MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Звіт Дніпропетровського відділення Міжнародного товариства прав людини по програмі „Чи дотримуються права людини в Придніпров’ї? – моніторинг порушень прав людини в Дніпропетровській області”

07.07.2006   

Керівник проекту Шкрюм Таїсія Іванівна,
голова Дніпропетровського відділення МТПЛ,
телефон 80562685202
Угода № SUP30005GR266
Дніпропетровська область

2005 рік

Звітний період: 01.10.05 – 30.01.06

Дніпропетровське відділення Міжнародного Товариства прав людини основною метою своєї діяльності проголошує об’єднання зусиль для захисту невід’ємних людських прав та свобод, надання консультативно-правової допомоги громадянам Придніпровського регіону в випадках порушення їх прав, а також правопросвітню діяльність.

Виходячи з цього ми мали намір провести моніторинг порушень прав людини в Дніпропетровській області та в зв’язку з отриманими побажаннями партнерів по проекту "Права людини в Україні - 2005" та відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні, а також зважаючи на параметри обіцяної фінансової підтримки, ми внесли узгоджені зміни до проекту і зосередились на моніторингу прав людини серед засуджених, які хворіють на туберкульоз легень, бо в Дніпропетровській області є установи виконання покарань, в яких відбувають покарання до 2000 хворих на туберкульоз. Умови їх утримання та методи лікування викликають підвищений інтерес правозахисників, бо, на нашу думку, права людини там порушуються щодня і безперервно. Наша організація взяла зобов’язання написати в загальноукраїнський звіт про моніторинг прав людини окремий розділ щодо порушення прав людини серед засуджених, які хворіють на туберкульоз легень.

Завдання проекту були наступними:

  • організаційна робота по створенню моніторингової групи;

  • розробка моніторингових анкет та пам’яток про права людини для засуджених, хворих на туберкульоз;

  • виготовлення 2000 анкет для моніторингу;
  • виготовлення роздавальних матеріалів;
  • проведення семінару для членів моніторингової групи;

  • проведення моніторингу порушення прав людини серед 1500 ув’язнених, які хворіють на туберкульоз і лікуються від туберкульозу в установах виконання покарань;

  • проведення моніторингу порушення прав людини серед 500 колишніх в’язнів, які звільнилися з установ виконання покарань, але продовжують хворіти на туберкульоз;

  • проведення прес-клубу на тему „Чи дотримуються права людини в Придніпров’ї?”;

  • надання консультативно-правової допомоги громадянам у випадках порушення їх прав в громадській приймальні з прав людини та під час відвідин лікарень і установ виконання покарань.

Всі завдання проекту виконані.

В процесі організаційної роботи щодо проведення моніторингу в установах виконання покарань керівник та учасники проекту провели зустрічі з:

  • начальником Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області Байдужем Віталієм Павловичем;

  • заступником начальника Управління ДДВП у Дніпропетровській області Хорсуном Миколою Федоровичем;

  • начальником медслужби Управління ДДВП у Дніпропетровській області Шереметом Геннадієм Васильовичем;

  • заступником начальника СІЗО із соціальної роботи Чорним Валерієм Петровичем

  • старшим інспектором СІЗО Шалиніним Євгенієм Олександровичем

  • начальником установи виконання покарань №89 Нечипоруком Валентином Володимировичем та іншими відповідальними посадовцями УВП.

Керівник та виконавці проекту детально проінформували посадових осіб УВП про мету та засоби реалізації проекту і отримали письмовий дозвіл на доступ членів моніторингової групи в установи виконання покарань Дніпропетровської області, а також домовилися про співпрацю. Посадовцям УВП було вручено зразки анкет та роздаткових матеріалів. Було досягнуто конкретної домовленості про методику виконання проекту.

Відбулася також зустріч керівника проекту з на той час главою Дніпропетровської облдержадміністрації Єхануровим Юрієм Івановичем та його заступником Сокульською Ориною Василівною. Під час зустрічі керівник проекту поінформувала керівництво області про проведення моніторингу прав людини в регіоні та особливо в установах виконання покарань, де є хворі на туберкульоз.

Керівник проекту взяла участь і виступила 17.06.05 на засіданні круглого столу в м. Києві "Досвід партнерства громадських організацій та державних структур у реалізації реформи кримінально-виконавчої системи", який проходив за участю начальника Державного Департаменту з питань виконання покарань Кощинця Василя Васильовича. У своєму виступі керівник проекту акцентувала увагу на недопустимість ситуації, що склалася із захворюванням на туберкульоз в установах виконання покарань.

В Дніпропетровську проведено засідання Громадської Ради при Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області, на якому керівника проекту обрано заступником голови Громадської Ради і де було залучено до співпраці по проекту членів Громадської Ради.

Для налагодження контактів з працівниками установ виконання покарань області 15.06.05 в м. Дніпропетровську було проведено семінар для співробітників медичної та соціальних служб, регіональних підрозділів ДДВП, присвячений обговоренню актуальних питань правового статусу людей, що живуть з ВІЛ/СНІД та хворіють на туберкульоз, які перебувають в закладах пенітенціарної системи. На семінарі були розглянуті питання про особливості дотримання прав засуджених відповідно до національних та європейських стандартів, а також про особливості надання медичної та соціальної допомоги хворим на туберкульоз та ВІЛ/СНІД в системі ДДВП. Відбулися емоційні дискусії та були налагоджені контакти для майбутньої співпраці. Прес-реліз семінару додається.

Розроблено моніторингові анкети:

  • для засуджених хворих на туберкульоз;
  • для медперсоналу, працюючого в установах виконання покарань;

  • для колишніх засуджених, які звільнилися з установ виконання покарань, але продовжують хворіти на туберкульоз.

Розроблено тези питань для інтерв’ю з керівниками установ виконання покарань та начальниками медслужб УВП.

Виготовлено 2000 анкет для проведення моніторингу.

Розроблено зразки роздавальних матеріалів для засуджених, хворих на туберкульоз, та виготовлено 2000 комплектів цих матеріалів. В якості роздавальних матеріалів були наступні пам’ятки:

  • Загальна Декларація Прав Людини;
  • пам’ятка "Знай свої права та вмій їх захищати";
  • пам’ятка "Ваші права при затриманні вас міліцією";
  • буклет "Пам’ятка для засуджених до позбавлення волі";
  • пам’ятка "Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями";
  • пам’ятка "Туберкульоз та засоби його профілактики";
  • пам’ятка "Права ВІЛ-інфікованих - ув’язнених та засуджених".

Крім того, ми приготували і роздали установам виконання покарань невеличкі правові бібліотеки, куди входять міжнародні документи про права людини та, зокрема, про права засуджених до позбавлення волі, а також витяги із законів України стосовно прав засуджених та правил поводження з ними.

Проведено семінар для членів моніторингової групи - 16.08.05р. у м.Дніпропетровську, в якому взяли участь 20 осіб, а саме:

Шкрюм Таїсія Іванівна - керівник проекту;

Божок Таміла Миколаївна - бухгалтер проекту;

Хорсун Микола Федорович - заступник начальника Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області;

Шеремет Геннадій Васильович - начальник медичної служби Управління ДДВП в Дніпропетровській області;

Чорний Валерій Петрович - заступник начальника СІЗО по соціальній роботі

та члени моніторингової групи Дніпропетровського відділення МТПЛ:

  • Агафонов Андрій Володимирович, юрист, член МТПЛ
  • Колядинська Тетяна Олексіївна, журналіст, керівник прес-групи ДВ МТПЛ
  • Звірко Володимир Олексійович, журналіст, кореспондент газети "Наше місто", член МТПЛ
  • Кальченко Галина Яківна, юрисконсульт ДВ МТПЛ
  • Мельник Оксана Павлівна, економіст, член МТПЛ

  • Баклюкова Ірина Олександрівна, керівник групи по захисту прав військовослужбовців ДВ МТПЛ

  • Антончик Євген Павлович, юрист, керівник групи по захисту прав ув’язнених ДВ МТПЛ

  • Немерська Дар’я Володимирівна, студентка фінансово-економічного інституту, член МТПЛ

  • Альошкіна Юлія Валеріївна, студентка фінансово-економічного інституту, член МТПЛ

  • Топюк-Брузницька Марія Юріївна, студентка Дніпропетровського національного університету, член МТПЛ

  • Федосова Надія Василівна, юрист, керівник групи ДВ МТПЛ по захисту прав ветеранів та людей з обмеженими можливостями

  • Борисенко Лариса Вікторівна, соціальний працівник, член МТПЛ
  • Скворцов Сергій Юрійович, психолог, член МТПЛ
  • Денисенко Інна Павлівна, психолог, член МТПЛ

  • Резніченко Тамара Григорівна, керівник молодіжної групи ДВ МТПЛ

На семінарі керівник проекту та консультант детально проінформували виконавців проекту про завдання та методи його виконання. Були ретельно розібрані та роз’яснені анкети для пацієнтів та медперсоналу в установах виконання покарань. Представники Управління ДДВП розповіли про особливості поводження з засудженими та заходами охорони життя і здоров’я членів моніторингової групи під час відвідин установ виконання покарань з метою проведення моніторингу.

Бухгалтер проекту проінформувала про суму винагороди членам моніторингової групи, та про те, що винагорода буде здійснена після виконання анкетування і здачі анкет керівнику проекту для їх аналізу.

На семінарі роздано анкети для роботи членам моніторингової групи.

Проведено анкетування 1500 ув’язнених хворих на туберкульоз та 500 хворих, які вже звільнилися з УВП з метою моніторингу порушення прав людини. Проведено також анкетування 112 осіб з числа медперсоналу установ виконання покарань, де лікуються хворі на туберкульоз. В переважній більшості маємо їх відповіді, які свідчать про порушення їх прав.

Труднощі, які виникли у нас під час реалізації проекту, це те, що членам моніторингової групи доводилось витрачати дуже багато часу на заповнення кожної анкети, бо члени моніторингової групи спостерігали за хворими безпосередньо в палатах, аби вони самі заповнювали ці анкети і щоб їм не заважали наглядачі чи медперсонал і не чинили на них тиску. Багато часу витрачалось також на роз’яснення учасникам анкетування мети цього заходу, засобів забезпеченості анонімності анкетування і т.ін. Анкети видавались хворим і забирались членами моніторингової групи із рук в руки, аби була забезпечена анонімність. Під час відвідин установ виконання покарань з кожним членом моніторингової групи від часу його входу на територію УВП і до виходу знаходились два охоронці, тому це також пов’язано з труднощами і призводило до необхідності багато часу витрачати на виконання анкетування.

Відбулася зустріч керівника та виконавців проекту з координатором програми Станіславом Топольницьким, з помічником аташе з питань інформації Посольства США в Україні Олегом Пастуховим, який ознайомився з діяльністю Дніпропетровського відділення МТПЛ, роботою громадської приймальні МТПЛ, з фотостендами про правозахисну та гуманітарну діяльність, а також як під час виконання проекту працює громадська приймальня з прав людини, де надається консультативно-правова допомога громадянам у випадках порушення їх прав. Консультації надають юристи Кальченко Г.Я., Агафонов А.В., Антончик Є.П,, соціальний працівник Борисенко Л.В., психолог Скворцов С.Ю., правозахисники Шкрюм Т.І, Баклюкова І.О. За звітний період до приймальні звернулося 218 осіб, серед них переважна більшість звертається зі скаргами на порушення прав на працю 93 особи (42,3%), на забезпечення заробітною платою 8 осіб (3,7%), на відмову оплати лікарняного листка та незаконне звільнення з роботи 17 (7,8%), на переслідування за політичними мотивами 4 (1,8%), на дідівщину в армії 48 (22%), на безпідставне затримання міліціонерами 34 (15,6%), на порушення прав дітей на батьківське піклування 14 (6,4%).

Декілька прикладів:

Олександр Д-ко, 22 роки, студент, журналіст, спокійно йшов о 21 годині з театру по центральній вулиці, до нього підійшли четверо в міліцейській формі – патрульні, і попросили пред’явити документи. Олександр сказав, що не має при собі документів, бо йдучи до театру залишив їх вдома. Патрульні заломили йому руки, звалили на землю і почали бити. До них підійшли дві жінки, які теж поверталися з театру, і одна з них – журналіст, яка знала Олександра. На їх питання „Що тут відбувається?” міліціонери відповіли – не Ваша справа, він вчинив опір працівникам міліції і ми затримуємо його та супроводжуємо до дільниці, що й зробили. В дільниці Олександра ще побили і залякали так, що коли через дві години журналісти все-таки знайшли його в дільниці, приїхали туди разом з кореспондентом радіо „Свобода” і забрали його звідти, Олександр побоявся піти до медексперта зі своїми синцями та гематомами і не став подавати до суду.

Максим Б-єв, 20 років, звільнений з армії по хворобі з черепно-мозковою травмою з тяжкими наслідками, які призвели до інвалідності другої групи. Вночі в казармі його тяжко побили, але він не знає – хто. Карну справу не було порушено, слідство не проводилось.

Валентина М-ко, 20 років, працювала в приватній фірмі бухгалтером, захворіла, знаходилася на стаціонарному лікуванні, хазяїн фірми не сплатив їй жодного дня по листку непрацездатності і через місяць взагалі звільнив. За клопотанням нашої організації жінка була поновлена на роботі і їй сплачені належні кошти по лікарняному листку, бо ми довели власнику фірми, що в разі судового процесу, який ми мали намір ініціювати, його витрати були б значно більші.

Андрій Д-ко, 15 років, потрапив в ізолятор тимчасового утримання і провів там 2 доби, розповідає, що їжу їм там подавали в зрізаних до половини пластикових пляшках з-під мінеральної води і їсти треба було без ложок та виделок. Важко уявити як саме підліток угамовував голод.

За час виконання проекту, після того, як члени організації відвідали 10 установ виконання покарань і надали інформацію про моніторинг прав людини серед засуджених, та звільнених з УІН, які хворіють на туберкульоз, в громадську приймальню з прав людини звернулось 88 хворих на СНІД та туберкульоз, які відбували покарання і вважають, що порушено їх право на охорону здоров’я і опосередковано – право на життя:

п/п

Прізвище, ім’я,

по батькові

Рік

народж.

Адреса

1

Т-ва Анна Олександрівна

1985

Кривий Ріг

2

К-ба Максим Ігоревич

1985

Кривий Ріг

3

Д-ко Андрій Миколайович

1967

Дніпропетровськ

4

С-ов Олексій Володимирович

1977

Кривий Ріг

5

Д-ко Олександр Васильович

1962

Кривий Ріг

6

Ш-ва Сніжана Нурієвна

1976

Дніпропетровськ

7

В-ко Олександр Євгенович

1962

Кривий Ріг

8

М-ін Андрій Андрійович

1957

Кривий Ріг

9

С-юк Сергій Миколайович

1963

Дніпропетровськ

10

К-ко Костянтин Олександрович

1960

Кривий Ріг

11

С-ва Оксана Костянтинівна

1976

Кривий Ріг

12

Р-ев Андрій Миколайович

1966

Кривий Ріг

13

К-ик Павло Олександрович

1977

Дніпродзержинськ

14

Б-ий Ігор Володимирович

1974

Кривий Ріг

15

Р-ик Олег Валерійович

1980

Криничанський р-н

16

М-ов Сергій Миколайович

1973

Тернівка

17

С-юк Сергій Миколайович

1963

Дніпропетровськ

18

Ш-ов Олександр Олександрович

1972

Першотравенськ

19

П-ко Сергій Миколайович

1970

Кривий Ріг

20

П-ий Віктор Миколайович

1958

Кривий Ріг

21

Д-ий Ігор Антонович

1967

Кривий Ріг

22

Т-ай Дмитро Юрійович

1979

Кривий Ріг

23

Г-ой Михайло Георгійович

1966

Марганець

24

О-ій Олександр Володимирович

1966

Кривий Ріг

25

П-ко Віталій Миколайович

1974

Кривий Ріг

26

Д-єв Андрес Андрійович

1969

Кривий Ріг

27

Д-на Людмила Миколаївна

1961

Кривий Ріг

28

П-ин Руслан Володимирович

1974

Кривий Ріг

29

К-ко Олександр Володимирович

1965

Кривий Ріг

30

П-их Сергій Анатолійович

1961

Кривий Ріг

31

Ж-ий Костянтин Олексійович

1967

Кривий Ріг

32

Ф-ко Олександр Степанович

1976

Новомосковськ

33

Є-ов Руслан Владиславович

1978

Кривий Ріг

34

К-ва Вікторія Валентинівна

1963

Дніпропетровськ

35

С-ов Олександр Євгенович

1959

Кривий Ріг

36

С-ов Олександр Сергійович

1976

Першотравенськ

37

Д-ко Олександр Васильович

1962

Кривий Ріг

38

Ч-ко Павло Олексійович

1966

Кривий Ріг

39

Б-ко Сергій Євгенович

1978

Нікополь

40

К-ко Євген Леонідович

1977

Тернівка

41

Ц-ло Сергій Васильович

1967

Новомосковськ

42

Г-юк Михайло Трохимович

1962

Кривий Ріг

43

С-ян Руслан Володимирович

1979

Дніпродзержинськ

44

П-ко Валентин Володимирович

1971

Павлоград

45

К-ий Володимир Віталійович

1960

Жовті Води

46

Т-ов Валерій Миколайович

1964

Дніпропетровський р-н

47

П-ий Леонід Григорович

1953

Кривий Ріг

48

С-ян Руслан Володимирович

1979

Дніпродзержинськ

49

К-ер Ігор Миколайович

1955

Дніпропетровськ

50

Р-ко Валерій Миколайович

1968

Кривий Ріг

51

О-ок Ігор Вікторович

1976

Кривий Ріг

52

М-ва Наталія Григорівна

1975

Софіївський р-н

53

К-ай Вадим Вікторович

1983

Кривий Ріг

54

П-ко Раїса Іванівна

1966

Павлоград

55

С-ов Юрій В’ячеславович

1964

Кривий Ріг

56

Я-ов Дмитро Анатолійович

1975

Нікополь

57

Т-ан Олександр Сергійович

1956

Дніпропетровськ

58

Б-ко Валентин Олександрович

1980

Кривий Ріг

59

Г-ко Володимир Анатолійович

1975

Кривий Ріг

60

Ш-ва Альбіна Рафаїлова

1977

Кривий Ріг

61

М-ов Микола Сергійович

1960

Кривий Ріг

62

П-ко Михайло Васильович

1978

Орджонікідзе

63

Б-ан Микола Васильович

1963

Кривий Ріг

64

В-од Марина Миколаївна

1964

Дніпропетровськ

65

К-ко Володимир Степанович

1946

Кривий Ріг

66

Г-на Тетяна Анатоліївна

1970

Кривий Ріг

67

М-на Олена Валентинівна

1970

Дніпродзержинськ

68

Н-ко Анатолій Валерійович

1985

Кривий Ріг

69

Р-ов Олексій Миколайович

1977

Першотравенськ

70

Ч-ий Руслан Володимирович

1971

Кривий Ріг

71

Д-ов Олег Юрійович

1966

Кривий Ріг

72

С-ов Олександр Анатолійович

1961

Першотравенськ

73

К-ов Едуард Володимирович

1966

Кривий Ріг

74

Г-ич Наталія Анатоліївна

1961

Кривий Ріг

75

М-ха Наталія Анатоліївна

1978

Кривий Ріг

76

К-ко Андрій Сергійович

1978

Апостолово

77

С-уг Володимир Леонідович

1972

Кривий Ріг

78

К-ев Володимир Захарович

1962

Дніпропетровськ

79

П-ин Євген Владиславович

1970

Дніпропетровськ

80

В-на Оксана Станіславівна

1972

Кривий Ріг

81

О-нь Василь Федорович

1967

Магдалинівський р-н

82

П-ко Юрій Іванович

1973

Дніпропетровськ

83

М-ец Андрій Олексійович

1972

Кривий Ріг

84

Р-ко Лариса Вікторівна

1966

Дніпропетровськ

85

С-ць Віталій Анатолійович

1963

Дніпропетровськ

86

Т-ов Сергій Володимирович

1969

Першотравенськ

87

Я-ко Ольга Сергіївна

1979

Кривий Ріг

88

М-иш Юрій Миколайович

1975

Кривий Ріг

Всім їм надано не тільки консультативно-правову допомогу, але й фактичну – в оформленні документів для визначення групи інвалідності, направлення на лікування, працевлаштування.

Зроблено аналіз анкетування 1500 ув’язнених, хворих на туберкульоз (зразки анкет додаються)

1.2. Вік:

до 20 років - 72 особи - 4,8%

від 21 до 30 років - 673 - 44,9%

від 31 до 40 років - 478 - 31,9%

від 41 до 50 років - 217 - 14,4%

більше 50 років - 60 - 4%

Отже переважна більшість – понад 75% засуджених, хворих на туберкульоз, знаходяться в віці від 21 до 40 років.

1.3. На скільки років позбавлено волі:

до 5 років - немає

від 6 до 10 років - 960 осіб - 64%

від 11 до 15 років - 442 - 29,5%

довічне ув’язнення - 98 - 6,5%

Отже переважна більшість засуджена від 5 до 15 років.

1.4. Позбавлено волі:

вперше - 564 особи - 37,6%

повторно - 936 - 62,4%

- тобто майже дві третини засуджені повторно.

1.5. За якими статтями засуджені: (зі слів самих засуджених)

(таблиця)

статті

Кіл-сть осіб

Визначення статті

71 ст.

13

„Призначення покарання за сукупністю вироків”

93 ст.

6

„Особи до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру”

115 ст.

14

„Умисне вбивство”

121 ст.

20

„Умисне тяжке тілесне ушкодження”

122 ст.

3

„Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”

128 ст.

4

„Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження”

140 ст.

12

„Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником”

152 ст.

14

„Згвалтування”

185 ст.

816

„Крадіжка”

186 ст.

48

„Грабіж”

187 ст.

92

„Розбій”

188 ст.

45

„Викрадання шляхом демонтажу та інших засобом електричних мереж...”

189 ст.

30

„Вимагання”

190 ст.

5

„Шахрайство”

262 ст.

6

„Викрадання, привласнення, вимагання вогнепальної зброї...”

263 ст.

34

„Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибух. речовинами”

289 ст.

30

„Незаконне заволодіння транспортним засобом”

296 ст.

26

„Хуліганство”

307 ст.

48

„Незаконне виробництво, виготовлення, придбання... наркотичних засобів”

309 ст.

112

„Незаконне виробництво, виготовлення, придбання... наркотичних засобів... без мети збуту”

355 ст.

4

„Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових забов’язань”

391 ст.

5

„Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи”

394 ст.

4

„Втеча із спеціалізованого лікувального закладу”

396 ст.

6

„Приховування злочину”

Отже з таблиці видно, що переважна більшість засуджених відповіли, що відбувають покарання за крадіжку, розбій, грабіж, незаконне виробництво, виготовлення, придбання наркотичних засобів, та ці відповіді ми вважаємо не досить достовірними, бо не всі опитувані відповіли на це питання, з такими даними не згодна адміністрація, хоча статистичних даних нам не надали, і ми самі переконалися, що відповіді опитуваних часто були неправдивими. Так одного разу під час відвідин УВП ми зайшли до часовеньки, де в цей час прибирали двоє засуджених. Розговорилися, засуджені розповідали про свою віру, про філософію життя. Ми спитали, а за що ж вони відбувають покарання. Один відповів, що за крадіжку, а другий – за наркотики. Коли ми вийшли з часовеньки, спитали офіцера, який нас супроводжував – чому за, наш погляд, не дуже тяжкі злочини вони отримали великі терміни позбавлення волі. Офіцер запропонував нам познайомитися з їхніми справами і виявилося, що один з них відбуває покарання за умисне вбивство, а другий – за групове згвалтування неповнолітньої дівчинки.

1.6. Захворіли на туберкульоз вперше:

на волі - 181 особа - 12%

в місцях позбавлення волі - 1319 - 88%

1.7. Раніше, тобто під час попереднього відбування покарання, були звільнені в зв’язку з хворобою:

так - 68 осіб - 4,5%

ні - 1432 - 95,4%

1.8. На питання – якщо після захворювання Ви вже були на волі, то чи лікувалися Ви в тубдиспансері на волі, відповіли:

так - 266 осіб - 17,7%

ні - 731 - 48,7%

інші на питання не відповіли.

1.9. Чи була засудженим раніше встановлена група інвалідності:

так - 94 особи - 6,3%

ні - 1340 - 89,3%

інші на питання відповідали плутано, бо не всі розуміють різницю між встановленням групи комісією в УВП, коли просто вирішується питання працездатності, чи непрацездатності хворого, і офіційним встановленням групи інвалідності МСЕК з видачею довідки на отримання пенсії. Але так чи інакше те, що тільки 6% цих хворих визнано інвалідами – дуже вражаюча цифра, адже це переважно тяжкі хворі з деструктивними формами туберкульозу, і 60% з них засуджені повторно, отже вони хворіли на туберкульоз після звільнення з УВП, але тільки в 17% вони лікувалися і тільки 6% з них була встановлена група інвалідності. Отже в перервах між ув’язненнями ні вони самі, ні суспільство не звертають уваги на охорону здоров’я.

1.10. Якщо Ви були звільнені в зв’язку з хворобою, то за скільки років, чи за скільки місяців, до кінця терміну покарання.

Всього були звільнені в зв’язку з хворобою 28 осіб (1,87%) з них менше ніж за 1 рік до кінця строку покарання – 12 осіб (0,79%), за 1-3 роки до кінця строку – 16 осіб (1,08%).

Отже звільнено в зв’язку з хворобою було зовсім небагато.

1.10.2. – через скільки місяців після звільнення Ви почали лікуватися в лікарні?

- одразу – 8 осіб, через місяць – 12 осіб, через 2 місяці – 12 осіб, через 3 місяці – 8 осіб, через 6 місяців – 4 особи, всього – 44 особи (2,9%)

Зважаючи на те, що 60% з опитаних засуджені повторно, знову напрошується висновок, що дуже мало з них почали лікуватися безпосередньо після звільнення.

1.11. Якщо Ви вже лікувалися на волі, то:

1.11.1. – скільки місяців підряд Ви лікувалися?

1 місяць – 8 осіб, 2 місяці – 20 осіб, 3 місяці – 24 особи, 4 місяці – 16 осіб, 5 місяців – 20 осіб, 6 місяців – 40 осіб, 7 місяців – 12 осіб, 8 місяців – 8 осіб, 9 місяців – 20 осіб, 10 місяців – 8 осіб, 1 рік – 4 особи, півтора року – 8 осіб, всього 188 осіб (12,5%).

1.11.2. – чи були Ви госпіталізовані на час лікування?

так - 156 осіб - 10,4%

ні - 32 - 2,1%

1.11.3. – чи достатньо було ліків?

так - 159 осіб - 10,5%

ні - 49 - 3,3%

1.11.4. – скільки ліжок було в палаті?

– від 4 до 12 ліжок, але з них в 80% - від 4 до 8 ліжок.

1.11.5. – чи достатнім було харчування?

так - 128 осіб - 8,52%

ні - 45 - 3%

1.11.6. – чи було це лікування на волі повністю безплатним?

так - 91 особа - 6%

ні - 102 - 6,8%

Отже, незважаючи на те, що на питання стосовно лікування на волі відповіді давали всього біля 200 засуджених, все-таки можна зробити висновок, що лікування на волі було досить задовільним, більшість з них була госпіталізована, у двох третин ліків було достатньо, у 75% з них достатнім було харчування і у половини лікування було повністю безплатним.

1.12. Чи пробували Ви влаштуватися на роботу?

так - 360 осіб - 24%

1.13. Чи вдалося влаштуватися на роботу?

так - 110 осіб - 30,5% від, тих хто пробував влаштуватися,

ні - 250 - 69,5%

На питання чи отримуєте Ви пенсію (по інвалідності) відповіли всього 24 чол., з них тільки 4 сказали, що пенсія становить 330 грн., а інші відповідали – від50 грн до 240 грн.

 

2. ПОБУТОВІ І САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ УМОВИ В ЛІКАРНІ

В УСТАНОВІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

2.1. Ваші зауваження до побутових умов палати:

2.1.1. в палаті тісно - 765 осіб - 51%

2.1.2. недостатньо світла - 401 - 26,8%

2.1.3. обмежено доступ повітря - 303 - 20,2%

2.1.4. жарко - 261 - 17,4%

2.1.5. холодно - 367 - 24,5%

2.1.6. сирість - 303 - 20,2%

2.1.7. грязно - 128 - 8,5%

2.1.8. утруднений доступ до води - 178 - 11,8%

2.1.9. проблеми „з електрикою” - 19 - 1,3%

2.1.10. немає зауважень до побутових умов - 435 - 29%

Отже до 80% засуджених, на нашу думку, все-таки побоялися правдиво відповісти на питання стосовно побутових умов, тільки 50% відмітили, що в палатах тісно, а 30% взагалі відповіли, що зауважень не мають, але наші особисті враження під час відвідин лікарні були зовсім інші, про що буде поінформовано нижче.

2.2. Зауваження до побутових умов медичного закладу (поза палатою)

2.2.1. тісно в відділенні - 598 осіб - 39,9%

2.2.2. недостатній доступ світла - 292 - 19,5%

2.2.3. обмежено доступ повітря - 186 - 12,4%

2.2.4. жарко - 174 - 11,6%

2.2.5. холодно - 329 - 21,9%

2.2.6. сиро - 272 - 18,2%

2.2.7. грязно - 114 - 7,6%

2.2.8. утруднений доступ до води - 170 - 11,4%

2.2.9. інше–„всього 2 крани на 136 чол.хворих”- 8 - 0,5%

2.2.10. немає зауважень до побутових умов - 465 - 31,1%

І на це питання третина побоялись відповісти, і тільки до 40% засуджених зробили певні зауваження. Ми бачимо, що тільки 8 осіб записали, що мають тільки 2 крани з водою на 136 чоловік в так званій „палаті” – це ж скільки часу потрібно, щоб 68 чоловік вмилися з одного крану?!!

2.3. Який доступ до душових кімнат?

2.3.1. по мірі необхідності - 204 особи - 13,6%

2.3.2. один раз на тиждень - 1216 - 81%

2.3.3. один раз в місяць - 8 - 0,5%

2.4. Стан душових кімнат:

2.4.1. хороший - 390 осіб - 26%

2.4.2. в приміщеннях грязно - 484 - 32,3%

2.4.3. несправні крани - 780 - 52%

2.4.4. подача гарячої води з перебоями - 542 - 36,1%

2.4.5. подача холодної води з перебоями - 140 - 9,3%

2.4.6. інше–по півроку триває ремонт душових - 49 - 3,3%

Отже переважна більшість хворих засуджених відповіли, що мають змогу користуватися душем один раз на тиждень, але половина з них сказали, що крани несправні, третина зауважили, що в приміщеннях грязно і гаряча вода подається з перебоями, і тільки 3% насмілились відзначити, що в душових взагалі по півроку триває ремонт.

2.5. Який доступ до туалетів:

2.5.1. по мірі необхідності - 1364 особи - 90,9%

2.5.2. виводять три рази на добу - 19 -1,3%

Висновок – доступ переважно по мірі необхідності.

2.6. Стан санвузлів:

2.6.1. хороший - 1004 особи - 66,9%

2.6.2. в приміщеннях грязно - 140 - 9,3%

2.6.3. несправні туалети - 148 - 9,8%

2.6.4. не змиваються унітази - 189 - 12,6%

2.6.5. несправні крани - 197 - 13,1%

2.6.6. подача холодної води з перебоями - 72 - 4,8%

2.6.7. інше – змив кухлем - 8 - 0,5%

Таким чином дві третини відзначили, що стан санвузлів хороший, але 10% відзначають, що в приміщеннях грязно, туалети несправні, не змиваються унітази, несправні крани, і іноді приходиться змивати кухлем.

2.7. Чи забезпечені Ви постільною білизною:

так - 1057 осіб - 70,5%

ні - 380 - 25,3%

Тобто чверть засуджених хворих вважають, що білизною вони не забезпечені.

2.8. Якщо забезпечені, то хто забезпечує Вас постільною білизною:

2.8.1. медична установа - 561 особа - 37,4%

2.8.2. родичі - 879 - 58,6%

2.8.3. сам - 19 - 1,3%

2.9. Як часто відбувається заміна постільної білизни:

2.9.1. один раз в тиждень - 1205 осіб - 80,3%

2.9.2. один раз в два тижні - 49 - 3,3%

2.9.3. один раз в місяць - 3 - 0,2%

2.9.4. інше – перу сам, замінили перед

Вашим приходом і т.ін. - 117 - 7,8%

Переважна більшість відповіли, що білизну замінюють раз на тиждень.

2.10. Чи буваєте Ви на свіжому повітрі:

2.10.1. буваю щодня - 1454 особи - 96,8%

2.10.3. буваю рідше 2-х раз на тиждень - 11 - 0,8%

2.10.5. інше – виводять навіть з температурною - 4 - 0,3%

Майже всі відповіді, що на свіжому повітрі бувають щодня.

2.11. Загальна оцінка побутових умов в лікувальній установі:

2.11.1. гарні - 261 особи - 17,4%

2.11.2. задовільні - 742 - 49,5%

2.11.3. погані - 420 - 28%

Отже половина засуджених хворих зазначила, що побутові умови задовільні, майже третина – що погані, а 17% написали, що вони гарні.

2.12. Які зауваження щодо якості харчування:

2.12.1. якість їжі цілком задовільна - 329осіб - 21,9%

2.12.2. якість їжі незадовільна - 708 - 47,2%

2.12.3. їжа готується із неякісних продуктів - 466 - 31,1%

2.12.4. малі порції - 693 - 46,2%

2.13. Чи є можливість для дієтхарчування:

2.13.1. є - 360 осіб - 24%

2.13.2. немає - 916 - 61,1%

2.13.3. не знаю - 38 - 2,5%

2.14. Зробіть загальну оцінку харчування:

2.14.1. хороше - 163 особи - 10,9%

2.14.2. задовільне - 420 - 28%

2.14.3. погане - 609 - 40,7%

2.14.4. важко відповісти - 246 - 16,4%

Таким чином, біля половини пацієнтів зазначили, що якість їжі незадовільна і харчування погане, а біля третини відповіли, що воно задовільне.

2.15. Чи є у Вас зауваження щодо посилок:

2.15.1. зауважень немає - 962 особи - 64,1%

2.15.2. посилки доходять пошкодженими - 72 - 4,8%

2.15.4. інше – „не дозволяють присилати медикаменти, не дозволяють домашні продукти, продукти в посилках псуються, бо їх забирають на пошті тільки раз на тиждень” – поодинокі відповіді.

2.16. Чи отримуєте Ви передачі:

2.16.1. отримую - 1076 осіб - 71,7%

2.16.2. ні - 367 - 24,5%

2.17. Якщо не отримуєте, то чому:

2.17.1. у мене немає родичів, які могли б

передати передачу - 322 особи - 21,5%

2.17.2. адміністрація не дозволяє - 15 - 1%

Отже посилки отримують дві третини засуджених хворих, не отримують тільки ті, хто не має родичів, але все-таки досить часто вони псуються.

 

3. ЛІКУВАННЯ, ДІАГНОСТИКА, ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

3.1. Як Вас обстежували, коли Ви поступали в лікарню в УВП:

3.1.1. огляд лікуючого лікаря - 1159 осіб - 77,3%

3.1.2. лабораторне обстеження - 731 - 48,7%

3.1.3. обстеження в діагностичних службах:

а) рентген - 1261 особа - 84%

б) УЗІ - 45 - 3%

в) електрокардіограма - 136 - 9,1%

3.2. Чи запрошувались для встановлення діагнозу інші спеціалісти, крім лікуючого лікаря:

      1. так, запрошувались - 269 осіб - 17,9%

3.2.2. ні, не запрошувались - 839 - 56,1%

3.2.3. не знаю - 314 - 20,9%

3.3. Чи запрошувались для консультації лікарі із цивільних лікарень:

3.3.1. так, запрошувались - 95 осіб - 6,3%

3.3.2. так, запрошувались родичами - 11 - 0,8%

3.3.3. ні, не запрошувались - 1068 - 71,2%

3.3.4. не знаю - 196 - 13,1%

3.4. Чи обстежували Вас в інших лікувальних закладах за межами колонії:

3.4.1. так, в тубдиспансері - 257 осіб - 17,1%

3.4.2. так, в інших лікувальних закладах - 151 - 10,1%

3.4.3. ні - 958 - 63,9%

3.4.4. інше - 19 - 1,26%

3.5. Звідки Ви отримуєте медикаменти:

3.5.1. безплатно з лікарні - 1269 осіб - 84,6%

3.5.2. від персоналу за додаткову оплату - 27 - 1,8%

3.5.3. приносять родичі - 417 - 27,8%

3.5.4. не приймаю ліків, бо немає коштів - 19 - 1,26%

3.6. Ви отримуєте призначені лікарем ліки:

3.6.1. регулярно - 1216 осіб - 84,6%

3.6.2. отримую, але не регулярно - 91 - 6,1%

3.6.3. не отримую, хоча ліки призначено - 53 - 3,5%

3.6.4. мені не говорять про призначення

мені ліків - 27 - 1,8%

3.6.5. важко відповісти - 38 - 2,5%

3.7. Якщо Вам призначені ін’єкції:

3.7.1. уколи роблять одноразовими шприцами

а) так - 1235 осіб - 82,3%

б) ні - 38 - 2,5%

3.7.2. шприц розпаковують і набирають ліки

в Вашій присутності - 386 - 25,8%

3.7.3. ліки набирають в шприц без

Вашої присутності - 583 - 38,9%

3.7.4. не знаю - 64 - 4,3%

3.8. Чи розповідає Вам лікар про Ваше захворювання, схему лікування, можливі побічні дії ліків:

3.8.1. так, розповідає - 731 особа - 48,7%

3.8.2. розповідав, але я не зрозумів - 212 - 14,1%

3.8.3. не маю ніякої інформації - 420 - 28%

3.8.5. інше – „брешуть” - 23 - 1,52%

3.9. Чи застосовувалось щодо Вас примусове лікування:

  1. так - 189 осіб - 12,6%

  2. ні - 1148 - 76,5%

3.10. Чи є в лікарні стоматологічний кабінет:

3.10.1. так - 1148 осіб - 76,5%

3.10.2. ні - 34 - 2,3%

3.10.3. не знаю - 129 - 8,6%

3.11. Чи користувались Ви послугами цього кабінету:

3.11.1. так - 470 осіб - 31,3%

3.11.2. користувався, але не задоволений - 61 - 4,1%

3.11.3. не користувався, бо не було

необхідності - 754 - 50,3%

3.11.4. не мав доступу - 72 - 4,8%

3.12. Зробіть оцінку догляду за тяжко хворими:

3.12.1. хороший - 269 осіб - 17,9%

3.12.2. поганий - 345 - 22,9%

3.12.3. задовільний - 307 - 20,5%

3.12.4. важко відповісти - 428 - 28,5%

3.13. Хто здійснює догляд за тяжко хворими (прийом їжі, прогулянки, подача „утки” чи „судна”, процедури):

3.13.1. завжди в повному об’ємі санітари - 455 осіб - 30,3%

3.13.2. санітари, але зрідка - 121 - 8,1%

3.13.3. санітари практично

не здійснюють догляд - 186 - 12,4%

3.13.4. тільки легко хворі - 159 - 10,6%

3.13.5. не знаю - 432 - 28,2%

3.14. Чи допускаються родичі для відвідин тяжко хворих:

3.14.1. так - 208 осіб - 13,9%

3.14.2. допускаються, але рідко - 125 - 8,3%

3.14.3. не допускаються - 364 - 24,2%

3.14.4. не знаю - 621 - 41,4%

3.14.5. інше – „не пускають, щоб не захворіли” - 11 - 0,8%

Таким чином, переважна більшість хворих на туберкульоз обстежена рентгенологічно та їх оглянув лікуючий лікар. Лабораторно обстежені біля 50% хворих, хоча вони повинні були обстежитись абсолютно всі хоча б на наявність бациловиділення. Біля 20% з них зазначили, що до них запрошувались чи то лікарнею, чи родичами спеціалісти з інших лікарень, або ж вони були обстежені в тубдиспансері.

Біля 30% засуджених хворих відмітили, що ліки їм приносять родичі. До 10% зазначили, що приймають ліки нерегулярно, або ж не приймають зовсім, хоча мають у цьому потребу.

Тільки 25% хворих ствердили, що шприц розпаковують і набирають ліки в їхній присутності.

Біля 50% не мають достатньої інформації про свою хворобу. Роботою стоматологічного кабінету не задоволені, бо не користувалися до 60% хворих.

Думки щодо рівня догляду за тяжко хворими дуже розбіжні, бо по 20% хворих відповіли, що догляд поганий, задовільний і хороший, а 30% - не знають який він і хто його здійснює. Тільки до 30% зазначили, що догляд здійснюють санітари і до 20% відмітили, що санітари його не здійснюють.

 

4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ПАЦІЄНТІВ, МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ, ПРАЦІВНИКІВ РЕЖИМНОЇ СЛУЖБИ

4.1. Скільки часу Ви знаходитесь в даному лікувальному закладі:

      1. років:

1 рік - 178 осіб - 12%

1,5 р - 76 - 5,1%

2 р - 80 - 5,3%

2,5 р - 15 - 1%

3 р - 42 - 2,8%

3,5 р - 4 - 0,3%

6 р - 4 - 0,3%

4.1.2. місяців:

3 місяці - 398 осіб - 26,5%

до 6 міс - 341 - 22,7%

до 9 міс - 136 - 9,1%

до 12 міс - 34 - 2,3%

4.2. Чи покращилось Ваше здоров’я за цей час:

4.2.1. покращилось - 470 осіб - 31,3%

4.2.2. залишилось без змін - 341 - 22,8%

4.2.3. погіршилось - 167 - 11,1%

4.2.4. важко відповісти - 398 - 26,5%

4.3. Як Ви оцінюєте відношення медичних працівників до хворих:

4.3.1. доброзичливе - 678 осіб - 45,2%

4.3.2. байдуже - 311 - 20,7%

4.3.3. зневажливе - 83 - 5,6%

4.3.4. агресивне - 19 - 1,3%

4.3.5. важко відповісти - 307 - 20,5%

4.4. Чи були Ви в штрафному ізоляторі:

4.4.1. так - 144 особи - 9,6%

4.4.2. ні - 1250 - 83,3%

4.5. В випадку поміщення Вас в штрафний ізолятор чи переривався курс лікування:

4.5.1. переривався - 49 осіб - 3,3%

4.5.2. не переривався - 30 - 2%

4.6. Чи є порушення режиму приводом для виписки із лікарні:

4.6.1. так - 348 осіб - 23,2%

4.6.2. ні - 534 - 35,6%

4.6.3. важко відповісти - 409 - 27,3%

4.7. Хто із перерахованих нижче осіб може відвідувати Вас в лікарні:

4.7.1. близькі родичі (дружина, мати,

батько, брати, сестри) - 1042 - 69,5%

4.7.2. родичі (тітки, дядьки, бабусі,

племінники та ін.) - 481 - 32,1%

4.7.3. друзі - 371 - 24,8%

4.7.4. адвокати - 295 - 19,7%

4.7.5. лікарі із цивільних лікарень - 186 - 12,4%

4.7.6. священик - 356 - 23,7%

4.7.7. вчителі - 152 - 10,1%

4.7.8. важко відповісти - 163 - 10,9%

4.7.9. інше – „ніхто” - 53 - 3,5%

4.8. Чи можливі відвідини хворих священиком, якщо хворі того забажають:

4.8.1. можливо, але процедура дуже складна - 402 особи - 26,8%

4.8.2. відвідує регулярно - 265 - 17,7%

4.8.3. неможливо - 83 - 5,6%

4.8.4. важко відповісти - 557 - 36,9%

Отже переважна більшість засуджених хворих на туберкульоз перебувають у лікарні від 3 місяців до 1 року. Третина з них відмітили, що стан їх здоров’я за цей час покращився і більш третини завважили, що стан або не змінився, або погіршився.

Біля половини пацієнтів вважають відношення до них медичних працівників доброзичливим, третина – байдужим та зневажливим і 20% не можуть на це питання відповісти.

В штрафний ізолятор хворі потрапляють майже в 10%, і кожен п’ятий відмітив, що порушення режиму є приводом до виписки із лікарні.

Хворих, за їх ствердженнями, можуть відвідувати близькі родичі і просто родичі та друзі, адвокати, лікарі, священники і ін., і в той же час четверта частина пацієнтів відмітили, що процедура відвідин навіть священником дуже складна.

5. Чи знаєте Ви щось про права людини і дотримання їх в місцях позбавлення волі:

5.1. так, інформований - 314 осіб - 21%

5.2. дуже мало - 788 - 52,5%

5.3. ні - 674 - 45%

5.4. важко відповісти - 53 - 3,5%

6. Чи маєте Ви доступ до літератури з прав людини чи з питань Вашого захворювання:

6.1. так - 277 осіб - 18,4%

6.2. мало - 341 - 22,7%

6.3. ні - 648 - 43,2%

6.4. важко відповісти - 136 - 9,9%

7. Чи маєте Ви інформацію про ВІЛ та СНІД:

7.1. так - 886 осіб - 59,1%

7.2. мало - 405 - 27%

7.3. ні - 98 - 6,6%

7.4. важко відповісти - 27 - 1,8%

Отже тільки один з п’яти засуджених відмітили, що вони вважають себе поінформованими про права людини, а інші – або ж зовсім ні, або ж дуже мало поінформованими, при чому багато з них поставили відмітку в двох значеннях, бо виходить, що в графі 5 ми маємо 1829 відповідей замість 1500. Доступ до літератури з прав людини та з питань захворювання мають лише 18%, інші – або зовсім ні, або дуже мало. Інформацію про ВІЛ, СНІД мають більше половини ув’язнених хворих.

Такий вигляд мали результати анкетування 1500 хворих на туберкульоз, які зараз знаходяться в установах виконання покарань.

Та зовсім інші цифри ми отримали внаслідок анкетування 500 хворих на туберкульоз, які зараз знаходяться на волі, але свого часу лікувалися від туберкульозу в установах виконання покарань. Анкетування проводилось в обласному та міських тубдиспансерах міст регіону.

Всі анкетовані були чоловіки.

Вік: від 30 до 50 років.

Позбавлялися волі від 5 до 14 років.

Позбавлялися волі один раз – 47%, двічі – 34%, тричі і більше 23%.

Всі 100% хворих відповіли, що вперше вони захворіли на туберкульоз в установах виконання покарань. Звільнені в зв’язку з хворобою були 64%.

Всі 100% лікувалися після звільнення в тубдиспансерах (бо ми проводили анкетування в тубдиспансерах, а тих які не лікувалися, ми просто не знайшли). Всі вони були госпіталізовані на час лікування, в палатах було від 4-х до 6 ліжок. Харчування було достатнім за думкою 53% хворих і недостатнім на думку 48% хворих. Лікування на волі повністю безплатне – 56%, не платять тільки за специфічні протитуберкульозні препарати, а за всі інші платять – 41%, ухилилися від відповіді – 3%.

На роботу влаштуватися пробували 47% (за їх ствердженнями, але в це мало віриться), не пробували – 51%, а 2% на це питання не відповіли.

З 500 осіб – 422 визнані інвалідами (84,4%) і 78 (15,6%) на МСЕК представлені не були, хоча і вважають себе тяжко хворими.

Характеристику побутовим і санітарно-гігієнічним умовам в лікарні, де вони перебували в установах виконання покарань, хворі на туберкульоз, які зараз знаходяться на волі, дали таку:

В палатах було сиро, темно, взимку–холодно, а влітку жарко – відповіли 92%. В відділенні (поза палатою) тісно, темно, сиро, утруднений доступ до води – 96%, грязно в палатах і відділенні – до 10%. На наші додаткові питання, що чомусь більшість пишуть про тісноту, темноту, сирість, холод, а про грязь – меншість, нам відповіли, що вбирати в палатах „заставляють” самих хворих і вимагають, щоб було чисто.

Душові кімнати не працюють місяцями, то ремонт, то немає гарячої води – 89%, в туалети можна потрапити по мірі необхідності, не змиваються, грязні – понад 85%.

Постільною білизною забезпечені переважно за рахунок родичів – 72%, а за рахунок лікарні в УВП – тільки 28% і то зазначають, що вона брудна, порвана, змінюється 1 раз на місяць.

Загальну оцінку побутових умов було виставлено: погані – 91%, задовільні – 9%.

На свіжому повітрі бували щодня 89%, не бували 11% з причини тяжкості стану захворювання.

З 500 анкетованих відмітили, що харчування було поганим 97%, що посилки не завжди доходять, а якщо доходять, то зіпсовані, розірвані і „переполовинені” – 76%, передачі отримували 32%.

Про лікування, діагностику та догляд за хворими в установах виконання покарань з 500 анкетованих 87% зазначили, що крім рентгенологічного ніякого іншого обстеження не було, ніяких спеціалістів з інших лікарень, чи тубдиспансерів не запрошувалось. Лікування проводилось двома лікувальними препаратами – тубазидом та стрептоміцином, тобто без препаратів нового покоління – 86%, догляд за тяжко хворими здійснюють санітари, але не з числа медперсоналу, а з числа таких же хворих на туберкульоз, тільки в більш легкій формі – 84%, догляд поганий – 93%, задовільний – 7%. Родичі допускаються до тяжко хворих – 4%, не допускаються – 86%, не знаю – 10%.

Стосовно взаємовідносин пацієнтів, медичного персоналу, працівників режимної служби відповіді хворих на туберкульоз, які зараз знаходяться на волі, були такими:

в лікувальному закладі в УВП вони перебували від 6 місяців до 2-х років, здоров’я їх за цей час покращилось – 7%, залишилось без змін 32%, погіршилось53%, важко відповісти – 8%.

Відношення медичних працівників до хворих оцінили як доброзичливе – 9%, байдуже – 74%, зневажливе – 12%, агресивне – 5%.

В штрафному ізоляторі побували 8%, на час перебування там курс лікування переривався – 97%, не пам’ятаю – 3%. Порушення режиму в 39% є приводом для виписки з лікарні.

Священники відвідують хворих, але не на прохання хворих, а приходять самі, коли їм це зручно, чи за домовленістю з адміністрацією УВП – 89%.

Про права людини і дотримання їх в місцях позбавлення волі не інформовані – 78%, „щось таке чули” – 22%. Літератури з питань захворювання на туберкульоз та СНІД в УВП немає – 91%, іноді приносять представники громадських організацій – 4%, не відповіли на це питання – 5%. Інформацію про ВІЛ та СНІД мають від медичних працівників, але дуже мізерну – 82%, від товаришів по палати – 17%, не мають зовсім – 1%.

При порівнянні цифр аналізу анкет хворих на туберкульоз, які знаходяться зараз в установах виконання покарань, і хворих, які звільнилися з цих установ після відбування терміну покарання або в зв’язку з хворобою, ми спостерігаємо дуже велику різницю. Звільнені з УВП в декілька разів (від 5 до 12 разів) частіше відмічають негативні відповіді, тобто стверджують, що умови утримання погані, в палатах і в відділеннях тісно, темно, сиро, брудно, догляд здійснюють самі хворі, душові не працюють, туалети несправні, лікування недостатнє, ставлення медперсоналу до хворих байдуже, або агресивне, зі своїми правами вони не ознайомлені, інформації про захворювання на туберкульоз та СНІД дуже мало. І порівнюючи ці цифри з нашими власними враженнями під час відвідин установ виконання покарань, можна зауважити, що ближчі до дійсності відповіді тих, які зараз перебувають на волі, а отже з великою вірогідністю можна зробити висновок, що незважаючи на наші настирливі переконання хворих в УВП про абсолютну анонімність анкетування і відсутність для них негативних наслідків, вони все ж таки боялися цих наслідків і відповіді в анкетах були не завжди об’єктивними.

Нами було також проведено анкетування 112 осіб з числа медперсоналу УВП, внаслідок якого отримано наступну інформацію:

1. Загальна інформація

1.1. Стать:

чоловік__________________________________________________84-75%

жінка____________________________________________________16-25%

1.2. Вік:

до 20 років_______________________________________________0%

від 21 до 30 років_________________________________________11%

від 31 до 40 років_________________________________________28%

від 41 до 50 років_________________________________________48%

більше 50 років___________________________________________14%

1.3. Освіта___________________________________ вища - 50%

середня-спец. - 32%

1.4. Посада___________________________________ зав.відділ. - 3,5%

нач.відділ. - 7%

лікар - 32,1%

лікар-лаб. - 3,5%

лаборант - 10,7%

м/с - 21,4%

1.5. Звання___________________________________ капітан - 7%

майор - 7%

ст..лейтен. - 14%

1.6. Стаж роботи у закладі_____________________ більше 1р. - 7%

більше 3р. - 14%

більше 5р. - 14%

більше 8р. - 50%

1.7. Стаж роботи у кримінально-виконавчий

системі_____ більше 1р. - 7%

більше 3р. - 7%

більше 5р. - 10,7%

більше 8р. - 46,4%

більше 20р. - 7%

2. УМОВИ ПРАЦІ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ

2.1 Як Ви вважаєте приміщення в якому Ви працюєте:

  1. достатнє по площі і відповідає функціональним вимогам__________32%
  2. достатнє по площі і відповідає функціональним вимогам,

    але потребує ремонту_____________________________________39%

  3. недостатнє по площі і не відповідає функціональним потребам____24%

2.2 Приміщення в якому знаходяться хворі:

1. достатнє по площі і відповідає функціональним вимогам__________25%

2. достатнє по площі і відповідає функціональним вимогам,

але потребує ремонту_________________________________________7%

3. не достатнє по площі і не відповідає функціональним вимогам_____28%

2.3 Меблі у Вашому службовому приміщенні:

1. у задовільному стані_________________________________________10%

2. старі і потребують заміни_____________________________________86%

3. інше________________________________________________________4%

2.4 Меблі в палатах для хворих:

1. у задовільному стані__________________________________________18%

2. старі і потребують заміни_____________________________________32%

3. інше_______________________________________________________11 %

2.5 Спецодягом працівники забезпечені:

1. в повному обсязі____________________________________________18%

2. частково____________________________________________________61%

3. не забезпечуються___________________________________________18%

2.6 Рукавичками, дезинфікуючими засобами та іншими матеріалами

Ви і Ваші колеги забезпечені:

1. в повному обсязі_____________________________________________64%

2. частково____________________________________________________29%

3. не забезпечуються____________________________________________0%

4. інше „немає рукавичок потрібного розміру”

2.7 Які запобіжні заходи прийняті в установі для захисту персоналу від зараження ВІЛ інфекцією:

1. контроль за суворим дотриманням правил під час процедур________75%

2. повне забезпечення засобами захисту і дезинфекції________________64%

3. утримання ВІЛ інфікованих пацієнтів в установі в ізоляції__________0%

4. направлення ВІЛ інфікованих пацієнтів в спеціальні медичні

установи для обстеження і лікування_____________________________0%

2.8 Чи існують гарантії для медичного персоналу в випадках зараження чи отримання травми?

1. є страховка, де це передбачено_________________________________14%

2. нема ніяких гарантій_________________________________________71%

2.9 Кількість персоналу в Вашій лікарні:________________________123ч.-130ч.

2.9.1 лікарів:

1. достатньо___________________________________________________50%

2. не вистачає_________________________________________________36%

2.9.2 медсестер:

1. достатньо____________________________________________________64%

2. не вистачає_________________________________________________36%

2.10 Кваліфікація медичного персоналу на Ваш погляд:

2.10.1 лікарів:

1. на дуже хорошому рівні_______________________________________11%

2. задовільна__________________________________________________79%

3. незадовільна_________________________________________________0%

2.10.2 медсестер:

1. на дуже хорошому рівні_______________________________________14%

2. задовільна __________________________________________________82%

3. незадовільна_________________________________________________0%

4. інше „не вистачає лаборантів і санітарок”

2.11 Які можливості Ви маєте для підвищення кваліфікації:

1. підвищення кваліфікації регулярно забезпечує установа____________7%

2. Ви сплачуєте самостійно за підвищення кваліфікації______________75%

3. не маю можливості____________________________________________3%

4. інше

2.12 Оцініть рівень оплати Вашої праці:

1. цілком задовільно____________________________________________14%

2. оплачується погано___________________________________________71%

3. інше „не доплачують % та надбавки, не в повному обсязі”

2.13 Маєте Ви якісь пільги?

1. не маю_____________________________________________________68%

2. маю________________________________________________________21%

перерахуйте, будь-ласка,

які __________________________________________безкоштовний проїзд

 

3. МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ

3.1 Стан медичного устаткування на якому Ви працюєте:

1. відповідає сучасним вимогам і добре працює________________________________________________________0%

2. більшість обладнання морально застаріло, але надійно працює______61%

3. більшість устаткування в поганому стані________________________46%

4. інше „не вистачає меблів”

3.2 Скільки років устаткуванню на якому Ви працюєте?____________5р. - 7%

8р. -11%

10р. - 7%

старе -18%

3.3 Рівень забезпечення ліками по кількості і асортименту:

1. цілком достатньо____________________________________________

18%

2. достатньо по кількості, але асортимент недостатній_______________

28%

3. достатньо по асортименту, але мало по кількості_________________

3%

4. недостатньо по кількості і асортименту_________________________

32%

5. ліків практично не поступає___________________________________

0%

3.4 Як забезпечена установа витратними матеріалами (бинти, вата,

спирт, одноразові шприци):

1. забезпечена повністю_________________________________________64%

2. забезпечена частково_________________________________________36%

3. практично не забезпечується____________________________________0%

4. забезпечується всіма вищезазначеними матеріалами,

окрім _______________________________________ вата, реактиви - 3,5%

5. інше

3.5 Якщо лікування дорого коштує, хто здобуває медикаменти:

1. установа____________________________________________________43%

2. родичі хворого______________________________________________57%

3. спонсори____________________________________________________11%

4. інше _______________________________________________ не знаю - 4%

3.6 Чи достатньо своїх діагностичних служб при обстеженні хворих для встановлення діагнозу?

1. достатньо в більшості випадків_________________________________75%

2. недостатньо в більшості випадків_______________________________14%

3.7 Недолік яких служб відчувається перш за все?

1. лабораторної діагностики______________________________________28%

2. рентгенодіагностики_________________________________________14%

3. функціональної діагностики____________________________________50%

4. мені важко відповісти________________________________________32%

3.8 Які обстеження проходять в обов’язковому порядку всі поступаючи до лікарні хворі?

1. лабораторне обстеження______________________________________96%

2. флюорографію______________________________________________96%

3. мені важко відповісти________________________________________0%

3.9 Діагностику на туберкульоз проходять:

1. всі ув’язнені, які поступають в УВП____________________________96%

2. по медичних показниках_____________________________________ -

3. діагностика не проводиться___________________________________ -

3.10 Чи достатньо в установі вузьких спеціалістів, у яких пацієнти можуть отримати консультацію:

1. цілком достатньо____________________________________________25%

2. іноді не вистачає_____________________________________________61%

3. немає вузьких спеціалістів______________________________________4%

4. мені важко відповісти_________________________________________7%

3.12 Діагноз пацієнта відомий:

1. тільки медичним працівникам, а для інших ця інформація

є недоступною______________________________________________11 %

2. медпрацівникам та працівникам режимної служби________________32%

3. пацієнту та його родичам______________________________________43%

4. в установі не прийнято приховувати інформацію__________________18%

3.13 Перерахуйте, будь-ласка, хто має доступ до медичної документації ______ медперсонал - 42%

медперсонал та режим. служби - 11%

3.14 Хто інформує пацієнта про його захворювання, методи лікування, побічні дії ліків:

1. лікуючий лікар______________________________________________86%

2. медсестри____________________________________________________0%

3. спеціально ніхто не інформує___________________________________0%

4. інше___________________________________________________________

3.15 Кому на Ваш погляд, повинні підпорядковуватись установи виконання покарань:

1. Міністерству охорони здоров’я__________________________________7%

2. системі виконання покарань___________________________________36%

3. повинно бути сумісне підпорядкування__________________________54%

Прокоментуйте, будь-ласка, Вашу відповідь ___________”лікування проводити

______________________________________і перевіряти повинні професіонали”

 

 

4.ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ ПЕРСОНАЛУ, ХВОРИХ

І СЛУЖБИ РЕЖИМУ

4.1 Скарги хворих на якість лікування і на конкретних медпрацівників розглядаються:

1. адміністрацією лікарні і вживаються заходи______________________86%

2. адміністрацією установи виконання покарань____________________32%

3. взагалі ніколи не розглядаються_________________________________0%

4.2 Як вирішуються проблеми при зіткненні інтересу режимів і медичних показань:

1. завжди пріоритет медичних показань____________________________4%

2. завжди пріоритет режимних інтересів___________________________14%

3. вирішується в кожному конкретному випадку окремо_____________61%

4. мені важко відповісти_________________________________________7%

4.3 При лікуванні хворого - порушника режиму вирішальне слово належить:

1. лікуючому лікарю____________________________________________32%

2. режимній службі_____________________________________________39%

4.4 Як Ви оцінюєте свій рівень знань про права людини:

1. високий_____________________________________________________7%

2. середній____________________________________________________61%

3. низький____________________________________________________28%

4.5 Як Ви оцінюєте свій рівень знань про права засуджених згідно законодавства України?

1. високий____________________________________________________14%

2. середній____________________________________________________54%

3. низький____________________________________________________18%

4.6 Як Ви вважаєте, чи порушуються Ваші права, як особистості?

так________________________________________________________28%

ні_________________________________________________________50%

4.7 Що б Ви хотіли повідомити про труднощі Вашої праці і про інші проблеми і питання? _________________________________________________________

З проведеного аналізу видно, що працівники відповіли на переважну кількість запитань, хоча не всі відповіли і не на всі запитання. Працівники більше піклуються про власні права, ніж права хворих. Тільки 30% відповіли, що їхнє робоче місце достатнє по площі і відповідає функціональним вимогам, інші відмітили, що приміщення або ж потребує ремонту, або недостатнє по площі і не відповідає вимогам, що меблі старі і потребують заміни, що спецодягом забезпечені погано, а рукавичками, дезинфікуючими засобами – досить добре. Дві третини відповіли, що немає ніяких гарантій для персоналу в випадках зараження, третина вважає, що медперсоналу недостатньо. Майже всі відмітили, що кваліфікація медперсоналу досить задовільна, але оплачується робота недостатньо.

Медичне устаткування, на думку медпрацівників, в поганому стані і застаріло, ліками хворі забезпечені недостатньо (32%), або в недостатньому асортименті (28%). Вони також не приховують, що більше ніж у половини випадків родичі допомагають забезпечувати хворих ліками, що часто (61%) не вистачає спеціалістів для консультацій, стверджують, що при зіткненні інтересів режиму і медичних показань питання вирішується в кожному випадку індивідуально (61%).

Свій рівень знань про права засуджених 54% оцінюють як середній, 18% - низький.

Крім анкетування були проведені інтерв’ю з начальниками установ виконання покарань.

Надаємо зразки відповідей на поставлені нами запитання:

1. Скільки осіб утримувалося в СІЗО протягом 2003, 2004 років та за перше півріччя 2005 року? Зазначте, будь-ласка, з розбивкою за терміном: 3 місяці, 6 місяців, 1 рік, більше року.

У наявності інформація про середньоспискову чисельність утримуваних. Зокрема:

-у 2003 році - 3851 особа;

-у 2004 році - 3500 осіб;

-у 1-му півріччі 2005 року - 3405 осіб. На сьогодні утримується 3100 осіб.

Статистичні дані про термін утримання не передбачені.

40% утримуваних - транзит.

2. Скільки місць в СІЗО та чи змінювалась ця кількість в 2003, 2004 роках та за перше півріччя 2005 року?

В СІЗО є 3834 спальних місця, ця кількість з 2003 року по 1-е півріччя 2005-го не змінювалася.

У медсанчастині тепер тільки одноярусні ліжка, 25 камер по 3 особи в камері.

80% камер в СІЗО - маломісні - до 6 осіб (в т.ч. 140 камер - на три особи, 28 камер - на 2 особи). 10-12 камер - по 24 особи, у них, як правило, утримуються засуджені (вирок яких ще не вступив в силу) і транзит.

3. Скільки засуджених утримувалися в СІЗО по рівнях безпеки в 2003, 2004 роках та за перше півріччя 2005 року?

В СІЗО є засуджені, які працюють в господарській обслузі, - з мінімальним рівнем безпеки з загальними умовами утримування та середнього рівня безпеки для осіб, вперше засуджених. У 2003,2004, 1-му півріччі 2005 року на мінімальному рівні безпеки утримувалося в середньому 21 особа, 25 і 29 осіб відповідно; на середньому рівні - 167 осіб, 163 і 159 відповідно (річний штат - 188 осіб).

4. Які кошти виділялися та витрачалися на утримання осіб в СІЗО в 2003, 2004 роках та за перше півріччя 2005 року? Окремо зазначте витрачені та виділені суми на харчування та медичне обслуговування.

Кошти на утримування:

2003 рік - 2 086 857 грн., з них:

-медичне обслуговування - 89 600 грн.,

-харчування - 1 226 837 грн.

2004 рік - 2 546 224 грн., з них:

-медичне обслуговування - 120 500 грн.;

-харчування - 1 883 430 грн.;

1-е півріччя 2005 року - 1 485 362 грн., з них:

-медичне обслуговування - 3900 грн.;

-харчування 1 052 892 грн.

(Щодо зменшення коштів в цьому році на медичне обслуговування, то начальник СІЗО пояснив так: кошти надходять в кінці року, користуються ними вже в наступному, але звітують у нинішньому).

Щодо харчування, то на одного утримуваного на місяць витрачається 95-100 грн. При тому, що основні закупки СІЗО здійснює по цінах, значно

нижчих за ринкові, проводяться тендери на закупівлі, зокрема, для заготівель на зиму.

5. Який рівень захворювання та смертності в СІЗО в 2003, 2004 роках та за перше півріччя 2005 року? Зазначте окремо рівень захворюваності та смертності від ВІЛ/СНІД та туберкульозу.

Померло: всього ВІЛ/СНІД туберкульоз

2003 рік 400 0 0

2004 рік 0 0 0

1 півріччя 2005 року 1 0 1 (транзит)

6. Яких запобіжних заходів вжито в установі для захисту персоналу від зараження ВІЛ-інфекцією:

а) контроль за суворим дотриманням правил під час процедур - так

б) повне забезпечення засобами захисту і дезинфекції - так

в) утримання ВІЛ-інфікованих пацієнтів в установі в ізоляції -

г) направлення ВІЛ-інфікованих пацієнтів у спеціальні медичні установи для обстеження і лікування - так

д) інше______________________________________________________

7. Чи існують гарантії для персоналу у випадках зараження чи

отримання травми?

а) є страховка, де це передбачено - так (ст. 2, ст.23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу", 2005 р.)

б) нема жодних гарантій

в) інше______________________________________________________

8. Чи достатньо в установі спеціалістів, у котрих пацієнти можуть отримати консультацію:

а) цілком достатньо

б) іноді не вистачає - так

в) немає вузьких спеціалістів - так (невропатолога, окуліста та ін., при потребі запрошують фахівців з установ Міністерства охорони здоров’я, проводять консультації з доставкою у лікарні)

г) інше_____________________________________________________

 

9. Діагноз пацієнта відомий:

а) тільки медичним працівникам, а для інших ця інформація є недоступною - так

б) медпрацівникам та працівникам режимної служби

в) пацієнту та його родичам - так (пацієнту і, якщо він розповість родичам, то і їм)

г) в установі не прийнято приховувати інформацію

д) інше_________________________________________________________

Тест на ВІЛ/СНІД проводиться тільки за бажанням утримуваного. Якщо звертаються самі по допомогу, намагаємося використати всі можливості для того, щоб її надати. Нещодавно звернулася жінка, яка виношує дитину і потрапила в СІЗО уже з діагнозом ВІЛ, з проханням надати їй антивірусну терапію, аби захистити плід, її проконсультували у центрі, який працює з ВІЛ- інфікованими, і надали там лікування на 500 доларів.

10. Діагностику на туберкульоз проходять:

а) всі ув’язнені, які поступають в СІЗО - так

б) по медичних показниках

в) діагностика не проводиться

г) інше_________________________________________________________

11. Скарги хворих на якість лікування і на конкретних медпрацівників розглядаються:

а) адміністрацією лікарні і вживаються заходи

б) адміністрацією установи виконання покарань - так

в) взагалі ніколи не розглядається

г) інше___________________________________________

12. Скільки скарг засуджених на незаконні дії працівників в СІЗО та скільки працівників СІЗО внаслідок цих скарг було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неправомірні дії стосовно засуджених в 2003, 2004 роках та за перше півріччя 2005 року?

Таких випадків не було.

13. Скільки осіб утримувалося під вартою в очікуванні вироку в СІЗО в 2003, 2004 роках та за перше півріччя 2005 року? Зазначте, будь-ласка, середню тривалість утримування під вартою в очікуванні вироку.

В середньому перерахованих за судами утримувалося (показник за місяць):

2003 рік - 1 468 осіб;

2004 рік- 1 371 особа;

1 півріччя 2005 року - 1 287 осіб, середня тривалість 6 місяців.

Якби у кримінально-процесуальному кодексі були встановлені конкретні терміни, то це б стимулювало і слідство, і суди.

14. Скільки самогубств серед засуджених в СІЗО в 2003, 2004 роках та за перше півріччя цього року?

2003 рік - 0;

2004 рік - 1;

1 півріччя 2005 року - 0.

В СІЗО працюють психіатр та психолог, які виявляють схильних до суїцидів і до заподіяння собі травм, і попереджають такі випадки. Є можливість зустрітися із священиком. На території СІЗО діє храм Андрія Первозванного.

15. Скільки осіб звільнено за вироком суду з-під варти в СІЗО протягом 2003, 2004 років та за перше півріччя цього року?

Виправдальних вироків не було. Звільнено із СІЗО за вироком суду (ст.75 КК України та по закінченні терміну покарання):

2003 рік - 108 осіб;

2004 рік - 106 осіб;

1 півріччя 2005 року - 68 осіб.

16. Чи є в розпорядженні СІЗО кімнати для побачення з захисниками, чи є можливість у захисників та засуджених готувати процесуальні документи, знімати ксерокопії з матеріалів справи?

Так.

17. Кому, на Ваш погляд, повинні підпорядковуватись установи виконання покарань:

а) Міністерству охорони здоров’я

б) системі виконання покарань - так

в) повинно бути сумісне підпорядкування

г) інше___________________________________________________

18. Як Ви оцінюєте свій рівень знань про права людини

а) високий - так

б) середній

в) низький

Начальник СІЗО має дві вищі освіти - Дніпропетровський національний університет і Юридична академія (нині Ярослава Мудрого).В СІЗО працює з 1990 року, 5,5 роки - начальником. Брав участь у парламентських слуханннях з прав людини в Києві. Разів 5-6 в СІЗО побували експерти Ради Європи. Читає правозахисну літературу, яку, зокрема, надсилає йому Донецький "Меморіал".

19. Як Ви оцінюєте свій рівень знань про права засуджених згідно з законодавством України?

а) високий - так

б) середній

в) низький

Працював 8 років начальником спецвідділу, займався оформленням особистих справ, взаємодіяв із судами і слідством. І досі активно спілкується з суддями.

20. Що б Ви хотіли ще повідомити про труднощі Вашої праці і про інші проблеми і питання? (заповнюється за бажанням)

____________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

Додаткова інформація: СІЗО співпрацює з багатьма благодійними організаціями, в основному релігійними. Має тісні контакти з управлінням у справах молоді облдержадміністрації. Для утримуваних обладнана кімната психологічного розвантаження, комп’ютерний клас, спортзал, працює школа.

Інтерв’ю з начальником УВП.

Відповіді були такими:

Дніпропетровська виправна колонія № 89 - це установа середнього рівня безпеки із сектором максимального рівня безпеки (Сертифікат виданий на підставі наказу ДДУПВП у 2003 році №251).

Крім того при Дніпропетровській ВК № 89 існує лікувальний заклад для чоловіків засуджених на певний строк покарання та хворих на активний туберкульоз (лікарня має акредитацій сертифікат другої категорії, який був виданий у 2005 році Міністерство охорони здоров’я)

1. В Дніпропетровській ВК № 89 по рівням безпеки утримувалося:

Лікарня: 2003 рік - 1073

2004 рік -1125

6 місяців 2005 року - 1172

Розрахована на 1 200 місць, кількість місць не змінювалася.

Середній рівень безпеки:

2003 рік - 359

2004 рік – 377

6 місяців 2005 року - 418

Сектор максимального рівня безпеки:

1) Довічне позбавлення волі:

2003 рік - 31

2004 рік - 38

6 місяців 2005 року - 34

Розраховано на 40 місць, кількість місць не змінювалася.

2) Які знаходяться згідно ст. 140 ч.І КК України за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи:

2003 рік - 30

2004 рік - 36

6 місяців 2005 року - 41

Розраховано на 35 місць. Кількість місць не змінювалася. (Місця для тримання 41 засудженого маються)

2. Звільнилося за вироком суду:

По закінченню строку відбування покарання:

2003 рік - 233

2004 рік - 223

6 місяців 2005 року - 172

По застосуванню умовно-дострокового звільнення:

2003 рік – 397

2004 рік - 279

6 місяців 2005 року - 128

По застосуванню амністії:

2003 рік - 51

2004 рік - 0

6 місяців 2005 року - 0

3. Вжиті заходи в установі для захисту персоналу від зараження ВІЛ-інфекцією: це контроль за суворим дотриманням правил під час процедур.

Повне забезпечення засобами захисту і дезінфекції. В 2002 - 2004 рр. За підтримкою фонду „Відродження" в лікарні проводилася конференція з приводу профілактики захворювання на туберкульоз та ВІЛ СНІД.

4. В Дніпропетровській ВК № 89, на лікарні цілком достатньо спеціалістів високого рівня, у яких засуджені можуть отримати консультацію.

5. Самогубств в Дніпропетровській ВК № 89 серед засуджених в 2003, 2004 та за 6 місяців 2005 року не було.

6. На наш професійний погляд установи виконання покарань повинні підпорядковуватися виключно системі виконання покарань. (Таке підпорядкування діє, наприклад в Італії)

Передача системи під юрисдикцію Міністерства Юстиції може зруйнувати роботу пенітенціарних закладів. На семінарських заняттях 17.11.2005 року, в ДДУ ПВП, яке відбувалося за участю Секретарів Ради Європи, то вони не наполягали ніколи про передачу системи Міністерству Юстиції. Заклади охорони здоров’я при пенітенціарних закладах, в своєї роботі керуються виключно спільними наказами ДДУ ПВП та Міністерством охорони здоров’я. Всі накази погоджуються з Міністерством Юстиції України.

7. Свій рівень знань про права людини та права засуджених згідно з законодавством України оцінюю, як високий чи достатній для виконання своїх обов’язків.

8. За перше півріччя 2005 року скарг від засуджених на незаконні дії адміністрації Дніпропетровської ВК № 89 до державних та інших органів не надходило. Відповідно до дисциплінарної відповідальності співробітники Дніпропетровської ВК № 89 за скаргами засуджених не притягувались.

До начальника Дніпропетровської ВК № 89 звернулись зі скаргами два засуджених:

  • за неправомірне притягнення до дисциплінарної відповідальності, накладене дисциплінарне стягнення на засудженого було скасовано, а начальнику відділення СПС оголошена „сувора догана".

  • на неправильні дії медпрацівників щодо неприйняття медичних препаратів від родичів для лікування.

Наказом начальника лікувальної установи медпрацівнику за незадовільне виконання своїх функціональних обов’язків була оголошена „сувора догана"

 

 

 

 

 

ДОВІДКА

про централізоване постачання та постачання

з центральної бази забезпечення та використання для спецконтингенту

 

Рік

Централізоване постачання

Центральна база забезпечення

медикаменти

продукти постачання

медикаменти

продукти постачання

надійш-ло

викорис-тано

надійш-ло

викорис-тано

надійш-ло

викорис-тано

надійш-ло

викорис-тано

2003

10990

1958

431853

289344

122195

62091

13040

9333

2004

-

9032

609427

600893

154036

192184

5891

9598

I півріччя 2005 рік

-

-

160740

222813

158720

23526

-

-

Разом:

10990

10990

1202020

1113050

434951

277801

18931

18931

 

ДОВІДКА

про надходження грошових коштів з державного бюджету,

які витрачались на утримання спецконтингенту

 

Рік

надійшло (гривень)

витрачено (гривень)

в тому числі

медикаменти

продукти постачання

використано

надійшло

використано

надійшло

2003

261841

261841

18000

18000

163086

163086

2004

138766

138766

-

-

18816

18816

I півріччя 2005 рік

120550

120550

-

-

82810

82810

Разом:

521157

521157

18000

18000

264712

264712

 

ДОВІДКА

про надходження грошових коштів по спеціальному фонду,

які витрачались на утримання спецконтингенту

 

Рік

надійшло (гривень)

витрачено (гривень)

в тому числі

медикаменти

продукти постачання

використано

надійшло

використано

надійшло

2003

253807

253807

15714

15714

66429

66429

2004

149262

148873

10716

10716

97935

92072

I півріччя 2005 рік

55832

53434

6283

6633

32498

38361

Разом:

458901

456114

32713

33063

196862

196862

 

 

 

 

 

ДОВІДКА

про надходження грошових коштів з державного бюджету,

які витрачались на утримання спецконтингенту хворих на туберкульоз

 

Рік

надійшло (гривень)

витрачено (гривень)

в тому числі

медикаменти

продукти постачання

використано

надійшло

використано

надійшло

2003

2604732

2604732

6800

6800

691662

691662

2004

2303609

230369

133100

133100

1546530

1546530

I півріччя 2005 рік

1311986

131986

65400

65342

879700

976439

Разом:

6220327

2967087

205300

205242

3117892

3214631

 

 

ДОВІДКА

про надходження грошових коштів по спеціальному фонду,

які витрачались на утримання спецконтингенту хворих на туберкульоз

 

Рік

надійшло (гривень)

витрачено (гривень)

в тому числі

медикаменти

продукти постачання

використано

надійшло

використано

надійшло

2003

119201

119089

11565

11565

67308

56324

2004

10799

10157

2844

2844

4696

13281

I півріччя 2005 рік

11219

9745

4310

641

2217

4616

Разом:

141219

138991

18719

15050

74221

74221

10. Летальність по лікарні склала:

2003 рік - 0,7 % (9 померлих)

2004 рік - 0,6 % (8 померлих)

за 6 місяців 2005 року - 1,1 % (14 померлих)

Фінансування на реконструкцію лікарні з Державного бюджету:

2003 рік – 0

2004 рік - 88 000 грн

6 місяців 2005 року - 153 000 грн.

Смертність від активної форми туберкульозу, на ВІЛ/СНІД:

2003 рік – 0

2004 рік-0

6 місяців 2005 року - 3

Діагноз на туберкульоз, встановлений в установі, знають лише медичні працівники та пацієнти (родичі інформуються за бажанням хворого).

Діагноз ВІЛ/СНІД знає лише довірений лікар та пацієнт (родичі - лише з письмового дозволу хворого) інші співробітники установи з діагнозом хворих не знайомі.

Діагностику на туберкульоз проходять всі ув’язнені, які поступають до установи. Діагноз „туберкульоз" встановлюється прибувшим до лікувального закладу при Дніпропетровській ВК на основі анамнезу життя та захворювання, результатів лабораторного та рентгенологічного обстеження з наступним оглядом комісійно лікарями-фтизіатрами та рентгенологами кожного прибувшого окремо з встановлюванням діагнозу та наступним розподілом по відділенням згідно зі встановленим діагнозом.

З усіма прибувшими проводиться бесіда про необхідність обстеження на ВІЛ/СНІД.

В кожному відділенні лікарні знаходиться відповідна необхідна наочна агітація з цього питання, а також щочетверга в установі проводяться радіолекції та транслювання по місцевому кабельному телебаченню по профілактиці захворювання на ВІЛ/СНІД та дотримання правил та норм особистої гігієни.

Особам, у яких лабораторно (Інститут інфекційних захворювань лабораторія ВІЛ/СНІД м. Києва) встановлено та підтверджено цей діагноз проводиться післятестова бесіда довіреним лікарем, де надається інформація про особливості його захворювання, поради щодо його поведінки та дотримування правил та норм у суспільстві.

Кожний хворий на ВІЛ/СНІД оглядається та консультується лікарем Інфекціоністом з лікарського центру „СНІД".

11. Довідка.

Згідно закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань", постанови КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 „Про середньої заробітної платні (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним страхуванням", постанови КМУ від 1 листопаду 2001 року № 42 „Про строки проведення виплат потерпілим (членам їх сімей), кожен працюючий із членів вільнонайманого персоналу застрахований у Фонді Соціального страхування від нещасних випадків. Установою перераховуються кошти до Фонду, які складаються із відсотків отриманих із заробітної платні.

Кількість відсотків визначає Фонд страхування враховуючи місце роботи та професію.

Атестовані працівники установи застраховані у страховій кампанії „Оранта", згідно укладеної з нею угоди.

Розслідування та страхові виплати проводяться у разі:

    • раптового погіршання здоров’я;

    • одержання травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень

заподіяних іншою особою;

    • гострих отруєнь;
    • одержання теплового удару;
    • опіку;
    • обмороження;
    • утоплення;
    • враження електрострумом;
    • вражень блискавкою та іонізуючим випромінюванням;
    • інших ушкоджень, одержаних в наслідок аварії, пожежі, землетрусу, повені, зсуву, урагану, контакту з представниками тваринного світу, рослинного світу.

12. Про труднощі праці і інші проблеми і питання хотів би:

1. фінансування на потреби засуджених необхідно здійснювати на 100% виходячи із потреб системи.

2. заробітна платня персоналу повинна відповідати та забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, а також гідне пенсійне забезпечення згідно з Законом „Про кримінально-виконавчу службу".

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Перша норма по калорійності витримується.

На місяць на утримання одного ув’язненого (за 1-ю нормою) витрачається 78,92 грн. (на утримання одного здорового по Україні витрачається в середньому 110-120 грн.).

На утримання одного хворого в лікарні - 188,55 грн. Норма, як у цивільній лікарні для хворих на туберкульоз.

Навіть якщо в аптеці нема необхідних ліків, лікар має право призначити ці ліки - за рахунок родичів засуджених (не більше, ніж на курс лікування).

Раз на місяць належить одна медична передача, крім всіх інших, - до 30кг.

 

Висновки про дотримання прав людини серед хворих на туберкульоз, які знаходяться в установах виконання покарань.

Висновки базуються на даних анкетування 1500 хворих на туберкульоз, які зараз знаходяться в лікарнях УВП, 500 хворих, які звільнилися з УВП, 112 працівників лікарень УВП для хворих на туберкульоз, інтерв’ю з начальниками УВП та на власних враженнях членів моніторингової групи під час відвідин 10 установ виконання покарань, бо під час проведення моніторингу ми побували безпосередньо в палатах хворих, в відділеннях лікарні, маніпуляційних кімнатах, в лабораторіях, в їдальні, душових кімнатах, туалетах, місцях, де зберігаються передачі та власні речі засуджених, в часовнях та церквах на території УВП, в кабінетах лікарів, медсестер, працівників режимної служби, начальників УВП, кімнат для охоронців і т.ін.

Пам’ятаючи, що моніторинг проводився серед засуджених, у яких за вироком суду деякі права обгрунтовано обмежені, доречно зупинитися на тих правах, які не повинні бути обмежені взагалі, або ж не до такої міри.

Перш за все, серед цього контингенту порушується право людини на охорону здоров’я, бо для ефективного лікування хворих на туберкульоз повинні бути забезпечені належні побутові і санітарно-гігієнічні умови. А ті умови, в яких знаходяться хворі, на нашу думку, близькі до катування.

В УВП в лікарнях є декілька палат на 4-6 ліжок і в цих палатах лікуються так звані санітари з числа засуджених легко хворих. А переважна більшість хворих на туберкульоз розташовані в приміщеннях, де на площі 60 м2 встановлено від 54 до 104 ліжок. Ліжка-нари розташовані в 2 яруси, закривають світло, бо другий ярус знаходиться на рівні і без того невеликих загратованих вікон. В приміщеннях сиро, взимку – холодно, а влітку жарко.

На 100 хворих тут же, в палаті (якщо цю казарму можна назвати палатою) на стіні 5 умивальників, тобто на 20 хворих – 1 умивальник і це ж скільки часу треба стояти в черзі, щоб вмитися, не кажучи вже про те, щоб поголитися чи почистити зуби. Гарячої води не було, хоча була вже досить пізня осінь.

Туалети являють собою окреме невелике приміщення без природного світла, в якому на 104 засуджених – 4 відгороджених тільки збоку „очка”, без унітазів, без будь-яких загородок чи дверей з „фасаду”, що є принизливим для людини.

Душові знаходяться в окремому блоці, тобто з палат до душових треба йти через двір УВП. Деякі душові під час наших відвідин ремонтувалися і видно, що після ремонту виглядатимуть досить пристойно. А інші душові – це темні приміщення площею ~ 25 м2, в якому на стіні вмонтовано 4 душових розбризкувачі, теж без перегородок, без якихось пристосувань для одягу, перед душовою стоїть „лавка”, куди хворі і складають одяг на час прийняття душу. В жодній із душових під час наших відвідин гарячої води не було, крани були несправні, підлога і стіни – брудні.

Для ефективного лікування хворих на туберкульоз потрібне добре харчування, але насправді харчування не просто незадовільне, готується з неякісних продуктів, малі порції (це відмітили понад 80% анкетованих, які зараз знаходяться в УВП і 97% тих, які звільнилися з УВП), але, на нашу думку, харчування неприйнятне для людини. Члени моніторингової групи по ложці супу ще якось змогли проковтнути, але другу страву проковтнути навіть на пробу було неможливо. На наше запитання – чому така їжа, нам відповіли, що їжу готують самі засуджені і тому буває несмачно, бо не спеціалісти в приготуванні їжі. Під час наших відвідин та бесід з хворими, вони почали в їдальні скаржитись, що часто риба – протухла, вонюча, їсти її неможливо не тільки людям, але й свиням. Офіцер, який супроводжував членів моніторингової групи, почав допитуватись з якого загону і з якого відділення були скаржники і пообіцяв з ними „розібратись”. Мабуть „розібрався”, бо іншого разу вже не скаржились, хоча їжа була така ж сама нестерпна. Про калорійність їжі, мабуть не варто говорити, бо калорії можна оцінювати стосовно тих продуктів, які можна вживати.

Їдальня для хворих являє собою велике приміщення, площею ~ 300 м2, темне, без світла; електричне світло під час обіду не вмикається (економиться) і світло пробивається в це темне приміщення тільки через відчинені двері, через які зайшли хворі та через двері „роздаточної”. Спочатку, коли заходиш, взагалі нічого не видно, тільки потім, коли очі трохи звикають, починаєш розрізняти постаті, столи і лавки, на яких сидять люди. Верхній теплий одяг під час їжі не знімається, в приміщенні холодно.

Додаткове харчування хворі мають з посилок та передач від родичів. Ці продукти зберігаються хворими разом із власними речами в великих клітчатих („базарних”) сумках, які знаходяться в окремій кімнатці-кладовці, біля палат. В цій же кімнатці є стіл і лавки, щоб хворий зміг попоїсти свої харчі.

Діагностика захворювання на туберкульоз в УВП на досить достойному рівні і за даними анкетування та інтерв’ю, і за власними спостереженнями. В УВП є рентгенкабінет та досить добре обладнані діагностичні лабораторії.

А лікування недостатнє, про що стверджують і анкетовані пацієнти, і медичні працівники і навіть начальники УВП. Недостатньо навіть специфічних протитуберкульозних препаратів, немає ефективних протитуберкульозних препаратів нового покоління, немає ліків, які б підвищували імунітет хворого, вітамінів, загальноукріплюючих ліків і т.ін.

Догляд за хворими, особливо тяжко хворими – незадовільний, здійснюється не штатними працівниками, а самими хворими-засудженими, у яких більш легка форма захворювання і які адміністрацією призначені „санітарами”. За цю роботу вони поселяються в палати не на 100 ліжок-нар, а на 6-8 ліжок.

Вважаємо, що через порушення права на охорону здоров’я у засуджених, які хворіють на туберкульоз, порушується і право на життя, бо показник смертності, який рахується на 100 000 населення, в УВП в 2004р. становив – 615,4, за 6 місяців 2005р. – 1307,7, а в цивільному суспільстві цей показник становить 23,2 на 100 000, тобто в 56 разів менше.

Така ж ситуація і з захворюваністю на туберкульоз. В виправно-виховній установі для неповнолітніх щороку вподовж останніх років захворюють на туберкульоз 4-5 осіб – на 350 засуджених і це означає, що показник захворюваності становить 1400 на 100 000, в той час як в цивільному суспільстві цей показник дорівнює 80 на 100 000, тобто в 18 разів менший і це вважається двічі епідемією. Бо за міжнародними стандартами, якщо показник захворюваності на туберкульоз досягає 40 на 100 000 – це вважається епідемією в країні.

Порушується право на захист від катувань та жорстокого поводження, бо вищезазначені умови утримання належить розцінювати як жорстоке поводження.

Право на свободу думки, совісті і віросповідання у засуджених, які хворіють на туберкульоз, також порушується, бо тільки в деяких УВП є невеликі часовні чи церковки і вони мають змогу зрідка поспілкуватися з священиком православної віри, представники інших конфесій в УВП, як правило, не допускаються.

Про порушення права на свободу вираження поглядів впевнено доводить наше анкетування, бо відповіді хворих, які зараз знаходяться в УВП суттєво відрізняються від свідчень тих, хто звільнився з УВП і від об’єктивних вражень членів моніторингової групи. Хворі в УВП залякані, вони бояться, що в разі, якщо вони скажуть правду, адміністрація УВП покарає їх – або ж призупинить процес звільнення в зв’язку з хворобою, або вживе інших санкцій. Тому майже 30% відповіли, що зауваження до побутових умов немає.

Порушується право на участь в управлінні державними справами, адже засуджені мають право на вільні, прозорі, демократичні вибори, та вибори в УВП перетворюються на звичайнісінький банальний фарс. Наша організація брала участь у моніторингу виборів 2000, 2002 та 2004 років в установах виконання покарань.

Ми вважаємо за необхідне в звіті детально описати наші спостереження за виборами на спеціальних дільницях, тобто в установах виконання покарань.

Які були труднощі при організації моніторингу на цих дільницях?

Всі члени нашої групи отримали посвідчення спостерігача від преси, та коли керівник групи звернулася до начальника обласного управління з питанням, чи вільно нас пропустять в установи виконання покарань, він відповів, що на це треба дозвіл Департаменту.

Ми взяли посвідчення спостерігачів від одного і кандидатів в Президенти і знову нам відповіли, що будуть проблеми, бо там не вказано, що ми збираємося йти на спеціальні дільниці, а це режимний об’єкт і т.д,

Врешті решт під час особистої зустрічі з начальником обласного управління з питань виконання покарань, його заступником і начальником спецнагляду цього управління, вдалося вирішити це питання. Керівник проекту написала листа від імені Дніпропетровського відділення МТПЛ з проханням дозволити під час виборів бути спостерігачами членам нашої організації і начальник наклав резолюцію - дозволити, цей лист розмножили в 40 примірниках, завірили печаткою облуправління і підписом першого заступника, і з цим листом кожен з нас не тільки вільно пройшов до УВН, але й користувався особливою увагою і опікою з боку охорони і нам дозволялося проходити скрізь - туди, куди інших спостерігачів взагалі не пускали - це камери засуджених за вбивства на довічне ув’язнення, приміщення з засудженими тяжко хворими на туберкульоз і СНІД та ін.

Як відбувалося голосування? Описуємо на прикладі УВП, де керівник проекту була присутня особисто.

Дільниця була влаштована в довгому коридорі медсанчастини, в якому троє дверей - по обидві сторони цього довгого коридору і одні бокові, поруч з вихідними. Під стіною стояли 5 столів для членів комісії, які видавали бюлетені, далі під стіною 5 кабінок, занавішених фіранками з тумбочками і ручками всередині, далі з протилежного боку стіни - 3 великих урни, а напроти під стіною стільці для спостерігачів. І далі бокові двері, куди виходили засуджені-виборці після голосування.

Дільниця відкрилася вчасно і всі процедури були проведені правильно, згідно Закону і інструкцій. Перевірені і запломбовані 3 великих і 3 малих урни, вкинуті контрольні листи перед пломбуванням.

Виборців привели до вхідних дверей загонами і вишикували в 5 рядів. Поруч на стіні в першому турі були розміщені 24 плакати, а в другому та третьому - 2 плакати з інформацією про програми і фотопортрети кандидатів. Але жоден з виборців не підійшов до цих плакатів, хоча мав можливість, і взагалі не повернув до них голови, бо, на наш погляд, всі вже знали за кого вони мусять і будуть голосувати. Нашу думку підтверджує і те, що по кількості відданих голосів після провладного кандидата в першому турі на другому місці був кандидат Яковенко, хоча про нього ніхто нічого не знав, бо засуджені „промахнулись" квадратиком, неправильно вирахувавши другий квадратик знизу, не врахувавши квадратик „проти всіх". Але треба віддати належне, що в Дніпропетровській області не всі засуджені проголосували за провладного кандидата, на третьому місці після Януковича і Яковенка був Ющенко, на 4-му - Мороз, на 5-му - Симоненко, на 6-му - Вітренко.

В другому турі відсотки відданих голосів збереглися майже на тому ж рівні, але було трохи більше виборців, які віддали свої голоси не за провладного кандидата. Та радикально змінилася ситуація в третьому турі. Голоси розділилися майже навпіл. А в УВЛ № 89 навіть більшість голосів було віддано за кандидата, якого відстоював народ на майданах. Чи то начальники цих установ уже бачили, що провладний кандидат не переможе і треба пристосуватися до змін, чи ув’язнені отримали більше інформації, але зміни відбулися.

Висновки: безпосередньо під час голосування на „закритих" тобто спеціальних виборчих дільницях порушень законодавства майже не було.

Але вважаємо, що право виборців, які перебувають в місцях позбавлення волі, на вільні, прозорі, демократичні і чесні вибори порушувалось скрізь і суттєво.

Право на вільні вибори порушувалось в тому сенсі, що вони (засуджені) всі мусили голосувати і ми не спостерігали жодного випадку, аби хтось із засуджених не проголосував, тобто був вільний у своєму виборі - хочу голосую, хочу - ні.

Право на прозорі вибори порушується в тому аспекті, що виборці в УВП не мають перед виборами змоги отримати в повному обсязі інформацію про кандидатів, не говорячи вже про те, що кандидати не проводять агітацію перед виборами за свою кандидатуру в місцях позбавлення волі.

Право на чесні вибори порушується, бо майже всі вони голосують, чи вимушені голосувати так, як їм накаже адміністрація установи виконання покарань.

Право на звернення до органів влади та місцевого самоврядування у анкетованих нами засуджених, які хворіють на туберкульоз, повинно реалізовуватись в повному об’ємі, і ми маємо намір стверджувати, що це право також порушується, бо за рік було всього два звернення (і це при тих умовах утримання, які були описані вище!) та й то, не до влади, чи органів місцевого самоврядування, а до адміністрації УВП. Під час виборів Президента в 2004р. хтось із засуджених разом з бюлетенем вкинув до урни записку зі скаргою до влади про погані умови утримання в УВП, але записка до влади не потрапила, вона була передана начальнику УВП.

Порушується право на доступ до інформації. Хворі тільки зрідка мають можливість подивитися телепередачу, телевізор один на 50-100 хворих і, як правило, йдеться про перегляд якогось фільму. Газети в палатах взагалі не поступають, радіо не працює. Понад 90% анкетованих відповіли, що вони або ж дуже мало, або ж зовсім нічого не знають про права людини та дотримання їх в місцях позбавлення волі і не мають доступу до літератури з питань прав людини та стосовно захворювання на туберкульоз. Під час відвідин УВП нам не вдалося побачити якісь стенди про туберкульоз чи СНІД, або ж якісь пам’ятки, тому ми під час моніторингу роздавали засудженим такі буклети, брошури та пам’ятки.

За міжнародними стандартами засуджені в УВП мають право продовжувати освіту і для цього створюються умови. В виправно-виховній установі для неповнолітніх працює школа, в якій регулярно навчаються всі 350 підлітків, а в УВП для дорослих ніхто не ставить питання про можливість освіти, хоча багато з засуджених не мають і загальної середньої освіти.

Пропозиції:

Для дотримання права на життя, на охорону здоров’я:

  1. Покращити умови утримання засуджених, які хворіють на туберкульоз, тобто:

    • забезпечити розміщення хворих в палатах не більш ніж на 8 ліжок;

    • забезпечити належне освітлення палат;

    • забезпечити належний температурний режим в палатах;

    • забезпечити хворим регулярну подачу холодної та гарячої води;

    • збільшити кількість умивальників в палатах;

    • зробити реконструкцію туалетів;

    • зробити душові кімнати в кожному корпусі лікарні і створити там належні умови.

  2. Покращити харчування хворих:

    • зробити реконструкцію їдалень;

    • забезпечити їдальні освітленням;

    • забезпечити приготування їжі для хворих найманим працівником – поваром, аби їжа стала прийнятною до вжитку.

  3. Покращити ефективність лікування:

    • забезпечити хворих специфічними протитуберкульозними препаратами, в тому числі і препаратами „нового” покоління, в необхідному обсязі;

    • забезпечити хворих препаратами імуностимулюючої та загальноукріплюючої дії.

Для забезпечення права на участь в управлінні державними справами, тобто виборчого права:

ініціювати зміни до законодавства:

    • аби практично був доступ до цих виборців перед виборами всім бажаючим агітувати за свого кандидата (звичайно за попередньою домовленістю для забезпечення безпеки відвідувача);

    • аби адміністрація УВП не мала змоги здійснювати тиск на виборців в місцях позбавлення волі;

    • адміністрація повинна усвідомлювати ступінь відповідальності за здійснення тиску на виборців, аж до кримінальної відповідальності;

    • можливо ініціювати хоча б один судовий процес щодо адміністрації УВП за здійснення тиску (за свідченнями тих, які під час виборів були в УВП, а тепер звільнилися);

    • в якості іншого, альтернативного, варіанту поставити проблему: чи не можна, щоб засуджені голосували з застосуванням пересувних скриньок зі звичайних дільниць, аби не можна було дізнатися, як саме, за кого саме вони проголосували, щоб голоси засуджених „загубилися" серед голосів інших виборців.

А якщо неможливо вирішити всі вищезазначені проблеми, то чи не варто лобіювати зміни до законодавства, щоб взагалі при перебуванні в УВП виборче право було призупинене, бо те, що відбувається зараз - це просто фарс, а не втілення засад демократії.

Забезпечити засудженим, які хворіють на туберкульоз та СНІД, право на свободу думки, совісті і віросповідання, право на свободу вираження поглядів, право на доступ до інформації, для чого:

    • громадським організаціям провести акцію по збору художньої та правової літератури з наступною передачею її в УВП;

    • УВП спростити доступ представників правозахисних організацій в УВП і передачу засудженим, які хворіють на туберкульоз правової, художньої і спеціальної медичної літератури;

    • громадським організаціям проводити в УВП лекції-диспути для засуджених і працівників УВП про права людини, про їхні захворювання, про методику лікування і т.ін.

Поставити питання перед владними структурами про забезпечення серед засуджених хворих дотримання права на звернення до органів влади та місцевого самоврядування і права на освіту.

II

Крім моніторингу прав засуджених, які хворіють на туберкульоз, нами проведено також невеликий огляд ЗМІ стосовно дотримання прав людини в регіоні.

Для огляду ми використовували обласні газети "Зоря", "Вісті Придніпров’я", міські "Днепр вечерний" , "Наше місто" і всеукраїнську газету "Лица", яка видається у Дніпропетровську.

Упродовж півроку газети часто зверталися до теми прав людини прямо або опосередковано, розбираючи конфліктні ситуації і судові процеси. На очі потрапило чимало публікацій, у яких йдеться про право на життя, на роботу, на житло, на інформацію, на об’єктивний і справедливий суд.

До речі, перший тиждень роботи регіональної приймальні Президента України також засвідчив: найбільше проблем на Дніпропетровщині пов’язано з житлом і судовою владою. Як приклад: цивільний позов дніпропетровчанки Алли Черкашиної розглядається судом упродовж п’яти років. За позовом Миколи Кожевнікова суд Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська прийняв рішення давно, однак три тисячі гривень боргу по зарплаті Нижньодніпровський завод силікатної цегли досі не виплатив - не допомогли ні прокуратура, ні господарський суд, ні управління юстиції. Основний потік скарг - з промислових міст: Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, де на підприємствах з’явилися нові господарі, яких мало хвилюють соціальні проблеми (гуртожитки, відомче житло, дитячі оздоровчі табори і т.і.). Захистити від свавілля чиновника, можливо, хоча би у якійсь мірі допоможе розпорядження Президента, згідно з яким за динамікою зростання кількості звернень до Приймальні буде визначатися ефективність роботи місцевої влади. Якщо скарги не будуть розглядатися, а їх потік зростатиме, в центрі вирішуватимуть питання про доцільність перебування на посту того чи іншого керівника. ("НАШЕ МІСТО", 16.08.05 "Больше всего проблем с жильем и судами").

Щодо житла, то публікації на цю тему, як правило, про те, в яких нелюдських умовах живуть люди. Про поневіряння "новоселів", які одержали квартири без тепла, води, сантехніки у "віртуальному" будинку, який нікому не передано на баланс, а отже, в ньому вони-не можуть прописатися, а без штампу у паспорті неможливо влаштуватися на роботу, вчитися, лікуватися, брати участь у виборах, пише газета "ЛИЦА " (14.09.05, "Й с бумажкой тьі букашка ").

Інший бік проблеми - наступ на "хижины" елітних палаців. У цей полон потрапили жителі селища Кіровське , здебільшого колишні робітники заводів і фабрик, яких буквально витісняють з їх землі. ("ДНЕПР ВЕЧЕРНИЙ, 26.08.05 "Без права на право"). До речі, навколо цього селища зчинився скандал з виділенням земель під забудову елітних котеджів, вирубкою лісу, зведенням маєтків на самою водою - всупереч нормам природоохоронного законодавства, але з благословення обласної влади, яка досі не дала чіткої відповіді на ці обвинувачення...

Йдучи до правової держави, будуючи громадянське суспільство, маємо звикати до того, що всі конфлікти, які ми не в змозі вирішити самотужки, вирішує суд, і тільки суд. Однак реальні приклади дають підстави глибоко сумніватися в цьому. Одну таку ситуацію розбирає газета "ДНЕПР ВЕЧЕРНИЙ" (14.10.05. "Малозначительное дело"). 80-річна жінка, вдова інваліда війни, і її дочка вирішили звернутися в суд у такій справі: поруч з їхньою дачею голова кооперативу організував кафе для водіїв маршруток, і тепер зранку й до вечора тут знаходиться близько сорока машин, які ремонтуються і миються. Таким чином, дача перетворилася з місця відпочинку на місце нервового розладу, пише газета. У юридичних консультаціях, куди звернулися жінки, з ними навіть говорити не хотіли: мовляв, у них повно серйозних справ, а це якась "ерунда", і тільки з третьої спроби вдалося нарешті скласти позовну заяву. У суд теж довелося двічі ходити (зажадали, щоб мати і дочка прийшли удвох), аби тільки здати заяву. Чи приймуть її до розгляду - про це обіцяли повідомити додатково...

Про те, як важко налагодити і вести в Україні середній і малий бізнес говорять з різних трибун. Причин тому багато - і тяганина при оформленні документів, і відсутність можливості отримати кредит для старту, і рекет - чиновників і бандитів. Ілюстрацією теми може бути публікація газети "ЛИЦА" від 2.09.05 "Бывший глава района жестоко избил бывшего учителя". Колишній голова Петропавловської райдержадміністрації Сергій Павленко вимагав від підприємця, колишнього вчителя, аби той безплатно "допомагав" йому будувати будинок , а він потурбується, щоб підприємця в районі "не чіпали". "После отказа работать бесплатно, Павленко стал избивать мастера сначала руками, а затем повалил на пол и начал бить ногами. При этом присутствовали рабочие, которые не рискнули вмешиваться. /.../ В тот же день Виктор был доставлен в областную больницу им. Мечникова. Врачи зафиксировали закрытую черепномозговую травму, сотрясение мозга и мнгочисленные ушибы на теле. Перед тем, как обратиться в больницу, Виктор попытался написать заявление в Управление УМВД, однако не смог этого сделать, так как потерял сознание прямо в дежурной части. /.../ Сейчас Виктор практически инвалид. "Я пробовал обратиться к Павленко за материальной помощью, ведь на лечение ушли все мои сбережения. Но на мою просьбу Сергей Григорьевич сказал, что плевал на мои проблеми и что я могу отдыхать"...

Гострою лишається проблема переслідування журналістів за їхню принципову позицію. Про це, зокрема, йдеться в публікаціях газети "ЛИЦА " від 11.11.05 "Преследование журналистов продолжается..." й "ДНЕПРА ВЕЧЕРНЕГО" від 4.11.05 "Кто не рискует - тот не сидит в тюрьме?" Перша ("Лица") стосується телерадіокомпанії "Регіон" (м. Синельниково Дніпропетровської області). Спроба припинити роботу ТРК була ще в березні 2004 року, коли міський голова Л.Сутула звернувся з листом до Національної ради по телебаченню і радіомовленню і, приклавши клопотання народного депутата України (на той час довіреної особи В.Януковича по 39-му округу) О.Шевченка, зажадав забрати ліцензію ТРК на право мовлення (власник ТРК М.Нетахата був на той час довіреною особою В.Ющенка на цьому ж окрузі). 1 сьогодні, після зміни влади в країні, у Синельниковому тривають суди за позовами міського голови. До речі, поки що жоден суд з тих, які вже відбулися, не задовольнив позовів мера.

В іншій публікації ("Днепр вечерний") журналіст розповідає про те, які наслідки для нього мало журналістське розслідування із "земельних" питань (стаття "Кто кует земле оковы?" Володимира Рибальченка також додається). Після цієї публікації його запросили в прокуратуру П’ятихатського району нібито для розмови про досягнення районної прокуратури і висвітлення резонансних подій, а насправді виявилося ... для вручення "повістки" і пред’явлення "заяви про скоєння злочину" і зажадали написати пояснення з приводу фактів, вказаних у заяві. У своєму поясненні, пише Володимир Рибальченко, "я не преминул поставить собеседников в известность о том, что обладаю зафиксированной информацией о действиях пятихатских правоохранителей, которые лично я могу квалифицировать как угрозы должностным лицам района, неправомерные отказы в возбуждении уголовных дел по заявлениям граждан, предвзятость в ведении дел - это то, что не вошло в публикацию. Добавил, на всякий случай, что в редакции знают, где и по какому делу я сейчас нахожусь, мол, в случае чего через два часа тут будут представители региональных и республиканских СМИ". Пізніше герой його публікації скаже. Що тільки це дозволило йому вийти із приміщення прокуратури без наручників...

Газети не обходять теми прав ув’язнених, зокрема, хворих на ВІЛ-СНІД, туберкульоз "ВІСТІ ПРИДНІПРОВ’Я", 30.06.05 "ВІЛ-інфіковані у в’язниці мають право на гідність", теми адаптації після виходу з ув’язнення: у багатьох лишається після звільнення одне "право" - повернутися назад у колонію, оскільки вони не мають необхідної підтримки і умов для того, щоб почати нове життя ("НАШЕ МІСТО" від 14.09.05 "Как отрезать пути возвращения за "колючку").

І вічна дискусія з розряду права на життя: забороняти чи не забороняти аборти - стала темою номера "ЗОРІ" (додаток "Глас народу" від 11.08.05 "Полювання на маленьких янголят: законно, та чи людяно?"

Після проведення анкетування та аналізу анкет згідно проекту було проведено прес-клуб для представників владних структур регіону та преси. В прес-клубі взяли участь 45 учасників:

Науменко Сергій Іванович - заступник начальника Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області;

Шеремет Геннадій Васильович - начальник медичної служби Управління ДДВП в Дніпропетровській області;

Чорний Валерій Петрович - заступник начальника СІЗО по соціальній роботі;

Члени моніторингової групи Дніпропетровського відділення МТПЛ:

Шкрюм Таїсія Іванівна – керівник проекту

Агафонов Андрій Володимирович, юрист, член МТПЛ

Колядинська Тетяна Олексіївна, журналіст, керівник прес-групи ДВ МТПЛ

Звірко Володимир Олексійович, журналіст, кореспондент газети "Наше місто", член МТПЛ

Кальченко Галина Яківна, юрисконсульт ДВ МТПЛ

Мельник Оксана Павлівна, економіст, член МТПЛ

Баклюкова Ірина Олександрівна, керівник групи по захисту прав військовослужбовців ДВ МТПЛ

Антончик Євген Павлович, юрист, керівник групи по захисту прав ув’язнених ДВ МТПЛ

Немерська Дар’я Володимирівна, студентка фінансово-економічного інституту, член МТПЛ

Альошкіна Юлія Валеріївна, студентка фінансово-економічного інституту, член МТПЛ

Топюк-Брузницька Марія Юріївна, студентка Дніпропетровського національного університету, член МТПЛ

Федосова Надія Василівна, юрист, керівник групи по захисту прав ветеранів та людей з обмеженими можливостями ДВ МТПЛ

Борисенко Лариса Вікторівна, соціальний працівник, член МТПЛ

Скворцов Сергій Юрійович, психолог, член МТПЛ

Денисенко Інна Павлівна, психолог, член МТПЛ

Резніченко Тамара Григорівна, керівник молодіжної групи ДВ МТПЛ

Божок Таміла Миколаївна, бухгалтер проекту

Заволока Борис Володимирович – заступник начальника Управління в справах сім’ї та молоді Дніпропетровської облдержадміністрації

Бабарикіна Світлана Гаврилівна – управління в справах сім’ї та молоді Дніпропетровської облдержадміністрації

Хитько Олег Олексійович – управління ДД з питань виконання покарань

Заховайло Володимир Павлович – голова комісії громадського спостереження за УВП

Нечипорук Валентин Володимирович – начальник КВП 89

Славний Сергій Олексійович – начальник медчастини УВП 89

Рожко Сергій Григорович – начальник СІЗО

Журналісти, кореспонденти радіо і телебачення:

Кісенко Людмила, „ВІСТІ ПРИДНІПРОВ’Я”

Громадська Євгенія, „ЗОРЯ”

Пашук Людмила, „ДНЕПР ВЕЧЕРНИЙ”

Орлова Валентина, ОБЛАСНЕ РАДІО

Внукова Інна, „НАШЕ МІСТО”

Абрамова Тетяна, „НАШЕ МІСТО”

Романенко Галина, агенція „КОНТЕКСТ-МЕДІЯ”

Валігурська Тетяна, „ДНЕПРОПЕТРОВСКАЯ ПРАВДА”

Абросимова Наталія, „НИВА ЗНАНЬ”

Марчишина Зоя, „ДЖЕРЕЛО”

Титарева Людмила, „ЗОРЯ”

Діабальт Марина, ТБ „11 КАНАЛ”

Вітвицька Юлія, ТБ „34 КАНАЛ”

Кравченко Дмитро, „ДНЕПР ВЕЧЕРНИЙ”

Прудченко Віталій, „ВІСТІ ПРИДНІПРОВ’Я”

Редька Олена, ТБ „34 КАНАЛ”

Мендалюк Фаїна, ДТРК (ОБЛАСНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ)

Прес-клуб пройшов дуже емоційно. Керівник проекту доповіла результати аналізу анкетування засуджених, які хворіють на туберкульоз, про інтерв’ю та власні враження членів моніторингової групи стосовно дотримання прав людини в УВП. Виступили працівники Управління Державного Департаменту з питань виконання покарань, пояснюючи причини негативних явищ нестатком коштів. Журналісти, радіо та телекореспонденти задавали дуже гострі питання представникам владних структур та УВП стосовно умов утримання, лікування хворих на туберкульоз, а також щодо соціальної допомоги, працевлаштування після їх звільнення з УВП, бо після звільнення порушується їх право на достатній рівень життя, адже вони стають повноправними громадянами і стосовно них повинні бути дотримані всі права людини. Представники влади та Управління ДДВП після дискусії вимушені були погодитися з деякими доказами правозахисників, що багато чого в ситуації можна змінити і при наявності тільки тих коштів, які вони мають, наприклад готувати їжу, яку можна було б вживати без нудоти, реконструювати власними силами санвузли, надати доступ до інформації і багато іншого.

Діяльність Дніпропетровського відділення МТПЛ регулярно висвітлюється в пресі, на радіо і телебаченні. За звітний період було три телепередачі, дві передачі на радіо, в яких ми брали участь та 4 публікації в газетах, з яких дві стосувалися даного проекту.

Таким чином, завдання проекту можна вважати виконаними:

  • здійснена організаційна робота;

  • створено моніторингову групу, отримано доступ в установи виконання покарань;

  • розроблено та виготовлено необхідні анкети;

  • підготовлено роздаткові матеріали і роздано їх засудженим, які хворіють на туберкульоз;

  • проведено семінар для членів моніторингової групи;

  • здійснено анкетування 1500 засуджених хворих на туберкульоз;

  • здійснено анкетування 500 хворих на туберкульоз, які звільнилися з установ виконання покарань;

  • здійснено анкетування 112 медичних працівників УВП;

  • взято інтерв’ю у керівників УВП та СІЗО;

  • відвідано 10 УВП з метою ознайомлення з умовами утримання засуджених та дотримання їх прав;

  • зроблено аналіз анкетування;

  • надано консультативно-правову допомогу 218 громадянам, які звернулися в громадську приймальню з прав людини, в тому числі 88 хворим на туберкульоз та СНІД;

  • діяльність організації висвітлюється в газетах, на радіо, телебаченні;

  • проведено огляд ЗМІ стосовно порушення прав людини в регіоні;

  • проведено прес-клуб для представників владних структур, працівників Управління ДДВП та УВП і для журналістів, кореспондентів радіо та телебачення з презентацією результатів виконання проекту;

  • складено описовий та фінансовий звіт по проекту.

До звіту додаємо наступні додаткові матеріали:

  • зразки анкет;

  • зразки роздаткових матеріалів для засуджених хворих на туберкульоз та для установ виконання покарань;

  • прес-реліз семінару-тренінгу на тему „Захист прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД та туберкульоз у місцях позбавлення волі”, 15.06.05р., м. Дніпропетровськ;

  • список учасників круглого столу „Досвід партнерства громадських організацій та державних структур у реалізації реформи кримінально виконавчої системи”, 17 червня 2005 року, м. Київ;

  • склад Громадської ради при Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області;

  • програма семінару для членів моніторингової групи;

  • копії відповідей на наші запити стосовно загального моніторингу прав людини в регіоні;

  • копії газетних публікацій;

  • фінансовий звіт;

  • описова частина фінансового звіту;

  • зведена фінансова таблиця;

  • розширена фінансова таблиця;

  • копії первинних бухгалтерських документів.

 

Керівник проекту,

голова Дніпропетровського відділення МТПЛ Т.І. Шкрюм

 Поділитися