Європейський суд з прав людини зобов’язав Росію виплатити рекордну суму
Європейський суд з прав людини в четвер, 26 січня, зобов’язав Росію виплатити рекордні 250 тисяч євро в справі про катування в російській міліції. Позов був поданий від імені Олексія Михєєва, мешканця Нижнього Новгорода, який став інвалідом через катування струмом у вересні 1998 року.
«Представники державної влади вкрай жорстоко поводилися з Михєєвим, щоб домогтися зізнання. Жорстоке поводження викликало такі сильні фізичні та душевні страждання, що він вирішив накласти на себе руки, і внаслідок спроби самогубства отримав перманентну інвалідність. Суд вважає, що жорстоке обходження з Михєєвим являє собою тортури, а отже, порушенням статті 3 Європейської конвенції з прав людини («Недопущення тортур»)», – сказано в постанові Європейського суду.
Михєєва, який працював на той час співробітником ДАІ, міліція затримала після того, як дівчина, з якою він і його приятель провели вечір, не повернулася додому. Двох підозрюваних звинуватили в зґвалтуванні та убивстві дівчини. Змушуючи Михєєва підписати визнання у скоєнні злочину, слідчі катували його струмом, стверджує суд. Після чергового раунду тортур Михєєв викинувся у вікно і, падаючи, зламав хребет.
Зниклу дівчина незабаром знайшли, і справу закрили. А 1999-му році мати Михєєва звернулася по допомогу до правозахисної організації.
Для нижньогородського відділення правозахисного «Комітету проти тортур» справа Михєєва стала першим позовом до представників влади. «Комітет» звернувся з позовом проти міліціонерів, які катували Михєєва, ще шість років тому. Однак понад 20 разів справу не розглядали.
На думку правозахисників, це зумовлено тим, що у списку звинувачуваних був заступник обласного прокурора, який був присутнім під час вибиванні свідчень із потерпілого.
Наголошено, що обласна прокуратура зайнялася цією справою лише після того, як не маючи підтримки російських органів, правозахисники звернулися до Страсбургу. 30 листопада 2005 року двох міліціонерів, які катували Михєєва, засудили до 4-х років колонії загального режиму.
«Провина за те, що Росія програла цей процес, лежить цілком на нижньогородській обласній прокуратурі, яка сім років нічого не робила для того, щоб вирішити цей процес на федеральному рівні, – заявив прес-секретар нижньогородського відділення «Комітету проти тортур» Максим Притков. – Тепер за проколи обласного прокурора Демидова платитиме Російська федерація».
«Як би не звинувачували правозахисників у зв’язку зі «шпигунським скандалом», але в справі Михєєва, фактично, ми захищаємо честь держави», – додав він.
Наталя Таубіна, директор фонду «Громадський вердикт», що провадить моніторинг порушень прав людини з боку правоохоронних органів, сказала: «Ми дуже раді цьому рішенню. Це безпрецедентна справа – перша справа про тортури в Росії, що пройшла через Європейський суд».
У самому суді пояснюють, що справи, пов’язані з приниженням людської гідності та жорстоким поводженням стосовно громадян Росії, розглядали й раніше, однак ніколи раніше складова, пов’язана з катуванням, не була такою значущою.
Світлана Ганнушкіна, член ради іншої правозахисної організації, «Меморіал», повідомила, що за її даними у Страсбурзькому суді чекають розгляду ще кілька десятків справ із скаргами російських громадян на дії правоохоронних органів. «Суд у Страсбурзі – це єдиний спосіб змусити нашу владу думати про те, що діється в правоохоронних органах», – заявила вона.
27.01.2006