюваних. Звичайно, що з такими методами слідства довіра до міліції падатиме.

Контролю за силовиками досі немає

Бі-Бі-Сі: Правозахисні організації неодноразово публікували звіти про незаконні прослухування політиків і бізнесменів у попередні роки. Зараз голова СБУ Олександр Турчинов заявляє, що спецслужби незаконного прослухування не ведуть. Стосовно цієї проблеми, якою є ситуація після приходу нової влади?

В.Яворський: Фактично, ситуація не змінилася. Це пояснюється тим, що не змінилася система. Немає жодного контролю за діями міліції, спецслужб, податкової міліції. Влада пропонує вірити їй на слово. Але влада, яка дурила людей десятки років, не викликає довіри у людей і тим паче у правозахисників, бо ми знаємо, що саме влада була домінуючим порушником прав людини. У мене немає, наприклад, прагматичного аргументу, чому я повинен вірити голові Служби безпеки. Подібне заявляли і його попередники. Але ми знаємо, що за минулий рік в Україні видано дозволів на прослуховування не менше, ніж за позаминулий. І зараз видається приблизно така ж кількість. Мова про те, що система лишається незмінною.

11 серпня 2005 p.


 Поділитися