MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

10 січня в агентстві «Інтерфакс» відбулася прес-конференція «День українського політв’язня – що змінилося за 35 років?»

10.01.2007   

Прес-конференція була присвячена 35-й річниці Дня українського політв’язня та призначеному на 11 січня голосуванню за Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

День українського політв’язня почали відзначати 12 січня в таборах з 1975 року з ініціативи В’ячеслава Чорновола. Саме 12 січня 1972 року Україною прокотилася друга хвиля масових арештів дисидентів. В Києві були заарештовані Зиновій Антонюк, Микола Плахотнюк, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Василь Стус, Зеновія Франко та інші, трохи пізніше, 15 січня – Леонід Плющ, у Львові – Іван Гель, Михайло Осадчий, Ірина Стасів-Калинець, В’ячеслав Чорновіл, Стефанія Шабатура. Загалом у січні заарештували близько 20 дисидентів, а впродовж півтора року – близько ста.

Суспільна атмосфера стала гнітючою. Усіх, хто виказував симпатію до арештованих, відмовлявся давати покази на них, чекали адміністративні репресії: їх звільняли з роботи, виключали з вузів, їм закривалися будь-які можливості службової кар’єри та публічної творчої реалізації (припинялися публікації, виставки тощо). Були проведені тисячі обшуків, десятки тисяч людей були стероризовані допитами як свідки. Майже всі провідні шістдесятники дістали максимальний реченець – 7 років ув’язнення та 5 років заслання. Їхні «злочини» полягали в бажанні вільно висловлювати свої думки рідною – українською – мовою. Це бажання було визнане націоналізмом і підлягало покаранню.

У прес-конференції взяли участь відомі громадські діячі, в’язні сумління, Євген Сверстюк та  Зиновій Антонюк, а також кандидат в Омбудсмени, голова Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров. Вів прес-конференцію координатор Альянсу «Майдан» Віктор Гарбар.

Євген Сверстюк та Зиновій Антонюк згадали події 12 січня 1972 року і поділилися з присутніми своїми враженнями про те, що змінилося в Україні за 35 років в плані забезпечення прав людини та громадянських свобод.

Віктор Гарбар розповів про кампанію громадського лобіювання «Захаров має стати Омбудсменом!», ініційовану ГМ «ОПОРА» та Альянсом «Майдан» та про низку прес-конференцій та круглих столів, що відбулись у 17-ти містах України 9 січня на підтримку Євгена Захарова. На превеликий жаль, в Верховній Раді прийнято рішення відкласти вибори омбудсмана перенесені на лютий місяць.

Голова УГСПЛ, правонаступниці Української Гельсінкської Групи, Євген Захаров виклав основні тези своєї програми діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, спрямованої на розширення кола свободи:

організація співпраці Омбудсмена і неурядових правозахисних організацій;

створення мережі регіонального представництва Омбудсмена;

створення інституту спеціалізованих Омбудсменів – з прав дитини, прав меншин та доступу до інформації й захисту персональних даних;

покращення комунікації Омбудсмена з суспільством шляхом щоденного оновлення сайту Омбудсмена, видання бюлетеню з описом порушень прав людини і успішних випадків захисту, створення телепрограми на одному з національних телеканалів;

моніторинг дотримання прав людини та основоположних свобод;

створення національних превентивних механізмів запобігання катуванням.

Учасники прес-конференції відповіли на питання журналістів.

Від редакції «ПЛ»: За повідомленням секретаря комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Рефата Чубарова вибори уповноваженого Верховної Ради з прав людини перенесено з 11 січня на початок наступної сесії парламенту, яка розпочнеться 6 лютого. На питання про причини перенесення виборів, він висловив думку, що існують дві основні причини, які доповнюють одна одну.

По-перше, відповідно до регламенту ВР необхідно, щоб біографічні дані кандидатів на посаду омбудсмена були роздані депутатам за 10 днів до голосування. Однак цього зроблено не було.

Другою і важливішою причиною, за словами Чубарова, є те, що основний претендент на посаду уповноваженого з прав людини – Ніна Карпачова – намагається зібрати якомога більшу кількість голосів на свою підтримку.

Чубаров додав, що Карпачова також прагне, аби її підтримали не тільки представники антикризової коаліції, а й хоча б частина депутатів з опозиції.

Він зазначив, що вибори омбудсмена, згідно з регламентом, відбуваються у таємному режимі, і в четвер, враховуючи, що це останній тиждень роботи нинішньої сесії, в парламенті може бути присутня недостатня кількість депутатів.
 Поділитися