Права людини у мистецтві
Київ, 23 травня 2006 У Києві триває ІІІ Міжнародний фестиваль документальних фільмів про права людини. Наскільки ефективним виявляється поєднання жанру документального кіно з правозахистом? Які проблеми найбільше хвилюють кінодокументалістів? Якими є найцікавіші фестивальні та навколофестивальні події? Про це журналіст Кирило Булкін розмовляв з учасником фестивалю режисером Даміаном Колодієм та членом журі, виконавчим директором Української Гельсінської спілки з прав людини Володимиром Яворським.
ІІІ Міжнародний фестиваль Дні документального кіно про права людини "Український контекст" – саме такою є повна назва події, яка відбувається цими днями у Київському Будинку кіно. Чому саме документальне кіно виявляється таким потужним творчим засобом для осмислення проблем, пов’язаних з правами людини? Член журі фестивалю, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський вважає.
“Права людини оцінюються в країні часто як якась юридична концепція, що є в законі, а праві, але насправді це є значно ширше поняття, це є більше філософська концепція, це концепція світоглядна, вона походить з власної гідності. Найкраще всі ці речі показати, наскільки людина може відчувати свою гідність, наскільки вона може бути вільна, наскільки існують певні проблеми в цій сфері – це через документальне кіно, тому що один раз краще побачити, аніж багато разів про це говорити. Після цього всі суперечки зникають. З однієї сторони – це мистецькі речі, це приємно дивитися будь-якому кінематографісту, а з іншої сторони, то це якраз проблемні речі, які змушують людину задуматися над собою, над власною свободою, як вона функціонує в цьому суспільстві.”
Безпосередню реакцію глядачів відчув на собі американський режисер українського походження Даміан Колодій. Він привіз на фестиваль фільм, у якому виплеснув власні – захоплені й відверті – враження від Помаранчевої революції. Щирість автора знайшла відгук в авдиторії.
“Мені дуже приємно, що фільм йде саме в Києві. Багато людей, що, напевне, були на революції, то сприймали. Я думаю, що українцям треба трохи пригадати ті моменти. Те, що люди вийшли і що те зробили, що очікували, і це захопило світ, то дуже важливо. Я думаю, що то дуже гарний момент української історії. Це треба цінувати. Так що, я думаю, фільм тут зможе допомогти”.
Фільм Даміана Колодія завершується своєрідним знаком запитання, який постав у душі режисера після, як він висловлюється, “політичного розлучення матері й батька Помаранчевої революції”. Проте останні кадри стрічки – оптимістичні й сповнені віри у демократичне майбутнє України. Можна сказати, що такий настрій несе в собі й весь фестиваль Дні документального кіно про права людини "Український контекст". Суспільство, де відпаде потреба у захисті прав людини, на цій землі навряд чи колись буде; проте змінювати наявне суспільство на краще митці й правозахисники здатні. Вони роблять це своєю небайдужою працею.