Звернення представників «Міжнародної Амністії» до Голови Верховної Ради

Від редакції «ПЛ»: Директор Напрямку Європи та Центральної Азії «Міжнародної Амністії» Нікола Дакворс направив спікеру Верховної Ради Олександру Морозу листа, в якому висловлює свою стурбованість питанням призначення омбудсмена в Україні. Нижче публікуємо текст цього листа.

Вих. номер: TG EUR 50/2007.001

Олександру Олександровичу Морозу

Голові Верховної Ради

вул. Михайла Грушевського, 5

Київ 01008

Україна

9 січня 2007 року

Шановний пане Мороз,

Звертаюся до Вас з приводу обрання Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (Омбудсмена), яке відбудеться 11 січня. Напередодні цього важливого рішення, ми хотіли б нагадати депутатам Верховної Ради деякі з відповідних міжнародних стандартів, особливо Рекомендацію №1615 Парламентської Асамблеї Ради Європи й Принципи ООН щодо статусу національних інституцій захисту та сприяння правам людини (Паризькі принципи). Виходячи з власного досвіду, Міжнародна Амністія констатує, що інституції, які функціонують відповідно до цих принципів користуються більшою довірою та можуть бути ефективнішими у наданні допомоги жертвам порушень прав людини.

Унікальне місце омбудсменів поміж судовою та виконавчою функцією держави дозволяє їм бути посередниками між державою і приватними особами у випадках, коли мають місце порушення прав людини. Вони мають повноваження розслідувати та виступати засобом захисту прав окремих жертв порушень, а також відзначати загальні тенденції і надавати уряду поради щодо політики у сфері прав людини. Надзвичайно важливо, щоб омбудсмен обирався на підставі відповідної кваліфікації, знань та досвіду у сфері сприяння і захисту прав людини. Крім того, для забезпечення ефективності діяльності та довіри до цієї інституції дуже важливі такі принципи:

Безсторонність

Омбудсмен та працівники його апарату мають бути людьми, відомими за свою чесність та безсторонність. З тим, щоб гарантувати безсторонність, Рада Європи рекомендує, щоб омбудсмен не брав особистої участі у політичній діяльності. У статті 8 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» зазначається, що Уповноважений не може бути народним депутатом та членом політичної партії.

Незалежність

Омбудсмен має діяти незалежно від суб’єктів розслідування і це має включати можливість ініціювати власні розслідування на відміну від перекладення цієї роботи на ймовірних порушників чи інших відповідних органів розслідування. Закон України про Уповноваженого дозволяє створення консультативної ради, що може включати експертів для проведення наукових досліджень.

Плюралізм

Паризькі принципи вимагають, щоб штат апарату інституції із захисту прав людини, яким є офіс омбудсмена, відображав розмаїття поглядів й інтересів у суспільстві та працював у тісному контакті з недержавними організаціями з тим, щоб бути обізнаними із різними потребами соціальних та національних груп суспільства.

Підзвітність

Омбудсмен має бути підзвітним за свою діяльність та публічно представляти результати своєї роботи. Рекомендація ПАРЄ №1615 вимагає, щоб омбудсмен представляв щорічну доповідь парламентові, а також доповіді з питань особливої уваги. Стаття 17 Закону України про Уповноваженого також передбачає подання щорічних та спеціальних доповідей.

«Міжнародна Амністія» просить народних депутатів України пам’ятати про зазначені принципи під час голосування та закликає їх додержуватися Закону України про Уповноваженого.

З повагою,
Нікола Дакворс
Директор Напрямку Європи та Центральної Азії