Відомі українські ведучі вчать майбутніх журналістів свободі слова

Чому журналістам краще не брехати - і якими методами краще діяти, щоб не піддатися цензурі та чинити їй опір. Цього провідні українські майстри пера вчать студентів журналістських вишів.

Вони приходять у журналістику романтичні та наївні. На перших курсах майбутні медійники прагнуть змінити світ. Вони здебільшого ще не працюють у ЗМІ, але вже обіцяють собі, що ніколи не напишуть замовних матеріалів і не візьмуть гроші за приховану рекламу певної фірми чи політичної сили. 
Ганна Безейко, студентка Інституту Журналістики (2 курс):
- Я відмовлюся, тому що потім будуть наслідки набагато страшніші ніж те, як в мене зараз не має грошей, я краще зараз піду в когось позичу, а потім віддам. Але займатися замовною журналістикою я вважаю, що це....
Однак -  ніколи не кажи ніколи. Після закінчення профільного ВИШу, а часто і під час навчання, романтичні обіцянки змінюються  на кількість нулів у сумі гонорару. Тому їх досвідчені колеги, в тому числі й у справі боротьби з цензурою та темниками, хочуть показати їм, що і як на медіа-ринку.
Микола Вересень, незалежний журналіст:
- Завжди є вибір. Тому це така нарвана трохи професія, якщо її залишати у собі. Що треба просто нехтувати багатьма речами, які в принципі нехтувати не варто.
Єгор Соболев, ведучий, 5 канал:
- Є прекрасні молоді душі з прекрасними поглядами, які потім перетворюються на цинічних практиків, які готові продаватися за зовсім не малі гроші. Ми хочемо цього проміжку навчити, коли вони потраплять в медіа. Як їх будуть купляти, продавати, нагинати і чому треба боротися і як треба боротися.
Щоправда журналісти-викладачі не можуть прогнозувати, скільком майбутнім колегам допоможуть слова, що вигідніше бути чесним. Особливо, якщо на другій шальці терезів лежатиме  товстенька пачка банкнотів. І попри професійний скептицизм мріють, що усім.

Ніна Міщенко, Андрій Фомін, 5 канал