ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Для комплексного дослідження стану з правами людини в країні правозахисні організації зазвичай використовують форму щорічної доповіді про дотримання прав людини та основних свобод. Складання такої доповіді є традиційним засобом доведення до відома громадськості – як національної, так і міжнародної – інформації про порушення прав людини та основних свобод з метою усунення порушень та покращення ситуації в цілому.

Подібні доповіді є інструментом громадського контролю за владою і повинні визначити пріоритети та завдання для діяльності перш за все правозахисних організацій та органів влади.

В Україні, на жаль, річна доповідь, в якій від імені громадянського суспільства було б комплексно описане на високому рівні становище з правами людини, раніше не готувалася, що було великим недоліком правозахисного руху. Єдиним прикладом можна назвати дві щорічні та дві спеціальні доповіді, підготовлені Уповноваженим Верховної Ради з прав людини.

Також готуються спеціальні доповіді, присвячені дотриманню якогось одного ключового права чи групи взаємопов’язаних прав за рік чи більший період. Наприклад, вони можуть бути побудовані як коментарі до періодичних доповідей уряду про виконання положень спеціальних Конвенцій ООН з прав людини, що направляється один раз у 2, 4 чи 5 років у конвенційні Комітети ООН, чи як аналітичні доповіді про узгодження законодавства і практики, що стосуються якогось громадянського чи політичного права, з відповідною статтею Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та практикою Європейського суду з прав людини за відповідною статтею Європейської конвенції захисту прав людини й основних свобод.

Увазі читача пропонується перша доповідь про стан з правами людини в Україні у 2004 році, підготовлена правозахисними організаціями – Українською Гельсінською спілкою з прав людини (далі – УГСПЛ), Харківською, Вінницькою та Севастопольською правозахисними групами (далі, відповідно, ХПГ, ВПГ та СПГ), Чернігівським громадським комітетом захисту прав людини (далі ЧГКЗПЛ), Українською асоціацією «Зелений світ», Харківською організацією «Жіноча громада», Харківським центром жіночих досліджень, Харківською і Дніпропетровською обласними спілками солдатських матерів та іншими правозахисними організаціями. Готуючи цю доповідь, ми виходили з наступних міркувань.

Відомі різні форми річних доповідей. Так, «Біла книга Росії» складена як коментар до кожної статті Загальної декларації з прав людини, в якому розповідається про стан з реалізацією відповідного права. Всеукраїнський Комітет захисту дітей склав звіт про порушення прав дитини як коментар до офіційної доповіді держави про виконання Конвенції ООН з прав дитини, Харківська правозахисна група підготувала звіти про катування і жорстоке поводження в Україні як коментарі до третьої та четвертої періодичних доповідей держави про виконання положень Конвенції ООН проти катувань. Як коментарі до періодичних доповідей про виконання міжнародних пактів ООН з громадянських і політичних прав та соціальних, економічних і культурних прав готують річні доповіді Гельсінські комітети різних країн.

Річні доповіді про дотримання прав людини в Російській Федерації у 1993 та 1994 рр., що були підготовлені під керівництвом відомого російського правозахисника, першого російського омбудсмана Сергія Ковальова, складені як сукупність частин, кожна з яких висвітлює стан з дотриманням або певної групи прав (наприклад, соціально-економічних прав), або прав тих чи інших соціальних груп – військовослужбовців, в’язнів, або порушення прав людини під час певних подій – порушення прав людини під час жовтневих подій у Москві у 1993 році, порушення прав людини під час військового конфлікту в Чечні. Російське правозахисне співтовариство підготувало в 1998, 1999 і 2000 р. доповіді про стан з правами людини в Російській Федерації в ці роки в цілому й в окре­мих регіонах, причому остання доповідь охоплювала всі 89 суб’єктів Російської Федерації. Російський досвід підготовки звітів дуже важливий для України і повинний бути уважно вивчений. Структура цих доповідей (розділи «Повага недоторканності особи», «Дотримання основних громадянських свобод», «Дотримання основних політичних свобод», «Право на екологічну безпеку», «Положення окремих найбільш вразливих груп і порушення їхніх прав», «Дотримання соціально-економічних прав») багато в чому запозичена з щорічних доповідей Держдепартаменту США.

Підхід США до підготовки річних доповідей заслуговує на увагу. Бюро демократії, прав людини і праці Держдепартаменту США щорічно готує і видає величезний двотомник, що містить доповіді про практику в галузі прав людини практично у всіх країнах світу. Ці доповіді готуються посольствами США в цих країнах. Усі доповіді побудовані за однаковою схемою:

резюме;

розділ 1. «Повага недоторканності особи» з підрозділами «Політичні та інші позасудові вбивства», «Зникнення», «Застосування катувань», «Свавільний арешт, затримання чи заслання», «Право на справедливий публічний суд» і «Право на недоторканність приватного життя»;

розділ 2. «Дотримання громадянських свобод», в якому розглядаються свобода слова і преси, свобода мирних зборів і об’єднань, свобода релігії, свобода пересування;

розділ 3. «Дотримання політичних прав: право громадян змінити владу»;

розділ 4. «Ставлення уряду до міжнародних та неурядових перевірок за заявами про порушення прав людини»;

розділ 5. «Дискримінація за расовою ознакою, статтю, релігією, фізичними вадами, мовою або за соціальним станом», в якому розглядається стан з дотриманням прав жінок, дітей, інвалідів, релігійних і національних меншин;

розділ 6. «Права робітників» (профспілки, укладення колективних трудових договорів, заборона примусової праці, дитяча праця та мінімальний вік прийому на роботу, прийнятні умови праці, торгівля людьми).

Привертає увагу чітка ієрархія прав і свобод людини, де на першому місці захист особистих прав людини від сваволі держави, далі громадянських і політичних свобод, потім захист від дискримінації і тільки в кінці – короткий огляд прав робітників. Американська традиція прав людини вільна від патерналізму, який передбачає забезпечення людині «хорошого життя» державою (хоча рівень соціальної допомоги тим, хто її дійсно потребує, досить високий!), тут головною цінністю вважається свобода людини, можливість вільно чинити власною долею. Тому американцям важко збагнути наші проблеми з правами на працю, житло і достатній рівень життя.

На наш погляд, найбільш адекватно українським реаліям відповідала б така структура річної доповіді:

1.Вступ (загальна оцінка стану з правами людини в Україні у 2004 році в порівнянні з 1991-2002 рр. та в радянські часи).

2. Дотримання фундаментальних прав і свобод (право на життя, на захист від катувань та жорстокого поводження, на свободу та особисту недоторканність, на справедливий суд, право на приватність, свобода думки, совісті і віросповідання, свобода вираження поглядів, свобода мирних зібрань, свобода асоціацій, право на шлюб і створення сім’ї, право на захист від дискримінації, право на вільні вибори, право на звернення до органів влади та місцевого самоврядування, право власності, право на освіту, свобода пересування, свобода творчості).

3. Дотримання соціальних, економічних і культурних прав (підрозділи відповідно до статей 42-49 Конституції України).

4. Права людини у «закритих» середовищах (військовослужбовці, в’язні, психічно хворі).

5. Колективні права (права дитини, права жінок, права національних та мовних меншин, права деяких соціальних меншин: інвалідів, пенсіонерів, багатодітних родин, біженців, мігрантів та осіб без громадянства, наркоманів, ВІЛ-інфікованих, права сексуальних меншин)

6. Дотримання екологічних прав.

7. Висновки та пропозиції.

У доповіді використані матеріали діяльності правозахисних організацій, повідомлень ЗМІ, а також інформація, що надана органами влади. Критеріями оцінки дотримання прав і свобод завжди слугували міжнародні стандарти у тій чи іншій сфері, а також дотримання українського законодавства та його відповідність таким стандартам.

Хід виборчої кампанії, масштаб і кількість порушень прав людини вимагали нашої адекватної реакції, внаслідок цього ми не мали можливості реалізувати усі плани і підготували доповідь в тому варіанті, який Ви тримаєте зараз в руках. Звичайно, вона не вільна від недоліків, і ми будемо вдячні за зауваження, доповнення та пропозиції.

Хочу подякувати всім колегам, що взяли участь у цій роботі, а також Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні та міжнародному фонду «Відродження», без підтримки якого її взагалі важко було б зробити.

Євген Захаров,співголова Харківської правозахисної групи,
голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини,
член правління міжнародного товариства «Меморіал»

ПОДЯКИ

Ця доповідь була б неможливою без сприяння та допомоги:
Білецька Ольга
Бущенко Аркадій
Винников Олександр
Воробйов Микола
Гройсман Дмитро
Козирєв Микола
Кочемировська Олена
Куля Мар’яна
Мірошниченко Олег
Пивоваров Вадим
Разік Віталій
Романов Роман
Романова Наталія
Руднєва Олександра
Тарасов Віктор
Тарасов Олексій
Ткач Іван
Топольницький Станіслав
Уривай Володимир
Федоринчик Сергій
Христова Ганна
Чемерис Володимир
Чумак Юрій
Ясеновська Марія