Українські правники підготували законопроект про надання статусу депортованих українцям, виселеним із Польщі

11 вересня 2006  Міністерство юстиції України виносить на громадське обговорення проект Закону України "Про визначення статусу етнiчних українцiв, виселених з територiї Польщi в 1944-1946, 1948 i 1951 роках". Законопроект пропонує надати українцям, насильно виселеним з територiї Польщi понад пiвстолiття тому, статус депортованих, а акти таких переселень визнати незаконними. Нині на території Рівненщини та Волині мешкають майже сто тисяч переселених з території Польщі українців та їхніх нащадків. Переселення відбувалося внаслідок штучно спровокованої ворожнечі між поляками та українцями на прикордонних територіях України і Польщі, коли з обох сторін загинули тисячі мирних громадян. Через багато років польські селяни стверджують, що не мали жодних претензій до своїх сусідів-українців, а ворожнечу сіяли провокатори.

Голос (польською): “Ті люди не були нічого винні, вони й не втікали, були на місці… Партизанка була – так у нас називали…”

Виселення, організоване урядом Української РСР та Польським комітетом Національного визволення у воєнні і повоєнні роки, для більшості етнічних українців Польщі не було добровільним, а в Україні їм не були повернуті забрані у Польщі обсяги землі та відповідне житло.

“Ми жили в землянці. І коли настала перемога, ми думали, що повернемося додому – ні, нас таки повезли далі…”

“Там усе покинути, і тут нічого не дати…”

“У товарних вагонах нас везли, худобу разом з людьми. І викинули так – мало живцем не згнили…”

Холмщаки вважають, що їх обманули в Радянському Союзі, не виконавши міждержавних угод. Голова Всеукраїнської організації “Конгрес українців Холмщини і Підляшшя” Олександр Боровик розповідає, що разом з холмщаками, розсіяними по всій території України, домагається поновлення своїх прав упродовж майже тринадцяти років. Цим людям уже наданий статус учасників війни, але це не той статус, який би належало мати депортованим.

Олександр Боровик: “Я думаю, що Верховна Рада ухвалить цей Закон про депортацію. Але, враховуючи, що ми так довго чекали, я подав заяву до суду, але суд першої інстанції та апеляційний ми програли… Нині наші документи у Верховному Суді…”