Чим менше – тим краще
Дуже цікавою та «пізнавальною» видалася на минулому тижні прес-конференція Харківського міського голови пана Добкіна. В принципі, виглядав мер досить непогано, говорив жваво, місцями навіть жартував. Але...
У своєму виступі Михайло Маркович поскаржився, що це тільки друга «пресуха» за час його мерства, мовляв, ніколи особливо балаканиною займатись, тому що роботи забагато. Проте, здається, є й інша причина того, що не часто жалує Добкін журналістську братію своєю увагою: дуже багато ляпів допускає пан мер, тому ленінське «краще менше, так краще», у даній ситуації перетворюється на добкінське «чим менше – тим краще».
Запамяталися декілька «опусів» від Михайла Марковича.
Наприклад, людей, що обіцяють захистити підприємців-кіоскерів від «наїздів» міської влади, Добкін обізвав «бритоголовими людьми незрозумілої зовнішності» і заявив, що «ті, хто звернулися до них, витратять даремно нерви та час». Напрошується порівняння з російським офіціозним визначенням чеченських бойовиків – «незаконні збройні бандформування», начебто бувають такі законними. Отож, напевно, з погляду харківського міського голови, варто звертатися тільки до бритоголових людей зрозумілої зовнішності?! Тоді оголосіть, будь ласка, весь список!
Дивною, якщо не сказати більше, виглядає ідея з вирішення житлової проблеми по-добкінські. На думку мера, необхідно знести старі будівлі у центрі Харкова, розбудувати там елітне житло, а за рахунок цього розселити мешканців зі старих будинків на окраїни та ще й на зекономлені кошти збудувати нове соціальне житло. Михайло Маркович хоче, «щоб вартість елітного житла у центрі зросла до 2,5 - 3 тисяч доларів за метр квадратний», тоді його марення про велике переселення стане здійсненим. А от чи спитав хто, чи мріють опинитися де-небудь за 101-м кілометром «ощасливлені» Добкіним харківяни, які зараз мешкають, хай і у старих, але престижних і дуже дорогих квартирах у центрі міста? І як реалізація цього проекту буде вязатися із закріпленим Конституцією України правом приватної власності, адже, за словами самого Добкіна, у Харкові вже 83% квартир приватизовано. А ст. 41 Конституції гарантує: «Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Право приватної власності є непорушним… Примусове відчуження таких обєктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану». Приїхали! Так у Харкові, виходить, надзвичайний стан треба вводити, щоб втілити у життя великі мерські плани?!
Також пан голова убачає, що в нього немає проблем з українською мовою, він користується нею «нормально, хоча й не на 100%», а уживання русизмів у своїй мові вважає проявом місцевого діалекту. Така, знаєте, «харківська мова» виходить ...
А найефектнішою перлиною (от вже поперло, так поперло!) у вустах Добкіна пролунало наступне: «Я Харків люблю, у ньому багато гарних, чудових людей. Але, може, через те, що сюди понаїхали люди з області, стало набагато гірше».
Це вже, як говориться, ні в які ворота. Хочу відзначити, що я теж «понаїхав» у «першу столицю» з області, і знаю ще десятки журналістів, викладачів, лікарів, учених, що родом зовсім не з Харкова, але, завдяки їхній праці, місто, що стало їм рідним, тільки набуло. І хто надав право мерові найбільшого мегаполіса України привселюдно віщати подібні ксенофобські вигадництва?! Якщо так піде й далі, можливо, багатьом харківянам ще прийдеться пошкодувати, що Михайло Маркович сам сюди повернувся з Києва, ще й «вїхав» у мерське крісло.