З нашою державою немає сенсу судитися?

Протягом 2006 року українці судилися з Кабінетом Міністрів та Президентом України майже вдвічі менше, ніж 2005 року. Проте в шість разів частіше, ніж у 2004 році, і в дванадцять разів більше у порівнянні з 2003 роком.

Про це повідомила Прес-служба Міністерства юстиції України, за результатами аналізу роботи Департаменту Міністерства юстиції, що здійснює функції представництва інтересів держави в судах.

За інформацією Прес-служби, Міністр юстиції України Олександр Лавринович відзначив позитивну тенденцію 2006 року до зменшення кількості позовів до держави у порівнянні з 2005 роком – у 2,2 рази.

Протягом 2006 року, зазначив Міністр, до судів надійшло 1367 позовних заяв від громадян України, а також юридичних осіб, відповідачем по яких виступали уряд чи Глава держави. Загалом, з 1 січня по 20 грудня поточного року проти Кабінету Міністрів та Президента України в українських судах в середньому розглядалося по 3-4 справи щодня.

Зменшення кількості позовів у 2006 році відбулося головним чином за рахунок позовів проти Кабінету Міністрів. Якщо 2005 року до судів було подано 2780 позовів проти Уряду, то 2006 року – 1235.

Кількість же позовів до Глави держави зростає щороку, незалежно від особи, що обіймає цю посаду. Зокрема, у 2003 році позовів до Президента України було 18, у 2004 році – 66, у 2005 році – 92, у 2006 році – 132.

Водночас Олександр Лавринович відзначив загальну тенденцію до щорічного збільшення позовів проти держави. Так, скажімо, проти Кабінету Міністрів України у 2003 році громадяни позивалися 110 разів, у 2004 році – 153 рази, у 2005 році – 2780 разів, у 2006 році – 1235 разів.

З одного боку, на думку Міністра юстиції, це пов’язано з поступовою демократизацією суспільства. Незважаючи на різке збільшення громадян, готових відстоювати свої громадянські права у судах, переважна кількість позовів проти Уряду та Глави держави все ж таки визнається безпідставними. А отже, свідчить скоріше про зміну суспільного менталітету, ніж про кардинальне погіршення правової ситуації в країні. Зокрема, у 2003 році суди задовольнили лише 9 позовів проти Кабміну, у 2004 році – 12, у 2005 році – 26, у 2006 році – 20. Проти Глави держави суди ухвалили позитивні вердикти у 2003 році – жодного, у 2004 році – 1, у 2005 році – 14, у 2006 – 5.

З іншого боку, Міністр звернув увагу на певні негативні тенденції останніх двох років, які, на його думку, проявилися на регіональному рівні. Так, якщо 2004 року в регіональних судах розглядалося лише 32 позови проти Кабінету Міністрів, то 2005 року кількість таких позовів збільшилася до 2521, або в 78 разів. У 2006 році в регіональних судах розглядалося 928 справ проти уряду. На думку Міністра, таке різке збільшення кількості громадян, що мусили звернутися до суду, говорить не лише про зміну їх правосвідомості, але й про певне незадоволення державною політикою, яка проводилася на регіональному рівні 2005 року і наслідки якої, ймовірно, давалися навзнаки 2006 року.

Міністр також висловив стурбованість збільшенням кількості позовів проти органів юстиції. Якщо 2004 року кількість судових позовів проти Міністерства юстиції та його територіальних органів зменшилася на 47% – до 192, то 2005-2006 року відбулося сукупне збільшення позовів проти органів юстиції на 27 %.

Від себе добавлю, що будь-які факти й цифри можна по-різному коментувати, залежно від точки зору коментатора. Так от, я б не погодився з тим, що зменшення кількості позовів до держави у 2006 році у порівнянні з 2005 роком  у 2,2 рази є «позитивною тенденцією». Скоріше за все, це є свідченням того, що люди просто зневірилися у можливості відстояти свої права, порушені державою, у судах. На початку 2005 р. у демократичному суспільстві панувала виразна ейфорія, пов’язана з надіями на швидкий поступ у царині прав і свобод людини, яка, на жаль, повною мірою не виправдалася. А у 2006 почався поступовий відкат в усіх сферах, що проявився у закритті резонансних справ, поверненні на верхні шабелі влади осіб, які були задіяні у корупційних скандалах часів кучмізму, наступі на свободу слова і незалежність судової гілки влади. Тому й зменшилась кількість осіб, які сподіваються відновити справедливість через судові позови до держави.